Гражданское право

Так, серед комерційних організацій велика увага приділяється підприємствам. Підприємство — це самостійний господарюючий суб'єкт, який є юридичною особою і здійснює виробничу, науково-дослідницьку, комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку. Слід відмітити, що підприємство грає домінуючу роль серед суб'єктів цивільного права. Закон України «Про підприємства в Україні» визначає, що підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства України. Підприємство — це господарюючий суб'єкт, тобто товаровиробник, який реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Підприємство — самостійний господарюючий суб'єкт, тобто воно має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України. Підприємство — статутний господарюючий суб'єкт. Статут підприємства затверджується власником (власниками) майна, а державних підприємств — власником майна за участю трудового колективу. Підприємство має необхідне для господарювання майно — основні і оборотні засоби, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності, праві повного господарського відання, праві оперативного управління).

1 Див. Гражданское право Украины: Учебник: В 2-х ч. / Под ред. проф. А. А. Пушкина, доц. В. М. Самойленко. - Ч. 1. - С. 137.

94

Глава 7 ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

Згідно з чинним законодавством в Україні можуть діяти підприємства таких організаційно-правових форм': приватне; колективне; господарське товариство2; підприємство, засноване на власності об'єднання громадян; комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади; державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.

Приватне підприємство — організаційно-правова форма підприємства, заснованого на приватній власності фізичної особи, яка може використовувати найману працю.

Колективне підприємство — це організаційно-правова форма підприємства, яке засноване на власності трудового колективу підприємства, наприклад, підприємство, приватизоване трудовим колективом державного підприємства і не перетворене в інший вид; колективне сільськогосподарське підприємство тощо. Визначення «колективне» означає, що підприємство належить колективу співвласників, які діють як один суб'єкт права колективної власності. При цьому колектив співвласників у цьому випадку — це тільки трудовий колектив.

Одним із видів підприємств є господарські товарист-в а , які діють на підставі Закону України «Про господарські товариства». Цей Закон визначає поняття, види, порядок утворення і припинення діяльності господарських товариств, а також права і обов'язки їх засновників та учасників.

Згідно із законодавством господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на підставі угоди між юридичними і фізичними особами шляхом об'єднання їх майна і підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Господарське товариство — це родове поняття, яке об'єднує п'ять самостійних видів товариств: акціонерні, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повні та командитні, для яких загальною ознакою є наявність статутного фонду, поділеного на частки. Всі товариства — юридичні особи, діють на підставі установчих документів, мають власні назви.

Разом з тим кожне з товариств має свої особливі ознаки.

Акціонерне товариство. Акціонерним визнається товариство (AT), яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.

1 Законодавець називає їх видами.

2 Див.: Закон України «Про господарські товариства»

95

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 7 ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

І

Специфіка правового становища AT полягає в тому, що його статутний фонд формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним і (або) юридичним особам. Акція — це цінний папір без встановленого строку обігу, який посвідчує частку акціонера у статутному фонді AT, підтверджує те, що особа є членом AT, має право на участь в управлінні AT, одержання частки прибутку AT у вигляді дивідендів, одержання частки вартості майна AT у разі його ліквідації. Слід пам'ятати, що право на одержання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частки кожного із учасників мають особи, які є учасниками AT на початку строку виплати дивідендів. Внесення вкладу водночас становить собою договір купівлі-продажу акції. З цього часу юридичні та фізичні особи набувають статусу акціонерів, тобто наділяються правами та обов'язками стосовно AT, включаючи відповідальність за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

Статутний фонд AT не може бути менше суми, еквівалентної 1250І*тімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, яка дії на момент створення AT.

Акціонерні товариства можуть бути двох видів: відкрите AT, акції якого розповсюджуються шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на біржах, та закрите AT, — акції якого розподіляються між засновниками. На відміну від відкритого, закрите AT може випускати тільки іменні акції.

Установчими документами AT є установчий договір та статут, які у випадках, передбачених чинним законодавством, узгоджуються з Антимонопольним комітетом України'.

Товариство з обмеженою відповідальністю. Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (установчим договором і статутом).

Учасники ТОВ несуть відповідальність у межах своїх вкладів до статутного фонду ТОВ.

1 Такі випадки передбачені Положенням про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації, затвердженим Указом Президента України від 11 травня 1994 р.

Розмір статутного фонду ТОВ повинен становити суму, еквівалентну не менше 100 мінімальних заробітних плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, яка діє на момент створення ТОВ.

До моменту реєстрації ТОВ кожен із учасників зобов'язаний внести не менше ЗО відсотків зазначеного в установчих документах вкладу. Повністю вклад повинен бути внесений не пізніше одного року після реєстрації ТОВ.

ТОВ, так само як і закрите акціонерне товариство (ЗАТ), — це підприємство з фіксованим складом учасників, тобто частки в них розподіляються при емісії серед відомого обмеженого кола осіб; учасники цих підприємств можуть уступати належні їм частки тільки за згодою інших учасників; у межах цих підприємств діє досить жорстка система колективного контролю над персональним складом учасників та кількістю належних кожному часток. Але між ними є й істотна відмінність: при виході учасника із ТОВ на його вимогу і за згодою товариства вклад може бути повернутий повністю або частково в натуральній формі.

Товариство з додатковою відповідальністю. Товариством з додатковою відповідальністю (ТДВ) визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких визначений установчими документами. Учасники ТОВ відповідають за його боргами своїми вкладами в уставний фонд, а якщо цього недостатньо — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників розмірі, кратному вкладам кожного учасника.

Учасники ТДВ несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном. Це означає, що вимоги до учасників ТДВ можуть ставитися лише в разі недостатності майна самого ТДВ. Відповідальність учасників ТДВ є солідарною. Загальний обсяг відповідальності всіх учасників визначається установчими документами як величина, кратна розміру статутного капіталу.

Повне товариство. Повним визнається товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору займаються підприємницькою діяльністю і солідарне відповідають за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить.

Повне товариство створюється і діє на підставі установчого договору, в якому обов'язково повинні бути визначені розміри часток кожного із учасників, розмір, склад і порядок внесення вкладів, форми участі у справах товариства.

Управління діяльністю повного товариства здійснюється за згодою всіх його учасників. Кожний учасник має один голос, якщо уста-

96

4 «Цивільне право України

л -у

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 7 ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

новчим договором не передбачений інший порядок визначення кількості голосів.

Прибуток та збитки товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до їх часток у складеному капіталі, якщо інше не передбачено установчим договором.

Учасники повного товариства несуть солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення, якщо виявиться, що майна товариства недостатньо для сплати боргів.

Учасник, який повністю сплатив борги повного товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у майні товариства.

Командитне товариство. Командитним визнається товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов'язаннями товариства всім своїм майном (повними учасниками), є один чи декілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів.

Командитне товариство створюється і діє на підставі установчого договору, який підписується всіма повними учасниками. Установчий договір, крім загальних умов, характерних для всіх товариств, повинен містити умови про розмір та склад складеного капіталу товариства, розмір і порядок зміни часток кожного із повних учасників у складеному капіталі, сукупний розмір вкладу вкладників, а також розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Фірмове найменування командитного товариства має містити: імена (найменування) всіх повних учасників, а також слова «командитне товариство», або ж ім'я (найменування) не менш як одного повного учасника з доданням слів «компанія», а також «командитне товариство».

Управління діяльністю командитного товариства здійснюється повними учасниками в порядку, встановленому для повного товариства. Вкладники не мають права брати участь в управлінні справами командитного товариства. Вони можуть виступати від імені товариства тільки за довіреністю.

Вкладник зобов'язаний зробити вклад до складеного капіталу та має право:

одержувати частину прибутку товариства, яка припадає на його вклад; вимагати першочергового повернення вкладу в разі ліквідації товариства;

98

знайомитися з річними звітами та балансами товариства.

Командитне товариство ліквідується при вибутті всіх вкладників. Однак повні учасники мають право замість ліквідації перетворити командитне товариство у повне товариство.

У частині, яка не стосується правового становища вкладників, командитне товариство аналогічне повному товариству.

Підприємство, засноване на власності об'єднання громадян, — це підприємство, яке створюється громадськими організаціями1, благодійними організаціями, творчими спілками, релігійними організаціями тощо з метою здійснення господарської і комерційної діяльності, необхідної для виконання їх уставних завдань. Майно належить цим підприємствам на праві повного господарського відання.

Комунальне підприємство — це організаційно-правова форма підприємства, заснованого на власності відповідної територіальної громади, яка об'єднує жителів села, декількох сіл, селища та міста. Територіальні громади утворюють, реорганізують та ліквідують комунальні підприємства, а також здійснюють контроль за їх діяльністю. Майно належить підприємству на праві повного господарського відання.

Державне підприємство — це підприємство, засноване на державній формі власності. Установчими документами державного підприємства є рішення його власника та статут, затверджений власником. Державні підприємства керуються спеціальними правилами заснування, утворення їх майна і предмета діяльності при заснуванні, визначення мети і предмета діяльності, управління майном, розподілу прибутку тощо.

Державному підприємству майно належить на праві повного господарського відання, тобто воно володіє, користується, розпоряджається майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону і меті діяльності підприємства, тобто статуту.

Казенне підприємство. Правове становище казенного підприємства відрізняється від правового становища інших комерційних юридичних осіб. Казенне підприємство теж здійснює підприємницьку діяльність, але воно виникає лише шляхом перетворення державного підприємства, яке відповідно до законодавства не під-

' Див., напр., ст. 24 Закону України від 16 червня 1992 р. «Про об'єднання громадян» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34. - Ст. 504.

4* 99

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 7 ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

лягає приватизації. Рішення про таке перетворення приймається Кабінетом Міністрів України. При цьому повинна існувати одна з таких умов:

підприємство провадить виробничу або іншу діяльність, яка відповідно до законодавства може здійснюватись тільки державним підприємством, наприклад, діяльність, пов'язана з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів державної власності і т. ін.';

головним споживачем продукції підприємства (більш як 50 відсотків) є держава;

підприємство є суб'єктом природних монополій. Казенне підприємство діє на підставі статуту, який затверджується органом, уповноваженим управляти державним майном, та розробляється на основі типового статуту, в якому обов'язково визначаються особливості розпорядження майном, що не належить до основних фондів, звітність за формою, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, відповідальність керівника казенного підприємства за результати господарської діяльності підприємства.

Майно, що є у державній власності і закріплене за казенним підприємством, належить йому на праві оперативного управління. Підприємство, здійснюючи це право, володіє та користується зазначеним майном. Що ж стосується права розпорядження, то казенне підприємство має це право стосовно державного майна, що належить до основних фондів підприємства, лише з дозволу органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном.

Управління казенним підприємством здійснюють органи, уповноважені управляти відповідним державним майном. Це міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Казенні підприємства можуть вступати до асоціацій, консорціумів, концернів та інших об'єднань підприємств лише за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Ліквідація і реорганізація казенного підприємства здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України.

Кооператив — добровільне об'єднання громадян на засадах членства і власної трудової участі для спільного ведення ко-

1 Див. ст. 4 Закону України «Про підприємництво».

100

мерційної або іншої діяльності, яка базується на об'єднанні членами кооперативу майнових пайових внесків.

Існує два типи кооперативів: виробничі, які здійснюють виробничу або іншу господарську діяльність, і споживчі, діяльність яких спрямована на задоволення певних потреб своїх членів (житлових, дачних, гаражних і т. ін.).

Правове становище окремих видів виробничих і споживчих кооперативів визначається спеціальним законодавством.

Кооператив відрізняється від інших юридичних осіб за такими ознаками:

1) це добровільне об'єднання суб'єктів цивільного права — фізичних осіб;

2) діяльність кооперативу базується на засадах членства учасників;

3) майнова відокремленість кооперативу ґрунтується на праві власності на об'єднане його членами майно (вступні, пайові та інші обов'язкові внески);

4) кооператив — єдиний власник цього майна. Член кооперативу не має права розпоряджатися кооперативним паєм. При припиненні членства в кооперативі громадяни мають право вимагати повернення кооперативного паю в порядку, що визначається статутом конкретного кооперативу. В разі смерті члена кооперативу кооперативний пай успадковується за законом чи за заповітом.

При ліквідації виробничого кооперативу члени останнього можуть одержати відповідну частку майна кооперативу. Що ж стосується ліквідації споживчого кооперативу, то майно, яке залишається після повернення пайових внесків та інших виплат, передається кооперативній спілці або іншій вищій організації, а якщо їх немає, — відповідному державному органу.

Головним документом кооперативу є статут, що приймається більшістю голосів членів майбутнього кооперативу на загальних зборах. Стосовно виробничого кооперативу статут кооперативу, крім відомостей, які повинні містити установчі документи всіх юридичних осіб, має містити умови про розмір пайового внеску членів кооперативу, відомості про склад і порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їх відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайового внеску, про характер і порядок трудової участі членів кооперативу в його діяльності та їх відповідальність за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі, про порядок

101

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 7 ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

розподілу прибутку і умови субсидіарної відповідальності членів кооперативу за його боргами.

Найвищим органом кооперативу є загальні збори його членів, а виконавчим органом — правління чи голова кооперативу. В кооперативі може створюватися наглядова рада, яка здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу кооперативу.

Некомерційні організації теж можуть мати різні організаційно-правові форми, тобто відрізнятися одна від одної за особливостями організаційної структури, способами відокремлення майна, відповідальністю, способами участі в цивільному обороті.

Однією з таких форм є споживчі кооперативи. Хоча закон не містить поняття споживчого кооперативу, можна дійти висновку, що споживчий кооператив — це об'єднання фізичних осіб на умовах членства з метою задоволення потреб в торговельному і побутовому обслуговуванні, інших послугах. Майно кооперативу складається з пайових внесків його членів. Споживчий кооператив на відміну від виробничого хоча й займається господарською діяльністю, але вона не пов'язана з одержанням прибутку. Прибуток йде на задоволення певних потреб членів кооперативу. Крім того, члени споживчого кооперативу не повинні брати участь своєю працею в діяльності кооперативу і не несуть відповідальності за його борги.

Щодо окремих видів споживчих кооперативів діє спеціальне законодавство. Це стосується житлових, житлово-будівельних, гаражних кооперативів, споживчих кооперативів, які займаються торговельним обслуговуванням своїх членів.

Споживчі кооперативи можуть на добровільних засадах об'єднуватись у спілки (об'єднання).

До некомерційних організацій належать також установи. Установою називається організація, яка створена власником для здійснення функцій некомерційного характеру і фінансується ним повністю або частково. Найбільш поширеним видом установ є державні установи, які здійснюють насамперед управлінські функції (міністерства, державні комітети, головні управління, управління, комітети місцевих державних адміністрацій і т. ін.), правоохоронні органи (суди, органи міліції, прокуратури, арбітражні суди), державні наукові та навчальні заклади, державні організації охорони здоров'я, державні установи, які здійснюють соціально-культурні функції (театри, філармонії, музеї і т. ін.).

Надання цим організаціям статусу юридичних осіб обумовлено лише тим, що вони повинні брати участь у цивільному обороті, на-

102

самперед вирішуючи питання, пов'язані з потребами свого матеріально-технічного забезпечення.

Майнові фонди державних бюджетних установ складаються із основних засобів і матеріалів і належать їм на праві оперативного управління. Це означає, що вони витрачають належні їм кошти за бюджетними кошторисами відповідно до призначення конкретних цільових коштів. Якщо ж державним бюджетним установам дозволена певна господарська діяльність, то доходами вони розпоряджаються самостійно.

Стягнення за боргами установи може бути звернено лише на кошти і самостійно придбане майно.

Некомерційні юридичні особи можуть функціонувати в такій формі, як об'єднання громадян. Об'єднання громадян — це добровільне громадське угруповання, створене на засадах єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Об'єднання громадян створюються згідно із Законом України «Про об'єднання громадян» і можуть функціонувати в таких формах: політична партія; громадська організація.

Політична партія — це об'єднання громадян — прибічників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, для яких головною метою є участь у здійсненні державної політики, формуванні органів влади, органів місцевого та регіонального самоврядування і представництва в їх складі.

Громадська організація — це об'єднання громадян для задоволення і захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Засновниками цих організацій є громадяни. Вони входять до складу об'єднання на засадах членства, але ніяких прав на майно організації не мають. Членами політичних партій можуть бути тільки громадяни України, які досягай віку 18 років. Членами об'єднань громадян, крім молодіжних і дитячих громадських об'єднань, можуть бути особи, які досягай 14 років.

Об'єднання громадян набувають статусу юридичної особи тільки у разі їх реєстрації.

Об'єднання громадян діють на основі статуту.

Благодійні організації. Загальні засади благодійництва, правове регулювання благодійної діяльності здійснюються на основі Закону

103

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 7 ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

України від 16 вересня 1997 р. «Про благодійництво та благодійні організації»1.

Благодійна організація — це недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності — безкорисливої діяльності, що не передбачає одержання прибутків, в інтересах суспільства або окремих категорій осіб.

Благодійні організації можуть утворюватись у таких організаційно-правових формах: членська благодійна організація; благодійний фонд; благодійна установа; інші благодійні організації (фундації, місії, ліги тощо).

Конкретна організаційно-правова форма благодійних організацій визначається засновниками (засновником), якими можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягай віку 18 років, а також юридичні особи незалежно від форм власності. Засновниками (засновником) не можуть бути органи державної влади і органи місцевого самоврядування, а також державні і комунальні підприємства, установи, організації України, що фінансуються з бюджету.

Засновники, створивши благодійну організацію, передають у власність останньої свої внески, які разом з внесками інших благодійників складають майно благодійної організації, стосовно якого благодійна організація має право здійснювати будь-які угоди, що не суперечать її статутним цілям та законодавству України. Майно благодійної організації може складатися також з гуманітарної допомоги, що надходить в Україну, — коштів, матеріальних і нематеріальних активів, цінних паперів, що передаються (пересилаються), тощо2. Засновники і благодійна організація не відповідають за зобов'язаннями один однієї.

Благодійна організація здійснює господарську діяльність, спрямовану на виконання її статутних цілей та завдань, має право засновувати підприємства і організації, здійснює фінансову діяльність. Причому остання спрямована на благодійництво і не розглядається як підприємницька або інша прибуткова діяльність. Надходження благодійної організації від фінансової діяльності спрямовуються виключно на благодійництво і забезпечення господарської діяльності, наприклад, розмір

1 Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 46. - Ст. 292. 3 Див.: Указ Президента України від 4 липня 1998 р. «Про гуманітарну допомогу, що надходить в Україну» і І Урядовий кур'єр. 1998. - № 129-130.

витрат на утримання благодійної організації не може перевищувати 20 відсотків від кошторису цієї організації в поточному році.

Творчі спілки. Творча спілка — добровільне об'єднання професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі культури та мистецтва, яке має фіксоване членство і діє на підставі статуту. Творча спілка діє на принципах добровільного об'єднання її членів, які належать до одного фахового напряму культури та мистецтва (музики, архітектури, дизайну, журналістики, кінематографії, композиторів, майстрів народного мистецтва, письменників, театральних діячів, фотохудожників, художників, кобзарів, рекламістів), самоврядування, взаємодопомоги і співробітництва, невтручання у творчий процес, вільного вибору форм і методів творчої діяльності, визнання авторських прав. У кожному фаховому напряму може бути створено одне або більше добровільних творчих об'єднань.

Творчі спілки можуть мати всеукраїнський та регіональний (місцевий) статус. До всеукраїнських творчих спілок належать спілки, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві творчі осередки у більшості її областей. До регіональних (місцевих) творчих спілок належать спілки, діяльність яких поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону. Всі творчі спілки підлягають державній реєстрації. З моменту реєстрації творча спілка чи її територіальний осередок набуває статусу юридичної особи.

Правовий статус творчих спілок регулюється Законом України від 7 жовтня 1997 р. «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»1. Творчі спілки з метою здійснення своїх статутних завдань і цілей можуть створювати підприємства, установи та організації з правами юридичної особи для здійснення господарської та іншої діяльності. Але доходи, отримані внаслідок підприємницької діяльності цих структур, повинні бути спрямовані тільки на виконання статутних цілей спілки.

Діяльність творчої спілки припиняється згідно з рішенням загальних зборів (з'їзду, конференції) творчої спілки або на підставі рішення суду в разі порушення законодавства України. У разі ліквідації спілки майно, яке їй належало на праві власності, передається організації-правонаступнику, а коли вона відсутня, — реалізується в установленому законом порядку. Кошти, одержані від реалізації

'Відомості Верховної Ради України. 1997. - № 52. - Ст. 312.

104

105

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 7 ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

майна, можуть бути використані лише на цілі, пов'язані з розвитком відповідної галузі культури та мистецтва.

Релігійні організації. Правовий статус релігійних організацій регулюється Законом України від 23 квітня 1991 р. «Про свободу совісті та релігійні організації»1, згідно з яким релігійна організація визнається юридичною особою з моменту реєстрації її статуту (положення) Закон не містить загального поняття релігійних організацій, а лише вказує на мету їх створення та види. Це можна пояснити тим що правове поняття релігійної організації визначити дуже складно і перш за все тому, що Існує безліч релігійних течій, які мають неоднаковий рівень розвитку, різні традиції, догматичні уявлення.

Релігійні організації утворюються з метою задоволення релігій них потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відпо відно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають призначають І замінюють персонал згідно із своїми статутами (по ложеннями). у u

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади управління І центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (міси), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються Із зазначених релігійних організацій. Стаття 7 Закону «Про сво-ооду совісті та релігійні організації» містить вичерпний перелік релігійних організацій, які діють на підставі цього Закону.

Що стосується окремих видів релігійних організацій то Закон наводить поняття тільки релігійної громади, яка є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного і того ж культу віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.

Повідомлення державних органів про утворення релігійної гро мади не є обов'язковим, тобто в цьому разі вона не отримує поав юридичної особи. v

Релігійні організації мають спеціальну цивільну правоздатність торта таку, яка пов'язана з метою їх діяльності - з задоволенням релі-пиних та Інших пов'язаних з релігійними потреб. Релігійні організації мають право на виконання своїх статутних завдань засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні, сільськогосподарські та Інші підприємства, а також добродійні заклади (притулки Інтернати, лікарні тощо), які мають права юридичної особи

Діяльність релігійної організації може бути припинено у зв'язку з її реорганізацією або ліквідацією, які здійснюються відповідно до її власних настанов.

У разі порушення релігійною організацією положень законодавства її діяльність може бути припинена також за рішенням суду. Це можливо лише у випадках діяльності релігійної організації, пов'язаної з посяганням на життя, здоров'я, свободу і гідність особи; систематичного порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів і т. ін.

Товариство (об 'єднання) власників квартир (будинків). Відповідно до п. З ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»1 для забезпечення ефективного використання приватизованих квартир та управління ними власники квартир (будинків) можуть створювати товариства або об'єднання індивідуальних власників квартир і будинків. Власники квартир багатоквартирних будинків є власниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у спільних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території у відповідності зі своєю часткою в майні будинку. В спільній (частковій) власності власників житла перебувають дахи, підвали, погреби, кладовки, ліфти тощо.

Порядок створення таких об'єднань нині регулюється Положенням про порядок організації та діяльності об'єднань, що створюються власниками для управління, утримання і використання майна житлових будинків, яке перебуває у загальному користуванні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р.2