Гражданское право

Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. 1. Борисова та ін.]; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — 368 с.
§ 2. Класифікація юридичних осіб
Юридичні особи можуть класифікуватися за різними критеріями. Але в будь-якому випадку підстава класифікації повинна мати юридичне значення, тобто відповідні організації — юридичні особи мають бути поділені на різні групи залежно від особливостей їх правового становища.

Юридичні особи за метою діяльності поділяються на комерційні та некомерційні. Перші переслідують основну мету — одержання прибутку і тому завжди фінансуються за свій рахунок, другі — безпосередньо спрямовують свою діяльність на задоволення тих чи інших немайнових потреб і не переслідують мету одержання прибутку як основну. Тому діяльність цих юридичних осіб фінансується або за рахунок Державного бюджету (державні установи), або за рахунок внесків та пожертвувань. До них закон відносить органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та

1 Див.: Положення про порядок створення, реєстрації комерційних банків: Затверджено постановою Правління Національного банку України від 21 липня 1998 р. // Офіційний вісник України. 1998. - № 35.

89

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 7 ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

створені ними установи або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів; благодійні фонди і благодійні організації, пенсійні фонди, кредитні спілки; союзи, асоціації та інші об'єднання юридичних осіб, створених для представництва інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників та не здійснюють підприємницької діяльності, за винятком одержання пасивних доходів; релігійні організації, творчі спілки тощо.

Юридичні особи розрізняються залежно від форм власності, на яких базується їх діяльність. Це державні юридичні особи, наприклад, підприємства, засновані на державній власності, казенні підприємства, державні заклади освіти, комунальні юридичні особи, засновані на комунальній власності; приватні юридичні особи, засновані на власності фізичної особи, наприклад, приватне підприємство; юридичні особи, засновані на колективній формі власності, наприклад, господарські товариства і т.

ін.

Юридичні особи різняться залежно від того, чи є вони власниками належного їм майна або ні. До перших належать, наприклад, об'єднання громадян, релігійні організації, благодійні організації та благодійні фонди, об'єднання юридичних осіб; до других — юридичні особи, засновники яких залишаються власниками відокремленого майна, наприклад, державні підприємства і установи, підприємства релігійних організацій, дочірні підприємства тощо. Стосовно інших юридичних осіб слід відмітити, що хоча вони не є власниками переданого їм майна, проте вони мають на нього інше речеве право, або право оперативного управління (установи, казенні підприємства), або право повного господарського відання — державні підприємства, підприємства релігійних організацій та об'єднань громадян, дочірні підприємства.

Залежно від складу засновників юридичні особи поділяються на юридичні особи, засновниками яких можуть бути тільки юридичні особи, наприклад, концерни, асоціації; тільки держава в особі компетентних органів, наприклад, казенне підприємство; тільки громадяни, наприклад, релігійні організації, об'єднання громадян, творчі спілки; будь-які суб 'єкти права, наприклад, господарські товариства.

Юридичні особи різняться іза характером прав засновників:

юридичні особи, на майно яких засновники мають право власності, наприклад, державне підприємство, державна установа; 90

юридичні особи, стосовно яких їх учасники мають зобов'язальні права, наприклад, господарські товариства, кооперативи;

юридичні особи, стосовно яких їх учасники мають тільки право членства і не мають майнових прав, наприклад, творчі спілки, релігійні організації.

У свою чергу юридичні особи різняться і за організаційними ознаками. Наприклад, вони поділяються на прості та складні. Прості юридичні особи — це такі, що виникають на базі власності громадян, на базі власності громадян і юридичних осіб, на базі власності держави, тобто суб'єкт цивільного права відокремлює частку свого майна для створення юридичної особи. Складними є юридичні особи, що виникають при об'єднанні декількох юридичних осіб, наприклад, господарські об'єднання, об'єднання споживчої і промислової кооперації, об'єднання, що створюють об'єднання громадян.

Закон України «Про підприємства в Україні» надає підприємствам право об'єднуватись у групи підприємств за галузевим, територіальним чи іншим принципом відповідно до антимонопольного законодавства України. Ці структури визначаються як господарські об'єднання і мають економічні, організаційні та юридичні ознаки, що відрізняють їх як від підприємств, так і від господарських товариств. Членами об'єднання можуть бути лише підприємства (організації) — юридичні особи, кожне з яких при входженні до об'єднання зберігає права юридичної особи і діє на підставі Закону України «Про підприємства в Україні».

Господарське об'єднання — це сукупність самостійних юридичних осіб, яка створюється на основі поєднання їх виробничої, науково-технічної, комерційної діяльності, централізації управлінських та координаційних функцій, має відокремлене майно, діє на підставі установчого договору або статуту і реєструється як юридична особа.

Розрізняються договірні та статутні об'єднання. Договірними є асоціації і корпорації, статутними — концерни і консорціуми.

Асоціація — договірне об'єднання, яке створюється учасниками з метою координації їх діяльності (освоєння ринків збуту, визначення цін, номенклатури продукції тощо). В асоціації управління діяльністю членів не централізується, тому вона не може втручатися у виробничу та комерційну діяльність підприємств.

Корпорація — договірне об'єднання, яке створюється юридичними особами на основі поєднання їх спільних виробничих, науко-

91

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Глава 7 ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

вих і комерційних інтересів та централізованого управління діяльністю членів об'єднання. З цією метою члени об'єднання делегують правлінню об'єднання частину своїх повноважень, визначених законом.

Договірні об'єднання відрізняються від статутних тим, що вони створюються на добровільних засадах, укладають між собою багатосторонній установчий договір.

Основними видами статутних об'єднань є концерни та консорціуми.

Концерни — статутні об'єднання промислових, будівельних, транспортних, торговельних підприємств, наукових організацій, банків та ін., створені на основі повної фінансової залежності членів об'єднання від одного або групи підприємств.

Консорціуми — тимчасові статутні об'єднання промислового та банківського капіталу, створені для досягнення певної статутної мети, наприклад, з метою реалізації певних інвестиційних програм. Юридичні особи поділяються на материнські та дочірні. Дочірнє підприємство — підприємство, яке створюється материнською юридичною особою шляхом надання йому частки свого майна. Хоча правовий статус дочірніх підприємств не врегульований законодавством, однак вони створюються і функціонують. Наприклад, правом створювати дочірні підприємства закон наділяє господарські товариства (ст. 9 Закону України «Про господарські товариства»).

Дочірнє підприємство — юридична особа, що діє на підставі статуту, затвердженого юридичною особою — засновником, яка також призначає керівника дочірнього підприємства і здійснює відносно останнього інші права, передбачені законами України «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства».

Засновник визначає мету, предмет діяльності і межі спеціальної статутної правоздатності. Дочірнє підприємство наділяється правом повного господарського відання.

Дочірнє підприємство обов'язково вказується у статуті засновника, який і є власником дочірнього підприємства. Відповідно до ст. 32 ЦК засновник (власник) дочірнього підприємства не відповідає за його зобов'язаннями, а дочірнє підприємство не відповідає за зобов'язаннями засновника (власника), крім випадків, передбачених його установчими документами. Засновник відповідає за борги дочірнього підприємства у тих випадках, коли банкрутство (неспроможність) останнього була викликана неправомірною поведінкою засновника.

92

Реєстрація і ліцензування дочірнього підприємства відбуваються на загальних умовах.

За складом установчих документів юридичні особи поділяються на договірні, що діють тільки на основі установчого договору, наприклад, командитне товариство, асоціація; договірно-статутні, наприклад, акціонерне товариство; статутні — державне підприємство, консорціуми.

За особливостями правового становища юридичні особи поділяються на національні (резидентів), які створені і діють відповідно до законодавства України; іноземні (нерезидентів), які створені за законодавством, відмінним від законодавства України, хоча здійснюють на території України в тому чи іншому обсязі господарську діяльність. Межі такої діяльності визначаються законами України. Наприклад, іноземні юридичні особи можуть вкладати інвестиції в об'єкти інвестиційної діяльності з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту'.

В економіці стосовно резидентів існує класифікація за належністю до певного інс т и т у ц і она льного сектора економіки:

нефінансові корпорації (державні і недержавні), фінансові корпорації (банки, пенсійні та інвестиційні фонди, страхові компанії);

сектор загальнодержавного управління (урядові і місцеві орга ни влади); /

сектор домашніх господарств;

некомерційні організації, які обслуговують домашні господарства2.

Від іноземних юридичних осіб слід відрізняти підприємства з іноземними інвестиціями, які відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування» створюються і діють на території України у формах, передбачених чинним законодавством України. Таке підприємство може бути створене або шляхом його заснування, або в результаті придбання іноземним інвестором частини участі (паю, акцій) у раніше заснованому підприємстві без іноземних інвестицій, або шляхом придбання такого підприємства повністю.

Державна реєстрація підприємств з іноземними інвестиціями здійснюється в загальному порядку, передбаченому чинним законодавством України. При цьому установчі документи новостворюваних підприємств

1 Див.: Закон України «Про режим іноземного інвестування».

2 Див.: Методичні рекомендації по класифікації інституціональних секторів економіки України від 24 липня 1994 р.

93

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

з іноземними інвестиціями повинні містити не тільки загальні положення, а й відомості про державну належність їх засновників.

На відміну від інших юридичних осіб підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями в день зарахування іноземної інвестиції на його баланс. Тобто підприємство набуває статусу юридичної особи в день державної реєстрації, але якщо інвестиція не зарахована до балансу на цей час, то воно і діятиме або як господарське товариство, або як приватне підприємство і не користуватиметься тими пільгами, які закон надає підприємствам з іноземними інвестиціями.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. 1. Борисова та ін.]; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — 368 с. - Гражданское право
  2. Розділ 6. Юридичні особи у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  3. § 2. Класифікація юридичних осіб - Гражданское право
  4. Портал Юристъ - Ваш успешный экзамен, электронные книги и бесплатные учебники по праву, правовая помощь в учебе и работе
  5. Таможенное право Учебники по праву
  6. Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. — X.: Фірма «Консум», 1998. - 480 с. - Трудовое право
  7. Кравчук М. В. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., змін, й доп.- Тернопіль: Карт-бланш, 2002.- 247с. - Теория государства и права
  8. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1995. — 416 с. - Гражданское право
  9. М. Й. Штефан Цивільний процес, 1997 - Гражданский процесс
  10. Правові форми діяльності державу їхні види - Теория государства и права
  11. Норми права: поняття, ознаки та їх класифікація - Теория государства и права
  12. Список використаної літератури - Теория государства и права
  13. Розділ 3. Правові методи регулювання у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  14. 2.3. Адміністративно-правові відносини - Административное право
  15. 3.1. Поняття суб´єктів адміністративного права - Административное право
  16. 4.1. Методи державного управління - Административное право
  17. 4.3. Форми державного управління - Административное право
  18. 4.4. Правові акти державного управління - Административное право
  19. 5.2. Склад адміністративного правопорушення - Административное право
  20. 6.2. Структура адміністративного процесу (види адміністративних проваджень та їх стадії) - Административное право

Другие научные источники направления Гражданское право:

    1. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 1. Учебник. 1994
    2. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 2. Учебник. 1994
    3. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1995
    4. А.А. Пушкин В.М.Самойленко, Р.Б.Шишка и др. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х частях. Часть I. 1996
    5. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1997