Гражданское право

Для характеристики особи як суб'єкта права в теорії права використовується поняття правосуб'єктності. С. Алексеев зазначає, що соціальною умовою правосуб'єктності виступає свобода волі людини, а її зміст полягає в тому, що особи володіють здатністю бути носіями юридичних прав і обов'язків4. У ст. 6 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 p., сказано, що кожна людина, де б вона не перебувала, має право на визнання її правосуб'єктності5.

Іноді правосуб'єктністю ще називають праводієздатність. Внаслідок особливостей психофізичного розвитку людей особи, що не досягли повноліття, не повною мірою володіють своєю волею. Також є особи, що мають вади психіки, які не дозволяють їм контро-

1 У цивільному праві відокремленість колективу людей як суб'єкта права досягається завдяки використанню поняття «юридична особа».

2 Цивільний кодекс Російської Федерації вживає терміни «громадяни» і «фізичні особи» як синоніми.

' Див.: Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» // Відомості Верховної Ради України.

4 Див.: Алексеев С. С. Общая теория права: В 2-х т. - М.: Юрид. лит., 1982. -Т. 1.-С. 139.

5 Див.: Загальна декларація прав людини. - К.,1995. - С. 12.

59

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

лювати свою поведінку. Разом з тим із відносин, що регулюються цивільним правом, зокрема майнових, не можуть виключатися громадяни, які не мають належного рівня психічного розвитку. Навряд чи виправданим було б, наприклад, позбавляти малолітнього права на спадщину тільки на підставі того, що він юридичне не в змозі на час її одержання нею розпоряджатися. Застосування категорії пра-восуб'єктності, яка в свою чергу складається із правоздатності і дієздатності, дозволяє розв'язати цю проблему, хоча в літературі висловлені й інші погляди з цього приводу. Так, А. Міцкевич вважає, що поняття правосуб'єктності має бути розширене і включати до себе не тільки правоздатність, а й права і обов'язки, які безпосередньо випливають із дії законів (наприклад, конституційні права громадян)1.

На думку С. Братуся, правоздатність — це право бути суб'єктом прав і обов'язків. Правоздатність і правосуб'єктність, на його погляд, рівнозначні поняття2. Аргументами цієї точки зору є констатація того, що для визнання громадянина суб'єктом більшості цивільних прав досить володіти правоздатністю. З цим важко погодитися, зважаючи на те, що при такому підході володіння однією лише правоздатністю досить для визнання недієздатної дитини суб'єктом цивільного права. При цьому начебто за дужки виноситься заміна недієздатності Дитини дієздатністю її законних представників3.

Правоздатність — це здатність мати цивільні права і обов'язки, а дієздатність — це здатність своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки.

Правоздатність визнається рівною мірою за всіма громадянами з моменту народження і припиняється з смертю. Дієздатність виникає за загальним правилом з моменту досягнення певного віку, а в повному обсязі — з досягнення повноліття — 18 років. Такий розрив у часі виникнення правоздатності і дієздатності має місце лише стосовно громадян (у юридичних осіб правоздатність і дієздатність виникають одночасно).

Правосуб'єктність виступає узагальненою категорією стосовно всіх суб'єктів цивільного права, а не наділяє кожного із суб'єктів власною правосуб'єктністю, вона носить абстрактний характер і

1 Див.: Мицкевич А. В. Субъекты советского права. - М.,1962. - С. ЗО.

2 Див.: Ъратусь С. Н. Субъекты гражданского права. - М.,1950. - С. 6.

3 Див.: Гражданское право. Часть І. Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. - М., 1996. - С. 87.

60

Глава 5 ГРОМАДЯНИ ЯК СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА______

і-являє собою потенціальну (взагалі) здатність бути учасником правових відносин1.

; Більшість авторів розглядають правосуб'єктність як «право на право», хоча існують й інші точки зору з цього приводу2.

Правосуб'єктність пов'язана з індивідуалізацією суб'єктів права. Стосовно громадян — це ім'я, місце проживання, акти громадянського стану.

Правосуб'єктність громадян. Визначення правоздатності громадян грунтується на ст. 9 ЦК, розглядається як здатність мати цивільні права і обов'язки і визнається однаковою мірою за всіма громадянами України. Правоздатність як суспільне явище характеризується такими рисами:

незалежність від раси, національності, віку, статі та інших ознак (ст. 24 Конституції України, ст. 9 ЦК);

виникає в момент народження і припиняється з смертю;

включає в себе здатність мати не тільки права, а й обов'язки (ст. 9 ЦК України);

наділення правоздатністю закон не пов'язує з волею окремих громадян;

невіддільність від особистості;

невідчужуваність і непередаваність.

Цивільна правоздатність громадян має свій зміст, визначений відповідно до передбаченого в законі переліку прав, якими можуть володіти громадяни: мати майно на праві власності, право користування жилими приміщеннями та іншим майном, успадковувати і заповідати майно, обирати рід занять і місце проживання, мати права автора твору науки, літератури і мистецтва, відкриття, винаходу, раціоналізаторської пропозиції, промислового зразка, а також мати інші майнові та особисті немайнові права (ст. 10 ЦК). Як бачимо, перелік прав, що складають зміст правоздатності громадян, не є вичерпним. Це дозволяє зробити висновок про те, що громадянин може набувати і таких прав, які прямо законом не передбачені, але не суперечать принципам цивільного законодавства.

Ніхто не може бути обмежений у правоздатності або дієздатності інакше, як у випадках і в порядку, передбачених законом. Угоди, спрямовані на обмеження правоздатності (або дієздатності), недійсні.

1 Алексеев С. С. Общая теория права: В 2-х т. - М., 1982. - Т. 1. - С. 140. , ,2 Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. - М.,

1996.-Ч. 1-С. 88.

61

Розділ 2 ЦИВІЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

За законодавством України обмеження правоздатності можливе лише як виняток. Наприклад, це може бути як захід адміністративно-правового чи кримінально-правового впливу на правопорушника, при позбавленні волі, коли на певний час особа позбавляється права обирати місце проживання.

Законодавству України відомі випадки, коли у зв'язку зі своїм посадовим становищем громадянин не може займатися певною діяльністю.

Здійснення прав і свобод у громадянському суспільстві невіддільне від виконання обов'язків. Стаття 66 Конституції України зобов'язує громадян не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки. Здатність мати цивільні обов'язки також визнається рівною за всіма громадянами.

Правоздатність не можна ототожнювати з наявними суб'єктивними правами громадян. Як вірно зазначав С. Братусь, правоздатність як самостійна категорія має значення і цінність лише в якості вислову абстрактної, тобто загальної, можливості бути носієм прав і обов'язків2. Окремі громадяни можуть володіти суб'єктивними правами. Наприклад, кожний громадянин може мати автомобіль на праві приватної власності — елемент правоздатності, а право приватної власності окремого громадянина на належний йому автомобіль — це суб'єктивне право як реалізована правоздатність.

Цивільна правоздатність іноземних громадян і осіб без громадянства. Іноземні громадяни та особи без громадянства (іноземці), що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обо-в'язки, що і громадяни України, — за винятками, встановленими

1 Див.: Закон України «Про державну службу» // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 52. - ст. 490.

2 Див.: Братусь С. Н. Субъекты гражданского права. - С. 6. 62

Глава 5 ________ГРОМАДЯНИ ЯК СУ Б 'ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА_________

Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26 Конституції України). Таким чином, іноземці на території України мають національний режим. Відповідно до ст. 2 Загальної декларації прав людини кожній людині надаються всі права і свободи, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, соціального чи станового походження, майнового або іншого стану. Крім того, правовий статус іноземців в Україні визначається також Законом України від 4 лютого 1994 р. «Про правовий статус іноземців»1. Цивільна правоздатність іноземних громадян та осіб без громадянства закріплена в ст. ст. 565,566 ЦК.

Однак надання іноземцям національного режиму не виключає того, що вони не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов'язане з належністю до громадянства України. Так, адвокатом в Україні може бути тільки громадянин України2. Існують в Україні обмеження іноземців і у деяких інших правах. Наприклад, відповідно до п. З ст. 11 Закону України «Про власність» зазначені громадяни не можуть набувати права власності на земельні ділянки.

Іноді обмеження цивільної правоздатності іноземців можливе за рішенням Кабінету Міністрів України в порядку відповідного реагування на дії тих держав, у яких є спеціальні обмеження щодо реалізації прав і свобод громадянами України. Такий захід називається реторсією.

Надаючи іноземцям, за загальним правилом, національний режим, законодавство України передбачає, що вони повинні поважати Конституцію України і додержуватися чинних законів.