Гражданское право

38

Метод (від грец. дєбобоа) — спосіб пізнання дійсності, спосіб дослідження явищ природи і суспільного життя. Цей термін набув значного поширення в дослідницькій практиці різноманітних напрямків, починаючи з філософії і закінчуючи галузевими науками, зокрема юриспруденцією, в тому числі її структурним підрозділом — цивільно-правовою наукою.

Сучасне загальнонаукове визначення методу в юриспруденції істотно не відрізняється від первісного (иєбобоо) і тим більше від загальнофілософського, з огляду на те, що метод — це прийоми, способи, підходи, інші різноманітні можливі заходи, які використовуються наукою для здійснюваного нею пізнання свого предмета з метою одержання певних наукових результатів. Методам присвячені цілі вчення, які мають загальну назву — методологія.

Власне кажучи, пізнання методів дослідження не менш важливе, ніж пізнання предмета дослідження. Адже від з'ясування того, якими методами здобувалися ті чи інші наукові результати (знання), щонайменше залежатиме достовірність цих результатів (знань), довіра до них. У порівняльному значенні залежність якості здобутих знань або наукових результатів від того, за допомогою яких саме методів вони здобуваються, майже така ж, як і якість якогось оброблюваного фізичного тіла прямо залежить не тільки від майстерності обробника, а й від того, якими «робочими інструментами» він користувався.

Слід підкреслити, що набір способів, прийомів чи підходів у дослідницькій справі ніколи не буває довільним: він визначається, по-перше, цілями і завданнями, які стоять перед відповідною правовою наукою; по-друге, рівнем пізнаних можливостей суспільних наук; по-третє, рівнем розвитку і пізнаних можливостей загальної теорії і права; нарешті, рівнем розвитку і можливостей теорії самого цивільного права.

Таким чином, враховуючи викладене, галузеве визначення методів дослідження, що використовуються наукою цивільного права, вбачається в тому, що це сукупність (комплекс) різноманітних прийомів, способів, підходів, інших можливих засобів, які обумовлені предметом науки цивільного права і визначені досягненнями суспільних наук (перш за все філософії), загальної теорії держави і права, власне теорії цивільного права і використовуються для пізнання його предмета, цивільного законодавства і врегульованих ним майнових та особистих немайнових відносин зметаю одержання відповідних наукових результатів.

39

Розділ І ВСТУП ДО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Глава З НАУКА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

З наведеного визначення поняття методів наукового пізнання цивільно-правових явищ, що охоплюються предметом науки цивільного права, можна зробити висновок про те, що ці методи характеризуються певною різноманітністю як за рівневими, так і за своїми змістовними ознаками, а це створює об'єктивну передумову та необхідність їх класифікації.

Виходячи з того, що, перебуваючи у складі правової науки взагалі, наука цивільного права водночас охоплюється і загальним поняттям суспільних наук, не викликає сумнівів методологічна підпорядкованість вивчення цивільно-правових явищ загальнонауковим методам, що використовуються для пізнання соціально-суспільних явищ взагалі. І оскільки для пізнання явищ суспільного життя загальну методологічну основу створює філософія, то останній належить основоположне методологічне значення і стосовно вивчення різновиду суспільних явищ — цивільно-правових.

До загальнонаукових філософських методів, що використовуються наукою цивільного права, в першу чергу слід віднести методи: матеріалістичної діалектики, історико-правового та критичного аналізу, переходу кількості в якість, конкуренції протилежностей та ін.

Загальнонауковим філософським методом дослідження є д і а -лектичний, який вважається найбільш поширеним у науці цивільного права. І це зрозуміло. Адже йдеться про використання галузевою правовою наукою філософського вчення про загальні закони розвитку природи, суспільства і мислення. Як загальнонауковий метод наукового пізнання цивільно-правових явищ матеріалістична діалектика спирається на закони матеріальної єдності світу, універсальності взаємозв'язку предметів і явищ, залежності одного явища від іншого, відображує загальні закономірності наукового пізнання, які регламентують всі його етапи, починаючи з нагромадження емпіричних фактів і закінчуючи одержанням нових теоретичних знань.

Завдяки матеріалістичній діалектиці наука цивільного права стає спроможною досягти свої пізнавальні цілі стосовно, наприклад, цивільно-правової майнової відповідальності, значення якої є похідним не лише від уявлень про правову відповідальність, а й від уявлень про відповідальність соціально-економічну.

40

Поряд з методом матеріалістичної діалектики у вивченні цивільно-правових явищ суттєве значення належить методу історико-правового аналізу.

Ідея історизму в пізнавальній діяльності людей засновувалась, як відомо, ще в давні часи і знаходила своє відображення в думках про становлення чогось як процесу зародження певних можливостей і перетворення останніх у відповідну реальну дійсність. Доцільність і необхідність використання методу історико-правового аналізу наукою цивільного права обумовлені тим, що в світі існує не тільки універсальний взаємозв'язок між відповідними фактами, а й відповідна історико-хронологічна послідовність, певна соціально-економічна і політична обумовленість виникнення цих фактів, власне як і виникнення самого цивільного права.

Справа тут полягає не тільки в тому, що навіть з'ясування (тлумачення) змісту законодавчої волі, відображеної в тих чи інших цивільних законодавчих актах, потребує історико-правового підходу і врахування відповідної історичної ситуації, в умовах якої був прийнятий той чи інший законодавчий акт. Завдяки історико-правовому аналізу цивільно-правових явищ пізнання останніх набуває характеру більш поглиблених. Адже саме такий підхід до пізнання предмета дослідження створює передумову для вивчення його генези, розвитку і закономірностей втілення в існуючі відповідні соціально-економічні умови життя і розвитку суспільства. З огляду на цю історико-право-ву позицію стає можливим врахування світового історичного досвіду в законодавчих підходах до вирішення тих чи інших питань цивільно-правового характеру.

З точки зору саме історичного розвитку, зокрема, таких цивільно-правових інститутів, як інститут приватної власності, інститут інтелектуальної власності, або деяких договірних інститутів, наприклад, купівлі-продажу, позики, лізингу і т. ін., останні вивчаються як такі, що є втіленими у вітчизняне цивільне законодавство внаслідок об'єктивної соціально-економічної обумовленості і водночас багаторічної виправданості з огляду на світовий історичний досвід. Взагалі в умовах глибоких соціально-економічних перетворень, курс на які взятий Україною, у вітчизняній законодавчій практиці стало майже типовим явище, коли в цивільному законодавстві з'являються певні новоутворення, які раніше в Україні відомими не були, але є досить поширеними в інших країнах. Тому питання генези, тобто історії виникнення того чи іншого легалізованого у вітчизняному цивільно-

4 1

Розділ 1 ВСТУП ДО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Глава З НАУКА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

му законодавстві правового інституту, має не тільки теоретичне, а й практичне значення.

Однак пізнання цивільно-правових явищ з точки зору їх істори-ко-правової оцінки, звичайно, не завжди припускає тільки позитивні висновки, є також негативні. Пізнання деяких цивільно-правових явищ іноді супроводжується певним переосмисленням аналогів, що існували раніше. Тому для науки цивільного права важливим є використання в пізнанні свого предмета методу критичного аналізу.

Йдеться не тільки про необхідність певної конструктивності в оцінках того, що вивчається в даний час.

Чи не найвідчутнішим чином пізнання предмета цивільного права залежить від проблеми метологічного відновлення в суспільствознавстві взагалі на переломному етапі відмови загальнофілософської Думки від вчення філософії, що в радянські часи мала назву марксистсько-ленінської, точніше, від філософії, що була під безроздільним впливом однойменної ідеології — марксистсько-ленінської. Ознаки, властиві марксистсько-ленінській філософії, — догматизм, зайва заідеологізованість — значною мірою мали визначальне значення для виправдання колишніх законодавче встановлених переваг, наприклад, державної форми власності над особистою, невизнання нічого приватного, виключно класовий підхід до оцінки правових явищ, Що існував у радянські часи, істотно відбивалися і на методології пізнання врегульованих цивільним правом майнових відносин, причому не завжди вигідним чином. Але, хоча і не виникає сумнівів з приводу того, що підлягає позитивному вирішенню питання стосовно де-ідеологізації загальнонаукової методології пізнання правових явищ, яка існувала тоді, все ж таки не слід вважати, що все здобуте цивільно-правовою наукою в радянські часи є виключно негативним. Звичайно, що загальнофілософська проблема методологічного відновлення позначається і на методології вивчення предмета науки цивільного Права і потребує творчого і реалістичного підходу та критичної оцінки досягнутого. Але поряд з цим досить необхідним є уважне і відповідальне ставлення до сприйняття нового. І якщо, наприклад, інститут приватизації як засіб цивільно-правової форми перетворення державної форми власності в недержавну не завжди забезпечує ефективність цивільно-правового впливу на соціально-економічні відносини, то критичне ставлення до цього інституту з боку науки цивільного права не повинно стримуватись тим, що це буде шкодити самій загальнодержавній ідеї соціально-економічних перетворень.

42

Адже критичне ставлення не тільки до минулого, а й до явищ сьогодення завжди обумовлене доцільністю і необхідністю усунення перешкод для забезпечення оптимального цивільно-правового регулювання суспільних відносин.

Пізнання цивільно-правових явищ крізь призму загальнонаукового розуміння методу переходу кількості в якість у науці цивільного права має місце, особливо тоді, коли зусилля цієї науки зосереджуються на пізнанні явищ, які мають цивільно-правове значення і виникнення яких обумовлене виконанням цивільним законодавством завдань, що мають більш-менш загальносуспільне соціально-економічне і навіть політичне значення.

Візьмемо такий приклад. Тривалий час за радянських часів важливою передумовою визнання переваг державної форми власності над недержавними можна було вважати надзвичайно високу питому вагу державної власності у відносинах власності взагалі. Кількісна ознака державної форми власності надавала останній визначальне значення як базової форми власності, необхідної для досягнення цілей соціально-економічного розвитку суспільства. Однак практика засвідчила, що для держави як суб'єкта відносин власності не завжди є виправданим утримання за собою визначальної питомої ваги у відносинах власності, що це не тільки не створює сприятливих умов соціально-економічного розвитку в деяких сферах, а й заперечує їх. Зокрема це стосується сфер дрібного товарного виробництва, сфери торгівельної мережі, побутового обслуговування населення і т. ін., що, власне, і призвело до роздержавлення об'єктів власності у зазначених сферах. Таким чином, відбулося зменшення кількісного показника державної форми власності у сферах економічних відносин і збільшення якісного показника в тих же сферах, але за рахунок інших, недержавних форм власності. Отже, можна зробити висновок про те, що застосування наукою цивільного права в пізнанні цивільно-правових явищ принципу перетворення кількості в якість набуває особливого значення тоді, коли предметом дослідження є питання про ефективність цивільного законодавства.

Дещо специфічним у науці цивільного законодавства є погляд на цивільно-правові явища крізь призму методу конкуренції протилежностей. Застосування такого способу пізнання предмета цивільно-правової науки обумовлене наступними обставинами.

Відомо, що врегульовані цивільним законодавством відносини виникають між суб'єктами, які перебувають між собою в якійсь

43

Розділ 1 ВСТУП ДО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Глава З НАУКА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

юридичній залежності один від одного. У взаємовідносинах між суб'єктами цивільно-правових зв'язків існує так звана автономія кожного із суб'єктів. Ця автономія обумовлює відповідну юридичну незалежність одного учасника від іншого учасника цих відносин, але ніколи не виключає наявності власних, особистих майнових та особистих немайнових інтересів. Дуже часто останні мають протилежний характер і визначають зміст цивільно-правових відносин. І, зокрема, ніким не заперечується наявність того, що в окремих випадках у конкретних відносинах особисті інтереси їх учасників можуть мати деяку протилежність. Наприклад, відомі і навряд чи можуть підлягати сумніву інтереси продавця в договорі купівлі-продажу продати річ дорожче, а у покупця — придбати цю річ за дешевше. Але існує принцип еквівалентності. І тоді вивчення цивільно-правовою наукою тих чи інших цивільно-правових обставин не може супроводжуватися лише перевагами інтересів однієї із сторін договірних правовідносин над інтересами контрагента.

Погляд цивільно-правової науки на свій предмет з точки зору конкуренції протилежностей повинен виходити з того, що не йдеться про пріоритети суб'єктів однієї форми власності над суб'єктами іншої. Має йтися про те, що ця конкуренція не повинна супроводжуватися пріоритетністю чийогось правового становища і допустимістю захисту інтересів однієї особи за рахунок спричинення майнової шкоди іншій. Крім загальнонаукових філософських методів досліджень явищ, що мають цивільно-правове значення, наука цивільного права застосовує методи загальнотеоретичного правового значення, тобто такі, що використовуються в регіональному підрозділі суспільствознавства — правовому.

Передумову використання методів загальнотеоретичного характеру для пізнання цивільно-правових явищ становить перш за все те, що сама цивільно-правова наука є складовою частиною правознавства, а тому явища, що нею вивчаються, є складовою частиною явищ, що вивчаються правознавством взагалі.

І хоч деякий час погляд на діалектичний метод як на єдиний спосіб пізнання породжував у недалекому минулому певні нехтування стосовно приватних способів пізнання окремих конкретних наук, досить помітним стало те, що в процесі пізнання явищ цивільно-правового значення простого розуміння діалектики не вистачає. Крім знання загальних законів і категорій діалектики або володіння загально-науковими філософськими методами не менш важливе значення має

44

володіння дослідником окремими методами науки, в сфері якої здійснюється дослідження. І оскільки дослідження здійснюються в галузі цивільного права як структурного підрозділу правознавства взагалі, то недопустимим слід вважати ігнорування способів пізнання, що використовуються у сфері правознавства, тобто загальної теорії держави і права, бо остання вважається міжгалузевою основою юриспруденції.

Це обумовлено тим, що в реальній правовій дійсності об'єктивно існують такі специфічні закономірності розвитку правових явищ, такі їх зв'язки і відносини, які є властивими всім явищам даного роду і без пізнання яких неможливе більш-менш глибоке вивчення предмета галузевої цивільно-правової науки. З іншого боку, загальні поняття, окремі положення стосовно загальної науки, її відповідні визначення матимуть практичне значення лише тоді, коли вони будуть зв'язані з конкретикою, в даному разі — цивільно-правової галузі правових знань.

Не маючи на увазі надати вичерпну класифікацію окремонауко-вих методів правознавства, що використовуються в дослідженні предмета науки цивільного права, видається можливою вказівка лише на деякі з них: соціологічний, порівняльний, логічно-догматичний, а також методи правового моделювання чи використання судової або арбітражно-судової статистики, системного аналізу.

Використання в цивільно-правових дослідженнях соціологічних методів обумовлене тим, що цивілістична наука не обмежується пізнанням лише нормативного матеріалу.

Низка прийомів, таких, як спостереження, анкетування, експеримент, що використовуються в межах соціологічного методу, пов'язаних з вільними економічними зонами, значно впливають на цивільно-науковий пошук варіантів відповідних оптимальних законодавчих рішень, розробки обгрунтованих передбачень (прогнозів) стосовно майбутнього розвитку майнових та особистих немайнових відносин, охоплюваних предметом цивільно-правового регулювання. Наприклад, наслідком урахування загальносуспільної думки щодо позитивного законодавчого вирішення питання про відшкодування шкоди, заподіяної потерпілому внаслідок рятування життя і здоров'я людини, можна вважати багаторічні зусилля цивільно-правової науки в «напрямку законодавчого втілення відповідних правових норм і відповідні наукові обґрунтування з зазначеного приводу.

45

Розділ І ВСТУП ДО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Глава З НАУКА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

Що стосується порівняльного методу, який застосовується наукою цивільного права, то слід відмітити таке. Перш за все необхідно мати на увазі, що все пізнається в порівнянні з чимось. Але не йдеться лише про те, щоб, вивчаючи ті чи інші цивільно-правові явища, охоплювані вітчизняним цивільним законодавством, констатувати те, як саме в законодавчому вирішенні аналогічних питань діяв законодавець іншої держави.

Завдяки методу порівняльного аналізу досягається можливість показати те, що в законодавчому вирішенні відповідних цивільно-правових питань існує чи не існує досвід законотворчої практики інших держав. Дуже часто критичний підхід до недоліків національного правопорядку примушує до пошуку більш оптимального законодавчого вирішення власних юридичних проблем в іноземному правопорядку. Звичайно, не йдеться про те, що при вивченні власних національних цивільно-правових проблем повинні механічно застосовуватися певні цивільно-правові моделі правового регулювання відносин, що виникають в інших умовах. Але порівняльний метод пізнання вітчизняних цивільно-правових явищ з аналогами в інших країнах сприяє висуненню відповідних робочих гіпотез стосовно наукових обгрунтувань пропозицій щодо адекватного вдосконалення вітчизняного цивільно-правового регулювання відповідних відносин. Так, втілення в національне цивільне законодавство інституту обов'язкового страхування майнової відповідальності володільців транспортних засобів значною мірою відбувалося під впливдм наукових зусиль щодо обгрунтування необхідності введення в дію зазначеного інституту в правовому просторі України з посиланнями на те, що у світі досвід застосування цього інституту вже давно нагромаджений і виправдав себе.

Метод порівняльного аналізу цивільно-правових явищ має визначальне значення для теорії і практики інтеграції законодавства і права України в економіко-правовий простір світового співтовариства.

Завдання, що стоять перед наукою цивільного права, істотно залежать і від застосування логіко-догматичного методу. Використання останнього в дослідженні явищ цивільно-правового характеру сприяє досягненню внутрішньої погодженості самих текстів цивільно-правових законодавчих актів і загальній сприйнятності цивільно-правової мови. Видається, що цивільно-правова мова в законодавчих актах має бути такою, яку створює закон, а підзаконні акти повинні бути викладені мовою, визначеною законом, і тільки за зазначеної умови останні можуть претендувати на законність свого існування.

46

Що стосується методу правового моделювання чи використання судової або судово-арбітражної статистики в цивільно-правових дослідженнях, то йдеться не про те, що пізнання цивільно-правових явищ не становить для галузевої правової науки ту чи іншу самоціль. Спрямованість галузевих правових досліджень обумовлена завжди практичною доцільністю і необхідністю. Тому, з одного боку, судова правозастосовна статистика сприймається як критерій для оцінки ефективності цивільно-правового регулювання відносин, а з іншого — дає підстави для постановки питань наукового обгрунтування відповідних версій про необхідність певного вдосконалення чинного цивільного законодавства.

Наприклад, відомою є позиція судової практики щодо ліквідації заборгованості по виплаті заробітної плати, за позовами з приводу стягнень якої майже ніколи не застосовується загальноцивілістичне правило про те, що у цьому разі виникають зобов'язання роботодавця перед відповідним працівником з безпідставного збереження майна в своєму активі за рахунок іншої особи. Отже, серед завдань, що виконуються наукою цивільного права, важливим є сприяння тому, щоб судова практика моделювалась відповідно до самої природи відносин, Що виникли в тих чи інших ситуаціях.

Особливе значення в пізнанні цивільно-правових явищ належить методу системного аналізу.

Право в тій чи іншій державі, як відомо, завжди характеризується певною системністю. Таким чином, можна зробити висновок про те, що між явищами, що вивчаються окремою галуззю права, існує певний зв'язок з явищами, що мають більш узагальнене значення. Наприклад, навряд чи було б успішним пізнання функцій цивільного Права ізольовано від загальнотеоретичних уявлень про функції права взагалі. В такому розумінні метод системного аналізу набуває значення загальноправового, тобто окремонаукового.

Але разом з тим системний аналіз як метод пізнання може використовуватися і в межах окремої галузі правознавства. Наприклад, стосовно деяких явищ, що мають виключно галузеве правове значення, зокрема, вчення цивілістичної науки про договори, уява про які створює загальнотеретичні правові передумови для пізнання не юридичних дій, а лише відповідних юридичне значущих дій, що охоплюються предметом науки цивільного права, мають виключне значення тільки цивілістичні вчення про договори. Останні на рівні науки загальної теорії держави і права формують відповідну мето-

47

Розділ 1 ВСТУПДО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

дологічну базу як елемент можливих юридичних фактів. Одночасно для науки цивільного права вчення про договір створює підстави для системного аналізу виключно цивільно-правових явищ. Тому виникає питання щодо того, чи може бути метод системного аналізу віднесений до окремонаукових правових методів пізнання правових явищ або до методів спеціально галузевого рівня досліджень. Оскільки галузь цивільного права створює відносно відокремлену систему, що становить невід'ємну складову частину більш широкої системи — системи вітчизняного права, є сприйнятною думка про те, що системний метод характеризується загальнотеоретичною правовою належністю, але в переважній більшості випадків набуває ознак спеціально галузевого методу пізнання явищ галузевого правового значення, оскільки останні дуже часто мають значення елементів системи лише окремої правової галузі.

Щоправда, питання про наявність і зміст методології науки цивільного права в зазначеній науці не висувалося, хоча проблеми методології правознавства вивчалися багатьма представниками цивілі-стичної науки.

Однак може виникнути запитання: якщо цивільне право визнане не тільки галуззю відповідного законодавчого регулювання суспільних відносин, а й відповідною галуззю правознавства, то чи можуть підлягати науково галузевому цивілістичному світогляду певні власні орієнтири пізнання явищ, охоплюваних галузевою ци-вілістичною наукою? І лише позитивна відповідь на це запитання надає змогу оцінити досягнення цивілістичної науки в розробці галузевих понять, теорій, у співвідношенні з якими стає можливим розвиток цивілістичної думки в Україні. В різноманітних джерелах цивільного права законодавцем вживаються поняття без відповідного їх визначення. Йдеться, наприклад, про поняття поважності причин пропуску строку позовної давності, неналежного виконання договірних зобов'язань, моральної шкоди і т. ін. Навіть з зазначених цивільно-правових явищ було б важко в їх з'ясуванні обійтися без допомоги наукового розпізнання їх сутності.

Звичайно, вибір тих чи інших методів досліджень, що використовуються наукою цивільного права, обумовлюється природою пізнавальних явищ та завданнями, які ставить перед собою дослідник. Проте при інших рівних умовах саме зазначені методи багато в чому визначають наперед глибину проникнення в сутність предмета цивільно-правового дослідження.