Гражданское право

Окремі автори вважають за недоцільне досліджувати цивільно-правову відповідальність як єдине, загальне поняття, виходячи з відмінності цілей, які переслідують договірна і позадоговірна відповідальність. Так, Б. Антимонов вважає, що договірна відповідальність спрямована на упорядкування зобов'язань, тоді як деліктна відповідальність має за мету позбутися цивільних правопорушень2. Однак два ці види мають багато спільних ознак, тому їх сукупність можна

'Див.: Сибільов М. М. Загальні положення про зобов'язання у проекті нового Цивільного кодексу України // Вісник Академії правових наук України. - 1996. -№ 6. - С. 59-60.

2 Див.: Антимонов Б. С. Основания договорной ответственности социалистических организаций. - М., 1962. - С. 13.

334

Глава 25 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ І ОБОВ 'ЯЗКІВ

представити як категорію «цивільно-правова відповідальність».

Договірна і позадоговірна (деліктна) відповідальність мають деякі загальні риси. Обидві вони носять примусовий характер, реалізація якого викликає у правопорушника негативні майнові наслідки.

Відмінність між ними проявляється у суб'єкті відповідальності, розмірі відповідальності, характері норм, що закріплюють ці види відповідальності.

Договірна відповідальність виникає у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, яке виникло з договору.

Позадоговірна відповідальність має місце при порушенні зобов'язання, яке виникло не із договору, а з інших підстав. Вона настає у разі порушення юридичного обов'язку, що має абсолютний характер, входить до.абсолютного правовідношення, змістом якого є необхідність утримуватися від порушення суб'єктивного права чи особистого блага, його порушення щодо конкретного носія права породжує новий обов'язок замість невиконаного.

Юридичне значення поділу цивільно-правової відповідальності на договірну і позадоговірну полягає у тому, що форми і розмір позадоговірної відповідальності встановлюються тільки законом (правові норми носять імперативний характер), а форми і розмір договірної відповідальності визначаються як законом, так і умовами укладеного договору (правові норми є диспозитивними). Сторони при укладенні договору можуть встановити відповідальність за такі правопорушення, за які у чинному законодавстві відповідальність не передбачена, або передбачити іншу форму відповідальності, ніж та, яка за це правопорушення закріплена у законі. Сторони також мають можливість змінити розмір відповідальності (збільшити або зменшити) у порівнянні з зазначеним у законі, якщо у ньому це прямо не забороняється.

Суб'єктом договірної відповідальності може бути конкретно визначена особа (боржник), яка перебуває з потерпілою особою у відносних правовідносинах. Суб'єктом позадоговірної відповідальності може бути будь-яка особа, яка порушила суб'єктивне право потерпілого, перебуваючи з ним в абсолютних правовідносинах. На

335

Розділ IV ________ЗОБОВ 'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ________

практиці можуть мати місце випадки, коли особи перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій не пов'язане з виконанням цього договірного зобов'язання. За таких обставин має місце позадоговірна відповідальність.

По-різному вирішується питання про розмір та підстави його зменшення у договірній і позадоговірній відповідальності. Розмір відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договірного зобов'язання, може бути обмеженим (ст. 206 ЦК), а при відшкодуванні позадоговірної шкоди остання підлягає стягненню у повному обсязі (ст. 440 ЦК). Відповідно до ст. 454 ЦК суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, заподіяної громадянином, залежно від його майнового стану. А в договірній відповідальності розмір збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договірного обов'язку, не може бути зменшений органом, який розглядає спір. У деліктних зобов'язаннях при зменшенні розміру збитків, що підлягають відшкодуванню, до уваги береться майновий стан заподіювана шкоди (лише громадянина). Підставою зменшення неустойки можуть бути майновий стан не тільки боржника, а й кредитора, ступінь виконання зобов'язання, а також інші інтереси, що заслуговують на увагу.

Доцільно розглянути такий різновид цивільної відповідальності, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відшкодування особі моральної (немайнової) шкоди має місце тоді, коли це передбачено спеціальним законодавством, зокрема: ст. ст. 7 і 440і ЦК, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 24 Закону «Про захист прав споживачів», ст. З Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» та ін. Дія цих статей не поширюється на зобов'язання, які виникають з договорів, крім ст. 24 Закону «Про захист прав споживачів». Компенсація моральної шкоди не може бути також передбачена умовами договору. Таким чином, відшкодування моральної (немайнової) шкоди є різновидом позадоговірної відповідальності.

В зобов'язаннях з множинністю осіб, виходячи з характеру поділу відповідальності між кількома суб'єктами, можна виділити: 1) часткову, 2) солідарну та 3) субсидіарну відповідальність.

336

За загальним правилом, якщо у зобов'язанні беруть участь декілька осіб як на боці кредитора (активна множинність), так і на боці боржника (пасивна множинність), виникають часткові правовідносини та у разі їх порушення — часткова відповідальність.

Часткова відповідальність має місце у разі, коли кожен з боржників несе відповідальність перед кредитором тільки в частині зобов'язання, яка передбачена в законі або у договорі. Загальним є правило, що частки, які припадають на кожну з відповідальних осіб, є рівними. Але законом або договором може бути встановлений інший розмір часток.

Солідарна та субсидіарна відповідальність виникають лише у випадках, коли це прямо передбачено законом або договором.

Солідарна відповідальність (ст. 175 ЦК) грунтується на принципі «один за всіх». Кредитор має право висувати вимоги як до всіх боржників, так й до кожного з них окремо, при цьому як в повному обсязі, так і в частині боргу Солідарна відповідальність є більш сприятливою для кредитора, оскільки він може одержати реальне виконання відразу від одного боржника. Це спрощує його становище. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, поки зобов'язання не погашено повністю, незважаючи навіть на ті обставини, що один з них міг виконати якусь частку вимог кредитора. Тільки виконання солідарного зобов'язання повністю одним із боржників звільняє решту боржників від виконання кредиторові. Але у цьому разі боржник, який виконав зобов'язання, стає кредитором і має право зворотної вимоги (регресу) до решти боржників. При цьому має місце часткова відповідальність і боржники відповідають у рівних частинах, якщо інше не встановлено законом або договором. Солідарна відповідальність має місце в учасників повного товариства по зобов'язаннях цього товариства (ст. 66 Закону «Про господарські товариства»), осіб, які спільно заподіяли шкоду (ст. 451 ЦК) та в інших випадках.

Субсидіарна відповідальність — це додаткова відповідальність до відповідальності основного боржника. Таким чином, у зобов'язанні є два боржники, але один з них є основним, а другий — додатковим. При цьому кредитор перш за все висуває вимоги до основного боржника, який порушив зобов'язана». Лише у разі, якщо він не в змозі задовольнити ці вимоги за рахунок цього боржника (повністю або частково), кредитор має право звернутися до додатяввого

12 .llmiiuo ™.-« V.—І....-

12 «Цивільне прано Укріїнн.

337

12»

Розділ IV ЗОБОВ 'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

(субсидіарного) боржника. Прикладами субсидіарної відповідальності є відповідальність учасників товариства з додатковою відповідальністю належним їм майном по зобов'язаннях товариства (ст. 65 Закону «Про господарські товариства»), відповідальність батьків (усиновителів) або піклувальників за шкоду, заподіяну неповнолітнім від 15 до 18 років (ст. 447 ЦК) та ін. При виконанні вимоги кредитора у субсидіарного боржника, як правило, не виникає право зворотної вимоги до основного боржника.