Гражданское право

О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с.
§ 3. Обсяг шкоди і порядок її відшкодування
Обсяг шкоди, якої зазнав громадянин у зв'язку з рятуванням колективного або державного майна, а також порядок її відшкодування визначаються відповідно до частини другої статті 468, за правилами частини першої статті 440, статей 451, 453, 455, частин другої, третьої статті 456, статей 457, 461—466 ЦК України. Оскільки вказані норми застосовуються за аналогією, то їх тлумачення необхідно проводити з урахуванням специфіки зобов'язань, що виникають в зв'язку з рятуванням зазначеного майна.

При пошкодженні або знищенні майна потерпілого організація зобов'язана відшкодувати річ у натурі або відшкодувати повністю збитки (ст.453 ЦК України). При одержанні потерпілим каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, у випадку його смерті шкода в повному обсязі відшкодовується згідно з статтею 455, частинами першої, другої, третьої статті 456, статтями 457, 461— 466 ЦК України.

Відшкодування шкоди, заподіяної громадянином при рятуванні колективного або державного майна, проводиться у безспірних випадках за рішенням організації, майно якої рятував потерпілий, а при наявності спору — за рішенням суду (частина перша ст.468 ЦК України).

Глава 20

Зобов'язання, що виникають з безпідставного придбання або збереження майна

Зобов'язання із безпідставного придбання або збереження майна — це один з видів позадоговірних зобов'язань. На підставі цього зобов'язання особа, яка одержала чи зберегла майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане чи збережене майно цій особі, а остання вправі вимагати від зобов'язаної особи виконання її обов'язку. У цьому визначенні привертають увагу особливі юридичні факти, що породжують даний вид позадоговірних зобов'язань.

До них належать:

а) збільшення (частина перша ст.469 ЦК України) або збереження (частина п'ята ст.469 ЦК України) майна однієї особи за рахунок іншої особи. Вираз «за рахунок іншої особи» означає,

369

що водночас відбуваються два процеси: придбання або збереження майна однією особою (набувачем) і втрата (витрачення) майна іншою особою (потерпілим). Одержання майна може полягати не лише в придбанні предметів матеріального світу, айв набутті речових і зобов'язальних прав (наприклад, права власності на речі та гроші, в набутті права вимоги, в прийнятті послуг). Збереження майна має місце, коли одна особа виконала зобов'язання іншої, прийняла на себе зобов'язання замість іншої, понесла видатки, які при нормальному стані речей повинна була б понести особа, що зберегла майно;

б) збільшення або збереження майна повинно бути безпідставним. Безпідставність полягає в тому, що придбання чи збереження майна має місце «без достатньої підстави, встановленої законом або договором» (частина перша ст.469 ЦК України) або за підставою, яка згодом відпала (частина друга ст.469 ЦК України). Правило «без достатньої правової підстави, встановленої законом або договором» підлягає поширеному тлумаченню, а саме: без достатньої правової підстави, передбаченої не тільки законом чи договором, а й адміністративним актом та односторонньою угодою.

Іноді правова підстава, за якою придбано майно, згодом відпадає. Це має місце, наприклад, або при одержанні майна на підставі угоди, яка пізніше і визнана судом чи арбітражним судом недійсною (ст.53—57 ЦК України), або у зв'язку з введенням в дію нової правової норми, якій надається зворотна сила, або внаслідок скасування вищою інстанцією в порядку нагляду рішення суду чи арбітражного суду, на підставі яких було проведено стягнення на користь позивача.

Учасниками цих зобов'язань можуть бути як громадяни, так і організації. Предметом зазначених зобов'язань є дії зобов'язаних осіб.

Особа, яка безпідставно одержала майно за рахунок іншої особи, зобов'язана повернути його потерпілому. Наприклад, в результаті помилки залізниця видала вантаж організації, яка не є вантажоодержувачем. У цьому разі зазначена організація придбала не належне їй майно і зобов'язана повернути безпідставно придбане майно.

У випадку невиконання цього обов'язку безпідставно одержане майно підлягає стягненню із зазначеної організації в примусовому порядку через суд або арбітражний суд. Заходи державного примусу, що застосовуються до подібних осіб, є цивільно-правовою санкцією Для застосування її необхідно встановити об'єктивний факт придбання чи збереження майна без достатніх

370

підстав, встановлених законом, адміністративним актом або угодою. Наявності вини в діях зобов'язаної особи не вимагається. Це пояснюється тим, що безпідставно придбане майно може бути не лише результатом поведінки зобов'язаної особи, а й результатом подій, поведінки самого потерпілого, третіх осіб.

Те саме стосується характеру обов'язку особи, яка безпідставно зберегла майно за рахунок іншої особи (частина п'ята ст.469 ЦК України). Наприклад, електролічильник, встановлений у комунальній квартирі, записаний на ім'я одного з мешканців цієї квартири, який сплачує за користування електроенергією за всіх мешканців квартири. Проте останні при цьому не відшкодовують платникові свою частку. Зазначені співмешканці зберігають своє майно (гроші) за рахунок володільця електролічильника і тому вони зобов'язані відшкодувати йому витрати, пов'язані з оплатою кількості електроенергії, що споживається ними. Зміст вимоги щодо повернення безпідставно одержаного майна передбачено частинами першою, третьою, четвертою статті 469 ЦК України. Потерпілий вправі вимагати повернення безпідставно одержаного майна в натурі на підставі статті 50 Закону України «Про власність», тобто пред'явленням віндикаційного позову до незаконного володільця.

Коли неможливо повернути майно в натурі, проводиться грошова компенсація. При цьому приймаються до уваги ціни, що діяли на момент розгляду справи.

Розрахунки з приводу доходів між потерпілим і особою, яка безпідставно придбала майно, аналогічні розрахункам між власником і добросовісним набувачем у зв'язку з віндикацією майна (ст.148 ЦК України).

В деяких випадках безпідставно одержане майно не підлягає поверненню. Наприклад, не можуть бути витребувані суми авторської винагороди чи винагороди винахідникові, автору промислового зразку, корисної моделі, раціоналізатору, що виплачені зайво або за підставою, яка згодом відпала, коли їх виплата проведена організацією добровільно при відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку одержувача (п.З ст.471 ЦК України). У разі скасування в порядку нагляду або у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, стягнені суми не повертаються відповідачу, якщо скасоване рішення не було обгрунтовано на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах (ст.422 Цивільно-процесуального кодексу України).

371

У всіх зазначених випадках поведінка осіб, які одержали відповідні грошові суми, є невинною, і тому законодавець не знайшов за потрібне застосовувати до них цивільно-правову санкцію у вигляді повернення майна, що одержано безпідставно чи за підставою, яка згодом відпала.

Не є також безпідставно одержаним:

а) майно, передане на виконання зобов'язання до настання строку виконання (п.1 ст.471), бо стаття 166 ЦК України допускає дострокове виконання зобов'язання боржником, якщо інше не випливає із закону, договору чи зі змісту зобов'язання.

Проте і в інших випадках дострокового виконання зобов'язань передане майно не може бути витребувано як безпідставно одержане, оскільки уповноважена особа набула його за певною правовою підставою, хоча і з відступом від умов виконання зобов'язання;

б) майно, передане на виконання зобов'язання після закінчення строку позовної давності у випадках, якщо таке виконання допускається статтею 82 ЦК України. Це пояснюється тим, що позовна давність встановлена не для того, щоб звільняти боржників від виконання їх обов'язків. У зв'язку з цим добровільне виконання зобов'язання по закінченні строку позовної давності є виконанням належного, і боржник не вправі вимагати повернення виконаного.

Повернення майна потерпілому не є єдиною цивільно-правовою санкцією, що застосовується до осіб, які безпідставно одержали майно. Згідно з статтею 470 ЦК України передбачається й інша цивільно-правова санкція — стягнення безпідставно придбаного майна в доход держави. В цій же самій статті визначені ознаки дій, що викликають застосування такої санкції. До них належать:

— дії повинні бути протиправними, що порушують інтереси держави й суспільства;

— вчинення таких дій повинно характеризуватися суб'єктивним наміром порушити закон, тобто необхідно встановити вину особи у формі умислу;

— вони (дії) не повинні полягати у вчиненні угод. У противному випадку застосовуються правові наслідки недійсності угод, передбачені статтями 49, 50, 57 ЦК України;

— вони (дії) не повинні підпадати під дію норм адміністративного і кримінального законодавства, що передбачають конфіскацію безпідставно придбаного майна.

Прикладом такої дії може служити присвоєння грошей, одержаних від продажу знахідки, власник якої не знайдений; одержання грошей як виграшу внаслідок участі в азартній грі. За

372

позовом прокурора, фінансових органів, місцевих державних адміністрацій безпідставно придбані суми в судовому порядку стягуються в доход держави.

Особа, яка безпідставно одержала майно внаслідок незаконних. навмисних дій, зобов'язана також повернути або відшкодувати всі доходи, що вона мала або повинна була мати з безпідставно придбаного майна. Вона в даному випадку прирівнюється до незаконного недобросовісного володільця. Отже, у власність держави стягуються доходи або їхній грошовий еквівалент за весь час володіння безпідставно придбаним майном.

Стягнення безпідставно придбаного майна в доход держави як цивільно-правова санкція застосовується до незаконних володільців, якщо особа, за рахунок якої придбано майно, або невідома, або за чинним законодавством втратила право вимагати повернення належного їй майна

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с. - Гражданское право
  2. § 3. Обсяг шкоди і порядок її відшкодування - Гражданское право
  3. Розділ 3. Правові методи регулювання у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  4. Розділ 4. Проблеми застосування іноземного права (тлумачення, кваліфікація, застереження) - Международное право, европейское право
  5. Розділ 5. Правовий статус фізичних осіб у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  6. Розділ 7. Держава як суб´єкт міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  7. Розділ 13. Трудові відносини - Международное право, европейское право
  8. § 3. Принципи діяльності адвокатури - Адвокатское право
  9. Адвокатура Англії - Адвокатское право
  10. Адвокатура України - Адвокатское право
  11. Адвокатура Франції - Адвокатское право
  12. 6.3. Провадження у справах про адміністративні правопорушення - Административное право
  13. 9.1. Управління охороною здоров´я - Административное право
  14. 10.1 - Поняття підприємницької діяльності та її суб´єкти - Административное право
  15. 11.2. Контроль та його види - Административное право
  16. § 4. Промова державного обвинувача - Риторика
  17. § 4. Захисна промова - Риторика
  18. § 2. Правове регулювання транснаціональної екологічної безпеки - Экологическое право
  19. § 3. Проблеми кодифікації законодавства у сфері забезпечення екологічної безпеки - Экологическое право
  20. § 2. Функціонально-процедурне забезпечення реалізації права громадян на екологічну безпеку - Экологическое право

Другие научные источники направления Гражданское право:

    1. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 1. Учебник. 1994
    2. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 2. Учебник. 1994
    3. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1995
    4. А.А. Пушкин В.М.Самойленко, Р.Б.Шишка и др. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х частях. Часть I. 1996
    5. Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. І. Борисова та ін. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. 2000