Гражданское право

280

Правовідносини, що виникають на підставі договору про охорону об'єктів, мають усі ознаки, що властиві цивільно-правовим зобов'язанням. За цим договором одна сторона надає другій стороні послуги по охороні майна за плату, внаслідок чого між сторонами виникають майнові відносини, обумовлені використанням товарно-грошової форми. Вони регулюються цивільним законодавством, отже, і сам договір є цивільно-правовим.

Відносини по охороні об'єктів регулюються Типовим договором на охорону об'єктів, а також окремими урядовими постановами, інструкціями та настановами Міністерства внутрішніх справ, інших міністерств і відомств, загальними нормами зобов'язального права.

Сторони договору. В складі управлінь, відділів, при органах внутрішніх справ для охорони об'єктів створюються підрозділи державної служби охорони.

Такі підрозділи є стороною договору і називаються охороною. Другою стороною договору можуть бути підприємства, організації, установи, що називаються власниками. Договір укладається певними службовими особами підрозділів охорони та керівниками (представниками) відповідних організацій, об'єкти яких беруться під охорону.

Предмет і об'єкти договору. Предметом договору є організація і забезпечення схоронності майна власника, а також здійснення пропускного режиму на об'єкти, які охороняються. Об'єктами охорони можуть бути підприємства, установи, бази, склади, магазини, будівельні майданчики та окремі ділянки території, що використовуються для зберігання товарно-матеріальних цінностей. Отже, за договором про охорону об'єктів одна сторона — охорона — зобов'язується забезпечити охорону майна другої сторони — власника, а власник зобов'язується створити охороні необхідні умови для виконання нею своїх обов'язків і сплатити обумовлену вартість охорони.

Договір про охорону об'єктів — двосторонній (взаємний), сплатний та консесуальний. Він має багато спільного з договором схову.

За договором про охорону об'єктів власник доручає органам охорони здійснювати щоденно охорону відповідних об'єктів без передачі їх в господарську сферу органу, що здійснює охорону. А за договором схову поклажодавець передає майно охоронцю. Окрім того, учасниками договору про охорону об'єктів можуть

281

бути тільки організації, а учасниками договору схову — також і громадяни. Договір про охорону завжди сплатний, а договір схову може бути сплатним і безоплатним.

Не слід також ототожнювати договір про охорону об'єктів з договором підряду. За цим договором підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його чи своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. В договорі підряду важливий кінцевий результат праці — створення готової продукції, поліпшення речі тощо.

Отже, якщо предметом договору підряду є виконання певної роботи, то предметом договору про охорону об'єктів є організація і забезпечення охорони матеріальних цінностей власника від розкрадання та дотримання пропускного режиму. Вони різняться метою та результатом праці. За договором про охорону об'єктів забезпечується схоронність вже наявних матеріальних цінностей і будь-якої вартості не створюється. За договором підряду підрядчик створює нову споживну вартість.

Договір про охорону об'єктів має схожість з договором про охорону квартир громадян, яка полягає у тому, що в обох договорах на охорону покладається обов'язок по схоронності дорученого їй майна. Також за допомогою цих договорів охорона запобігає розкраданню майна.

Проте між цими договорами існують й суттєві відмінності, що стосуються суб'єктного складу, об'єкта охорони і предмета договору, способу охорони, порядку укладення зазначених договорів та характеру майнової відповідальності охорони перед власником квартири, з яким укладається договір. Відносини сторін за договором про охорону квартир регулюються відповідними нормативними актами.

Правові відносини по охороні об'єктів мають свої характерні особливості, пов'язані з особливим порядком укладення договору, його умовами та відповідальністю сторін, що детально регулюються типовим договором, інструкціями та настановами МВС України.

Договір про охорону об'єктів укладається у такому самому порядку, як й інші договори між підприємствами, установами, організаціями. Проте специфікою є те, що його укладанню передують організаційно-технічні заходи. Так, при зверненні власника до охорони з проханням щодо прийому об'єкта під охорону створюється міжвідомча комісія у складі представників власника, охорони і Державного пожежного нагляду. В разі необхідності у роботі комісії беруть участь представники інших служб

282

органу внутрішніх справ та місцевих органів влади. Комісія проводить обстеження об'єкта з метою узгодження виду охорони, визначення кількості постів, необхідності обладнання засобами сигналізації і пожежогасіння, технічного укріплення, виходячи з розмірів території, що займає об'єкт, технологи виробництва продукції, режиму роботи та інших умов забезпечення схоронності власності. Результати обстеження оформляються актом, у якому вказуються пропозиції власнику щодо усунення виявлених недоліків і рекомендації з технічного укріплення об'єкта. Власник вживає заходів щодо усунення недоліків у технічному укріпленні об'єктів, замовляє проектно-кошторисну документацію по обладнанню об'єкта і відокремлених приміщень охоронно-пожежною сигналізацією. На договірній основі силами підрозділів охорони чи інших організацій здійснюється монтаж засобів сигналізації.

Управління, відділ, відділення охорони, одержавши від власника письмове повідомлення про готовність об'єкта для передачі під охорону, перевіряє повноту та якість виконання пропозиції за результатами обстеження і залежно від цього приймає об'єкт під охорону чи відмовляє в прийманні, з викладенням причин відмови, про що повідомляє власника.

Приймання об'єктів під охорону оформляється договором між охороною і власником. При укладанні договору сторони готують окремий документ, що називається Дислокацією об'єктів охорони. В ньому вказуються перелік об'єктів, що охоронятимуться, час та вид охорони, розрахунки вартості по кожному виду охорони і посту, витрати на утримання бюро перепусток і службових собак, обслуговування сигналізації тощо.

Договір і дислокація складаються у трьох примірниках. По одному з них залишається у сторін, що їх підписали, а третій — підрозділом охорони в триденний строк направляється в управління (відділ) охорони при Управлінні внутрішніх справ для внесення змін у штати охорони.

Система охорони об'єктів і дислокація постів визначаються охороною і узгоджуються з власником. Пропускний і внутріш-ньооб'єктовий режими на об'єкті охорони встановлюються власником, а виконання цих режимів здійснюється охороною. Вартість охорони визначається залежно від виду охорони, категорії об'єкта і часу охорони. Внаслідок проведення вже зазначених заходів погоджуються такі важливі умови договору, як об'єкт охорони, предмет договору і вартість послуг по охороні. В ході чинності договору можуть змінюватись вид охорони, дислокація об'єктів, які охороняються, що, звичайно, тягне за собою кори-

283

гування розрахунків вартості охорони. Після укладення договору сторони зобов'язані не менше одного разу на рік проводити обстеження технічного стану об'єкта охорони, після чого складається акт із зазначенням строків усунення виявлених недоліків. Правове значення даних актів грунтується на тому, що невиконання власником в строк робіт, передбачених ними, може бути підставою для звільнення охорони від майнової відповідальності у разі встановлення, що умовою здійснення крадіжки було несвоєчасне проведення робіт по технічному зміцненню об'єкта охорони.

При укладанні, виконанні, а також при зміненні та розірванні договору між сторонами можуть виникати розбіжності з тих чи інших питань. Типовим договором спеціальний порядок вирішення таких спорів не передбачається і лише зазначається, що всі спори по договору підлягають вирішенню у порядку, встановленому законом.

Типовий договір передбачає, що договір укладається на строк, погоджений сторонами, і набуває чинності з дня його підписання.

За неналежне виконання договірних зобов'язань охорона несе майнову відповідальність, застосування якої має деякі особливості. Основною формою цієї відповідальності є відшкодування збитків, заподіяних власнику крадіжкою, грабежем, розбоєм, знищенням або пошкодженням майна сторонніми особами, які проникли на об'єкт охорони, чи внаслідок пожежі, що сталась з вини як сторонніх осіб, так і працівників охорони. Усі дії, якими заподіяно збитки, мають бути встановлені органами дізнання, слідства або судом, а розмір збитків визначається шляхом зіставлення вартості викрадених чи знищених товарно-матеріальних цінностей і грошей з їх залишками. Розміри збитків та залишки товарно-матеріальних цінностей стверджуються відповідними документами і розрахунками, звіреними з бухгалтерськими даними на день події.

Відповідальні представники охорони зобов'язані брати участь у визначенні розміру збитків та у знятті залишків матеріальних цінностей. Згідно з Типовим договором до збитків, що підлягають відшкодуванню, включаються вартість викраденого або знищеного майна, розмір уцінки зіпсованих матеріальних цінностей, витрати на їх відновлення, а також викрадені гроші, тобто

284

відшкодуванню підлягають лише прямі збитки. Така відповідальність є обмеженою, оскільки при повній відповідальності мають відшкодовуватися не тільки прямі збитки, а й «неодер-жані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконане боржником» (ст.203 ЦК України).

Викликає сумнів раціональність застосування обмеженої відповідальності у відносинах по охороні об'єктів. Неодержання доходів негативно впливає на планово-фінансові показники власника, на розмір відрахувань у преміальні та інші фонди підприємства. Отже, слід доповнити Типовий договір вказівкою про те, що до збитків, які підлягають відшкодуванню, включаються також неодержані власником доходи. Повна майнова відповідальність, потенціальна можливість її застосування будуть важливим стимулом належної організації і здійснення охорони об'єктів.

Типовим договором встановлюється, що охорона безпосередньо несе майнову відповідальність перед власником за неналежне виконання договірних зобов'язань по схоронності його майна. При виявленні винних осіб майнові збитки стягуються з них охороною за регресним позовом. Охорона має нести відповідальність перед власником навіть у випадку, коли винні особи будуть виявлені ще до відшкодування охороною збитків власнику. Така структура відповідальності обумовлена прагненням забезпечити майнові інтереси власника, який може в порівняно короткий строк покрити свої збитки за рахунок охорони. Недотримання цього правила може призвести до того, що відшкодування збитків власнику буде взагалі неможливим або продовжуватиметься невизначено довго, оскільки винні особи (злочинці), як правило, матеріально неспроможні негайно і повністю відшкодувати заподіяні ним збитки.

Типовим договором визначаються умови, за яких настає відповідальність охорони за договором, визначаються випадки, коли охорона звільняється від відповідальності. Типовим договором визначаються також правопорушення, за які власник несе відповідальність перед охороною.

Крім договірного способу, цивільне право забезпечує охорону права власності шляхом витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння, покладення на винного заподі-ювача шкоди обов'язку відшкодувати її. Ці форми охорони власності спрямовані на захист вже порушених прав власника, тобто виконують в основному так звані компенсаційні функції. Проте такий захист не завжди забезпечує повне та швидке відновлення майнового стану власника через відсутність у правопорушника

285

достатніх коштів. Більш ефективним засобом охорони власності є засоби профілактичного (запобіжного) характеру, метою яких є недопущення крадіжок, пошкодження або знищення товарно-матеріальних цінностей. Одним з них і є розглянутий договір про охорону об'єктів.