Гражданское право

О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с.
§ 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві
Однією з найпоширеніших підстав виникнення зобов'язань закон називає договір (частина друга ст.151 ЦК України). Поняття договору розкривається через поняття угоди (правочину), бо договір є одним із видів угод. Відповідно до статті 41 ЦК України угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав або обов'язків. Договори — це дво- або багатосторонні угоди.

Договором визнається угода двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних правовідно-~син. Отже, до говір як юридичний факт має такі ознаки: 1) виявлення волі не однієї особи (сторони), а двох чи кількох осіб, причому волевиявлення учасників за своїм змістом повинні збігатися і відповідати одне одному; 2) спільна дія осіб, яка спрямована на досягнення певних цивільно-правових наслідків: на встановлення, зміну або припинення цивільних прав чи обов'язків. Саме за останньою ознакою цивільно-правовий договір відрізняється від договірних форм, що використовуються в інших галузях права (трудовому, екологічному тощо), набуваючи там певних специфічних ознак.

Іноді під поняттям «договір» розуміють саме цивільне право-відношення (зобов'язання), що виникло з договору як юридичного факту, або мають на увазі правовий документ, яким зафіксовано факт виникнення договірного зобов'язання з волі його учасників.

Отже, в конкретному аналізі юридичних явищ завжди слід розкрити сутність їх, встановити, зокрема, що розуміють під поняттям «договір» у тому чи іншому випадку.

Як юридичний факт договір належить до числа правомірних дій, що вчиняються з волі його учасників і спрямовуються на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав або обов'язків. Проте роль договору не обмежується тільки тим, що він впливає на динаміку цивільних правовідносин (породжує, змінює або

27

припиняє їх). Відповідно до вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості договір також визначає зміст конкретних прав та обов'язків учасників договірного зобов'язання. В цьому розумінні договір виступає засобом регулювання поведінки сторін у цивільному правовідношенні.

У нинішніх умовах зростає роль договору як універсальної та найбільш доцільної форми опосередкування товарно-грошових відносин. У процесах роздержавлення і приватизації договору належить чільне місце серед форм, що використовуються для подолання монополії державної власності (купівля-продаж державного майна через аукціони, конкурси, біржі тощо).

Дедалі більшого поширення набуває договірний порядок створення нових комерційних структур: господарських товариств, спільних підприємств з участю зарубіжних партнерів, господарських асоціацій тощо. Правовою основою утворення таких організацій стає установчий договір, у якому засновники зобов'язуються утворити юридичну особу, визначають порядок сумісної діяльності по її створенню, умови передачі в її володіння, користування і розпорядження свого майна та участі в її діяльності. Договором визначаються також умови і порядок розподілу між засновниками прибутку та збитків, умови управління діяльністю юридичної особи та виходу засновників з її складу тощо.

Перехід до ринкової економіки і саме функціонування ринкового механізму можливі лише за умови, що основна маса товаровиробників — підприємств, громадян — має свободу господарської діяльності та підприємництва. Результати цієї діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на договірних засадах. Перехід до ринку супроводжується звуженням планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини і, отже, розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв'язках і визначення змісту договірних зобов'язань. Це стосується насамперед договорів, спрямованих на забезпечення потреб організацій та громадян у матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна — бартер, постачання енергії тощо). Безумовно, не зменшується роль договорів майнового найму (оренди, лізингу, прокату тощо), за допомогою яких опосередковуються відносини по тимчасовому володінню і користуванню майном. Зростає значення договорів підрядного типу і про надання різного роду послуг громадянам та організаціям (побутовий підряд, про надання посередницьких послуг, на рекламу продукції тощо).

Із запровадженням патентної системи охорони прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки підвищується роль

28

ліцензійних договорів як основної правової форми передачі права на використання цих результатів технічної творчості. Договірна форма використовується і для уступки виключного права на товарні знаки (знаки обслуговування), права на секрети виробництва (ноу-хау). Розширення кола можливих об'єктів страхової охорони, до яких належать очікуваний прибуток, ризик підприємницької діяльності тощо, теж призводить до урізноманітнення форм добровільного (договірного) страхування з конкуренцією страхових організацій. Отже, сфера застосування договору розширяється як у відносинах між юридичними особами, між юридичними особами і громадянами, так і між самими громадянами.

Розкриваючи значення договору, слід назвати і його функції як правового засобу регулювання товарно-грошових та інших майнових відносин.

Поняття функції договору неоднозначне визначається в юридичній науці. Так, В.Г.Вердников стосовно господарського договору під його функцією розумів вираження основних цілей використання договірної форми відносин між організаціями в галузі господарства, вияв головного призначення цього договору.' Вважаючи наведене визначення неприйнятним з ряду мотивів, О.О.Красавчиков так формулював поняття функції цивільно-правового договору: це не форма (вираження, вияв тощо), а певний вид дій (впливу) названого юридичного факту на суспільні відносини.2 На нашу думку, у функціях договору поєднуються і вияв головних цілей, основного призначення договору, і його вплив на суспільні відносини, бо без використання цієї форми для конкретних правовідносин не може виявлятися головне призначення договору.

Чітку класифікацію функцій цивільно-правового договору запропонував О.О.Красавчиков.3 На його думку, договору властиві такі загальні функції: ініціативна, програмно-координаційна, інформаційна, гарантійна і захисна. Ініціативна функція договору полягає в тому, що як результат погодження волі сторін договір є одночасно актом вияву ініціативи і реалізації диспози-тивності учасників договору. Програмно-координаційна функція

'Вєрдников В.Г. Функция хозяйственного договора//Трудьі ВЮЗИ.-М., /977. - Т.ХХІ. - С. 83.

2Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: поняпше, со-держание, фу нкции//Гражданско-правовой договор й его функции:

Сб.—Свердловск, 1980. — С. 16.

^Там само. — С. 16—20.

29

означає, з одного боку, що договір є своєрідною програмою поведінки його учасників один щодо одного, а з другого, засобом координації цієї поведінки сторін на засадах рівності, диспози-тивності та ініціативи. Інформаційна функція виявляється в тому, що завдяки чітко сформульованим умовам договір містить певну інформацію щодо наявних прав і обов'язків у сторін, яка в разі спору може бути врахована юрисдикційним органом для правильної кваліфікації взаємовідносин сторін і прийняття законного та обгрунтованого рішення по цьому спору. Гарантійна функція зводиться до залучення для стимулювання належного виконання зобов'язань системи забезпечувальних засобів, які також набувають договірної форми (застави, завдатку, гарантії, поруки, неустойки тощо). Захисна функція полягає в тому, що завдяки договору включається в дію механізм захисту порушених прав шляхом примусу до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, застосування заходів оперативного впливу тощо.

Проте зазначені функції об'єднує більш загальна — регулятивна функція договору як правового засобу регулювання правомірної поведінки учасників цивільних правовідносин.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с. - Гражданское право
  2. § 1. Поняття, значення та функції договору в цивільному праві - Гражданское право
  3. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. 1. Борисова та ін.]; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — 368 с. - Гражданское право
  4. Розділ 1. Поняття міжнародного приватного права (предмет і система) - Международное право, европейское право
  5. Розділ 7. Держава як суб´єкт міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  6. Розділ 14. Позадоговірні зобов´язання - Международное право, европейское право
  7. §1. Система курсу «Цивільне право» — науково-методична база його вивчення - Гражданское право
  8. §2. Предмет, методи та система цивільного та торгового права зарубіжних країн - Гражданское право
  9. §1. Правоздатність 5 дієздатність громадян: виникнення, зміст і припинення,, випадки обмеження. Визнання громадянина недієздатним - Гражданское право
  10. §3. Умови виникнення і припинення права приватної власності громадян - Гражданское право
  11. § 1. Поняття цивільно-правової відповідальності - Гражданское право
  12. Міжнародне право:3. Поняття дипломатичного і консульського права та їхні джерела - Международное право, европейское право
  13. § 3. Принципи, закріплені Конституцією України - Гражданский процесс
  14. § 1. Поняття та значення процесуального представництва - Гражданский процесс
  15. Тема 15. Становлення незалежної України - История государства и права
  16. 2.1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ МИТНОГО ПРАВА, ЙОГО МІСЦЕ В СИСТЕМІ ПРАВА УКРАЇНИ - Таможенное право
  17. Біленчук П. Д., Сливка С. С Правова деонтологія / За ред. акад. П. Д. Біленчка. - Київ: АТІКА, 1999. - 320 с. - Правовая деонтология
  18. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1995. — 416 с. - Гражданское право
  19. § 6. Значення керівних роз´яснень Верховного Суду України для однакового застосування судами чинного законодавства про працю - Трудовое право
  20. § 2. Громадяни як суб´єкти трудового права України - Трудовое право

Другие научные источники направления Гражданское право:

    1. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 1. Учебник. 1994
    2. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 2. Учебник. 1994
    3. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1995
    4. А.А. Пушкин В.М.Самойленко, Р.Б.Шишка и др. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х частях. Часть I. 1996
    5. Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. І. Борисова та ін. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. 2000