Гражданское право

О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с.
§ 5. Правові форми безготівкових розрахунків
В умовах ринкового господарювання, виникнення підприємств різних форм власності в здійсненні розрахунків усунено зайву централізацію, регламентацію, уніфіковано порядок їх здійснення. Однак, здійснюючи розрахунки, як підприємства, так і кредитні установи зобов'язані суворо дотримуватися чинних законодавчих актів, банківських правил, сприяти прискоренню платежів та зміцненню розрахункової дисципліни.

Безготівкові розрахунки класифікуються за ознаками:

а) за місцем здійснення розрахунків залежно від знаходження платника і постачальника: одногородні та іногородні. Одного-родні — коли постачальник і платник знаходяться в одному населеному пункті. Їх може обслуговувати один чи кілька банків. Іногородні — коли постачальника і платника обслуговують кредитні установи, що знаходяться в різних населених пунктах;

б) за об'єктами: за товарно-матеріальні цінності й послуги, а також по нетоварних операціях;

в) за формами, що визначаються сторонами в договорі. Згідно з «Положенням про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються за:

— платіжними дорученнями;

— платіжними вимогами-дорученнями;

— чеками;

— акредитивами;

— векселями.'

'Вексельна форма розрахунків поки що застосовується в основному у зовнішньоекономічних розрахунках. В Україні порядок розрахунків векселями регулюється окремим законодавством. У вересні 1994 р. згідна з Указом Президента України в обіг були випущені векселі для покриття взаємної заборгованості суб'єктів підприємницької діяльності.

240

Кожна йорма безготівкового розрахунку встановлюється комплексом правових норм, які регулюють порядок грошових платежів за товар, послуги й неторгові операції між організаціями та підприємствами різних форм власності, між організаціями, громадянами, за допомогою правил і прийомів документообігу.

Отже, форма безготівкового розрахунку — це правова форма проведення розрахунків.

Порядок і форма безготівкових розрахунків визначаються у договорі між сторонами. Існують різні правові форми розрахунків.

Розрахунки за платіжними дорученнями. Ця форма безготівкових розрахунків застосовується для здійснення попередньої оплати за отримання поставлених товарів, наданих послуг. Підприємства за допомогою платіжних доручень, акцептованих банком, можуть переказувати через підприємства зв'язку пенсії, аліменти, заробітну плату, витрати на відрядження, авторський гонорар окремим громадянам, а юридичним особам — на виплату зарплати, за організований набір робітників для заготівлі сільськогосподарської продукції у населених пунктах, де немає банків.

Доручення банк приймає до виконання тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними власними або взятими у кредит коштами. Незалежно від наявності коштів на рахунку клієнта банк приймає доручення на перерахування коштів у доходи бюджетів і на відрахування платежів податкового характеру до державних цільових фондів, включаючи відрахування на утримання доріг.

Платіжне доручення приймається банком до виконання протягом 10 календарних днів з дати його заповнення. Доручення застосовуються також при розрахунках у порядку планових платежів на підставі договорів та угод при рівномірних і постійних поставках між постачальниками й покупцями.

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями. За цією формою розрахунків постачальник заповнює вимогу на сплату коштів і безпосередньо надсилає її покупцеві (платникові). У випадку згоди оплатити платіжну вимогу платник заповнює доручення — бланк банківського документу, який складається з двох частин — вимоги й доручення, і здає його в обслуговуючий банк. Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, Що може бути оплачена за наявними коштами на рахунку платника чи за рахунок кредиту. Порядок і строки подання платником у банк платіжної вимоги-доручення визначаються сторонами у договорі й банком не контролюються. У разі відмови оплатити вимогу-доручення мотиви відмови платник повідомляє безпосередньо постачальнику в порядку та строки, що за-

241

значені у договорі. Відповідальність платника за несвоєчасне подання платіжної вимоги-доручення передбачається у договорі сторін. Ця форма розрахунків може застосовуватися для здійснення попередньої оплати.

Розрахунки чеками. Чек — це письмове розпорядження володаря рахунку (чекодавця) банку', де відкрито його рахунок, оплатити чекодержателю вказану в чеку суму коштів. Чеки використовуються юридичними та фізичними особами, проте не допускаються розрахунки чеками між фізичними особами.

Строк дії чекової книжки встановлюється установою банку за погодженням з підприємством.

Гарантована оплата чека забезпечується:

а) шляхом депонування чекодавцем коштів на окремому рахунку у банку чекодавця;

б) наявністю коштів на відповідному рахунку чекодавця, але не вище суми, гарантованої банком за погодженням з чекодавцем при наданні чекової книжки.

У таких випадках банк може гарантувати чекодавцю при тимчасовій відсутності коштів на його рахунку оплату чека за рахунок коштів банку шляхом надання кредиту та його оформлення кредитним розпорядженням за наявності зобов'язання чекодавця.

Розрахунки акредитивами. Акредитивна форма широко застосовується в умовах ринкової економіки як у межах України, так й у міжнародних розрахунках.' Суть її зводиться ось до чого: іногородній банк покупця (імпортера) доручає іногородньому банку постачальника (експортера) провести оплату рахунків постачальника на умовах, указаних в акредитивній замові. Залежно від ступеня відповідальності банків акредитиви розрізняються на відзивні та безвідзивні. Відзивні акредитиви можуть бути анульовані у який-небудь момент як банком, що їх відкрив, так і покупцем (імпортером). Вони рідко застосовуються у зовнішньоторговельній практиці, оскільки немає гарантії оплати. Безвідзивні акредитиви,

'Згідно з Указом Президента України «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб'єкти підприємницької діяльності України» від 4 жовтня 1994 р.

розрахунки за зовнішньоекономічними договорами (контрактами), укладеними суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності, предметом яких є товари (роботи, послуги), здійснюються відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торгової побгати (в редакції 1983 р.), Уніфікованих правил з інкасо Міжнародної торгової палати (в редакції 1978 р.).

242

навпаки, не можуть змінюватися й анулюватися без згоди постачальника (експортера). При сталих зовнішньоторговельних поставках товарів застосовуються поновлювані (так звані револьверні) акредитиви. Їх сума поновлюється автоматично в межах установленого загального ліміту й строку дії.

За засобами забезпечення акредитиви поділяються на покриті й непокриті. Відкриваючи покритий акредитив, банк-емітент одночасно переказує валюту для розрахунку. Непокритий акредитив відкривається покупцеві у банку постачальника шляхом надання йому права списувати всі суми акредитива з розрахунку банку-емітента, коли між банками встановлені кореспондентські відносини.

Акредитиви поділяються на прості і переказні (трансферабельні). Експортер (продавець) у цьому випадку може передати свої права на отримання коштів з акредитива третій особі, в основному виробнику товару.

Строк відкриття і дії акредитива залежать від характеру товару, умов його зберігання та транспортування. Все це передбачається в контракті.

Акредитив може відкриватися для розрахунків тільки з одним постачальником.

Банки чітко контролюють дотримання умов акредитива й не несуть відповідальності за наслідки затримки чи втрати в дорозі будь-яких документів.

Акредитив у банку постачальника закривається:

а) за заявою постачальника про припинення дій відзивного акредитива до закінчення його строку. Банку-емітенту надсилається повідомлення виконуючим банком. Невикористана сума перераховується банку платника на рахунок, з якого депонувалися кошти;

б) за заявою покупця за відзивним акредитивом про відмову від акредитива повністю або частково. Акредитив закривається чи зменшується в день одержання повідомлення від банку-емітента;

в) після закінчення обумовленого строку акредитива, після чого виконуючий банк повідомляє банк-емітент.

Всі претензії до постачальника, крім тих, що виникли з вини банку, розглядаються сторонами без участі банку. • У міжнародних розрахунках застосовується ще й така форма безготівкового розрахунку, як відкритий рахунок. Його сутність полягає в тому, шо на адресу іноземного покупця безпосередньо відправляю! ь товар та товарні документи, оплату яких імпортер здійснює протягом строку, що визначений угодою. Якщо цей строк перевищує один місяць, вважається, що імпортер одержує товар у кредит.

243

У міжнародних розрахунках застосовується залік взаємних вимог та зобов 'язань. Взаємні вимоги й зобов'язання боржників і кредиторів погашаються у рівновеликих сумах, а на різницю провадяться платежі в установленому порядку.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с. - Гражданское право
  2. § 5. Правові форми безготівкових розрахунків - Гражданское право
  3. § 1. Поняття кредитної системи України - Гражданское право
  4. Щербина В. С. Господарське право України. Навч. посібник-К.: Атіка, 1999,-336с - Хозяйственное право
  5. Розділ 2. Джерела міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  6. Розділ 6. Юридичні особи у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  7. Розділ 13. Трудові відносини - Международное право, европейское право
  8. Розділ 14. Позадоговірні зобов´язання - Международное право, европейское право
  9. § 3. Принципи діяльності адвокатури - Адвокатское право
  10. Адвокатура Франції - Адвокатское право
  11. 5.2. Склад адміністративного правопорушення - Административное право
  12. 7.2. Суб´єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки - Административное право
  13. 10.1 - Поняття підприємницької діяльності та її суб´єкти - Административное право
  14. 4.4. Класифікація засобів ; нетарифного регулювання - Таможенное право
  15. 8.3. Національні методи стимулювання експорту - Таможенное право
  16. Методичні рекомендації до курсу «Основи митного законодавства» - Таможенное право
  17. Додаток 2 Словник термінів - Таможенное право
  18. Зразок договору про поставку товарів народного споживання - Юридические документы
  19. 2. Державний рівень організації господарської діяльності та керівництво нею - Хозяйственное право
  20. 2. Банківська діяльність - Хозяйственное право

Другие научные источники направления Гражданское право:

    1. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 1. Учебник. 1994
    2. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 2. Учебник. 1994
    3. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1995
    4. А.А. Пушкин В.М.Самойленко, Р.Б.Шишка и др. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х частях. Часть I. 1996
    5. Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. І. Борисова та ін. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. 2000