Гражданское право

Основними функціями комерційних банків є здійснення на договірних засадах розрахункового, касового та іншого банківського обслуговування підприємств, установ, юридичних осіб і громадян шляхом здійснення операцій і надання вже зазначених послуг.

Комерційні банки розрізняються:

— за приналежністю статутного капіталу і способу його формування — українські акціонерні товариства та за участю іноземного капіталу тощо;

— за видами здійснюваних операцій — універсальні й спеціалізовані;

— за галузевою орієнтацією.

Із діяльності банків виникає коло складних відносин, які регулюються нормами різних галузей права: адміністративного, фінансового і цивільного. Юридичний зміст цих відносин — суб'єктивні юридичні права та обов'язки 'їх учасників — з одного боку — банку, з іншого — позичальника (у кредитних правовідносинах) і володаря рахунку, відкритого у банку (у розрахункових правовідносинах).

Цивільно-правовий бік кредитно-розрахункових відносин, де однією з сторін виступає банківська установа, звужений тим, що при регулюванні їх застосовується в основному метод владних приписів. Цивільно-правовий метод регулювання суспільних відно-

8* 227

син характеризується правовою рівністю суб'єктів права, їх дис-позитивністю та ініціативою у формуванні і реалізації відносин.

Законодавство встановлює договірний характер відносин між банками й клієнтами, можливість самостійного вибору клієнтом кредитної установи для кредитно-розрахункового і касового обслуговування. Проте рівності сторін у цих відносинах немає. Банк у цих відносинах зв'язаний нормами права, оскільки діяльність банків регулюється законодавчими актами. Комерційні банки, що обслуговують підприємства будь-якої власності та громадян, незалежні від виконавчих і розпорядчих органів державної влади, від виконання прийнятих ними рішень, які зв'язані з поточною банківською діяльністю.

Банківська позичка надається на підставі кредитного договору, в якому детально фіксується воля сторін, тобто його зміст завжди формально визначений. Одержувач позики — клієнт банку — не знаходиться у підпорядкуванні кредитора, однак співвідношення прав сторін кредитних відносин різне. Кредиторові фактично належать права, а одержувач позики зобов'язаний точно виконувати приписи кредитора. Лише це дає можливість клієнтові розраховувати на зменшення відсотків за кредит. Банк у договорі бере обов'язок перерахувати кредит, а на клієнта покладаються всі інші обов'язки, що випливають з договору. Банк залишає за собою право списувати у безспірному порядку як непо-вернені у строк позичкові суми, так і відсотки по них, а при відсутності коштів на рахунку клієнта банк одержує у своє розпорядження його майно. Таким чином, кредитний договір захищає права кредитора, проте одержувач позички таких засобів не має. Не існує також норм, що забезпечують інтереси одержувачів позичок у випадках відмови банків надати їм кредит. Продовжувати строк користування позичкою банк може за своїм розсудом. Це підтверджує, що у кредитних відносинах немає рівності сторін. Отже, кредитний договір банку із одержувачем позички є специфічною формою взаємовідносин кредитної установи і одержувача позички — організацій або громадянина.

Чинне законодавство приписує усім організаціям (незалежно від форми власності) зберігати свої кошти на рахунках у кредитних установах. Банківські правила встановлюють повноваження кредитних установ на перевірку юридичної особи, яка бажає відкрити рахунок, наявності документів, необхідних для відкриття рахунку. Лише після цього банк дає згоду на його відкриття. Передмова для виникнення правовідносин між банком та організацією — наявність рахунку в ньому, який надає їй можливість бути учасником кредитних відносин з банком.

228

Банки відкривають юридичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності, організаціям, установам усіх форм власності, видів діяльності і фізичним особам рахунки: розрахункові, поточні, бюджетні, позичкові, депозитні як у національній, так і в іноземній валюті у порядку, встановленому чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України, в тому числі Інструкцією Національного банку «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті» від 27 травня 1996 року №121, з доповненнями від 23 вересня 1996 р.

Рахунки для зберігання коштів, здійснення усіх видів розрахунків, кредитних, касових операцій відкриваються в установах банку за місцем реєстрації підприємства. Можна відкрити рахунок у будь-якому банку України, але за згодою з банками.

Порядок проведення операцій по рахунках у національній та іноземній валюті регулюється чинним законодавством.

Законодавство дозволяє кожному підприємству мати тільки один розрахунковий рахунок у національній валюті.

Розрахункові рахунки в національній валюті відкриваються юридичним особам, які здійснюють виробничу, науково-дослідницьку та іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, володіють власними основними та оборотними коштами і мають самостійний баланс.

В цьому ж банку, якщо він має ліцензію Національного банку на ведення валютних операцій, відкриваються підприємству по одному рахунку за кожним кодом іноземної валюти. Якщо банк, в якому підприємству відкрито рахунок в національній валюті, не має ліцензії на ведення валютних операцій, валютний рахунок відкривається в іншому банку, який повідомляє про це податкову інспекцію і банк, де відкрито розрахунковий рахунок у національній валюті.

Поточні рахунки відкриваються організаціям і установам, що знаходяться на державному або місцевому бюджеті, постійним уповноваженим різних громадських фондів; підприємствам, що приїхали на гастролі і т.ін.

Субрахунки за клопотанням власника рахунку і за згодою установи банку можуть відкриватися філіям, представництвам, відділенням та іншим відособленим підрозділам підприємств, які знаходяться на окремому балансі і є самостійними платниками податку, а також структурним підрозділам, що виділяються в процесі приватизації.

Якщо відокремлені підрозділи не мають самостійного балансу і не є самостійними платниками податку, для них відкри-

229

ваються субрахунки лише для зарахування виручки з тим, щоб потім перерахувати ці кошти на основний розрахунковий рахунок.

Позичкові рахунки, призначені для обліку позичок, відкриваються юридичним і фізичним особам у будь-якій установі банку, який має право надавати позички, відповідно до чинного "У законодавства і умов кредитної угоди. 4

Банки відкривають на підставі укладеного депозитного дого- ї вору з підприємством депозитні рахунки на визначений в дого- і ворі строк. Кошти за депозитний рахунок перераховуються з З розрахункового, депозитного рахунку підприємства і після закін- ї чення строку зберігання повертаються на цей же розрахунковий ;

або поточний рахунок. У такому ж порядку перераховуються відсотки за депозитними вкладами.

Банківські правила встановлюють перелік документів, необхідних для відкриття рахунку в банку для кожного виду клієнта, а також особливості відкриття рахунків фізичним особам, представництвам та постійним представництвам юридичних осіб-нерезидентів, уповноваженими банками України рахунків в іноземній валюті.

Правила Національного банку дозволяють при здійсненні торговельних і неторговельних операцій в іноземній валюті по відкритих рахунках проводити поточні операції пластиковими картками.

Розрахунковий рахунок в банку для фізичної особи буде відкриватися тільки після того, як податкові інспекції будуть мати ідентифікаційні номери фізичних осіб-платників податку.

Власник рахунку укладає договір з банком про відкриття рахунку. У випадках зміни юридичної адреси власник рахунку зобов'язаний в тижневий строк у письмовій формі повідомити установу банку.

Організація безготівкових розрахунків населення покладається в основному на спеціалізований державно-комерційний банк — Ощадний банк.

Громадяни, яким відкрито рахунки у банківських установах, можуть доручати підприємствам, установам та організаціям перераховувати зароблені кошти на ці рахунки.

Перерахування коштів підприємствами, установами, організаціями та громадянами може здійснюватися тільки за спеціальними розрахунковими документами, що знаходяться у внутріш-

230

ньобанківському обороті, у суворій відповідності до законодавства і правил Національного банку України.

Рахунки у кредитних установах відкриваються на не визначений строк, а закриваються тільки у передбачених банківськими правилами випадках за:

— заявою власника рахунку;

— на підставі відповідного рішення суду, арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;

— зміною характеру діяльності підприємства, установи чи організації;

— рішенням органу, що створив підприємство, організацію, установу;

— відсутності руху коштів на рахунку.

Всі операції по безготівкових розрахунках кредитні установи здійснюють на підставі розрахункових (платіжних) документів.

Розрахунковий документ — це письмово оформлена відповідно до державних стандартів на розрахунково-грошову документацію вимога (постачальника) чи доручення (покупця) юридичної особи на перерахування коштів у безготівковій формі за відпущені товарно-матеріальні цінності, виконані послуги, а також по інших видах платежів. Усі реквізити розрахункових документів встановлюються банківськими правилами.

Розрахункові документи підписують лише посадові особи, яким за статутом надано право на їх підписання.

Розрахункові документи за операціями, здійсненими філіями, підписують посадові особи, уповноважені від імені головного підприємства.

Розрахункові документи за операціями, що здійснюються підприємцями без утворення юридичної особи, можуть прийматися до виконання за наявності на них одного підпису, вказаного у картці із зразком підпису і за наявності заявленого штампу чи без нього.

З метою прискорення проходження платіжних документів Верховна Рада України встановила норматив проходження банківських платіжних документів для підприємств Міністерства зв'язку України: з перерахуванням коштів у межах України — 7 дніз, з внутрішньообласних розрахунків — 3 дні.

Установи банків зобов'язані: обов'язково зазначити дату надходження платіжного документа; в день надходження платіжних документів зарахувати або списати кошти; відправити платіжні документи спецзв'язком. Відповідальність покладається на банк відправника.

У разі перевищення нормативного строку платежів суб'єкт господарської діяльності — відправник коштів має право безакцепт-

231

ного списання з обслуговуючого банку пені у розмірі 2 відсотків суми платежу за кожний день затримки. Податкова інспекція у таких випадках стягує з банку до Державного бюджету 5 відсотків від суми платежу за кожний день затримки. Банкам надано право безакцентного списання суми сплаченої пені з установ, винних у перевищенні нормативного строку платежу (Міністерства зв'язку України, банка — одержувача). Спори між учасниками платіжної операції вирішуються в судовому порядку.

Підприємства, організації та установи особисто розпоряджаються коштами, що зберігаються на рахунках, відповідно до їх цільового призначення. Банки зобов'язані зараховувати всі кошти, що надходять на відкриті у них рахунки як від їх власників, так і від інших осіб, які їх перераховують. Окрім того, банк виконує всі законні розпорядження щодо виплат з них. Банки контролюють при цьому законність розпорядження власника рахунку і цільове використання коштів.

Законодавство закріплює певні гарантії збереження коштів підприємств, установ та організацій, що знаходяться на рахунках у кредитних установах. У статті 53 Закону України «Про банки і банківську діяльність» міститься норма, що обмежує можливість звернення стягнення на грошові кошти та інші цінності громадян, юридичних осіб, іноземних і міжнародних організацій, які знаходяться у банках. Стягнення може бути звернено лише за виконавчими листами, виданими судами, за наказами арбітражу та іншими виконавчими документами, а також на вимогу державних податкових інспекцій.

Арешт на ці кошти може бути накладено тільки на підставі рішення суду або органів арбітражу. Конфіскацію грошових коштів та інших цінностей громадян може бути здійснено на підставі вироку суду, що набрав законної сили, або винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна.

Стаття 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» гарантує збереження банками таємниці по операціях, рахунках та вкладах своїх клієнтів і кореспондентів. Усі службовці банків зобов'язані зберігати таємницю по цих операціях.

Довідки по операціях та рахунках юридичних осіб й інших організацій можуть видаватися самим організаціям, державним податковим інспекціям, а також на письмову вимогу судам, слідчим органам, органам арбітражу та аудиторським організаціям.

Довідки по рахунках і вкладах громадян видаються, крім самих клієнтів та їх представників, також судам і слідчим органам по справах, що знаходяться в їх провадженні, якщо на грошові кошти або інші цінності клієнтів, що знаходяться на рахунках і

у» ^ ^

^->2

вкладах, може бути накладено арешт, звернено стягнення або застосовано конфіскацію майна.

Довідки по рахунках і вкладах у випадку смерті 'їх власника видаються особам, вказаним банку власником рахунку і вкладу в заповідальному розпорядженні, державним нотаріальним конторам по справах спадщини, що знаходяться на розгляді, а також іноземним консульським установам.

Основними джерелами правових норм, що регулюють відносини, які виникають із діяльності установ кредитної системи, є Конституція, Укази Президента, Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки і банківську діяльність», урядові постанови, статути кредитних установ, а також багаточисленні інструкції та нормативні листи Національного банку.

Основними функціями комерційних банків є здійснення на договірних засадах розрахункового, касового та іншого банківського обслуговування підприємств, установ, юридичних осіб і громадян шляхом здійснення операцій і надання вже зазначених послуг.

Комерційні банки розрізняються:

— за приналежністю статутного капіталу і способу його формування — українські акціонерні товариства та за участю іноземного капіталу тощо;

— за видами здійснюваних операцій — універсальні й спеціалізовані;

— за галузевою орієнтацією.

Із діяльності банків виникає коло складних відносин, які регулюються нормами різних галузей права: адміністративного, фінансового і цивільного. Юридичний зміст цих відносин — суб'єктивні юридичні права та обов'язки 'їх учасників — з одного боку — банку, з іншого — позичальника (у кредитних правовідносинах) і володаря рахунку, відкритого у банку (у розрахункових правовідносинах).

Цивільно-правовий бік кредитно-розрахункових відносин, де однією з сторін виступає банківська установа, звужений тим, що при регулюванні їх застосовується в основному метод владних приписів. Цивільно-правовий метод регулювання суспільних відно-

8* 227

син характеризується правовою рівністю суб'єктів права, їх дис-позитивністю та ініціативою у формуванні і реалізації відносин.

Законодавство встановлює договірний характер відносин між банками й клієнтами, можливість самостійного вибору клієнтом кредитної установи для кредитно-розрахункового і касового обслуговування. Проте рівності сторін у цих відносинах немає. Банк у цих відносинах зв'язаний нормами права, оскільки діяльність банків регулюється законодавчими актами. Комерційні банки, що обслуговують підприємства будь-якої власності та громадян, незалежні від виконавчих і розпорядчих органів державної влади, від виконання прийнятих ними рішень, які зв'язані з поточною банківською діяльністю.

Банківська позичка надається на підставі кредитного договору, в якому детально фіксується воля сторін, тобто його зміст завжди формально визначений. Одержувач позики — клієнт банку — не знаходиться у підпорядкуванні кредитора, однак співвідношення прав сторін кредитних відносин різне. Кредиторові фактично належать права, а одержувач позики зобов'язаний точно виконувати приписи кредитора. Лише це дає можливість клієнтові розраховувати на зменшення відсотків за кредит. Банк у договорі бере обов'язок перерахувати кредит, а на клієнта покладаються всі інші обов'язки, що випливають з договору. Банк залишає за собою право списувати у безспірному порядку як непо-вернені у строк позичкові суми, так і відсотки по них, а при відсутності коштів на рахунку клієнта банк одержує у своє розпорядження його майно. Таким чином, кредитний договір захищає права кредитора, проте одержувач позички таких засобів не має. Не існує також норм, що забезпечують інтереси одержувачів позичок у випадках відмови банків надати їм кредит. Продовжувати строк користування позичкою банк може за своїм розсудом. Це підтверджує, що у кредитних відносинах немає рівності сторін. Отже, кредитний договір банку із одержувачем позички є специфічною формою взаємовідносин кредитної установи і одержувача позички — організацій або громадянина.

Чинне законодавство приписує усім організаціям (незалежно від форми власності) зберігати свої кошти на рахунках у кредитних установах. Банківські правила встановлюють повноваження кредитних установ на перевірку юридичної особи, яка бажає відкрити рахунок, наявності документів, необхідних для відкриття рахунку. Лише після цього банк дає згоду на його відкриття. Передмова для виникнення правовідносин між банком та організацією — наявність рахунку в ньому, який надає їй можливість бути учасником кредитних відносин з банком.

228

Банки відкривають юридичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності, організаціям, установам усіх форм власності, видів діяльності і фізичним особам рахунки: розрахункові, поточні, бюджетні, позичкові, депозитні як у національній, так і в іноземній валюті у порядку, встановленому чинним законодавством та нормативними актами Національного банку України, в тому числі Інструкцією Національного банку «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті» від 27 травня 1996 року №121, з доповненнями від 23 вересня 1996 р.

Рахунки для зберігання коштів, здійснення усіх видів розрахунків, кредитних, касових операцій відкриваються в установах банку за місцем реєстрації підприємства. Можна відкрити рахунок у будь-якому банку України, але за згодою з банками.

Порядок проведення операцій по рахунках у національній та іноземній валюті регулюється чинним законодавством.

Законодавство дозволяє кожному підприємству мати тільки один розрахунковий рахунок у національній валюті.

Розрахункові рахунки в національній валюті відкриваються юридичним особам, які здійснюють виробничу, науково-дослідницьку та іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, володіють власними основними та оборотними коштами і мають самостійний баланс.

В цьому ж банку, якщо він має ліцензію Національного банку на ведення валютних операцій, відкриваються підприємству по одному рахунку за кожним кодом іноземної валюти. Якщо банк, в якому підприємству відкрито рахунок в національній валюті, не має ліцензії на ведення валютних операцій, валютний рахунок відкривається в іншому банку, який повідомляє про це податкову інспекцію і банк, де відкрито розрахунковий рахунок у національній валюті.

Поточні рахунки відкриваються організаціям і установам, що знаходяться на державному або місцевому бюджеті, постійним уповноваженим різних громадських фондів; підприємствам, що приїхали на гастролі і т.ін.

Субрахунки за клопотанням власника рахунку і за згодою установи банку можуть відкриватися філіям, представництвам, відділенням та іншим відособленим підрозділам підприємств, які знаходяться на окремому балансі і є самостійними платниками податку, а також структурним підрозділам, що виділяються в процесі приватизації.

Якщо відокремлені підрозділи не мають самостійного балансу і не є самостійними платниками податку, для них відкри-

229

ваються субрахунки лише для зарахування виручки з тим, щоб потім перерахувати ці кошти на основний розрахунковий рахунок.

Позичкові рахунки, призначені для обліку позичок, відкриваються юридичним і фізичним особам у будь-якій установі банку, який має право надавати позички, відповідно до чинного "У законодавства і умов кредитної угоди. 4

Банки відкривають на підставі укладеного депозитного дого- ї вору з підприємством депозитні рахунки на визначений в дого- і ворі строк. Кошти за депозитний рахунок перераховуються з З розрахункового, депозитного рахунку підприємства і після закін- ї чення строку зберігання повертаються на цей же розрахунковий ;

або поточний рахунок. У такому ж порядку перераховуються відсотки за депозитними вкладами.

Банківські правила встановлюють перелік документів, необхідних для відкриття рахунку в банку для кожного виду клієнта, а також особливості відкриття рахунків фізичним особам, представництвам та постійним представництвам юридичних осіб-нерезидентів, уповноваженими банками України рахунків в іноземній валюті.

Правила Національного банку дозволяють при здійсненні торговельних і неторговельних операцій в іноземній валюті по відкритих рахунках проводити поточні операції пластиковими картками.

Розрахунковий рахунок в банку для фізичної особи буде відкриватися тільки після того, як податкові інспекції будуть мати ідентифікаційні номери фізичних осіб-платників податку.

Власник рахунку укладає договір з банком про відкриття рахунку. У випадках зміни юридичної адреси власник рахунку зобов'язаний в тижневий строк у письмовій формі повідомити установу банку.

Організація безготівкових розрахунків населення покладається в основному на спеціалізований державно-комерційний банк — Ощадний банк.

Громадяни, яким відкрито рахунки у банківських установах, можуть доручати підприємствам, установам та організаціям перераховувати зароблені кошти на ці рахунки.

Перерахування коштів підприємствами, установами, організаціями та громадянами може здійснюватися тільки за спеціальними розрахунковими документами, що знаходяться у внутріш-

230

ньобанківському обороті, у суворій відповідності до законодавства і правил Національного банку України.

Рахунки у кредитних установах відкриваються на не визначений строк, а закриваються тільки у передбачених банківськими правилами випадках за:

— заявою власника рахунку;

— на підставі відповідного рішення суду, арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;

— зміною характеру діяльності підприємства, установи чи організації;

— рішенням органу, що створив підприємство, організацію, установу;

— відсутності руху коштів на рахунку.

Всі операції по безготівкових розрахунках кредитні установи здійснюють на підставі розрахункових (платіжних) документів.

Розрахунковий документ — це письмово оформлена відповідно до державних стандартів на розрахунково-грошову документацію вимога (постачальника) чи доручення (покупця) юридичної особи на перерахування коштів у безготівковій формі за відпущені товарно-матеріальні цінності, виконані послуги, а також по інших видах платежів. Усі реквізити розрахункових документів встановлюються банківськими правилами.

Розрахункові документи підписують лише посадові особи, яким за статутом надано право на їх підписання.

Розрахункові документи за операціями, здійсненими філіями, підписують посадові особи, уповноважені від імені головного підприємства.

Розрахункові документи за операціями, що здійснюються підприємцями без утворення юридичної особи, можуть прийматися до виконання за наявності на них одного підпису, вказаного у картці із зразком підпису і за наявності заявленого штампу чи без нього.

З метою прискорення проходження платіжних документів Верховна Рада України встановила норматив проходження банківських платіжних документів для підприємств Міністерства зв'язку України: з перерахуванням коштів у межах України — 7 дніз, з внутрішньообласних розрахунків — 3 дні.

Установи банків зобов'язані: обов'язково зазначити дату надходження платіжного документа; в день надходження платіжних документів зарахувати або списати кошти; відправити платіжні документи спецзв'язком. Відповідальність покладається на банк відправника.

У разі перевищення нормативного строку платежів суб'єкт господарської діяльності — відправник коштів має право безакцепт-

231

ного списання з обслуговуючого банку пені у розмірі 2 відсотків суми платежу за кожний день затримки. Податкова інспекція у таких випадках стягує з банку до Державного бюджету 5 відсотків від суми платежу за кожний день затримки. Банкам надано право безакцентного списання суми сплаченої пені з установ, винних у перевищенні нормативного строку платежу (Міністерства зв'язку України, банка — одержувача). Спори між учасниками платіжної операції вирішуються в судовому порядку.

Підприємства, організації та установи особисто розпоряджаються коштами, що зберігаються на рахунках, відповідно до їх цільового призначення. Банки зобов'язані зараховувати всі кошти, що надходять на відкриті у них рахунки як від їх власників, так і від інших осіб, які їх перераховують. Окрім того, банк виконує всі законні розпорядження щодо виплат з них. Банки контролюють при цьому законність розпорядження власника рахунку і цільове використання коштів.

Законодавство закріплює певні гарантії збереження коштів підприємств, установ та організацій, що знаходяться на рахунках у кредитних установах. У статті 53 Закону України «Про банки і банківську діяльність» міститься норма, що обмежує можливість звернення стягнення на грошові кошти та інші цінності громадян, юридичних осіб, іноземних і міжнародних організацій, які знаходяться у банках. Стягнення може бути звернено лише за виконавчими листами, виданими судами, за наказами арбітражу та іншими виконавчими документами, а також на вимогу державних податкових інспекцій.

Арешт на ці кошти може бути накладено тільки на підставі рішення суду або органів арбітражу. Конфіскацію грошових коштів та інших цінностей громадян може бути здійснено на підставі вироку суду, що набрав законної сили, або винесеної відповідно до закону постанови про конфіскацію майна.

Стаття 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» гарантує збереження банками таємниці по операціях, рахунках та вкладах своїх клієнтів і кореспондентів. Усі службовці банків зобов'язані зберігати таємницю по цих операціях.

Довідки по операціях та рахунках юридичних осіб й інших організацій можуть видаватися самим організаціям, державним податковим інспекціям, а також на письмову вимогу судам, слідчим органам, органам арбітражу та аудиторським організаціям.

Довідки по рахунках і вкладах громадян видаються, крім самих клієнтів та їх представників, також судам і слідчим органам по справах, що знаходяться в їх провадженні, якщо на грошові кошти або інші цінності клієнтів, що знаходяться на рахунках і

у» ^ ^

^->2

вкладах, може бути накладено арешт, звернено стягнення або застосовано конфіскацію майна.

Довідки по рахунках і вкладах у випадку смерті 'їх власника видаються особам, вказаним банку власником рахунку і вкладу в заповідальному розпорядженні, державним нотаріальним конторам по справах спадщини, що знаходяться на розгляді, а також іноземним консульським установам.

Основними джерелами правових норм, що регулюють відносини, які виникають із діяльності установ кредитної системи, є Конституція, Укази Президента, Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки і банківську діяльність», урядові постанови, статути кредитних установ, а також багаточисленні інструкції та нормативні листи Національного банку.