Гражданское право

В односторонньому зобов'язанні одна сторона є активною, інша — пасивною. Класичним прикладом є зобов'язання позики, в якому позикодавець (активна сторона) має право на одержання виконаного, а позичальник (пасивна сторона) повинен вчинити дії по поверненню боргу. У двосторонньому зобов'язанні кожна із сторін виступає як активна і пасивна сторона одночасно, оскільки кожна має права і обов'язки, яким відповідно протистоять права і обов'язки іншої сторони. Так, у зобов'язанні по купівлі-продажу покупцеві належать права на набуту річ і обо-

10

в'язки по оплаті її, а продавцеві — усі обов'язки по передачі речі і право на й оплату.

Крім обов'язків боржника існують кредиторські обов'язки. Різниця між ними полягає в тому, що обов'язки боржника є самостійними або зустрічними (у позичковому зобов'язанні), а кредиторські обов'язки покликані забезпечити можливість виконання боржником своїх обов'язків. Сторони в зобов'язанні є неодмінними його учасниками. Крім сторін у зобов'язанні можуть брати участь і інші особи, зокрема треті особи. Участь третіх осіб не обов'язкова. Треті особи завжди займають у зобов'язанні те місце, яке їм визначають сторони. Це можуть бути особи, на користь яких сторонами за договором обумовлено виконання (ст.160 ЦК України). Положення третіх осіб займають також особи, на яких покладається обов'язок виконання зобов'язання за статтею 164 ЦК України. Отже, сторонами в зобов'язанні є не всі його учасники, а тільки кредитор і боржник, права і обов'язки яких становлять зміст зобов'язального правовідношення.

Множинність осіб у зобов'язанні. За загальним правилом у зобов'язанні сторони представлені одним кредитором і одним боржником. Разом з тим закон передбачає зобов'язання, в яких на кожній стороні або на одній з них виступають кілька осіб. У таких випадках має місце множинність осіб у зобов'язанні. В одному зобов'язанні можливі три варіанти множинності осіб:

1) кілька боржників і один кредитор; 2) кілька кредиторів і один боржник; 3) кілька кредиторів і кілька боржників. Зобов'язання із множинністю осіб буває часткове, субсидіарне як окремий вид часткового зобов'язання і солідарне. У частковому зобов'язанні кожний кредитор має право на одержання виконання в рівній частці предмета зобов'язання, кожний з боржників зобов'язаний виконати свою частку, рівну з частками інших боржників (співборжників) даного зобов'язання. Повноваження всіх кредиторів є рівними за обсягом. Обов'язки усіх боржників також рівні за обсягом. Відповідно до частини першої ст.173 ЦК України правило про рівність часток кредиторів і боржників діє тоді, коли законом або договором не передбачено інше.

11

ми Якщо в частковому зобов'язанні на стороні кредитора виступає кілька осіб (активне часткове зобов'язання), то кожний з кредиторів має право на одержання виконання для себе від боржника в частці, яка належить йому. В свою чергу, якщо на стороні боржника виступають кілька осіб (пасивне часткове зобов'язання), то кожний боржник зобов'язаний виконати кредитору зобов'язання в своїй частці. У часткових зобов'язаннях право кожного кредитора і обов'язок кожного боржника незалежні від прав і обов'язків інших кредиторів і боржників. Тому боржник, який виконав свої обов'язки, і кредитор, який одержав для себе задоволення, вибувають із зобов'язання. Однак зобов'язання не припиняється. Припинення останнього може мати місце лише у випадку виконання зобов'язання усіма боржниками і одержання виконання усіма кредиторами.

Окремим видом часткових зобов'язань є субсидіарні зобов'язання. Своєрідність їх полягає в тому, що при невиконанні або неналежному виконанні обов'язку одним із боржників зобов'язання виконання зобов'язання покладається на іншого боржника. Перше зобов'язання є основним, друге додатковим; власне друге зобов'язання є підставою покладання виконання зобов'язання на іншого боржника.

Субсидіарне зобов'язання може мати місце лише тоді, якщо його передбачає закон або договір. Прикладом субсидіарного зобов'язання є частина друга статті 447 ЦК України, згідно з якою відшкодування шкоди, заподіяної неповнолітнім віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років, у певній частині покладається на його батьків (усиновителів) або піклувальників, якщо в такого неповнолітнього немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування заподіяної ним шкоди.

Прикладом договірного солідарного зобов'язання є договір поруки, за яким поручитель зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобов'язання в повному обсязі або в частині.

У солідарному зобов'язанні кожний кредитор вправі одержати виконання в повному обсязі, а кожний боржник повинен виконати зобов'язання також повністю. В солідарних зобов'язаннях існує стільки прав на одержання виконання і обов'язків виконати, скільки кредиторів і боржників беруть участь у конкретному зобов'язанні. Предмет усіх прав на одержання виконання і обов'язків виконати один і той самий.

На відміну від часткових зобов'язань солідарні зобов'язання не презумуються. Вони виникають лише тоді, коли це передбачено в договорі, встановлено в законі, зокрема про неділимість

12

предмета. За приклад солідарних зобов'язань, які передбачає закон. може правити частина перша статті 64 Житлового кодексу:

вона визнає солідарними боржниками наймача і повнолітніх членів його сім'ї в зобов'язаннях, що виникають з договору найму жилого приміщення; стаття 451 ЦК України передбачає виникнення солідарного зобов'язання в силу вчинення правопорушення — шкоди, спільно заподіяної кількома особами. Непридатність предмета зобов'язання до поділу породжує неділимість зобов'язання, тобто його солідарність. Сторони вправі включити в договір умову про неділимість предмета, хоча б предмет зобов'язання за своєю природою і був ділимий. Такі договори також породжують солідарні зобов'язання.

Цивільний кодекс України розрізняє солідарний обов'язок боржників (ст.175) і солідарні вимоги кредиторів (ст.176). Суть солідарного обов'язку полягає в тому, що кожний з боржників зобов'язується до виконання зобов'язання в повному обсязі. Основний наслідок солідарного обов'язку полягає в тому, що кредитор за своїм вибором має право одержати виконання від будь-якого боржника в повному обсязі, а також право одержати виконання як від усіх боржників, так і від кожного з них окремо як повністю, так і в частині боргу (частина перша ст.175). Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки зобов'язання не буде виконане повністю.

Право кредитора на одержання виконання від кожного з солідарних боржників має самостійний характер. Дане положення тягне за собою певні наслідки. Наприклад, визнання зобов'язання недійсним в силу недієздатності боржника не впливає на зобов'язання інших боржників. Водночас кожний з боржників вправі посилатися, наприклад, на неможливість виконання внаслідок випадкової загибелі предмета зобов'язання або неможливість виконання з вини кредитора, на недійсність підстав, внаслідок яких виникло солідарне зобов'язання. Виконання зобов'язання в повному обсязі одним з солідарних боржників тягне його припинення для решти боржників. Пред'явлення позову до одного з боржників перериває перебіг строку позовної давності відносно інших. Прострочення кредитором у прийнятті зобов'язання від одного з солідарних боржників поширюється на всіх інших боржників.

Припинення солідарного зобов'язання в зв'язку з його виконанням одним з боржників тягне виникнення регресного зобо-в язання або зворотної вимоги між боржником, що виконав зо-бов язання, і рештою боржників. Боржник, який виконав солідарне зобов'язання, має право зворотної вимоги (регрес) до

13

кожного з решти боржників. Він вправі вимагати від кожного з решти боржників зайве виконаного в рівних частках. Несплаче-не одним із співборжників боржникові, який виконав солідарне зобов'язання, припадає в рівній частці на нього і на решту співборжників. Передбачене частиною п'ятою статті 175 ЦК України правило є диспозитивним і діє тоді, коли законом або договором не встановлено інше. Відхиленням від рівності часток у регресному зобов'язанні є правило, згідно з яким у відносинах за договором поруки боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (ст.192 ЦК України).

Одночасно поручитель, який виконав зобов'язання, набуває всіх прав кредитора за цим зобов'язанням, зокрема має право зворотної вимоги до боржника в розмірі виплаченої цим поручителем суми (ст.193 ЦК України).

Солідарність не втрачається при зміні зобов'язання. Якщо з вини боржників солідарний обов'язок виконано неналежне, то відповідальність у формі відшкодування збитків, сплати неустойки буде також солідарною.

Солідарні вимоги кредиторів — це положення, по якому кожний з солідарних кредиторів є кредитором усієї суми боргу і тому він має право на одержання від боржника виконання зобов'язання в повному обсязі (частина перша ст.176 ЦК України). В свою чергу, боржник вправі виконати зобов'язання в повному обсязі будь-якому з солідарних кредиторів. Допущене прострочення в прийнятті виконання одним з кредиторів поширюється на інших.

Виконання зобов'язання в повному обсязі одному з солідарних кредиторів тягне за собою припинення зобов'язання. Між солідарним кредитором, який одержав виконання, і рештою кредиторів виникає зобов'язання, в якому він щодо інших стає боржником. Його обов'язок полягає у відшкодуванні іншим кредиторам частки, що їм належить, коли інше не випливає з відносин між ними (частина третя ст.176 ЦК України).

Регресне зобов'язання. В цивілістичній літературі регресне зобов'язання визначається як зворотна вимога на повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останньої третій особі.

14

Припинення одного зобов'язання і виникнення нового, рег-ресного, пов'язується з наступними юридичними фактами:

1. Виконання боржником свого обов'язку перед кредитором, коли цей обов'язок боржника виник з вини третьої особи. Так, під час гарантійного строку ново побудованого жилого будинку були виявлені дефекти паркетної підлоги, роботи по якій виконував субпідрядчик. Генпідрядчик поклав обов'язок по усуненню дефектів на субпідрядчика, однак останній цього обов'язку не виконав. Оскільки перед замовником відповідальність несе генеральний підрядчик, то він і сплатив штраф за порушення строків усунення виявлених дефектів під час гарантійного строку. Сплативши суму штрафу, генеральний підрядчик вправі звернутись з регресною вимогою до субпідрядчика, з вини якого йому завдано шкоди, повернути йому суму сплаченого штрафу. В іншому випадку, в зв'язку з порушенням бригадиром правил техніки безпеки, виникла аварія, внаслідок якої було завдано шкоди здоров'ю кільком робітникам: вони стали інвалідами другої групи з втратою професійної працездатності в розмірі 80%. Усім їм підприємство відшкодувало втрачену заробітну плату з урахуванням залишеного відсотка професійної працездатності. Відшкодувавши потерпілим, підприємство вправі пред'явити регресну вимогу до бригадира, з вини якого сталася аварія. Розмір рег-ресної вимоги в цьому випадку визначається трудовим законодавством.

2. Виконання обов'язку за третю особу. Відповідно до частини другої статті 193 ЦК України поручитель, який виконав зобов'язання, набуває усіх прав кредитора по цьому зобов'язанню. Набуття усіх прав кредитора на витребування від боржника за первісним зобов'язанням того, що було виконано поручителем за боржника, і є правом регресу. Аналогічна ситуація складається при виконанні солідарного зобов'язання повністю одним з боржників. Такий боржник має право регресу до кожного з решти боржників (частина п'ята ст.175 ЦК України).

Наведені приклади свідчать, що регресне зобов'язання є похідним від іншого, яке передувало йому. В регресному зобов'язанні беруть участь дві сторони — кредитор (регредієнт) і боржник (регресат). Особливість регредієнта полягає в тому, що він, перш ніж стати кредитором у регресному зобов'язанні, був боржником в іншому зобов'язанні, виконання якого і викликало до життя регресне зобов'язання.

Об'єктом регресного зобов'язання є відшкодування, яке регресат зобов'язаний регредієнту. Таке відшкодування здійснюється

15

у відшкодуванні заподіяних збитків. Звичайно поновлення майнового стану регредієнта можливе в натурі, практично таке відшкодування здійснюється у формі стягнення з регресата збитків. Особливість положення регредієнта впливає на обсяг відшкодування. Зокрема, в регресному зобов'язанні обсяг відшкодування визначається обсягом збитків, яких зазнав регредієнт. Вони можуть виступати як сума сплаченого боргу за боржника, сума сплаченого боржником (за винятком його частки) при виконанні солідарного зобов'язання боржників, сума, що становить розмір сплаченої неустойки, штрафної неустойки і збитків або тільки збитків. Незалежно від того, що відшкодовує регресат регредієнтові, для останнього це завжди будуть збитки у формі позитивної шкоди.

Що стосується іншої форми збитків — неодержані доходи, то вони за регресним зобов'язанням не можуть бути стягнуті. За загальним правилом регресат повинен відшкодувати збитки регредієнту в тому самому обсязі, в якому рефедієнт відшкодував кредитору за основним зобов'язанням. З цього загального правила можуть бути винятки, коли обсяг відшкодування регредієнту може бути меншим за суму, сплачену регредієн-том кредитору. Зазначимо, що у співвідношенні первісної і регресної вимоги розмір останньої не може бути більшим, а тільки меншим.

Зміст регресного зобов'язання, як і інших цивільних правовідносин, становлять права і обов'язки сторін. У регресному зобов'язанні регредієнту належить право на одержання відшкодування, регресат зобов'язаний вчинити дії по відшкодуванню, тобто змістом регресного зобов'язання є стягнення сплаченого. Таким змістом регресні зобов'язання відрізняються від інших зобов'язань.

Регресна вимога завжди спрямована на повернення того, що було виконано однією особою за іншу або з вини іншої. Така особливість регресної вимоги означає, що поки не виконане перше зобов'язання, про регресні вимоги не може бути мови, навіть якщо про них записано в рішенні суду або арбітражного суду. Право на пред'явлення регресної вимоги виникає не в силу надання цього права судом чи арбітражним судом, а в силу того, що чинне законодавство за тих відносин, що фактично склалися між сторонами, дає підстави для пред'явлення регресної вимоги. Початок перебігу строку позовної давності в регресному зобов'язанні починається після припинення первісного зобов'язання і виникнення регресного.