Гражданское право

Як уже зазначалося, предметом договору підряду є результат виконаної підрядчиком роботи. З огляду на це не безспірною є думка про те, що предмет договору підряду — це виконання підрядчиком певної роботи і передача замовникові її результатів. Фактично таке визначення предмета договору підряду відтворює текст законодавче сформульованого поняття договору, яке містить дані про сторони, їхні права та обов'язки, а також опосередковані дані щодо умов договору. У наведеній думці відбувається, по суті, ототожнення предмета договору підряду з іншими його елементами. Саме по собі «виконання» замовлення, як правило, не може бути предметом^ договору ще й тому, що здійснюється воно підрядчиком організаційно самостійно. За такого підходу ми вимушені були б визнати, що, наприклад, предметом купівлі-продажу є не сама відчужувана річ, а дії продавця щодо її відчуження, що суперечить сутності купівлі-продажу.

У договорі підряду повинні бути чітко визначені вимоги до його предмета щодо якості, кількості тощо. Пріоритет у формулюванні предмета договору, безумовно, належить замовникові, -який виходить із своїх потреб. Однак це не означає, що підрядчику законом відведена пасивна роль. Він також бере участь в оцінці предмета, виходячи з своїх матеріальних, професійних та інших можливостей. В окремих випадках сторони можуть і не погоджувати ті чи інші вимоги до предмета договору, якщо вони безпосередньо передбачені спеціальними нормативними актами, стандартами, технічними умовами, зразками (наприклад, у сфері побутового обслуговування, капітального будівництва).

Для досягнення замовленого результату можуть використовуватися матеріали підрядчика або замовника, можливе також поєднання матеріалів обох сторін.

162

ду. Такий обов'язок може встановлюватися також у спеціальних актах законодавства.

У договорах підряду, які вправі були укладати соціалістичні організації, необхідно було обов'язково передбачати норми витрат матеріалів, строки повернення лишків та основних відходів, а також відповідальність підрядчика за невиконання або неналежне виконання цих обов'язків (ст.338 ЦК України). В умовах ринкової економіки і утвердження принципів вільного підприємництва наведена норма, на наш погляд, не може бути обов'язковою для юридичних осіб — суб'єктів підприємництва.

Наступною суттєвою умовою договору підряду є ціна, тобто грошова сума, належна підрядчику за виконане замовлення. Визначення ціни багато в чому залежить від складу сторін договору. Так, якщо сторонами в ньому виступають громадяни, то ціна визначається за погодженням між ними. Надання послуг за договором підряду організаціями здійснювалося тривалий час, як правило, за цінами відповідно до затверджених у встановленому порядку прейскурантів, цінників, тарифів, каталогів. Нині в Україні формується система ціноутворення за законами ринкової економіки, яка реалізується відповідно до положень зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1994 р. «Про ціноутворення в умовах реформування економіки», якою було скорочено обсяги державного регулювання на деякі види послуг (зокрема, на послуги для населення з ремонту та виготовлення окулярної оптики і медичних приладів).

На виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис, згідно з яким і визначається ціна замовлення. У процесі виконання замовлення можуть виникнути непередбачені обставини і спричинити зміни в кошторисі та відповідно вплинути на ціну. За законом підрядчик повинен своєчасно попередити про це замовника, який має право відмовитися від договору в разі значного перевищення кошторису (частина друга ст.334 ЦК України).

В кошторисі виконуваних робіт потрібно враховувати вартість матеріалів, терміновість виконання замовлення та інші можливі обставини. Вартість замовлення може бути сплачена повністю чи частково до початку його виконання або по завершенню робіт. Оплата вартості виконаних побутовими підприємствами робіт проводиться, як правило, після виконання замовлення, а вартість матеріалів, яка не входить до вартості послуг, сплачується повністю під час оформлення замовлення.

Третьою суттєвою умовою договору підряду є строк його виконання, яким визначається момент завершення підрядних робіт

163

і здачі "їх результатів замовнику. Цей строк встановлюється за погодженням сторін або відповідними нормативними актами, адміністративно-плановими завданнями, у яких передбачаються максимальні строки виконання робіт (наприклад, у сфері побутового обслуговування).

Сторони, особливо замовник, можуть бути зацікавлені у визначенні початкових і проміжних строків виконання робіт. Початковий строк має значення для проведення допоміжних заходів щодо підготовки необхідних матеріалів, земельної ділянки для забудови, проектно-кошторисної документації тощо. Іноді встановлюють не лише день, а й годину початку підрядних робіт, наприклад, у договорі на ремонт жилих приміщень, коли для з'ясування підготовленості приміщень до ремонту важлива присутність замовника. Наявність у договорі проміжних (етапних) строків дає змогу замовникові контролювати своєчасність і якість ходу робіт, а підрядчику — дотримуватися встановленої технологічної і господарської дисципліни. Проміжні строки можуть встановлюватися і нормативними актами, наприклад, щодо пошиття одягу.

Перелічені та інші можливі умови договору підряду потрібно відповідно оформити. У Цивільному кодексі України безпосередньо не встановлюються спеціальні вимоги до форми договору підряду, тому сторони вправі керуватися загальними правилами про угоди, викладеними у статтях 42—44 ЦК України, якщо інше не встановлене спеціальними нормативними актами, що регулюють окремі різновиди договору підряду.

Таким чином, договір підряду може бути укладений як в усній так і в письмовій формі. Однак в більшості випадків договори підряду укладаються у письмовій формі, оскільки, як правило, їх виконання віддалені від моменту укладення певним часом. Якщо робота виконується в присутності замовника (дрібний ремонт), договір на її виконання не потребує обов'язкового письмового оформлення, незалежно від суми ремонту.

Надання побутових послуг оформляється документом встановленої форми (квитанцією, договором, розпискою тощо).

Договори на ремонт, будівництво жилих будинків з надвірними будівлями, на виконання проектно-пошукових робіт на будівництво жилих будинків з надвірними будівлями, на технічне обслуговування телевізійних антен колективного користування та

164

інші види підрядних робіт укладаються з дотриманням вимог, передбачених типовими договорами. В них визначаються права і обов'язки сторін, порядок прийняття робіт і пред'явлення претензій.

Наслідки недотримання форми договору підряду визначаються за загальними нормами цивільного права, якщо інше не передбачене спеціальним законом.

Під час виконання замовлення підрядчик зберігає свою господарську і організаційну самостійність, тобто замовник не має права втручатися в організацію праці підрядчика, у виробничі й технологічні процеси. Це, однак, не означає, що замовник повністю позбавлений можливості впливати на хід і якість виконання замовлення. Так, підрядчик зобов'язаний керуватися у своїй роботі отриманим від замовника завданням, а замовник вправі давати певні вказівки щодо способу, строків виконання роботи в порядку, визначеному законом.

Обсяг самостійності підрядчика у виборі способу виконання замовлення багато в чому залежить від ступеня визначеності ознак предмета договору. Деталізація цих ознак при укладенні договору позбавляє підрядчика певної свободи дій у виконанні замовлення, але разом з тим вона сприяє зменшенню можливих непорозумінь. Якщо ті чи інші ознаки предмета визначені нормативними актами, типовими договорами, технічними чи будівельними правилами, то підрядчик повинен їх дотримуватися, навіть коли вони не були обумовлені в договорі.

Організаційно-господарська самостійність підрядчика значною мірою обумовлює існування так званого принципу риску, сутність якого зводиться до встановлення відповідного розподілу правових наслідків випадкової загибелі матеріалів і предмета підряду між замовником і підрядчиком. Цей принцип закріплений як невід'ємна ознака підрядних відносин, що сформульована у вже згадуваній статті 332 ЦК України. Зміст цієї статті дає підстави припустити, що принцип риску не може бути скасований угодою сторін.

Риск підрядчика полягає в тому, що в разі випадкової загибелі предмета підряду до здачі його або неможливості закінчити роботу без вини сторін, підрядчик не вправі вимагати винагороди за роботу (частина перша ст.346 ЦК України). У законодавстві нічого не згадується про порядок відшкодування можливих збитків, проте, виходячи із загальних правил зобов'язального права, можна дійти висновку, що в такій ситуації ні підрядчик, ні замовник не набувають права на відшкодування понесених збитків. Може статися так,

165

що підрядчик отримав від замовника певні суми у вигляді авансу. За законом такі суми підлягають поверненню замовнику.'

Від загибелі предмета підряду (закінченого чи незакінченого) слід відрізняти загибель матеріалів. Відповідно до закону риск випадкової загибелі або випадкового псування матеріалів несе сторона, що надала матеріали (ст.339 ЦК України). Якщо сталася випадкова загибель предмета підряду і одночасно загибель або випадкове псування матеріалів, наданих підрядчиком, то на нього покладається риск випадкової загибелі предмета підряду і матеріалів.