Гражданское право

О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с.
§ 6. Договори на постачання енергією та газом
Нормальна робота виробничих підприємств значною мірою залежить від безперервного постачання їх електричною чи тепловою енергією або газом. Електроенергія використовується також для освітлення приміщень державних і громадських організацій, вулиць і жилих будинків, а теплова енергія та газ — для задоволення побутових потреб громадян. Відносини по забезпеченню громадян електричною, тепловою енергією та газом ре-

112

гулюються договором про надання комунальних послуг або становлять елемент житлових відносин. У справі забезпечення раціонального використання цих видів ресурсів і дотримання правил користування ними важлива роль відводиться договорам на постачання енергією та газом.

Користування електричною і тепловою енергією допускається лише на основі договору, що укладається між енергопостачаль-ною організацією і споживачем. Подача газу також здійснюється на основі договорів. Про це сказано в Правилах користування електричною енергією та Правилах користування тепловою енергією (1982 р.). Правилах подачі газу магістральним газопроводам і споживачам (1987 р.) та Правилах користування газом у народному господарстві (1988 р.). За допомогою названих нормативних актів здійснюється правове регулювання договірних відносин з постачання енергією та газом. Незважаючи на певні технічні правові відмінності в постачанні електричною і тепловою енергією, з одного боку, енергією і газом — з другого, названі договори мають багато спільних рис, які об'єднують їх в одному структурному типі договору і дають змогу відрізнити його від інших договорів, зокрема від договору поставки. Предметом цього договору може бути лише електрична енергія у вигляді електричного струму і теплова енергія у вигляді пари або гарячої води. За договором на постачання газом споживачам подається природний або штучний горючий газ. На відміну від договору поставки, енергія і газ передаються споживачеві через приєднану до постачальної організації мережу, завдяки чому забезпечується можливість безперебійного постачання ними споживачів.

Договір на постачання енергією або газом є консесуальним, двостороннім і сплатним.

За договором постачання енергією та газом постачальна організація бере на себе обов'язок безперервно подавати споживачеві через приєднану мережу електричну чи теплову енергію або газ в обумовленій кількості та якості, а споживач зобов'язується оплачувати одержану енергію чи газ за обумовленими цінами (тарифами), а також підтримувати в належному стані свою енергетичну чи газову мережу.

Договори на відпуск електричної і теплової енергії укладаються між енергопостачальною організацією і споживачем (абонентом), установки якого безпосередньо приєднані до мережі енер-гопостачальної організації.

Такий споживач вважається основним споживачем. В окремих випадках основний споживач укладає договори на постачання енергією з іншими споживачами (субабонентами), якщо вони одержують енергію від мережі ос-

113

новного споживача. При цьому в додатку до договору між основним споживачем та енергопостачальною організацією зазначаються дані про всіх приєднаних до основного споживача суб-абонентів. Електропостачагьними та енергопостачальними організаціями в договорах на постачання електричної і теплової енергії виступають організації енергетики, володільці відомчих котельних тощо.

Відповідно до пункту 1 Правил подачі газу магістральним газопроводам і споживачам договори на подачу газу укладаються: а) між постачальниками і газопостачальними організаціями; б) між постачальниками (в тих випадках, коли вони виконують функції газопостачальних організацій) і споживачами; в) між газопостачальними організаціями і споживачами. Постачальниками (виробниками) газу є промисли, які добувають природний або попутний газ, і заводи штучного газу. Якщо споживачі розташовані поблизу виробників газу і одержують газ через приєднану до них мережу, то договори укладаються між виробником, який тут виступає як газопостачальна організація, і споживачем. Найчастіше від газових промислів і заводів газ подається магістральним газопроводам, а від них — організаціям, що експлуатують газове господарство у містах: управлінням газового господарства, газовим трестам і конторам тощо. Магістральні газопроводи й міські газові трести і є газопостачальними організаціями в договорах із споживачами.

Найголовніші права та обов'язки сторін при постачанні енергії визначаються у договорах, що укладаються згідно з типовими договорами. Головним обов'язком енергопостачальної організації є безперервне або за погодженим графіком постачання споживача електричною або тепловою енергією. Кількість електроенергії зазначається в договорі згідно з установленими лімітами відпуску енергії. У договорах на відпуск теплової енергії у вигляді пари або гарячої води окремо зазначається кількість енергії, що йде на опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання і технологічні потреби.

Енергопостачальна організація стежить за дотриманням споживачем лімітів електричної енергії. Якщо при цьому виявляються перевитрати добової норми електроспоживання, вона має право примусово обмежувати відпуск електроенергії в наступні дні у розмірі не більше 25 відсотків від встановленої планом на добу до повної компенсації допущених перевитрат енергії. У разі виявлення в години максимуму перевищення споживачем установленого плану навантаження протягом ЗО хвилин і більше енергопостачальна організація може зажадати від споживача зни-

114

ження навантаження до встановленого лімітом або договором значення. Така вимога повинна бути виконана безумовно і негайно, бо в іншому разі після попередження споживач може бути повністю або частково відключений від мережі.

Кількість газу визначається у договорах згідно із затвердженими річними і квартальними планами. Місячні плани встановлюються газопостачальною організацією на основі заявок споживачів з урахуванням можливостей газодобувних і газоперероб-них підприємств і пропускної здатності газопроводів. Газ подається і відбирається протягом місяця рівномірно у межах середньодобової норми споживання, а в разі необхідності відхилення від цієї норми — за погодженими між сторонами диспетчерськими графіками.

Енергія та газ, які подаються споживачам через приєднану мережу, повинні за якістю відповідати певним вимогам. Якість електроенергії визначається напругою (у вольтах) і частотою (у періодах на секунду), які підтримуються на межі електромереж електропостачальної організації та споживача. Теплова енергія характеризується тиском і температурою пари або води. Якість газу, що подається у магістральні газопроводи, повинна відповідати вимогам стандарту. Газ подається очищеним від газового бензину, нафти і механічних домішок. Хімічне очищення та осушення природного газу здійснюється постачальником або газопостачальною організацією.

Енерго- і газопостачальні організації повинні стежити за технічним станом і правильно експлуатувати свої мережі, забезпечувати техніку безпеки та можливість нормального використання енергії і газу споживачами.

З метою забезпечення надійного і економічного використання енергії та газу на споживача також покладається ряд обов'язків щодо нормальної експлуатації енерго- чи газомережі. Зокрема, він здійснює перевірку стану, профілактичні випробування та ремонт належних йому енергоустановок і захисних засобів; забезпечує необхідний облік використаної енергії; дотримується встановлених лімітів і режимів енергоспоживання;

щороку складає плани організаційно-технічних заходів щодо раціонального витрачання енергії; забезпечує обслуговування енергоустановок персоналом потрібної кваліфікації тощо. Споживач повинен безперешкодно допускати персонал постачальних організацій та представників органів енергетичного нагляду для контролю за режимом споживання енергії та технічним станом енергомережі. Він зобов'язаний негайно повідомляти енергопостачальну організацію про всі несправності в роботі

115

приладів обліку енергії, про аварії, про ураження електричним струмом людей і тварин.

Обов'язком споживача є своєчасна і повна оплата одержаної енергії та газу за цінами (тарифами), встановленими договором.

Порушення постачальною організацією або споживачем їхніх обов'язків за договором призводить до невигідних майнових наслідків.

Особливо дорого споживачам і всьому народному господарству обходяться перерви в енергопостачанні і подачі газу, пов'язані з недовідпуском енергії чи газу споживачам. За не-довідпуск електричної енергії на виробничі потреби енергопос-тачальна організація сплачує споживачеві штраф у розмірі двократної тарифної вартості недовідпущеної електроенергії, якщо це викликано недопоставкою палива для електростанції. При недовідпуску енергії з інших причин штраф сплачується у восьмикратному розмірі. За недовідпуск теплової енергії на виробничі цілі постачальна організація сплачує споживачам штраф у розмірі тарифної вартості недовідпущеної енергії у зв'язку з недопоставкою палива електростанціям і чотирикратної тарифної вартості недовідпущеної енергії у всіх інших випадках.

Матеріальна відповідальність енергопостачальних організацій перед споживачами за недовідпуск електроенергії не настає, коли це було викликано: а) стихійними явищами (пожежами, повенями, бурею тощо); б) неправильними діями персоналу споживача або сторонніх осіб (помилкове ввімкнення або вимкнення, накидання предметів на проводи повітряних ліній); в) припиненням або обмеженням подачі енергії з вини споживача (п. 1.10.2 Правил користування електричною енергією). Аналогічні підстави для звільнення енергопостачальних організацій за недовідпуск теплової енергії передбачені пунктом 8.6 Правил користування тепловою енергією. Незалежно від причин недовідпуску енергії постачальна організація не зобов'язана поповнювати її в наступних періодах. Це стосується й недоподачі газу.

За порушення умов щодо якості енергії, а саме в разі відпуску електроенергії зниженої якості (за одним або кількома показниками одночасно), енергопостачальна організація сплачує споживачеві штраф у розмірі 25 відсотків вартості відпущеної електроенергії зниженої якості. Аналогічну за розміром неустойку (штраф) сплачує енергопостачальна організація за зниження параметрів теплової енергії. При зниженні з її вини параметрів пари більш ніж на 25 відсотків обумовленого договором споживач має право, попередньо повідомивши контрагента, припинити споживання теплової енергії. В цьому разі постачальна організація відповідає як за недовідпуск енергії.

116

За недоподачу газу відповідно до укладеного договору винна сторона сплачує контрагенту неустойку в розмірі 8 відсотків вартості газу, який не був поданий протягом місяця. В разі порушення обумовленої договором якості газу або погодженого тиску сторона, що подає газ, виплачує другій стороні штраф у розмірі 10 відсотків від вартості добової подачі за кожну добу, протягом якої було допущене порушення (п.41, 43 Правил подачі газу магістральним газопроводам і споживачам).

Правила користування електричною і тепловою енергією не передбачають відповідальності споживачів за недовикористання замовленої енергії. І це цілком вірно, бо її запровадження не узгоджувалося б із прагненням до економії матеріальних ресурсів як важливої умови підвищення ефективності виробництва.

Штрафи за порушення умов щодо кількості і якості енергії та газу є виключною неустойкою, бо збитки при цьому не відшкодовуються.

Споживач відповідає за несвоєчасну оплату рахунків у формі пені. Незалежно від стягнення пені енергопостачальна організація може припинити відпуск енергії споживачеві до погашення ним заборгованості. Крім того, повне або часткове припинення подачі енергії споживачеві, після попередження його постачальною організацією, допускається також у разі: а) незадовільного стану енергоустановок споживача; б) порушення встановленого режиму енергопостачання; в) самовільного під'єднання до мережі нових приймачів енергії; г) недопущення службових осіб постачальної організації до енергоустановок і приладів обліку енергії та в інших випадках, передбачених пунктами 1.9.2 Правил користування електричною енергією і 7.2 Правил користування тепловою енергією. Одностороннє припинення подачі енергії в цих випадках можна віднести до числа оперативних майнових санкцій.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с. - Гражданское право
  2. § 6. Договори на постачання енергією та газом - Гражданское право
  3. § 1. Види перевезень та їх правове регулювання - Гражданское право
  4. § 1. Поняття суб´єкта трудового права України - Трудовое право
  5. § 4. Забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту - Трудовое право
  6. § 3. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку - Трудовое право
  7. § 3. Способ, место и срок исполнения - Гражданское право
  8. Розділ 9. Зовнішньоекономічна діяльність - Международное право, европейское право
  9. Розділ 10. Міжнародні перевезення - Международное право, европейское право
  10. 2.2. Адміністративно-правові норми - Административное право
  11. 7.2. Суб´єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки - Административное право
  12. 7.3. Основні напрями державного регулювання економіки - Административное право
  13. 8.1. Управління обороною - Административное право
  14. 9.1. Управління охороною здоров´я - Административное право
  15. ЖИЛИЩНО-КОММУНАЛЬНОЕ хозяйство - Справочная юридическая информация
  16. 4.4. Класифікація засобів ; нетарифного регулювання - Таможенное право
  17. 5.3. Угоди зустрічної торгівлі - Таможенное право
  18. 8.3. Національні методи стимулювання експорту - Таможенное право
  19. 9.5. Лізингові угоди у зовнішньоекономічних відносинах - Таможенное право
  20. § 3. Державний нагляд і контроль як гарантії права громадян на екологічну безпеку - Экологическое право

Другие научные источники направления Гражданское право:

    1. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 1. Учебник. 1994
    2. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 2. Учебник. 1994
    3. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1995
    4. А.А. Пушкин В.М.Самойленко, Р.Б.Шишка и др. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х частях. Часть I. 1996
    5. Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. І. Борисова та ін. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. 2000