Гражданское право

О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с.
§ 7. Договір дарування
За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає безоплатно іншій стороні (обдарованій) майно у власність (ст.243 ЦК України). Отже, договір дарування, як і договори міни, купівлі-продажу, направлений на безповоротне припинення права власності у дарувальника і виникнення права власності (права повного господарського відання чи права оперативного управління) в обдарованої особи. Як і продавець, дарувальник повинен бути власником відчужуваного в такий спосіб майна. Проте на відміну від зазначених договорів договір дарування є завжди безоплатним, тому дарувальник не вправі вимагати від обдарованої особи зустрічних дій майнового характеру.

Оскільки відповідно до частини другої статті 243 ЦК України договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому, то його необхідно віднести до категорії реальних угод. Подарувати майно іншим особам є виключним правом власника. Здійснення безоплатного відчуження майна, як правило, зумовлюється особистими інтересами дарувальника у визначенні цілей використання його, відносинами сімейних зв'язків чи дружби, значними заслугами чи вчинками обдарованої особи тощо. Тому визнання договору дарування консесуаль-ним могло б призводити до ситуацій, за яких особа мала б право вимагати в примусовому порядку дару, що є неприпустимим з точки зору моральності.

Договір дарування є одностороннім. З його укладенням у сторін, як правило, не виникають взаємні або односторонні обов'язки. Що ж до прав, то їх набуває лише обдарований у вигляді повноважень власника стосовно прийнятого майна. Відповідно до частини третьої статті 243 ЦК України дарування громадянами майна державним, кооперативним або іншим громадським організаціям може бути обумовлено використанням цього майна для певної суспільне корисної мети (наприклад, зібрання книг для наукових досліджень, колекція картин — для публічного показу в музеї, кошти — для придбання сучасного медичного обладнання). Нині, в умовах законодавчого визнання рівноправності усіх форм власності, обумовлення певного цільового використання дару цілком можливе й тоді, коли обдарованою особою є громадянин.

89

Належність дарування до односторонніх договорів аж ніяк не позбавляє його ознак двосторонньої угоди, для укладення якої необхідне волевиявлення двох сторін (дарувальника і обдарованої особи). Це означає, що дарування вважається здійсненим (тобто договір укладеним) за наявності волевиявлення обдарованої особи, висловленого у будь-якій формі. У громадян таке волевиявлення, як правило, висловлюється відповідною поведінкою, обумовленою тією чи іншою подією, обставинами (днем народження, весіллям, ювілеєм тощо).

Безпосередня згода особи, якій дарується майно, вимагається за тими угодами, які потребують спеціального оформлення.

На відміну від деяких інших реальних договорів (наприклад, договору позики) за договором дарування у сторін, як правило, не виникають навіть односторонні зобов'язання. Можна, однак, припустити, що дарувальник зобов'язаний повідомляти обдарованого про шкідливі або небезпечні властивості предмета дарування, здатні в процесі використання заподіяти шкоду останньому. З укладенням договору дарування фактично припиняється юридичний зв'язок між сторонами. Обдарована особа, безперечно, вправі прийняти на себе добровільно обов'язок належного ставлення до дарувальника. Проте такий обов'язок має суто морально-етичний характер, і він не породжує відповідних юридичних наслідків. Тому за чинним законодавством неуважне ставлення обдарованої особи до дарувальника, нанесення останньому образ не можуть бути підставою для розірвання договору дарування.

На наш погляд, не може суперечити поняттю і призначенню договору дарування укладення таких угод, за якими б дарувальник зберігав певні права (наприклад, дарується жилий будинок із збереженням за дарувальником права користування певною частиною жилого приміщення, дарування автомашини із збереженням за дарувальником права періодичного користування нею). Бажано, щоб угоди з такими умовами знайшли своє врегулювання в новому цивільному законодавстві.

Сторонами в договорі дарування можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, а в певних випадках — і держава. Укладення договорів дарування громадянами має здійснюватися з дотриманням загальних правил цивільного законодавства про їх дієздатність. Крім того. Кодексом про шлюб та сім'ю України встановлені додаткові гарантії захисту осіб, які перебувають під опікою або піклуванням. Так, опікун не вправі без дозволу органів опіки і піклування укладати угоди, а піклувальник — давати згоду на їх здійснення, якщо вони виходять за межі побутових.

90

г

Такими угодами, зокрема, є договори, які підлягають нотаріальному посвідченню і спеціальній реєстрації, відмова від належних підопічному майнових прав, поділ майна тощо (ст.145 Кодексу про шлюб та сім'ю).

Юридичні особи виступають сторонами в договорі дарування в межах своєї спеціальної дієздатності. При цьому законодавство не містить будь-яких обмежень щодо прийняття юридичними особами дару. Водночас безоплатне відчуження майна (у тому числі й за договором дарування) повинно здійснюватися ними відповідно до вимог 'їхніх статутів та законодавчих актів. У період існування командно-адміністративних методів управління економікою права юридичних осіб на безоплатне відчуження майна значно обмежувалися. Найбільшого поширення в цей час набули випадки нагородження працівників за успіхи в роботі цінними подарунками, грошовими преміями, не передбаченими системою оплати праці (ст.143 Кодексу законів про працю УРСР, 1971 р.).

Нове законодавство, як і те, що діяло раніше, не містить безпосередньої вказівки про право юридичної особи передавати майно за договором дарування. У ньому, як правило, застосовується термін «безоплатна передача» майна. Так, відповідно до статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні» підприємству надається право, якщо інше не передбачено його статутом, вчиняти будь-які угоди щодо належного йому майна. При цьому безоплатна передача і надання підприємствами матеріальних цінностей громадянам здійснюються з дозволу власника або уповноваженого ним органу, крім випадків, передбачених законодавством України. Отже юридичні особи також мають право дарувати майно іншим особам відповідно до їх установчих документів та закону.

7 липня 1992 р. до частини третьої статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні»' було внесено зміни щодо порядку відчуження державної власності. Відповідно до цих змін відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна України. Фактично це означає, що зазначене майно не може відчужуватися від держави за договором дарування або іншим безоплатним способом.

Крім того. Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній влас-

' Відомості Верховної Ради України. — 1992. — №38. — Ст.562. 91

ності» була встановлена заборона на безоплатну передачу підприємствами, що є у загальнодержавній власності, закріпленого за ними майна іншим підприємствам, організаціям і установам, а також громадянам, і водночас припинено дію пункту 6 статті 10 Закону України «Про підприємства в Україні» в частині здійснення такими підприємствами безоплатної передачі майна громадянам.'

Чинне законодавство не виключає можливості укладення договору дарування (безоплатного відчуження) майна між двома юридичними особами. Як правило, вони укладають мЬк собою сплатні угоди. Водночас набувають поширення угоди, за якими юридичні особи, що займаються підприємництвом, передають безоплатно майно різноманітним громадським об'єднанням (товариствам), некомерційним організаціям на засадах спонсорства, благодійництва тощо. Такі угоди за своїм змістом є близькими до дарування.

Предметом договору дарування може бути будь-яке майно, не вилучене з товарообороту і яке може бути у власності особи, якій воно дарується. При даруванні необхідно також дотримуватися спеціальних правил, встановлених для набуття права власності громадянами на окремі види майна (наприклад, вогнепальна зброя).

На відміну від договору купівлі-продажу відчужувач майна (да-рувальник) за договором дарування не зобов'язаний дотримуватися усіх існуючих вимог до якості відчужуваного об'єкта. Безумовно, етичніше, коли дарувальник повідомляє обдарованого про відомі йому недоліки дару, оскільки обдарований мав би можливість утриматися від прийняття його. Дарувальник не зобов'язаний виправляти недоліки прийнятого дару або нести витрати, пов'язані з їх виправленням, або обмінювати на якісну річ (навіть тоді, коли йому було відомо про існування недоліків дару). Водночас вважаємо, що дарувальник має нести відповідальність за шкоду, заподіяну обдарованому річчю з недоліками, відомими дарувальникові, але не відомими потерпілому.

Договір дарування укладається у формі, яка визначається загальними правилами цивільного законодавства про форму угод (ст.43, 44, 46 ЦК України). Це може бути усна або письмова форма. Відповідно до частини першої статті 244 ЦК України договір дарування на суму 500 крб., а при даруванні валютних цінностей — на суму понад 50 крб. повинен бути нотаріально

'Відомості Верховної Ради України. — 1993. — №7. — Ст.52.

92

посвідчений. Нині існування зазначеної норми втратило будь-яку доцільність і практичну значимість. По-перше, не відповідає реаліям сьогоднішнього дня вимога про нотаріальне посвідчення договору дарування на суму понад 500 крб, оскільки остання є надто низькою порівняно з цінами на товари. Фактично втратила свою чинність норма про нотаріальне посвідчення зазначених угод з валютними цінностями у зв'язку із зміною політики валютного регулювання і прийняттям у цій сфері принципово нового законодавства (наприклад, Декрету Кабінету Міністрів України від 10 лютого 1993 р.

«Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).'

Нотаріального посвідчення відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України (в редакції Закону від 16 грудня 1993 р.)2 та статті 227 ЦК України вимагають договори дарування нерухомості, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Такі договори повинні також бути зареєстровані у виконавчому комітеті місцевої Ради, місцевій державній адміністрації.

З прийняттям Закону від 16 грудня 1993 р. втратили чинність положення статті 226 про обмеження при відчуженні жилих будинків, у тому числі і шляхом дарування, та статті 227 про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів дарування будівельних матеріалів за участю громадян.

Договір дарування громадянином майна державній, кооперативній або іншій громадській організації укладається у простій письмовій формі. Таке правило може зберегтися і в новому Цивільному кодексі, за винятком, можливо, дарування нерухомості юридичним особам. Так, ст. 769 проекту нового ЦК України в редакції від 25 серпня 1996 р. передбачена нотаріальна форма договору дарування нерухомості незалежно від суб'єктного складу обдарованих осіб (фізичних і юридичних).

Правила цивільного законодавства про форму договорів дарування мають поширюватися й на ті угоди, які укладаються між подружжям, батьками і дітьми та між іншими близькими особами. Проте у юридичній літературі висловлювалися думки про необов'язковість застосування правил цивільного законодавства про форму угод, що укладаються між такими особами, зокрема між подружжям. Обґрунтовувалося це тим, що правила про нотаріальне по-

'Зміст цієї норми базувався на відповідних положеннях Указу Президії Верховної Ради СРСР від ЗО листопада 1976р. «Про операції з валютними цінностями на території СРСР».

2Голос України. — 1994. — 6 січня.

93

свідчення договору дарування на суму понад 500 крб. розраховані на регулювання відносин учасників цивільного обігу і не можуть бути повною мірою застосовані до майнових відносин подружжя, обумовлених їхніми особистими взаємовідносинами. З таким підходом до досліджуваної проблеми не можна погодитися, оскільки, як правило, договори дарування між громадянами обумовлені особистими зв'язками, особливо між подружжям, батьками і дітьми та іншими родичами. Важко припустити, що ця обставина не була відома законодавцю, який не зробив ніяких винятків для таких осіб з правил про форму угод дарування.

Необов'язковість належного оформлення угод між подружжям чи іншими близькими особами позбавляла б суд у багатьох випадках можливості встановлення реальної наявності між ними договірних відносин. Це дозволяло б подружжю легко уникати відповідальності за особистими боргами або очікуваної конфіскації майна, оскільки дружина-боржник або один з подружжя, який скоїв злочин, завжди міг заявити, що належна йому частка в майні або його особисте майно вже раніше було подароване іншому з подружжя. Насправді таке майно продовжувало б перебувати в їхній спільній власності або роздільній власності дружини-боржника.

Отже, правила цивільного законодавства про форму угод дарування мають застосовуватися незалежно від характеру взаємовідносин їх суб'єктів. Не дає підстав для іншого висновку також аналіз судової практики, і зокрема, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р., (із змінами, внесеними Постановою Пленуму від 25 грудня 1992 р.), «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними».'

При укладенні договорів дарування необхідно дотримуватися спеціальних правил, встановлених для відчуження частки в спільному майні, об'єктів, використовуваних у підприємницькій діяльності тощо. Наприклад, для укладення угод про відчуження спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального посвідчення, має бути письмова згода другого з подружжя.

Варто зазначити, що поняття «безоплатна передача майна» значно ширше за поняття «передача майна за договором дарування». Близькими за своїм змістом до дарування є відносини, що випливають з передавання майна у формі благодійництва, пожерт-

'Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах. - 1993. - С. 19-25.

94

вувань, нагородження преміями або цінними подарунками за певні заслуги чи у зв'язку з ювілеєм. Своєрідними формами дарування можна вважати внесення коштів батьками у кредитні установи на ім'я дітей, відмову одного з подружжя від частки у спільному майні на користь другого з них, відмову спадкоємця від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, держави або окремих юридичних осіб (ст.553 ЦК України), а також нагородження Державними та міжнародними преміями за заслуги громадян і організацій перед державою, народами світу.

Не можуть вважатися даруванням виплати премій працівникам у порядку існуючої системи оплати праці, виплати в порядку соціального захисту населення, приватизація громадянами державного майна на підставі приватизаційних сертифікатів тощо.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с. - Гражданское право
  2. Зразок договору про купівлю-продаж майна з участю громадян - Юридические документы
  3. Зразок довіреності (спеціальної) на дарування частини житлового будинку - Юридические документы
  4. § 4. Правовий режим акцій - Хозяйственное право
  5. § 7. Договір дарування - Гражданское право
  6. § 2. Види договорів - Гражданское право
  7. Розділ 7. Держава як суб´єкт міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  8. Розділ 9. Зовнішньоекономічна діяльність - Международное право, европейское право
  9. Розділ 11. Шлюбно-сімейні відносини - Международное право, европейское право
  10. § 5. Деякі види угод - Правовая деонтология
  11. Глава 82 Загальні положення сімейного права - Семейное право
  12. Поняття і форми права власності. Підстави виникнення права приватної власності. Предмети, що можуть бути придбані лише з особливого дозволу - Юридические документы
  13. Зразок позовної заяви про визначення порядку розпорядження і використання земельної ділянки громадянами, яким житловий будинок, господарські будівлі та споруди належать на праві спільної часткової власності - Юридические документы
  14. § 2. Умови здійснення підприємництва - Хозяйственное право
  15. §3. Джерела цивільного і торгового права зарубіжних країн - Гражданское право
  16. §1. Правоздатність 5 дієздатність громадян: виникнення, зміст і припинення,, випадки обмеження. Визнання громадянина недієздатним - Гражданское право
  17. §2. Поняття і види угод - Гражданское право
  18. §4. Форма угод - Гражданское право
  19. §2. Зміст права власності - Гражданское право
  20. §4. Способи набуття і припинення права власності - Гражданское право

Другие научные источники направления Гражданское право:

    1. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 1. Учебник. 1994
    2. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 2. Учебник. 1994
    3. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1995
    4. А.А. Пушкин В.М.Самойленко, Р.Б.Шишка и др. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х частях. Часть I. 1996
    5. Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. І. Борисова та ін. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. 2000