Гражданское право

Договір міни спрямований на невідворотне відчуження кожною із сторін належного їй майна. У сторони, яка за договором міни набуває майно, відповідно виникає право власності (право повного господарського відання або право оперативного управління).

За своїми юридичними ознаками договір міни є олютним, двостороннім, консесуальним.

Договір міни за своїм змістом і за формою має багато спільного з договором купівлі-продажу. У ранній період історичного розвитку, коли суспільство ще не мало грошової одиниці, міна була основною правовою формою забезпечення потреб громадян і товарообігу. Найістотнішою ознакою для розмежування цих двох договорів є те, що в договорі купівлі-продажу за продаване майно продавцю сплачується відповідна його вартість лише в грошовому вираженні.

'Див.: Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Основи господарського права України. — К., 1995. - С. 163-168.

2Див.: Правила застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 27.06.95; Бізнес. — 1995. — 8 серпня.

86

Відповідно до статті 242 ЦК України правове регулювання договору міни повинно здійснюватися за правилами про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає із змісту відносин сторін. Таким чином вирішуються питання про форму та умови договору міни, про права, обов'язки і відповідальність сторін за недоліки обмінюваного майна тощо. Правила купівлі-продажу, не притаманні договору міни або які суперечать його змісту, наприклад правила про сплату за куплену річ грошової суми, до договору міни не застосовуються. Не є договором міни угоди про обмін громадянами жилих приміщень, які вони займають як наймачі, відносини з обміну промислових товарів, придбаних громадянами в роздрібній торговельній мережі, якщо вони з якихось причин не влаштовують покупця або є неякісними.

До недавнього часу договір міни широко не застосовувався. Більше того, сфера його застосування постійно звужувалася. Так, за чинним раніше законодавством, договір міни, в якому однією або обома сторонами виступали державні організації, міг бути укладений лише у випадках, передбачених законодавством. Між колгоспами та іншими кооперативними, а також громадськими організаціями договори міни мали укладатися в межах спеціальної правоздатності їх і якщо це не суперечило закону. Громадяни укладали договори міни переважно побутового характеру. Заборонялися, як правило, товарообмінні відносини між державними організаціями і громадянами. Наявність цих та багатьох інших обмежень щодо застосування договору міни у сфері товарообігу зумовлювалася централізованою плановою системою розподілу матеріальних благ, ігноруванням законів ринкової економіки.

І лише після започаткування економічних реформ ринкового спрямування, прийняття нового законодавства про власність, підприємництво тощо договір міни набув вагомішого значення. Так, відповідно до статті 4 Закону України «Про власність» власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, тобто саме власник вправі обирати спосіб відчуження належного йому майна. В Законі України «Про підприємства в Україні» (ст.10) прямо зазначається, що підприємства можуть відчужувати, в тому числі обмінювати, належне їм майно іншим підприємствам, а також за певних умов громадянам. Предметом договору міни може бути практично все те майно, що і в договорі купівлі-продажу. Разом з тим, у законодавстві можуть встановлюватися ті чи інші обмеження щодо товарообмінних угод. В умовах реформування системи розподілу продуктів матеріального виробництва, виникнення диспропорцій у

87

структурі виробництва та відсутності у суб'єктів підприємництва достатніх коштів набули поширення бартерні угоди.

Договір міни може породжувати негативні тенденції. Зокрема, бартерні угоди здатні гальмувати товарообіг, а в умовах дефіциту обігових коштів — спонукати сторони укладати їх на невигідних та нееквівалентних умовах, особливо в зовнішньоекономічній діяльності.

Відповідно до статті згаданого Указу бартерна (товарообмінна) операція у галузі зовнішньоекономічної діяльності — це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених єдиним договором між суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, не опосередкований рухом коштів у готівковій чи безготівковій формі (бартерний договір). В Указі визначаються порядок відкриття, внесення та повернення попередніх імпортних депозитів у разі здійснення бартерних операцій, предметом яких є високоліквідні експортні товари України, високоліквідна сільгосппродукція та високоліквідні продукти її переробки і товари, що є критичним імпортом для України. Відповідно до статті 11 згаданого вище Указу товари, що імпортуються за бартерним договором, підлягають ввезенню на митну територію України у строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт, послуг — з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг. Порушення цих строків ввезення товарів (виконання робіт, надання послуг), що імпортуються за бартерним договором, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від вартості неодержаних товарів в іноземній валюті, перерахованій у валюту України за офіційним поточним курсом валюти України до долара США на день нарахування пені.

На відміну від традиційного договору міни предметом бартерного договору можуть бути не лише майно, а й послуги і роботи, що випливає із змісту зазначеного Указу. Більше того, можлива ситуація, за якої взагалі немає обміну реальними товарами, наприклад, коли кожна з сторін бартерного договору надає одна одній послуги чи виконує роботи.

г

До бартерного договору в зовнішньоекономічній діяльності застосовуються відповідні положення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», інші спеціальні законодавчі акти.