Гражданское право

Під тваринництвом Закон розуміє господарську діяльність з вирощування тварин і птиці. Племінне тваринництво — це виведення тварин і птиці вищої якості. Об'єктами племінного тваринництва є племінна (чистопородна) велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні та птиця (надалі — тварини). Племінна тварина — це тварина вищої якості порівняно з іншими тваринами свого виду; ця тварина пронумерована і може бути ідентифікована;

вона походить від батьків, зареєстрованих у племінних документах і сама також зареєстрована у племінних документах як така, що має відповідно до встановлених вимог дані офіційного обліку продуктивності та класифікації за типом.

Отже, племінне тваринництво — це наукова, творча діяльність із виведення нових племінних тварин, що істотно відрізняються від своїх попередників цілим комплексом ознак (вищою продуктивністю, стійкістю проти хвороб тощо). Порода повинна бути дійсно новою порівняно з тими, що вже розводяться в Україні чи за кордоном, а її відмінні ознаки мають бути стабільними, тобто надійно передаватися потомству.

Суб'єктами цієї діяльності е підприємства з племінної справи, селекційно-гібридні центри, іподроми, лабораторії імуногенетич-ного контролю, контрольно-випробувальні станції, центри трансплантації ембріонів, інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, а також селянські (фермерські) господарства, які мають свідоцтво на право займатися племінною справою.

Порядок видачі свідоцтв визначається Міністерством сільського господарства і продовольства України.

Об'єктами права на селекційне досягнення в галузі тваринництва є селекціонери, творчою працею яких виведено нову породу тварин, та їх правонаступники.

437

Заявка на нову породу тварин полається до Міністерства сільського господарства і продовольства України, де вона підлягає обов'язковій експертизі. Після завершення експертизи приймається рішення про визнання пропозиції селекційним досягненням або про відмову в такому визнанні. Якщо пропозиція відповідає умовам охороноспроможності, то в Державному реєстрі Ц селекційних досягнень України робиться відповідний запис і і видається правоохоронний документ.

Використання селекційного досягнення іншими особами може мати місце лише на підставі ліцензійного договору.

Глава ЗО Право на раціоналізаторську пропозицію

Раціоналізаторські пропозиції своїм масовим використанням дають досить значний корисний ефект, що інколи навіть перевищує економічний ефект від використання винаходів, тому відмовлятися від такої форми технічної творчості, як раціоналізація, поки що передчасно.

Проте Закону про раціоналізацію в Україні немає. Закон, що стосується корисних моделей, не може бути застосований до раціоналізаторських пропозицій, це зовсім різні результати технічної творчості.

Нині діє Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затверджене Указом Президента України від 18 вересня 1992 р.

Раціоналізаторською слід визнавати пропозицію, що є новою і корисною для підприємства, якому вона подана, і передбачає створення або зміну конструкції виробів, технології виробництва і застосовуваної техніки або складу матеріалів.

Новизна раціоналізаторської пропозиції має бути локальною, тобто вона має бути новою для підприємства, якому вона подана. На новизну раціоналізаторської пропозиції не впливає її використання за ініціативою автора, яке мало місце не раніше трьох місяців до подання заяви.

Раціоналізаторська пропозиція має бути корисною для підприємства, якому вона подана. Це означає, що її використання дає змогу підвищити економічну ефективність виробництва або одержати інший позитивний ефект.

438

Не МОЖУТЬ визнаватися раціоналізаторськими пропозиції, які ЗНИЖУЮТЬ надійність та інші показники якості продукції або по-гіри-!ють умовч праці, якість робіт, а також викликають або збільшують рівень забруднення навколишнього природного се-реловиша. Автором раціоналізаторської пропозиції має визнаватися особа, творчою працею якої пропозиція створена. Якщо раціоналізаторська пропозиція створена кількома особами, то всі вони визнаються співавторами. У цьому разі порядок користування правами на пропозицію визначається угодою між ними. Надання технічної, організаційної чи матеріальної допомоги або сприяння оформленню прав на раціоналізаторську пропозицію та її використання не визнається співавторством.

Автору раціоналізаторської пропозиції мають належати особисті (немайнові) і майнові права. Майнові права автора можуть переходити у спадщину.

Для визнання пропозиції раціоналізаторською автор повинен подати письмову заяву з описом сутності пропозиції, до якої в разі необхідності додаються креслення, схеми або ескізи.

Заява має містити матеріали, достатні для практичного здійснення пропозиції. Заява подається тому підприємству, де пропозиція може бути використана, незалежно від того, чи працює на ньому автор чи ні. Якщо пропозиція може бути використана на кількох підприємствах, то заява подається кожному з них.

Заява на раціоналізаторську пропозицію має бути розглянута на підприємстві, якому вона подана, протягом одного місяця від дати її подання. За результатами розгляду заяви має бути прийнято одне з рішень:

— визнати пропозицію раціоналізаторською і прийняти її до використання;

— провести дослідну перевірку пропозиції;

— відхилити пропозицію із зазначенням мотивів відхилення.

Якщо пропозиція визнана раціоналізаторською, автору належить видати посвідчення, яке підтверджує визнання пропозиції раціоналізаторською, дату її подання та авторство.

Рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською і прийняття її до використання, про проведення дослідної перевірки чи про її відхилення повинен приймати керівник підприємства або фахівець, визначений наказом керівника підприємства.

Автор чи співавтори раціоналізаторської пропозиції повинні мати право на винагороду, якщо раціоналізаторська пропозиція використана на підприємстві, яке визнало її раціоналізаторською. Розмір винагороди, порядок її обчислення та порядок виплати визначаються угодою між автором і підприємством.

439

Підприємство може підвищити розмір винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції, яка не може бути широко використана.

Законодавством можуть бути передбачені й інші права і пільги раціоналізаторів.

Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію може бути визнане недійсним повністю або частково за скаргою будь-якої особи у зв'язку з:

— порушенням вимог до визнання пропозиції раціоналізаторською — протягом року з дня прийняття рішення про її визнання;

— видачею посвідчення особі, яка не має пріоритету на цю пропозицію або не має права на одержання посвідчення на раціоналізаторську пропозицію — протягом трьох років з дня видачі посвідчення.

Права раціоналізаторів у разі їх порушення повинні захищатися в установленому порядку.

Глава 31 Право на науково-технічну інформацію

У сучасних умовах будь-яке виробництво не може обійтися без належного забезпечення науково-технічною інформацією, яка за ринкової економіки стає товаром з усіма наслідками, що з цього випливають. Науково-технічна інформація може бути об'єктом будь-яких цивільно-правових правочинів. Правова охорона науково-технічної інформації встановлена Законом України «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р. та іншими нормативними актами, що видаються на його розвиток.

За згаданим вище Законом науково-технічною інформацією визнаються документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської дія-іьності.

Отже, науково-технічна інформація як об'єкт правової охорони має відповідати певним ознакам, встановленим Законом. Це, передусім, інформація певним чином об'єктивована, тобто виражена в будь-якій об'єктивній формі — документована або публічно оголошувана. Форма об'єктивізації інформації може бути будь-якою — письмовою, зафіксованою на магнітній плівці чи платівці, публічно проголошеною тощо.

Це досить широке коло інформаційних матеріалів — наукові монографії і статті, звіти про виконану науково-дослідну робо-

440

т', відомості про наукові відкриття і патенти на винаходи, промислові зразки та інші правоохоронні документи на об'єкти промислової власності, ноу-хау, комерційні та інші секрети виробництва, нові сорти рослин тошо.

Науково-технічна інформація стає об'єктом правової охорони за умови, шо вона здобута шляхом творчого пошуку або іншим законним шляхом. Чужий запозичений досвід не може вважатися науково-технічною інформацією. У Законі України «Про науково-технічну інформацію» прямо підкреслено, що науково-технічна інформація охоплює отримувані в процесі науково-дослідної роботи, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності результати. Ці результати мають бути зафіксовані в такій формі, яка дозволяє їх відтворення, використання та поширення. Науково-технічна інформація є необхідною передумовою продуктивної інтелектуальної діяльності, зокрема наукової і технічної творчості.

Закон дає визначення також інших понять, що стосуються науково-технічної інформації.

Інформаційні ресурси науково-технічної інформації — це систематизоване зібрання науково-технічної літератури і документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна документація, нормативно-технічна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна документація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), зафіксоване на паперових чи інших матеріальних носіях.

Довідково-інформаційний фонд — це сукупність упорядкованих первинних документів і довідково-пошукового апарату, призначених для інформаційних потреб.

Довідково-пошуковий апарат — це сукупність упорядкованих вторинних документів, створюваних для пошуку першоджерел.

Інформаційні ресурси спільного користування — сукупність інформаційних ресурсів державних органів науково-технічної інформації, наукових, науково-технічних бібліотек, а також комерційних центрів, фірм, організацій, шо займаються науково-технічною діяльністю і з власниками яких укладено договори про їх спільне користування.

441

Аналітична-синтетична обробка науково-технічної інформації — це процес обробки інформації метолом аналізу і синтезу змісту документів з метою отримання потрібних відомостей, а також шляхом їх класифікації, оцінки, зіставлення й узагальнення.

Інформаційний ринок — система економічних, організаційних і правових відносин щодо продажу та купівлі інформаційних ресурсів, технології, продукції, послуг.

Суб'єктами відносин, що виникають у процесі створення, відтворення, використання і поширення науково-технічної інформації. можуть бути:

— будь-які фізичні і юридичні особи України;

— державні органи, органи місцевого і регіонального самоврядування;

— іноземні фізичні та юридичні особи і особи без громадянства;

— міжнародні організації.

Усі суб'єкти зазначених відносин можуть виступати як творці науково-технічної інформації, її накопичувачі, власники, виготовлювачі, зберігачі й споживачі інформаційної продукції та послуг, а також як посередники у сфері науково-технічної діяльності. Творцями науково-технічної інформації можуть бути тільки громадяни, незалежно від віку. Споживачами можуть бути будь-які фізичні і юридичні особи.

Дія Закону «Про науково-технічну інформацію» поширюється на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також на громадян, які мають право на одержання, використання, поширення науково-технічної інформації. Дія Закону не поширюється на інформацію, яка містить державну та іншу таємницю, що охороняється спеціальним законодавством.

Підставою для виникнення права власності на науково-технічну інформацію є створення науково-технічної інформації своїми силами і за свій рахунок; виконання договору на створення науково-технічної інформації; виконання будь-якого договору, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи. Суб'єктом права власності на науково-технічну інформацію може бути будь-яка фізична і юридична особа, в тому числі і держава. Науково-технічна інформація, що є об'єктом права приватної чи будь-якої іншої власності, може переходити в державну власність у разі передачі її до відповідних банків даних, фондів або архівів на договірній основі.

Будь-яка відкрита науково-технічна продукція та послуги органів науково-технічної інформації, а також підприємств, організацій і установ, окремих громадян, які здійснюють науко-

442

во-технічну діяльність, можуть бути об'єктами товарних відносин, шо регулюються чинним законодавством. Відносини між власниками науково-технічної інформації та її споживачами будуються на основі контрактів (договорів) та на інших формах угод, передбачених чинним законодавством. Контракт (договір) є основним документом, шо регламентує відносини між власниками і споживачами інформації.

Ціни на інформаційну продукцію та послуги встановлюються договорами, за винятком випадків, передбачених Законом. У ході здійснення купівлі-продажу інформаційної продукції повинні гарантуватися охорона прав інтелектуальної власності, державної та комерційної таємниці, законні права та інтереси власника і виготовлювача інформаційної продукції та послуг.

Державні органи та служби науково-технічної інформації, інші інформаційні центри, фірми, підприємства, установи, організації, які формують ресурси науково-технічної інформації за рахунок власних коштів, надають інформаційну продукцію в користування і послуги на комерційних засадах.

Споживач науково-технічної інформації несе відповідальність за дотримання прав власника цієї інформації. Він не має права передавати одержану науково-технічну інформацію третій особі, якщо це не обумовлено договором між власником і споживачем науково-технічної інформації. У разі неякісної інформації споживач має право вимагати від її власника безплатного усунення недоліків.