Гражданское право

О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с.
§ 4. Укладення, зміна і розірвання договору
Оскільки договір є спільним юридичним актом двох чи більше осіб, погодження ними умов договору проходить принаймні дві стадії: 1) пропозиція однієї сторони укласти договір, або оферта; 2) прийняття пропозиції другою стороною, або акцепт. Відповідно сторона, яка зробила пропозицію, називається оферентом, а сторона, яка прийняла її, — акцептантом.

Загальний порядок укладення цивільно-правових договорів визначено в статтях 153—159 ЦК України. Порядок укладення господарських договорів між юридичними особами і врегулювання між ними переддого вірних спорів відображено в статті 10 Арбітражного процесуального кодексу. Існують певні особливості укладення біржових угод (договорів), проведення торгів на аукціонах, у порядку конкурсу тощо.

Для того щоб вступити в договірні відносини, один з учасників повинен бути ініціатором, тобто виступити з пропозицією укласти договір (офертою). Проте чи кожна ініціатива (пропозиція) може вважатися офертою і породжувати певні юридичні наслідки для особи, що її виявила? Чинний Цивільний кодекс України не містить ознак оферти, хоч вони можуть бути виведені із загальних положень цивільного законодавства шляхом доктринального тлумачення.

Офертою визнається пропозиція укласти договір, яка адресована одній чи кільком особам, містить вказівку на істотні умови договору і виражає намір особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зв'язаною договором у разі її прийняття. Отже, оферта характеризується такими рисами. По-перше, вона адресується конкретно одній чи кільком особам. Якщо пропозиція розрахована на невизначене коло осіб (наприклад, у рекламах), то вона розглядається як запрошення до оферти, якщо інше прямо не зазначено в цій пропозиції. По-друге, оферта повинна містити вказівку на істотні умови майбутнього договору, тобто ті, що визнані такими за законом або необхідні для договорів даного

40

виду, або в погодженні яких зацікавлений оферент. По-третє, пропозиція виражає твердий намір оферента вважати себе зв'язаним договором і запропонованими умовами в разі їх прийняття (акцепту) другою стороною.

Оферта може бути зроблена із зазначенням або без зазначення строку для відповіді. Пропозицію укласти договір можна змінити або взагалі відкликати (скасувати), але не пізніше як до моменту або в момент одержання її адресатом. У такому разі раніше зроблена оферта втрачає свою значимість і, отже, не зв'язує оферента. Оферта, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для її акцепту, якщо інше не застережено в самій оферті або не випливає із суті пропозиції чи з обставин, за яких її зроблено.

Відповідь особи, якій адресована оферта, про прийняття нею пропозиції визнається акцептом. Акцепт повинен бути повним і безумовним. Це означає, що акцептант повністю погоджується із запропонованими умовами договору і повідомляє про це оферента. Якщо пропозицію укласти договір зроблено із зазначенням строку для відповіді, то договір вважається укладеним за умови, що сторона, яка зробила пропозицію, одержала від іншої сторони відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку (ст.155 ЦК України).

У пропозиції укласти договір строк для відповіді може й не зазначатись.

В цьому разі укладення договору залежить від того, в якій формі зроблено пропозицію — в усній чи письмовій. Коли оферту зроблено усно, без зазначення строку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо друга сторона негайно заявила оференту про прийняття нею пропозиції. Якщо таку пропозицію зроблено в письмовій формі, договір вважається укладеним, якщо відповідь про прийняття пропозиції одержана протягом нормально необхідного для цього часу (ст.156 ЦК України). При цьому враховуються встановлені терміни для проходження кореспонденції певного виду в обидва кінці.

Іноді замість відповіді про прийняття пропозиції укласти договір контрагент в установлений для акцепту строк вчиняє дії по виконанню зазначених в оферті умов договору: відвантажує товари, надає послуги, сплачує відповідні суми тощо. Такі дії слід вважати акцептом, якщо інше не передбачено законодавчими актами або не зазначено в оферті. Вчинення таких конклюдент-них дій означає і згоду на укладення договору, і одночасно його виконання. Як і оферта, акцепт може бути відкликаний і втратити чинність, якщо повідомлення про його скасування одержане оферентом до моменту або в момент одержання самого ак-

41

цепту. В разі відкликання акцепту або неодержання відповіді від акцептанта протягом встановленого для цього часу оферент вважається вільним від тих обов'язків, що пов'язані з раніше зробленою ним пропозицією.

Проте як бути з відповіддю на пропозицію, яка була відправлена своєчасно, але з вини органів зв'язку або з інших причин надійшла до оферента із запізненням? Адже закінчення строку для відповіді та її відсутність могли бути розцінені оферентом як відмова від пропозиції, і буває, що оферент вже уклав договір з іншою особою. З іншого боку, акцептант, упевнений в тому, що своєчасно відправлена відповідь вже одержана оферентом, міг розпочати виконання договору і зробити певні витрати. Відповідно до статті 157 ЦК України, якщо з одержаної із запізненням відповіді про згоду укласти договір видно, що відповідь була надіслана своєчасно, вона визнається такою, що запізнилася, лише в тому разі, якщо оферент негайно повідомить другій стороні про одержання відповіді з запізненням. У цьому разі запіз-ніла відповідь вважається новою пропозицією. Якщо такого повідомлення оферент не зробить, то він або повинен виконати укладений договір, або відшкодувати збитки, яких зазнав акцептант у зв'язку з невиконанням договору. Оферент може підтвердити чинність раніше зробленої пропозиції і в тому разі, якщо відповідь на неї запізнилась.

Як відзначалося, акцепт повинен бути повним і безумовним, тільки тоді він свідчить про згоду сторін щодо істотних умов договору. Проте часто, погоджуючись у принципі укласти договір, друга сторона висуває свої умови або пропонує укласти інший за характером договір. Згода, яка супроводжується застереженнями та контрпропозиціями, не може вважатися акцептом. Тому згідно з частиною першою статті 158 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах визнається відмовою від пропозиції і водночас новою пропозицією. Сторони в цьому разі міняються місцями:

акцептант стає оферентом, а оферент — акцептантом, бо на нову пропозицію потрібна згода колишнього оферента. Переговори чи обмін листами між сторонами можуть тривати довго і або завершитись досягненням згоди щодо умов договору, або не привести до бажаного результату.

Важливим є встановлення моменту, з якого договір вважається укладеним. Визначити цей момент можна на основі аналізу статей 155 і 156 ЦК України, з якого випливає, що договір вважається укладеним у момент одержання акцепту особою, яка направила оферту. Якщо для укладення договору, крім згоди

42

сторін, потрібна передача майна або вчинення іншої ди (реальний договір), то він вважається укладеним з моменту передачі відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір укладають у певній формі: усній, письмовій чи шляхом вчинення конклюдентних дій (ст.42 ЦК України). Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений у письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складення одного документа, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами тощо, підписаними стороною, яка їх надіслала. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення (ст.154 ЦК України). Нині значно розширилися технічні можливості вираження волі сторін на укладення договору, зокрема за допомогою факсимільного, електронного чи іншого зв'язку. Використовуються й інші засоби оформлення договірних відносин, які дають змогу достовірно встановити, що документ виходить від сторони по договору.

Певними відмінностями від зазначеного загального порядку характеризується укладення господарських договорів між юридичними особами. Чинне цивільне законодавство виходить з вимоги письмового оформлення угод (договорів), що укладаються між організаціями (частина перша ст.44 ЦК України). Ініціативу в укладенні договору може виявити будь-яка сторона. При цьому складаються проект договору або лист (телеграма, телефонограма тощо), які виконують роль пропозиції укласти договір (оферти). Найчастіше це здійснюють постачальник, підрядчик та інші особи, які в широкому розумінні є послугона-давачами.

У деяких видах господарських відносин складанню проекту договору передують так звані переддоговірні контакти, коли, наприклад, замовник передає підрядчику необхідну проектно-кошторисну та іншу документацію для здійснення капітального будівництва, а проектувальнику — вихідні дані для проектування тощо.

Одержавши проект договору у двох примірниках, друга сторона розглядає його і в разі згоди із запропонованими умовами договору підписує його та надсилає один примірник оференту. Договір вважається укладеним. За наявності заперечень щодо умов договору підприємство чи організація, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робить

43

застереження в договорі, та в 20-денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. У цьому разі укладення договору проходить ще одну стадію — стадію переддоговірного спору.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей, зобов'язана протягом 20 днів розглянути його, вжити заходів щодо врегулювання розбіжностей з другою стороною. На цій стадії укладення господарського договору дуже плідною є особиста участь керівників організацій або їхніх відповідальних представників у розгляді та погодженні спірних питань договору. Погоджені пункти включаються в текст договору, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передаються в цей самий 20-денний строк на вирішення арбітражного суду, якщо це спеціально передбачено законом або погодженням сторін (ст.Ю Арбітражного процесуального кодексу та ст.159 ЦК України).

Певні правила діють при укладенні біржових угод (договорів). Біржові операції (угоди) дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам. Біржові брокери — це фізичні особи, зареєстровані на біржі відповідно до її статуту. Обов'язки брокерів полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, на здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і в поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі (ст.16 Закону «Про товарну біржу»).

За певну кількість днів до початку торгів, визначених у правилах біржової торгівлі, клієнт (продавець або покупець) повинен дати брокерові замовлення.

Брокер має право перевірити інформацію, зазначену в замовленні, фінансовий стан клієнта, кількість і якість товару. За наявності згоди представляти клієнта на біржових торгах брокер повинен одержати від нього належно оформлене доручення. Клієнт, у свою чергу, повинен перерахувати на рахунок брокера гарантійний внесок (маржу), що становить певний відсоток від вартості товарів за повною купівельною (продажною) ціною. Розмір відсотків визначається угодою сторін. Продавець товару повинен зазначити у замовленні мінімальну продажну ціну, а покупець — бажану і максимальну ціну. Після цього брокер складає картку замовлення, одна копія якої залишається у брокера, а друга передається маклерові, що веде торги. Реєстрація укладених угод здійснюється відповідною службою біржі як під час торгів, так і в певний строк після їх завершення, зазначений у правилах торгівлі на даній біржі.

Укладення договорів на аукціоні, зокрема продаж об'єктів малої приватизації, здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу прива-

44

тизацію)» (1992 р.). Продаж на аукціоні полягає у прямій передачі права власності на об'єкт покупцеві, який запропонував у ході торгів найвищу ціну. Аукціон проводиться відповідним органом приватизації або уповноваженою ним юридичною особою при наявності не менш як трьох покупців, які повинні зареєструвати себе як учасники аукціону. Перед початком торгів ведучий (ліцітатор) описує об'єкт приватизації та умови його продажу. Початком торгів вважається момент оголошення початкової ціни об'єкта. Якщо протягом трьох хвилин після оголошення не буде запропоновано більш високу ціну, ліцітатор одночасно з ударом молотка робить оголошення про придбання об'єкта тією особою, яка запропонувала найвищу ціну. Результати продажу майна на аукціоні оформляються договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем і уповноваженим представником відповідного органу приватизації. Цей договір підлягає нотаріальному посвідченню і реєстрації місцевою Радою народних депутатів.

Продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцеві, який запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об'єкта або за рівних умов — найвищу ціну. Відбір покупців здійснює конкурсна комісія, яка створюється органом приватизації. Конкурсна комісія визначає умови і термін проведення конкурсу. Покупець подає до конкурсної комісії свій план приватизації об'єкта. Конкурс здійснюється у два етапи. На першому етапі оголошується попередній переможець. Інформація про його пропозиції доводиться до всіх учасників конкурсу. Якщо протягом п'яти робочих днів від них не надійдуть додаткові пропозиції, то попередній переможець оголошується покупцем. За наявності інших пропозицій проводиться додаткове засідання, на якому конкурсна комісія розглядає ці пропозиції і визначає остаточного переможця. Працівники підприємства, які створили товариство покупців і беруть участь у конкурсі, за інших рівних умов мають пріоритетне право на його придбання. Результати конкурсу оформляються протоколом і затверджуються органом приватизації. З переможцем конкурсу укладається договір купівлі-продажу, який підлягає нотаріальному посвідченню і реєстрації місцевою Радою.

Після укладення договору може виникнути потреба у його зміні чи розірванні. З метою забезпечення стабільності майнового обороту і впевненості учасників у непорушності взятих зобов'язань, закон (ст.162 ЦК України) забороняє односторонню відмову від виконання зобов'язання або односторонню зміну умов договору, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами.

45

Зміна договору означає, що зобов'язання сторін діють відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. При розірванні договору зобов'язання сторін припиняється. Зміна і розірвання договору допускаються лише за угодою сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами або договором. Угода про зміну або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, в якій був укладений договір, якщо із законодавчого акта, договору або звичаїв ділового обороту не випливає інше.

Окремі правила діють щодо зміни або розірвання господарських договорів між юридичними особами. Відповідно до статті 11 Арбітражного процесуального кодексу України підприємство чи організація, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, надсилає пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона, яка одержала таку пропозицію, повинна відповісти на неї не пізніше 20 днів після її одержання. Якщо учасники не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді в установлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення арбітражного суду.

Крім зміни або розірвання договору, допускається продовження (пролонгація) його дії на новий строк. Так, відповідно до частини другої статті 19 Закону «Про оренду майна державних підприємств та організацій» за відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Найчастіше продовження дії договору оформляється угодою сторін, вчиненою шляхом обміну листами, телеграмами або іншим способом.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с. - Гражданское право
  2. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. 1. Борисова та ін.]; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — 368 с. - Гражданское право
  3. § 4. Укладення, зміна і розірвання договору - Гражданское право
  4. § 4. Укладення, зміна та розірвання договору - Гражданское право
  5. Біленчук П. Д., Сливка С. С Правова деонтологія / За ред. акад. П. Д. Біленчка. - Київ: АТІКА, 1999. - 320 с. - Правовая деонтология
  6. § 8. Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - Трудовое право
  7. Розділ 11. Шлюбно-сімейні відносини - Международное право, европейское право
  8. Розділ 13. Трудові відносини - Международное право, европейское право
  9. Глава 82 Загальні положення сімейного права - Семейное право
  10. Зразок контрактної форми трудового договору - Юридические документы
  11. 4. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів - Хозяйственное право
  12. § 2. У ступка вимоги і переведення боргу - Гражданское право
  13. § 8. Зміна договору найму жилого приміщення - Гражданское право
  14. § 2. Захист цивільних прав - Гражданское право
  15. Тема 15. Становлення незалежної України - История государства и права
  16. Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. — X.: Фірма «Консум», 1998. - 480 с. - Трудовое право
  17. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій.- К.: Атіка, 2004.- 624 с - Хозяйственное право
  18. § 4. Зміст принципів трудового права - Трудовое право
  19. § 5. Трудовий колектив як суб´єкт трудового права України - Трудовое право
  20. § 6. Профспілковий орган підприємства як суб´єкт трудового права України - Трудовое право

Другие научные источники направления Гражданское право:

    1. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 1. Учебник. 1994
    2. Е.А. Суханов. Гражданское право. В 2-х томах. Том 2. Учебник. 1994
    3. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. 1995
    4. А.А. Пушкин В.М.Самойленко, Р.Б.Шишка и др. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х частях. Часть I. 1996
    5. Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. І. Борисова та ін. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти. 2000