Правоохранительные органы

Організація судових та правоохоронних органів [Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти/І. Є. Марочкін, В. В. Афанасьев, В. С. Бабкова та ін.]; За ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової, О. М. Толочка. — Харків: Право, 2000. - 272 с.
§ 5. Джерела навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів»
Пізнання основ організації і функцій правоохоронні органів вимагає вивчення значної кількості джерел інфор

Організація судових та правоохоронних орга

мації, якими є: праці вітчизняних і зарубіжних учених (монографічні дослідження, підручники, навчальні посібники), законодавчі та інші нормативно-правові акти, а також практика їх застосування.

Учені розробляють теоретичні проблеми правоохоронної діяльності, висловлюють судження щодо загальних і конкретних проблем судової влади, прокурорського нагляду, досудового слідства, надання правової допомоги та з інших питань, що належать до цієї дисципліни. В наукових дискусіях відхиляються старі і висуваються нові теоретичні концепції, спрямовані на вдосконалення правоохоронної діяльності і органів, що її здійснюють. Осмислення теоретичних питань є найважливішою стадією наукового пізнання.

Закони та інші нормативно-правові акті також є важливим джерелом дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів». Кількість досліджуваних нормативно-правових актів і положень, що містяться в них, значною мірою пояснюється тим, що ця дисципліна стосується багатьох органів і посадових осіб, покликаних виконувати важливу для суспільства правоохоронну діяльність. Завдяки цьому потрібна особливо ретельна правова регламентація побудови відповідних органів, їх повноважень і статусу посадових осіб, що працюють в них, щоб звести до мінімуму або цілком виключити імовірність судових чи слідчих помилок, що завдають непоправної шкоди правам і свободам особи.

Для масиву нормативно-правових актів щодо правоохоронних органів характерним е співіснування актів різної юридичної сили. Це Конституція України і Конституція Автономної Республіки Крим (АРК), закони України і акти Верховної Ради АРК, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, положення міжнародних договорів, відомчих нормативних актів і т.ін. Ця обставина істотно ускладнює вивчення юридичної бази, на якій грунтується система правоохоронних органів:

Подоланню цих труднощів покликана сприяти класифікація сукупності нормативно-правових актів. Здійснювати її доцільно, спираючись на дві підстави: перша —

В-~Л' /. Основні поняття, предмет, система...

Організація судових та правоохоронних органіЛ °зділ І. Основні поняття, предмет, система"

класифікація нормативно-правових актів за їх змістом незалежно від їх юридичної сили; друга — класифікація нормативно-правових актів за їх юридичною силою.

Всі нормативно-правові акти залежно від їх змісту (предмета) можна поділити на такі групи актів:

- загального характеру;

- про судову владу, правосуддя, суди і суддів;

- про прокурорський нагляд і органи прокуратури;

- про органи розслідування злочинів;

- про організацію правової допомоги;

- про організаційне забезпечення діяльності судів і органи, що його здійснюють;

До нормативно-правових актів загального характеру належать Конституція України, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадські і політичні права, Конвенція про захист прав людини і основних свобод, Основні принципи незалежності судових органів, закони України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю».

Особливе місце в групі нормативно-правових актів, зрозуміло, посідає Конституція України, в якій вирішені | найбільш принципові питання державного і громадське-^ го життя.

Для навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів» першорядне значення має розділ II Конституції «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина». У ньому містяться положення про рівноправність громадян, про забезпечення прав і свобод людини і громадянина шляхом здійснення доступного для всіх правосуддя, про право кожного захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом способами, про право на правову допомогу, про право на оскарження в суд рішень, дій чи бездіяльності всіх державних органів і посадових осіб, у тому числі про право звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних міжнародних орга4 нізацій, про презумпцію невинності, про заборону приму-І

шувати громадян давати показання або пояснення щодо себе, про обов'язок держави відшкодовувати матеріальну та моральну шкоду, завдану злочином чи іншою незаконною дією, про судовий контроль за законністю затримання і арешту особи, таємницею листування, телефонних розмов, поштової, телеграфної та іншої кореспонденції. Ці конституційні вимоги визначають зміст діяльності правоохоронних органів, ставлять їх у встановлені законом рамки, впливають на основи їх організації.

Таку ж спрямованість мають положення розділу VIII Конституції України «Правосуддя», де зосереджені основні вимоги до порядку і умов здійснення судової влади, засад організації органів, на які покладається реалізація цієї влади. Серед них — положення про те, що правосуддя може здійснюватися виключно судами, що організуються відповідно до закону; судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону; розгляд судових справ повинен бути відкритим, змагальним і т. ін. Чимало принципових конституційних положень міститься в інших розділах Конституції України. До них можна віднести ті, що стосуються Конституційного Суду України (розділ XII), прокуратури (розділ VII), адвокатури (ст. 59).

Заслуговує на увагу розділ XV Конституції України «Перехідні положення», зокрема пункти 9,12 і 13, що стосуються термінів і порядку приведення у відповідність з Конституцією судової системи і системи органів прокуратури, а також порядку арешту, тримання під вартою і затримання осіб', підозрюваних у вчиненні злочину, порядку проведення огляду і обшуку житла або іншого володіння особи.

Значення конституційних положень полягає, крім іншого, у тому, що вони мають стосовно всіх нормативних актів, що видаються в Україні, найвищу юридичну силу, є обов'язковими до виконання.

В останні роки все більша увага приділяється підвищенню ролі міжнародних (міждержавних) договорів, у тому числі з питань, пов'язаних безпосередньо з орга-

D ~л* - —

Організація судових та правоохоронних органШ Кнділ І. Основні поняття, предмет, система'

нізацією і діяльністю судів та інших правоохоронних органів.

Стосовно міжнародних договорів у ст. 9 Конституції України говориться: «Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України».

Серед міжнародних договорів особливо виділяються Міжнародний пакт про цивільні і політичні права людини і Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (схвалені Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 p.), Конвенція прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 р. Ці нормативні акти ратифіковані Україною, є частиною її національного! законодавства і обов'язкові до виконання на всій її те- риторії

Значна увага має приділятися міжнародним докумен- і там, схваленим Генеральною Асамблеєю ООН у різні роки, зокрема Загальній декларації прав людини, Факультатив- ] йому протоколу до Міжнародного пакту про цивільні і по- і літичні права, Міжнародній конвенції про ліквідацію всіх| форм расової дискримінації, Конвенції проти катувань • інших жорстоких, нелюдських і таких, що принижують гід-| ність, видів покарання, а також Основним принципам незалежності судових органів. Ці нормативні акти містять! авторитетну регламентацію питань, пов'язаних з оскаржен-| ням несправедливих, з погляду зацікавлених осіб, рішень вищих судових інстанцій України в міждержавні органи^ покликані захищати права свободи людини, наприклад, Європейський суд з прав людини. Така можливість оскар ження прямо передбачена ч. 4 ст. 55 Конституції України| Що стосується останнього з названих документів, то йог вивчення дозволяє одержати уявлення про те, як повинні вирішуватися питання забезпечення принципу незалеж^ ності судової влади.

Певне місце серед джерел дисципліни, що вивчаєть ся, посідає група нормативно-правових актів про судову владу. До них належать закони України «Про статус сул дів», «Про Конституційний Суд України», «Про судоустрії

України», «Про арбітражний суд», «Про органи суддівського самоврядування», «Про Вищу раду юстиції».

До нормативно-правових актів, що стосуються органів прокуратури, належать: Закон України «Про прокуратуру», Положення про класні чини працівників органів прокуратури, Дисциплінарний статут прокуратури України.

У Законі України «Про прокуратуру» досить детально вирішені всі основні питання, як-то: поняття і зміст прокурорського нагляду, принципи організації і діяльності прокуратури, функції прокурорського нагляду, система органів прокуратури, повноваження прокурорів, статус працівників прокуратури. Положення даного Закону уточнюють, доповнюють і розвивають те, що записано в розділі VII Конституції України, присвяченому прокуратурі. Численною є група нормативно-правових актів, що регламентують розслідування злочинів. До них належать: закони України «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про державну податкову службу України», «Про Державний кордон України», «Про оперативно-роз-шукову діяльність», Положення про Міністерство внутрішніх справ України, Митний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України (далі — КПК). Це пояснюється тим, що виявлення і розслідування злочинів — діяльність неоднорідна. Вона складається з трьох видів: оперативно-розшуковоїдіяльності, дізнання та досудово-го слідства. До того ж, особливістю реалізації цієї діяльності є те, що вона покладається на багато які органи з урахуванням їх профілю.

Зрозуміло, в рамках дисципліни, що вивчається, немає необхідності досконально засвоювати повний зміст нормативно-правових актів, що регламентують цю діяльність. Це буде зроблено при вивченні матеріалу в інших дисциплінах. Однак положення, що стосуються кола органів, які виявляють і розслідують злочини, їх структури, основних повноважень, взаємодії між собою та іншими державними і недержавними органами, засвоювати необхідно.

Надання кожному правової допомоги є багатогранною правоохоронною функцією. Серед нормативно-пра-

РтА;» Г /п-..---

Організація судових та правоохоронних оргаШ /fort/, /. Основні поняття, предмет, система ~

вових актів, що її регламентують, основним слід вважати Закон України «Про адвокатуру», який, безсумнівно, потрібно погоджувати з положеннями Конституції України і законів, що визначають права і обов'язки тих, хто надає правову допомогу (наприклад, з КПК, Цивільним процесуальним кодексом України, Арбітражним процесуальним кодексом України, Кодексом України про адмініст-, ративні правопорушення). У цю групу включаються та- кож нормативно-правові акти, що стосуються статусу ад-1 вокатів: Положення про кваліфікаційно-дисцигаїінарнуі комісію адвокатури і Положення про Вищу кваліфікацій-] ну комісію адвокатури.

Нарешті, остання група нормативно-правових актів є| не настільки численною. До неї належать Положення щ Міністерство юстиції України і Закон України «Про нота-j ріат», а також деякі із вже зазначених актів (закони Укра^ їни «Про статус судів», «Про Конституційний Суд України», «Про судоустрій України», «Про арбітражний суд», «Про органи суддівського самоврядування»). В них містяться положення, що мають відношення до регламен-І тації складного комплексу дій по здійсненню такої прав охоронної функції, як організаційне забезпечення судів -інших правоохоронних органів.

Відповідно до Конституції України і сформульованш в юридичній доктрині установок нормативно-правое акти про правоохоронні органи вишиковуються в певь ієрархічну структуру. Місце конкретного нормативно^ правового акта в цій структурі визначається, як правиле тим, який орган і в якому порядку його прийняв. ІєраІ хія нормативно-правових актів в Україні в порядку зме? шення їх юридичної сили виглядає таким чином.

На найвищому рівні знаходиться Конституція Укра ни. Вона приймається з додержанням особливої процел ри і вирішує основні питання державного і суспільної життя, у тому числі організації і діяльності правоохорої них органів.

Усі нормативно-правові акти більш низьке го рівня повинні точно відповідати конституційним пол ція України має найвищу юридичну силу. Скасовується і змінюється вона теж з додержанням особливої процедури. В цьому полягає одна із гарантій її відносної стабільності. Внесення змін і доповнень в Конституцію здійснюється шляхом прийняття конституційного закону, який за юридичною силою прирівнюється до Конституції України.

Трохи нижче в ієрархічній структурі нормативно-правових актів стоять закони. Відповідно до Конституції України розрізняються закони України, прийняті на референдумі, і закони, прийняті Верховної Радою України. Серед цих законів найбільш високу юридичну силу мають закони, прийняті на референдумі і закони про зміну Конституції України.

Наступними за юридичною силою визнаються міжнародні договори, ратифіковані Україною, оскільки ратифікація здійснюється в формі закону. Далі йдуть всі інші закони.

Закони України підлягають безумовному виконанню і додержанню на всій території України. За наявності достатніх для цього підстав деякі закони повністю або частково можуть бути визнані Конституційним Судом України такими, що суперечать Конституції України, внаслідок чого вони застосовуватися не повинні. Крім того, іншим судам надане право у разі виникнення в процесі загального судочинства спору щодо конституційності норми закону, яка має бути застосована судом, призупинити провадження у справі і звернутися до Конституційного Суду України, який оцінює конституційність закону.

Наступний щабель в ієрархічній структурі нормативно-правових актів відведений указам і розпорядженням Президента України. Зміст цих актів визначається Конституцією та іншими законами України. Частіше за все вони стосуються тих правоохоронних органів, що входять до складу виконавчої влади. Указом може бути затверджене положення про якийсь орган, про покладення на нього додаткових повноважень або про звільнення його від таких. Прикладом цього можуть бути, зокрема, укази

Р„~Л:- • ~

Президента України, якими затверджено Положення про Міністерство юстиції України, зміни до Положення про Міністерство внутрішніх справ України.

Декілька нижчий щабель займають постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України. Ці акти не можуть суперечити Конституції, законам та указам Президента України. Кабінет Міністрів має право регламентувати тільки ті питання, що віднесені до його компетенції актами більш високого рівня. Цей орган звичайно уточнює і доповнює те, що зафіксовано в законах і указах Президента України.

До регламентації організації і діяльності правоохоронних органів можуть мати відношення й акти міністерств і відомств України (відомчі акти), які видаються керівниками відповідного рівня. Головна їх властивість — обов'язкова відповідність положенням законів, актів Президента і Кабінету Міністрів України. Вони можуть називатися по-різному: накази, інструкції, вказівки, положення і т.ін.

Значна кількість відомчих нормативних актів, що стосуються судів та інших правоохоронних органів, видана Міністерством юстиції України. Воно, наприклад, затвердило інструкцію з діловодства, інструкцію про статистичну звітність. Такі акти в межах своєї компетенції видають керівники інших правоохоронних органів, наприклад, Генеральний прокурор України.

З деяких питань відомчі акти затверджуються одночасно декількома керівниками правоохоронних та інших органів. Такі акти називаються міжвідомчими.

Все більшого значення для регламентації діяльності правоохоронних органів в останні роки набувають рішення і висновки Конституційного Суду України. Цей орган не видає нормативно-правових актів, але прийняті ним рішення, що визнають закон неконституційним, тягнуть за собою втрату юридичної сили закону і відповідно неможливість його застосування. Компетентний орган зобов'язаний скасувати або змінити даний закон. Природно, таке рішення може стосуватися акта, що ре-

Організація судових та правоохоронних органів

гулює правоохоронну діяльність або організацію органів, що її здійснюють.

Для встановлення єдності в практиці правозастосу-вання велике значення мають роз'яснення законодавства, що даються Верховним Судом України і Вищим арбітражним судом України. Ці роз'яснення оформлюються постановами Пленуму Верховного Суду України і рішеннями Пленуму і Президії Вищого арбітражного суду України. Деякі з таких роз'яснень стосуються організаційних питань правоохоронної діяльності.

Для вивчення законів та інших нормативно-правових актів не останнє місце відводиться знанню джерел їх офіційного опублікування. Правильне застосування будь-якого нормативного акта вимагає того, щоб органи і посадові особи мали можливість керуватися точним текстом відповідного акта. Досвід показує, що при публікації нормативно-правових актів не завжди виконуються такі вимоги. Тому держава бере на себе обов'язок офіційного видання законів та інших правових актів. Відповідно до чинного законодавства існує декілька видань, що здійснюють таке опублікування:

- закони публікуються в «Відомостях Верховної Ради України»;

- закони, укази та розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України публікуються в газетах «Голос України і «Урядовий кур'єр»;

- відомчі акти, що мають міжвідомче значення, та деякі інші нормативні акти також публікуються у відомчих виданнях;

- акти Конституційного Суду України публікуються у «Віснику Конституційного Суду України» та деяких інших офіційних виданнях;

- перелічені вище нормативні акти публікуються також в «Офіційному віснику України»;

- акти вищих судових інстанцій публікуються у «Віснику Верховного Суду України» і «Збірниках рішень Вищого арбітражного суду України»;

Розділ І. Основні поняття, предмет, система...

- міжнародні документи публікуються у тематичних збірниках.

Контрольні запитання

1. Визначте, що таке «правоохоронна діяльність» і назвіть завдання, що стоять перед нею.

2. Які органи належать до правоохоронних органів держави?

3. Що входить до предмета та системи навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів»?

4. Які основні джерела навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів»?

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Організація судових та правоохоронних органів [Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти/І. Є. Марочкін, В. В. Афанасьев, В. С. Бабкова та ін.]; За ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової, О. М. Толочка. — Харків: Право, 2000. - 272 с. - Правоохранительные органы
  2. § 5. Джерела навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів» - Правоохранительные органы
  3. Список використаної літератури - Теория государства и права
  4. ПРОГРАМА КУРСУ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО Загальні методичні вказівки - Административное право
  5. § 4. Службовий етикет юриста - Правовая деонтология
  6. § 2. Навчальний обов´язок студента - Правовая деонтология
  7. §4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ДОЗВІЛЬНОЇ СИСТЕМИ - Административное право
  8. § 4. Предмет дисципліни Суд, правоохоронні та правозахисні органи України та її місце серед інших юридичних дисциплін - Правоохранительные органы
  9. § 2. Класифікація нормативно-правових актів про діяльність суду, правоохоронних та правозахисних органів - Правоохранительные органы
  10. § 4. Предмет і система навчальної дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів» та її співвідношення з іншими юридичними дисциплінами - Правоохранительные органы
  11. § 2. Місце прокуратури в системі органів державної влади - Правоохранительные органы
  12. Портал Юристъ - Ваш успешный экзамен, электронные книги и бесплатные учебники по праву, правовая помощь в учебе и работе
  13. Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. — X.: Фірма «Консум», 1998. - 480 с. - Трудовое право
  14. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник / B.C. Ковальський (керівник авт. колективу), В.Т. Білоус, С.Е. Демський та ін.; Віда. ред. Я. Кондратьєв. — К.: Юрінком Інтер, 2002. — 320 с. - Правоохранительные органы
  15. § 6. Значення керівних роз´яснень Верховного Суду України для однакового застосування судами чинного законодавства про працю - Трудовое право
  16. Адвокатура України - Адвокатское право
  17. 2.2. Адміністративно-правові норми - Административное право
  18. 3.5. Громадяни України та іноземці - Административное право
  19. 4.1. Методи державного управління - Административное право
  20. 4.2. Адміністративний примус - Административное право

Другие научные источники направления Правоохранительные органы:

    1. Чувилев А.А., Чувилев Ан.А.. Правоохранительные органы: Учебное пособие.. 2000
    2. Мельник М. Л, Хавронюк М. І.. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник. 2002
    3. B.C. Ковальський. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник. 2002