Правоохранительные органы

Організація судових та правоохоронних органів [Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти/І. Є. Марочкін, В. В. Афанасьев, В. С. Бабкова та ін.]; За ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової, О. М. Толочка. — Харків: Право, 2000. - 272 с.
§ 2. Права та обов'язки судці
Суддя є носієм судової влади, і ця обставина справляє істотний вплив на соціально-політичну сторінку життя судді. Він повинен розуміти, що представник судової влади мусить бути обмежений у своїй політичній діяльності, не виражати публічно своїх політичних пристрастей, не бути залежним від волі виборців, органів місцевого самоврядування тощо.

Тому відповідно до вимог ст. 127 Конституції України професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. До речі, конституційна норма ще більше обмежує діяльність су-

Організація судових та правоохоронних органів

б'єктів судової влади у позаслужбовій діяльності, ніж та, що передбачена ст. 5 Закону «Про статус суддів», вказуючи на неможливість належати до профспілок і мати будь-який представницький мандат.

Обов'язки суддів умовно можна поділити на три групи: процесуальні, службові та моральні. Основні з них сформульовані у ст. 6 Закону «Про статус судців», згідно з якою судді зобов'язані:

- при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків;

- дотримувати вимог, передбачених для суддів чинним законодавством, службової дисципліни та розпорядку роботи суду;

- не розголошувати відомості, що становлять державну, військову, службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;

- не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності.

Це далеко не повний перелік обов'язків судді.

Деякі інші передбачені процесуальними кодексами, а також морально-етичними (поки що неписаними) правилами діяльності суддівського корпусу.

Незалежність і недоторканність суддів як основа справжнього правосуддя гарантуються Конституцією і законами України. Основна складова цих гарантій — конституційне закріплення принципу заборони впливу на суддів у будь-який спосіб і будь-якою посадовою особою держави. Втілення в життя цього принципу повинно забезпечити незалежність суддів від проявів втручання в їх діяльність всупереч принципам правосуддя.

Розділ V. Статус суддів

Згідно з п. 5 ст. 126 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Гарантії правового становища судді полягають не тільки в конституційному переліку підстав для звільнення, а й в першу чергу в особливому механізмі реалізації кожної з них. Лише у разі смерті Судді його повноваження припиняються на загальних підставах, встановлених трудовим законодавством. У всіх перелічених випадках, як і у такому безспірному, як досягнення граничного віку перебу-вагіня на посаді, рішення про звільнення приймається лише після відповідного розгляду органом, яким суддя був наділений повноваженнями.

Відповідно до Закону «Про статус суддів» гарантії незалежності суддів додатково забезпечуються:

— особливим порядком наділення суддів повноваженнями, а також припинення повноважень та звільнення з посади;

— передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя;

- таємницею прийняття судового рішення і забороною її розголошення;

- забороною під загрозою відповідальності втручання у здійснення правосуддя;_________________ Організація судових та правоохоронних органів

— відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

— правом судді на відставку;

— недоторканністю суддів;

— системою органів суддівського самоврядування;

— комплексом правових норм, що забезпечують належний рівень матеріального забезпечення та соціальної захищеності суддів.

За ч. З ст. 126 Конституції України суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом. Аналогічна норма міститься у ст. 13 Закону «Про статус суддів». Цією статтею також закріплено, що судді не можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності, що накладається у судовому порядку, - без згоди органу, який обрав суддю на посаду.

Недоторканність судді поширюється не тільки на його особу, а й на його житло, службові приміщення, транспорт, засоби зв'язку, кореспонденцію, майно та документи, що йому належать1.

Контрольні запитання

1. Який правовий статус суддів України?

2. Які конституційні гарантії незалежності суддів?

3. Що означає недоторканність суддів?

1 Особливості розслідування кримінальних справ щодо суддів детальніше вивчаються у курсі «Кримінальний процес».

Розділ У. Статус суддів -

Розділ VI

ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ

Проголошений в Конституції України один з найважливіших принципів організації державної влади, а саме: здійснення її на засадах поділу на законодавчу, виконавчу та судову, одним із своїх наслідків має посилення гарантій незалежності суддів, у тому числі створення нового механізму формування суддівського корпусу: добір кадрів майбутніх суддів, їх призначення на посаду та звільнення з посади тощо. Загальні риси такого механізму містяться у низці міжнародних актів, але найбільш чітко вони сформульовані у Рекомендації № R (94) 12 Комітету міністрів державам-членам щодо незалежності, дієвості та ролі суддів, ухваленої Комітетом міністрів 13 жовтня 1994 р.

Цей механізм має відповідати таким вимогам:

- всі рішення щодо професійної кар'єри суддів повинні грунтуватись на об'єктивних критеріях;

- як обрання, так і кар'єра суддів мають базуватись на заслугах, з урахуванням їх кваліфікації, чесності, здібностей та результатів їх праці;

- орган, уповноважений приймати рішення щодо обрання і кар'єри суддів, повинен бути незалежним від уря-дуда адміністрації;

- для гарантування незалежності цьому органу мають бути запроваджені, наприклад, такі положення, як призначення його членів судовою владою, а також щоб сам орган самостійно приймав рішення про власні правила і процедури1.

Керуючись цими загальними положеннями, розробники Конституції України заклали основи створення і діяльності нового інституту в системі судової влади — Вищої ради юстиції (ст. 131 Конституції). Загальні положення, закріплені в Конституції, були деталізовані у спеціальному Законі «Про Вищу раду юстиції».

Вісник Верхов. Суду України. - 1997. — № 4 (6). - С. 10.

Організація судових та правоохоронних органів

Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, головним завданням якого є формування високо-професійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також прийняття рішень стосовно порушень суддями и прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції — про їх дисциплінарну відповідальність1.

Для забезпечення незалежності Вищої ради юстиції її склад формується таким чином, щоб, по-перше, не допустити можливостей впливу законодавчої та виконавчої гілок влади на призначення суддів на посаду або звільнення їх з посади; а по-друге, притягнути для здійснення цієї відповідальної роботи кращих фахівців з різних видів юридичної діяльності.

Вища рада юстиції складається з двадцяти членів.

Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури — двох членів Вищої ради юстиції.

До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

На посаду члена Вищої ради юстиції може бути рекомендований громадянин України, не молодший тридцяти п'яти років і не старший шістдесяти років, який проживає в Україні не менш як десять останніх років, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту та стаж роботи в галузі права не менше десяти років. Ці вимоги не поширюються на осіб, які входять до складу Вищої ради юстиції за посадою.

Строк повноважень членів Вищої ради юстиції, крім тих, хто входить до її складу за посадою, становить шість років.___

1 Вища рада юстиції аналогічно з Вищими радами магістратури в європейських країнах компетентна не тільки у справах суддів, а й у справах прокурорів.

Розділ VI. Вища рада юстиції

Відповідно до завдань, покладених на неї, Виша рада юстиції здійснює такі повноваження:

1) вносить подання Президенту України про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад;

2) розглядає справи і приймає рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

3) здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів;

4) розглядає скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

У Вищій раді юстиції утворюються дві секції: 1) з питань підготовки подань для призначення суддів уперше та звільнення їх з посад; 2) дисциплінарна секція для здійснення дисциплінарного провадження, розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності і прийняття рішення про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності.

Координує роботу Вищої ради юстиції Голова Вищої ради юстиції, який обирається з її членів на першому за- і сіданні Вищої ради юстиції таємним голосуванням на три роки без права переобрання. Головою Вищої ради юстиції не може бути обрано тих її членів, які входять до її складу за посадою.

Вища рада юстиції обирає заступника Голови Вищої ради юстиції, який виконує обов'язки Голови в разі його відсутності, забезпечує підготовку справ до розгляду та здійснює інші повноваження.

До повноважень Голови Вищої ради юстиції належить:

- організація роботи Вищої ради юстиції та головування на її засіданнях;

- координація роботи секції і членів Вищої ради юстиції;

- призначення засідань Вищої ради юстиції;

- надіслання подання про призначення судців Президентові України і про звільнення їх з посади;

Організація судових та правоохоронних органів

- загальне керівництво апаратом Вищої ради юстиції;

-розпорядження бюджетними асигнуваннями на утримання і забезпечення діяльності Вищої ради юстиції;

- здійснення інших повноважень, передбачених регламентом Вищої ради юстиції.

Голова Вищої ради юстиції представляє Вищу раду юстиції у зносинах з іншими органами та організаціями.

Контрольні запитання

1. Що собою становить Вища рада юстиції?

2. Яке головне завдання стоїть перед нею?

3. Назвіть склад Вищої ради юстиції.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Організація судових та правоохоронних органів [Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих навч. закладів освіти/І. Є. Марочкін, В. В. Афанасьев, В. С. Бабкова та ін.]; За ред. І. Є. Марочкіна, Н. В. Сібільової, О. М. Толочка. — Харків: Право, 2000. - 272 с. - Правоохранительные органы
  2. § 2. Права та обов´язки судці - Правоохранительные органы
  3. § 3. Принципи, закріплені Конституцією України - Гражданский процесс
  4. § 4. Принципи, закріплені законодавством про судочинство - Гражданский процесс
  5. § 2. Поняття, види і функції санкцій цивільного процесуального права - Гражданский процесс
  6. § 4. Засоби доказування Пояснення сторін і третіх осіб - Гражданский процесс
  7. § 5. Докази і доказування в цивільному процесі іноземних держав - Гражданский процесс
  8. § 2. Судове засідання — процесуальна форма розгляду цивільних справ - Гражданский процесс
  9. § 5. Розгляд цивільних справ в судах іноземних держав - Гражданский процесс
  10. § 10. Оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні - Гражданский процесс
  11. § 3. Підготовка і розгляд справи судом апеляційної інстанції - Гражданский процесс
  12. § 3. Атестація та дисциплінарна відповідальність суддів - Правоохранительные органы
  13. § 3. Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні суди, суди міст Києва та Севастополя - Правоохранительные органы
  14. § 8. Конституційний Суд України - Правоохранительные органы
  15. § 1. Вимоги до кандидатів у судді. Порядок зайняття посади судді - Правоохранительные органы
  16. - Конституционное право
  17. Портал Юристъ - Ваш успешный экзамен, электронные книги и бесплатные учебники по праву, правовая помощь в учебе и работе
  18. Семейное право Учебники по праву
  19. Біленчук П. Д., Сливка С. С Правова деонтологія / За ред. акад. П. Д. Біленчка. - Київ: АТІКА, 1999. - 320 с. - Правовая деонтология
  20. Індиченко С.П., Гопанчук B.C., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 272 с. - Семейное право

Другие научные источники направления Правоохранительные органы:

    1. Чувилев А.А., Чувилев Ан.А.. Правоохранительные органы: Учебное пособие.. 2000
    2. Мельник М. Л, Хавронюк М. І.. Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність. Навчальний посібник. 2002
    3. B.C. Ковальський. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник. 2002