Правоохранительные органы

Першим законодавчим актом про суд в Україні була постанова Секретаріату Української Народної Республіки від 4 січня 1918 р. «Про введення народного суду»1, якою поряд з дільничними, повітовими та міськими судами передбачалося створення робочих і селянських революційних трибуналів. У розвиток постанови Секретаріату УНР від 23 січня 1918р. було затверджено положення про революційні трибунали, що регламентувало їх організацію і діяльність. Постанови, які приймалися потім, не вплинули на найважливішу особливість судової системи України періоду 1918-1921 pp. — організаційне роздвоєння, яке проявилося в існуванні двох видів судів — народних судів і революційних трибуналів.

У 1922 р. необхідність окремого функціонування цих органів відпала, тому було поставлене завдання щодо створення єдиної системи судів, які розглядали б усі справи, в тому числі й ті, що розглядалися революційними трибуналами. Це завдання вирішило Положення про судоустрій УРСР, прийняте ВУЦВК 16 грудня 1922 р. Але після утворення у 1922 р. Союзу РСР, а у 1924 р. — Верховного Суду СРСР було покладено початок формуванню двох судових систем: союзної та республіканської. Так, у Положенні про військові трибунали та військову прокуратуру від 20 серпня 1926 р. передбачалося, що касаційною інстанцією для військових трибуналів є військова колегія Верховного Суду

1 Вісник Української Народної Республіки. — 1918. — Юсіч.

Організація судових та правоохоронних органів

СРСР. Отже, військові трибунали були повністю перетворені на союзні суди, які ні в організаційному, ні в функціональному, ні в матеріально-технічному відношенні не були пов'язані з судовою системою України. Такий порядок існував до кінця 1991 p., коли військові трибунали, що діяли на території України, було включено до загальної судової системи. Відтоді розпочався процес законодавчого оформлення організації та діяльності військових трибуналів.

Насамперед Верховному Суду України було надано повноваження суду касаційної інстанції щодо справ, які розглядаються у першій інстанції військовими трибуналами1. Наступним кроком стало перейменування військових трибуналів на військові суди з новою назвою і продовженням повноважень суддів військових судів, оскільки у законодавстві ще не були врегульовані питання статусу суддів цих судів і порядку формування суддівського корпусу2.

Так, військовий трибунал Київського військового округу було перетворено на військовий суд Центрального регіону України, Одеського — на військовий суд Південного регіону України, Прикарпатського — на військовий суд Західного регіону України, військовий трибунал Чорноморського флоту — на військовий суд Військово-Морських Сил України, військові трибунали армій (з'єднань) — на військові суди гарнізонів за місцем їх дислокації.

1 Указ Президії Верховної Ради від 15.01.1992 р. //Відомості Верхов. Ради України. - 1992. - № 17. — Ст. 219.

2 Указ Президії Верхов. Ради України від 15.01.1992 р. //Відомості Верхов. Ради України. — 1992. — № 17. — Ст. 135.

- Відомості Верхов. Ради України. — 1993. — № 46. — Ст. 431. 4 Там само. - 1993. - № 26. - Ст. 207.

Розділ IV. Судова система

Закон «Про судоустрій України» був доповнений розділом 3-1 «Військові суди», який детально регламентує порядок створення, склад, завдання та повноваження військових судів1. Необхідні зміни і доповнення були внесені у КПК і ЦПК. Військові суди, як і всі суди системи загальних судів, виконують єдині завдання, закріплені в ст. З Закону «Про судоустрій України». Однак з огляду на те, що військові суди діють у Збройних Силах, вони вирішують і специфічні завдання, виконання яких не притаманне іншим судам. Діяльність військових судів спрямована на охорону від будь-яких посягань на безпеку України, боєздатність та боєготовність її Збройних Сил та інших військових формувань, захист прав і свобод військовослужбовців та інших громадян, а також прав і законних інтересів військових частин, військових установ, організацій (ч. 2 ст. 38і Закону «Про судоустрій України»).

Суддями військових судів можуть бути громадяни України, які відповідають тим же вимогам, що й судді загальних судів, перебувають на військовій службі і мають військове звання офіцерського складу. Народними засідателями військових судів можуть бути громадяни України, які перебувають на військовій службі та досягли 25-річного віку. Вони обираються відкритим голосуванням на зборах військовослужбовців військових частин строком на п'ять років. При здійсненні правосуддя народні засідателі військових судів користуються всіма правами судді. Ті, що не виправдали висловленої їм довіри, можуть бути відкликані зборами військовослужбовців, що їх обрали.

Військовослужбовці військових судів перебувають на військовій службі та входять до штатної чисельності Збройних Сил України. На них поширюються права, пільги та привілеї, встановлені законодавством України для військовослужбовців.

Кількісний склад суддів у військових судах гарнізонів, регіонів та Військове-Морських Сил України встановлю-

ється Президентом України за поданням Міністра юстиції України та Голови Верховного Суду України.

Перелік штатних посад суддів військових судів, військової колегії Верховного Суду України та відповідних цим посадам військових звань також затверджується Президентом України.

Під час створення системи військових судів всі наведені повноваження по формуванню військових судів належали Верховній Раді України або її Президії. Саме тоді Верховна Рада постановила, що військова колегія Верховного Суду діє у складі голови колегії, його заступників та восьми суддів, а Президія Верховної Ради у цьому зв'язку прийняла постанову такого змісту: «Відповідно до штатного розкладу встановити суддям військової колегії Верховного Суду України такі військові звання: голова колегії — генерал-полковник; заступник голови колегії — генерал-лейтенант; суддя колегії — генерал-майор»1.

Повноваження військових судів закріплені у ст. 38і Закону «Про судоустрій України». Відповідно до неї військові суди розглядають:

1) справи про всі злочини, вчинені військовослужбовцями Збройних Сил, Прикордонних військ, Служби безпеки України та інших військових формувань, що створюються Верховною Радою України і Президентом України, а також військовозобов'язаними під час проходження ними зборів;

2) всі справи про шпигунство;

3) справи про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені особами начальницького складу виправно-трудових установ;

4) справи про злочини, вчинені певними категоріями осіб, що визначаються законодавством України;

5) справи про адміністративні правопорушення військовослужбовців;

6) справи по скаргах військовослужбовців на неправомірні дії військових службових осіб і органів військового управління;

Відомості Верхов. Ради України. — 1994. — № 26. — Ст. 204.

Організація судових та правоохоронних органів j

Відомості Верхов. Ради України. — 1994. — № 24. — Ст. 192.

Розділ IV. Судова система

7) справи про захист честі і гідності, сторонами у яких є військовослужбовці або військові організації;

8) інші справи, пов'язані з захистом прав і свобод військовослужбовців та інших громадян, а також прав і законних інтересів військових частин, установ, організацій.

У разі обвинувачення однієї особи або групи осіб у вчиненні кількох злочинів, коли справа хоча б про один із злочинів підсудна військовому суду, а про інші — загальному суду, справа про всі злочини розглядається військовим судом. У разі обвинувачення групи осіб, серед яких є і військовослужбовці, і цивільні особи, у вчиненні одного або кількох злочинів, що не є військовими злочинами, справа щодо всіх обвинувачених розглядається загальним судом. Справи про злочини, вчинені особами, зазначеними в п. 1 і 3 ч. 1 цієї статті, в період проходження ними військової служби, розглядаються військовими судами і в тому разі, коли на момент розгляду справи вони звільнилися з військової служби. Справи про злочини, вчинені особами до їх призову чи вступу на військову службу, розглядаються загальними судами. Військові суди разом з кримінальними справами розглядають цивільні позови про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок злочину.

Слід дещо докладніше зупинитися на понятті «військовослужбовець», щоб зрозуміти підсудність справ, пе-реДбачених ч. 1 ст. 38і Закону «Про судоустрій України». Військова служба складається з дійсної служби та служби в запасі. Особи, що перебувають на дійсній військовій службі, є військовослужбовцями, а у запасі — військовозобов'язаними. Громадяни України, прийняті до військового навчального закладу, іменуються курсантами. Вони також перебувають на дійсній військовій службі, тому в разі вчинення злочину курсанти притягаються до кримінальної відповідальності на тих же підставах, що і військовослужбовці строкової служби. Дійсна військова служба осіб молодшого складу обмежена визначеним терміном, а осіб офіцерського складу — граничним віком і перебування на службі. Після вислуги строку служби або [ досягнення граничного віку військовослужбовці звільня-

Організація судових та правоохоронних органів -.

ються в запас, де перебувають до досягнення визначеного віку. Під час перебування у запасі військовозобов'язані періодично призиваються на збори на певний строк. При проходженні зборів військовозобов'язані за своїм правовим становищем прирівнюються до військовослужбовців і несуть відповідальність нарівні з ними.

До підсудності військових судів належать також справи про злочини осіб, які є військовослужбовцями Служби безпеки України. «Служба безпеки — державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України» (ч.

Кадри Служби безпеки складають:

а) співробітники-військовослужбовці;

б) працівники, що уклали трудовий договір зі Службою безпеки;

в) військовослужбовці строкової служби.

Умови і порядок виконання своїх обов'язків співробіт-никами-військовослужбовцями Служби безпеки визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, що визначається законодавством.

Трудові відносини працівників, що уклали трудовий договір зі Службою безпеки України, регулюються законодавством України. Тому в разі вчинення ними злочину справи, на відміну від двох названих категорій, розглядатимуться не військовими, а загальними судами.

Військовим судам підсудні всі справи про шпигунство незалежно від того, ким здійснено шпигунство: громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, військовослужбовцем чи цивільною особою. Справи про шпигунство підсудні військовим судам незалежно від того, як кваліфіковано діяння: державна зрада у формі шпигунства або шпигунство.

Військовими судами розглядаються всі справи про злочини проти встановленого порядку несення служби, вчинені особами начальницького складу виправно-трудо-

Розділ IV. Судова система

вих установ. Оскільки особам, що перебувають на службі в органах внутрішніх справ, установлені спеціальні звання, то особами начальницького складу належить вважати всіх, кому такі звання присвоєні (від молодшого сержанта до генерал-полковника міліції та від молодшого сержанта до генерала внутрішньої служби)1.

Від осіб начальницького складу виправно-трудових установ слід відрізняти осіб, які перебувають на службі у внутрішніх військах. Перші не є військовослужбовцями, другі ж — військовослужбовці з усіма правовими наслідками, що з цього випливають2.

Військовим судам підсудні лише справи відносно деяких категорій осіб, що визначаються законодавством України. Аналізуючи такі закони з точки зору підсудності, слід враховувати, чи встановлюють вони підсудність військовим судам справ про всі злочини зазначених осіб або тільки про певні злочини.

Послідовна реалізація принципу права громадян на судовий захист у сфері військової юстиції тягне за собою й посилення судового захисту прав та інтересів військовослужбовців. Після прийняття законів про соціальний та правовий захист військовослужбовців і введення в ЦП К глави 31-А «Скарги громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінськії діяльності» розгляд скарг на дії органів військового управління став звичайною практикою військових судів3.

Для військових судів, як і для територіальних, передбачена підсудність справ різним ланкам військових судів і військової колегії Верховного Суду України. В основу цього поділу покладені військове звання або посадове становище підсудного і вид можливого покарання.

1 Див.: Положення про проходження служби в органах внутрішніх справ: Затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114.

2 Див.: Про війська внутрішньої та конвойної охорони: Закон України від 26 березня 1992 р. //Відомості Верхов. Ради України. — 1992.-№29.-Ст. 397.

ДІД

3 Денисенко В. Феміда в погонах//Урядовий кур'єр. — 1995. — № 58.

Організація судових та правоохоронних органів 1

Так, військовим судам гарнізонів як судам першої інстанції підсудні справи про злочини осіб, що мають військове звання до підполковника, капітана 2-го рангу включно, крім справ, які підсудні військовим судам вищого рівня.

Військовим судам регіонів, Військово-Морських Сил як судам першої інстанції підсудні: 1) справи про злочини осіб, які мають військове звання полковника, капітана 1-го рангу; 2) справи про злочини осіб, які обіймають посаду від командира полку, командира корабля 1 -го рангу і вище, а також осіб, рівних їм за службовим становищем; 3) справи про всі злочини, за які в умовах мирного часу законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді довічного ув'язнення.

Військовій колегії Верховного Суду України підсудні справи виняткової важливості, а також справи про злочини військовослужбовців, які мають військове звання генерала (адмірала) або обіймають посади від командира з'єднання і вище та рівні їм. Військовий суд регіону, Військово-Морських Сил, військова колегія Верховного Суду України мають право прийняти до свого провадження як суд першої інстанції будь-яку справу, підсудну військовому суду гарнізону.

Що стосується підсудності цивільних справ, то це питання вирішується таким чином: військовим судам гарнізонів як судам першої інстанції підсудні цивільні справи по скаргах військовослужбовців на неправомірні дії і рішення службових осіб та органів військового управління, крім тих, що підсудні військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил; справи про захист честі та гідності, сторонами у яких є військовослужбовці або військові організації; інші справи, пов'язані з захистом прав і свобод військовослужбовців та інших громадян, прав і законних інтересів військових частин, установ, організацій.

Військовим судам регіонів, Військово-Морських Сил як судам першої інстанції підсудні справи по скаргах на незаконні дії і рішення військових службових осіб

і органів військового управління на рівні військових з'єднань і вище.

Контрольні запитання

1. Назвіть етапи становлення військових судів в Україні.

2. Якою є система військових судів?

3. Які повноваження мають військові суди?