Международное право, европейское право

Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право (у запитаннях та відповідях). Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2000.- 336 с.
Розділ 8. Право власності
Які нормативно-правові акти регулюють питання власності у міжнародному приватному праві? - У кожній державі, центральним правовим інститутом є інститут власності. Його регламентація визначає характер регулювання інших інститутів цивільного права.

Серед численних нормативно-правових актів в Україні, які регулюють питання власності, важливе місце займають Конституція України від 26 червня 1996 р., Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р.1 та Цивільний кодекс України (розділ II). За законодавством України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування й розпорядження майном (ст. 2 Закону «Про власність», ст. 86 Цивільного кодексу).

Питання власності регулюють норми значної групи міжнародних договорів про іноземні інвестиції. Мова йде, зокрема, про міжнародні двосторонні угоди з питань сприяння і взаємного захисту інвестицій. Україна уклала такі угоди з Великобританією, Вірменією, В'єтнамом, Ізраїлем, Казахстаном, Киргизстаном, Польщею, США, Францією, ФРН, Чехією та багатьма іншими державами. Це також норми Хартії економічних прав і обов'язків держав, прийнятої 1974 р. Генеральною Асамблеєю ООН, Конвенції «Про захист іноземної власності», схваленої Радою Організації економічного співробітництва і розвитку 12 жовтня 1967 p., міжнародних актів, які регулюють діяльність ТНК. Вони також мають норми про власність. Питання власності регулюють й іншого змісту міжнародні договори. Наприклад,

11 серпня 1994 р. було підписано Угоду між урядом України і урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, яка згодом була змінена. Питання власності врегульовано у консульських конвенціях.

Які суб'єкти права можуть здійснювати відносини щодо володіння, користування й розпорядження майном? - Здійснювати відносини щодо володіння, користування та розпорядження власністю, незалежно від її форм, можуть не тільки народ України, громадяни, юридичні особи України та держава Україна, але й інші держави, їх юридичні особи, СП, міжнародні організації, громадяни іноземних держав та особи без громадянства. Майно може належати на праві спільної (часткової або сумісної) власності цих суб'єктів права. Законодавством України допускається об'єднання майна, що є власністю громадян, юридичних осіб та/чи держави й створення на цих засадах змішаних форм власності, в т. ч. власності спільних підприємств за участю громадян і юридичних осіб інших держав (ст. З Закону України «Про власність»).

Яке майно можуть мати СП на території України? — Спільні підприємства за участю іноземних громадян, осіб без громадянства, які мають постійне місце проживання у іноземній державі, та іноземних юридичних осіб можуть мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення діяльності, визначеної установчими документами, якщо інше не передбачене законодавчими актами України.

Яке майно можуть мати міжнародні організації та юридичні особи іноземних держав на території України? - Міжнародні організації та юридичні особи іноземних держав вправі мати на території України у власності будинки, споруди, інше майно соціально-культурного та виробничого призначення. Вказане положення знаходить своє відображення й у численних міжнародних договорах про торговельні відносини, науково-технічну співпрацю тощо. Так, згідно з п. З ст. 5 Угоди про торговельні відносини між Україною та США від 6 травня 1992 p., кожна з держав дозволить комерційним представництвам іншої держави ввозити на свою територію і використовувати відповідно до звичайної комерційної практики конторське та інше облад-

1 Урядовий кур'єр.- 1999.- І квітня.

' Відомості ВерховноГ Ради України.- І993.-№ 20.-Ст. 249.

114 Особлива частина міжнародного приватного права____

нання, таке як друкарські машинки, фотокопіювальні апарати, комп'ютери й телефакси у зв'язку із здійсненням їхньої діяльності.

Яке майно можуть мати іноземні держави на території України? - Іноземні держави можуть мати на території України у власності майно, необхідне для здійснення дипломатичних, консульських та інших міжнародних відносин у випадку й порядку, встановленому міжнародними договорами та законодавчими актами України. Відповідно до міжнародних договорів за участю України на її території можуть розміщуватися й використовуватися об'єкти власності іноземних держав.

Законодавством якої держави регулюється правовий режим майна іноземних держав та юридичних осіб, СП і міжнародних організацій, що знаходиться на території України? - Правовий режим майна, що є об'єктом права власності іноземних держав та юридичних осіб, СП та міжнародних організацій визначається законодавчими актами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами.

Як регулюється правовий статус об'єктів, що є спільними для кількох держав? - Окремі майнові об'єкти можуть бути спільними для кількох держав. Мова йде, зокрема, про природні об'єкти. Режим використання спільних природних об'єктів, розташованих на території України та суміжних держав, визначається міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Так, у серпні 1998 р. в Галаці (Румунія) було ухвалено Угоду про формування єврорегіону «Нижній Дунай». До нього увійшли: від української сторони - Одеська область, від молдовської - райони Качул, Кантемир, Вулканешти, Тульча. Відповідно до національного законодавства і міжнародних актів сторони зобов'язалися підтримувати місцеві ініціативи, зокрема стосовно екології, захисту довкілля. У Румунії схвально сприйняли й Указ Президента України про створення Дунайського біосферно-го заповідника. Ця єдина заповідна зона Румунії та України у низов'ї буде зареєстрована ЮНЕСКО.

Чи дозволяє законодавство України іноземцям мати у власності майно в Україні? - Стосовно громадян іноземних держав та осіб без громадянства Законом України «Про власність» встановлено, що вони користуються правами та мають обов'язки стосовно належного їм на території України майна нарівні з громадянами України, якщо ін-

115

Право власності

ше не передбачено законодавством нашої держави (ч. 2 ст. 11). Тобто на іноземців в питаннях права власності поширюється національний режим. Зазначене випливає з вимог Закону України «Про власність», де вказується, що суб'єктами права на приватну власність крім громадян України можуть бути також іноземні громадяни й особи без громадянства (ст. 11). У Законі України «Про правовий статус іноземців» також зазначається, що іноземці можуть відповідно до законодавства України мати у власності будь-яке майно, успадковувати та заповідати його, зокрема, іноземці мають право власності на житло відповідно до законодавства України (ст. 12, 13).

Набувати майно у власність іноземці можуть, зокрема, шляхом приватизації.

Проте іноземці не мають права отримати частку державного майна за приватизаційні папери. Іноді іноземні особи можуть бути власниками майна (чи майнових прав), якщо це дозволяється не тільки національним законодавством України, але й визначається у договірному чи іншому порядку. Так, відповідно до п. 6 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 р.1 іноземний страховик може купляти страхові поліси у страхо-виків-резидентів України, які здійснюють посередницьку діяльність на території України, з обов'язкових видів страхування, але лише у випадку, якщо вони передбачені законодавством інших держав, до моменту приєднання до міжнародних угод стосовно визнання полісів страховиків України та території цих держав.

Які об'єкти в Україні не можуть бути у власності іноземних суб'єктів права? - Деякі об'єкти в Україні не можуть бути у власності іноземних громадян та осіб без громадянства. Це випливає із змісту законодавства України чи безпосередньо встановлюється його нормами. Так, ст. 9 Закону України «Про власність» зазначає, що виключно народу України на праві власності належать: земля, її надра, повітряний та водний простір, інші природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. У цьому Законі вказано, що іноземним громадянам й особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються (ч. З ст. 11). Інші нормативно-правові акти також містять це положення, наприклад, ст. 6 Земельного ко-

1 Урядовий кур'єр.- 1996.- 18 квітня.

116 Особлива частина міжнародного приватного права____

дексу України.1 Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19 березня 1996 p., дозволяючи іноземним інвесторам придбання прямо не забороненого законами України нерухомого чи рухомого майна, в т. ч. будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об'єкти власності шляхом прямого одержання майна та майнових комплексів або у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів, виключає з цього переліку земельні ділянки (п. З ст. 4). Відповідно до Кодексу України «Про надра» не передаються у власність іноземним суб'єктам права й надра України.

До об'єктів, які не можуть перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України належать такі, що затверджені постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17 червня 1992 р.2 Так, у власності зазначених суб'єктів права не можуть бути:

1)зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної у Додатку № 2 до вказаної постанови, а також спортивної зброї та боєприпасів до них, що набува-ються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси;

2) вибухові речовини й засоби вибуху; всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва;

3) бойові отруйні речовини;

4) наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря);

5) протиградові установки;

6) державні еталони одиниць фізичних величин;

7) спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації (ці засоби не можуть також перебувати у власності юридичних осіб недержавних форм власності);

8) електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами, крім газових пістолетів і револьверів та патронів до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії.

117

Право власності

Цією ж постановою затверджено Спеціальний порядок набуття права власності на окремі види майна (Додаток № 2) зазначеними суб'єктами правовідносин.

На виконання Розпорядження Президента України «Про спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії» від 19 лютого 1993 p., постановою Кабінету Міністрів України 7 вересня 1993 р. затверджено «Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії».1 Ці нормативно-правові акти також визначають статус суб'єктів права стосовно зазначених видів майна.

Перелік об'єктів, які не можуть перебувати у власності іноземних громадян, осіб без громадянства й інших іноземних суб'єктів викладені в законодавстві України про приватизацію майна державних підприємств.

Чи може в Україні земля надаватися іноземним суб'єктам права у користування? — Законодавством України встановлено, що земля може надаватися іноземним суб'єктам права у користування. Так, у постійне користування (без заздалегідь установленого строку) земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям за участю українських та іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.

Відповідно до Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р. орендарями землі в Україні, тобто суб'єктами строкового, платного володіння і користування земельною ділянкою, необхідною для здійснення підприємницької та іншої діяльності, можуть бути міжнародні об'єднання та організації, іноземні держави, іноземні юридичні та фізичні особи, особи без громадянства.2 Орендарі набувають права на оренду земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими законами України. Зазначені особи укладають договір оренди землі. Його строк не повинен перевищувати п'ятдесяти років. Істотні умови договору визначені в Законі «Про оренду землі». У зазначених нормативно-правових актах врегульовані пи-

' Відомості Верховної Ради України.- І992.-№ 29.-Ст. 354.

Відомості Верховної Ради України.- 1992- № 35,- Ст. 517; 1993-№ 22.- Ст. 233; 1994.- № 34.- Ст. 322; 1995.- № 5.- Ст. 33.

1 Урядовий кур'єр.-Орієнтир.- 1994.- 10 березня.

2 Там само.- 1998.- 22 жовтня.

118 Особлива частина міжнародного приватного права____

тання, пов'язані з порядком та умовами укладення договору оренди землі, його дією, орендною платою, правами та обов'язками орендаторів й орендарів, захистом їх прав. Договори про оренду землі реєструються відповідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 25 грудня 1998 р.1

У яких державах дозволяється виключне користування землею іноземними суб'єктами права? - Виключне користування землею іноземним суб'єктам дозволяється в більшості країн СНД (Азербайджан, Киргизстан, Узбекистан, Україна та ін.). Водночас законодавство Естонії передбачає можливість володіння землею іноземними суб'єктами права.

Чи можуть іноземні суб'єкти права бути користувачами надр в Україні? - Надра можуть надаватися у постійне чи тимчасове користування з певною метою, наприклад, для геологічного вивчення, в т. ч. для дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; ін. Правовою підставою користування надрами є ліцензія, видана на підставі контракту, підписаного належним чином. Надра надаються, зокрема, для геологічного вивчення, дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, будівництва й експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у т. ч. споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів.

У користування можуть надаватися окремі ділянки надр, зокрема континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України, родовища корисних копалин або їх частини як загальнодержавного, так і місцевого значення, включаючи техногенні родовища. Порядок надання частини надр користувачам на території України визначається «Положенням про порядок надання гірничих відводів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995р.2

На яких засадах регулюється питання надання іноземцям права на користування природними ресурсами?- Загалом питання, пов'язані з наданням природних ресурсів у користування, є компетенцією приймаючої сто-

119

Право власності

рони. Це випливає з Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1962 р. «Про постійний суверенітет над національними природними багатствами», де закріплено право народів вільно розпоряджатися своїми природними багатствами у відповідності з національними інтересами. На цих засадах грунтується й законодавча практика України, наприклад, Закон України «Про виключну (морську) економічну зону» від 16 травня 1995 р. Оскільки користування природними ресурсами тісно пов'язане з концесіями, то компетенція України як приймаючої сторони визначається й «Положенням про Комісію з питань акціонуван-ня стратегічно важливих промислових підприємств», затвердженим Указом Президента України від 16 липня 1996 р. Відповідно до його норм зазначена Комісія займається питаннями надання іноземним інвесторам прав на розробку й освоєння відновлюваних та невідновлюваних природних ресурсів під час укладення в установленому порядку концесійних договорів.

Відповідно до Указу Президента України від 4 липня 1998 р. «Про концесію на будівництво та експлуатацію нової автомобільної дороги Львів-Краковець» та постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо виконання Указу Президента України від 4 липня 1998 р. № 739» від 12 жовтня 1998 р. концесіонер повинен дотримувати правил охорони рослинного та тваринного світу, атмосферного повітря у процесі концесійної діяльності.

Чи можуть іноземці бути вкладниками в установах Ощадбанку України? - Іноземці можуть мати вклади в установах Ощадбанку України. Відповідно до Закону України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21 листопада 1996 р.3 (з наступними змінами) іноземні громадяни та особи без громадянства мають право на компенсацію грошових заощаджень, поміщених в установах Ощадного банку України та колишнього Укрдержстраху до 2 січня 1992 р. Але відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обігу сертифікатів, отриманих громадянами України як компенсація втрат від здійснення грошових заощаджень в установах Ощадного банку України та колишнього Держстраху» від

' Урядовий кур'єр.- 1996.- 1 серпня.

2 Там само,- 1998.- 22 жовтня.

3 Голос України.- 1997.- 17 січня.

Урядовий кур'єр,- 1999.- 28 січня.

Державний вісник України. Збірник актів Верховної Ради, Президента та Кабінету Міністрів.- Ужгород: Орбіта, 1995.-№ 3-4.- С. 296-302.

121

120 Особлива частина міжнародного приватного права

7 лютого 1996 р.1 вони не мають права на сертифікат, який видається на суму індексації вкладів чи знецінення коштів в установах колишнього Держстраху та який може бути використаний для приватизації державного майна. Зазначений Закон України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» не вирішує питання про право іноземців на компенсаційні сертифікати, що могли б бути використані для приватизації державного майна.

Чи завжди іноземці можуть здійснювати право власності на майно, належне їм в Україні, без обмежень? -Певне майно може використовуватися іноземцями тільки на території України. Його вивезення за межі митної території нашої держави заборонене. Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 р. затверджено «Перелік предметів промислового призначення, що застосовуються у виробничій сфері, вивезення (пересилання) яких громадянами України, іноземцями та особами без громадянства за межі митної території України забороняється».2

Який правовий режим майна, необхідного іноземним суб'єктам права для виконання контрактних зобов'язань? - Майно, необхідне для виконання контрактів іноземними юридичними особами та громадянами, надається їм на умовах, передбачених законодавством України. Передача третім особам державного майна, яке надається у користування відповідно до контракту іноземним юридичним особам та громадянам, не допускається. Після закінчення терміну дії контракту майно (у т. ч. нерухоме) придбане (споруджене, створене) за рахунок іноземної юридичної особи (громадянина) залишається у її (його) власності, якщо інше не передбачене контрактом.

Яка форма договору, що закріплює користування іноземцями майном в Україні найбільш поширена? -Користування майном може оформлятися договором майнового найму (оренди). Іноземні суб'єкти права можуть бути орендарями приватного, колективного й державного майна. Це передбачає, зокрема, Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» від 14 березня 1995 р.3, де вказано, що орендарями можуть бути фізичні та юридич-

' Зібрання постанов Уряду України- 19%.- № б- Ст. 202. Відомості Верховної Ради України.- 1995- № 15- Ст. 99. 3 Там само.- І993.-№ І7.-Ст. 184

Право власності

ні особи іноземних держав, міжнародні організації. Особливості такої оренди визначаються законодавством України (ст. 6).

Чи можуть мати суб'єкти права України майно у власності за кордоном? - Громадяни, юридичні особи України мають право володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що належить їм та знаходиться за кордоном у повному обсязі й у відповідності з вимогами місцевого законодавства. Так, відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. громадяни України - резиденти можуть відкривати рахунки в іноземній валюті під час їх перебування за кордоном. Індивідуальної ліцензії Національного банку України в такому випадку не потрібно.

Чи можуть іноземні суб'єкти права присвоювати плоди у разі користування майном? - В Україні, як і в інших державах, допускається користування майном з присвоєнням користувачем плодів.

Чому і як у законодавстві держав здійснено поділ майна (речей) на рухоме(і) та нерухоме(і)? - Визначальним у формуванні норм законодавства стосовно питань права власності майже у всіх державах є поділ майна (речей) на рухоме(і)та нерухоме(і). Від цього залежить визначення змісту права власності, форма та умови переходу права власності на це майно. Цивільне законодавство багатьох держав проводить досить чітке розмежування між рухомим та нерухомим майном. Так, відповідно до норм Цивільного кодексу Франції до нерухомого майна належать земельні ділянки; незібраний урожай; предмети, які власник землі помістив на свою ділянку для обслуговування та експлуатації (наприклад, тварини для обробки землі, землеробні знаряддя та ін.); речі, з'єднані з землею назавжди; узуфрукт на нерухомі речі; сервітути чи земельні повинності; позови, які мають своїм предметом повернення нерухомості. Рухомими за нормами того ж Кодексу вважаються речі, які можуть змінювати своє місцезнаходження (наприклад, рухаються самі); зобов'язання та позови, що мають своїм предметом сплату грошових сум чи права на рухомі речі; акції чи частки у фінансових, торговельних або промислових компаніях; вічні чи пожиттєві ренти, сплачувані державою чи приватними особами (ст. 516-529 Цивільного кодексу Франції).

1 Відомості Верховної Ради України.- 1993.-№ 17.-Ст. 184.

123

122 Особлива частина міжнародного приватного права____

Відповідно до Цивільного кодексу Португалії до нерухомих речей належать міські та сільські будівлі та споруди; води; дерева, кущі, плодові насадження, якщо вони тісно пов'язані з землею; спадкові права на вказане майно; складові частини сільських та міських споруд; усяка рухома річ, з'єднана назавжди з ними. Усі інші речі вважаються рухомими (ст. 204-205). Приблизно таким же за змістом є поділ речей на рухомі та нерухомі й у багатьох інших правових системах. Ці речі можуть обліковуватися у спеціальних реєстрах (наприклад, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу Португалії окремі види рухомих речей підлягають занесенню до Реєстру публічного майна; в усіх державах право власності на землю реєструється у відповідних реєстрах).

У цивільному праві Болгарії одним з критеріїв належності майна до нерухомості є фізичний зв'язок об'єкта з землею. Тому нерухомістю вважають землі, насадження та будівлі. До рухомого майна, належать, зокрема цінні папери, транспортні засоби, речі особистого користування. У законодавстві Швеції чітке розмежування майна на рухоме й нерухоме досягається переліченням нерухомого майна (земля, будівлі, устаткування, речі, якими обладнаний будинок, ліфти, радіатори, труби тощо). Положення про вказані об'єкти містить Кодекс про нерухоме майно зазначеної держави.

Чи існує у законодавстві України поділ речей на рухомі та нерухомі? - Цивільний кодекс України не поділяє речі на рухомі та нерухомі, хоч в окремих нормативно-правових актах використовується поняття «нерухоме майно», як це є, наприклад, в Законі «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій» від 14 березня 1995 р. За його нормами нерухомим майном вважаються будівлі, споруди, приміщення (п. 1 ст. 4). Поняття «нерухоме майно» використано і в постанові Кабінету Міністрів України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 21 вересня 1998 р.' На відміну від чинного Цивільного кодексу України проект Цивільного кодексу містить вказівку на поділ майна на рухоме та нерухоме. У проекті Цивільного кодексу України пропонується визначати належність майна до рухомих або нерухомих речей, а також іншу юридичну кваліфікацію майна за правом країни, в якій це майно знаходиться (ст. 1581).

' Урядовий кур'єр.- 1998.- І жовтня.

Право власності

У чому полягає необхідність застосування колізійних прив'язок при регламентації питань права власності? -

Використання колізійних прив'язок стосовно права власності на річ допомагає вирішити низку практичних питань, наприклад, тих, що стосуються переходу права власності. Адже цей момент є вихідним для цілей оподаткування при реалізації продукції (робіт, послуг), коли беруться до уваги базисні умови поставки (визначені згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів у редакції 1990 p.), що обрані сторонами, незалежно від строків здійснення оплати за договором.

Яка колізійна прив'язка зазвичай застосовується у законодавстві держав до права власності на нерухоме майно? - Стосовно нерухомого майна законодавство, судова практика, доктрина багатьох держав, в т. ч. «сім'ї» континентального права свідчить, що право власності регулюється законом місцезнаходження речі. Таким вважається, як правило, закон держави, на території якої знаходиться річ в момент виникнення факту, що викликає правові наслідки (§ 21(2) Закону з міжнародного приватного права Угорщини 1979 p., § 2 ст. 24 Закону з міжнародного приватного права Польщі 1965 р. та ін.). Цей принцип завжди застосовується до права власності на земельні ділянки. А місцеві закони, як правило, не допускають передачу землі у власність іноземцям. Тому вимоги іноземців про надання їм таких прав тільки тому, що вони можуть бути суб'єктами права власності у державі їх громадянства чи постійного місця проживання (тобто у «власній» державі), є безпідставними.

Які принципи застосовують у колізійних нормах для визначення законодавства, яке б регулювало правовий статус рухомого майна? - Питання колізійного регулювання правового статусу рухомого майна (права вимоги, цінних паперів, транспортних засобів тощо) є дещо складнішим. У зазначеному випадку часто застосовують прив'язку до закону місцезнаходження речі. Наприклад, відповідно до ст. 59 Договору про правову допомогу, укладеного між Україною та Болгарією, передача чи переказ речей, грошових сум з території однієї держави на територію іншої здійснюється відповідно до законодавства тієї держави, на території якої знаходяться ці речі чи суми. Прив'язка до закону місцезнаходження речі стосовно права власності на рухоме, а також стосовно речевих прав передбачена й у Законі з міжнародного приватного права Австрії 1978 р., Ци-

125

124 Особлива частина міжнародного приватного права____

вільному кодексі Португалії, Цивільному кодексі Японії, Законі про регулювання у сфері міжнародного приватного права ФРН 1986р.

Крім зазначеної колізійної прив'язки можуть застосовуватися й інші, наприклад, особистий закон власника. Але переважно цей принцип застосовується як виняток або тільки в окремих державах (наприклад, в Аргентині, Бразилії). Держави «сім'ї» «загального» права, використовуючи тривалий час принцип особистого закону власника щодо права власності на рухомі речі, сьогодні також переходять до принципу закону місцезнаходження речі.

Які колізійні прив'язки застосовуються у законодавстві України стосовно питань права власності на майно? - Законодавець України, як правило, виходить з однакових позицій щодо застосування колізійних норм стосовно питань права власності на рухоме та нерухоме майно. Мова йде про норми ст. 569, 569 Цивільного кодексу України та міжнародних угод за її участю. І все ж основною у законодавстві України щодо визначення права власності є колізійна прив'язка до закону місцезнаходження речі.

Які колізійні прив'язки існують у законодавстві України, що застосовуються до визначення прав власника? - Законодавство України встановлює, що обсяг прав власника визначається за законом місця знаходження речі (див., наприклад, колізійну норму ч. 1 ст. 5693 Цивільного кодексу України). Виникнення та припинення права власності на річ визначаються за законом країни, де ця річ знаходилась на момент, коли мала місце дія чи інша обставина, якщо інше не передбачено законодавством України (ч. 2 ст. 5693 Цивільного кодексу України).

Як визначається право власності на річ, що набува-ється у іноземній державі? - Загальновизнано, якщо річ у певній державі правомірно перейшла у власність іншої особи за законами цієї держави, то при зміні місця знаходження речі право власності на неї зберігається за її власником. Таким чином, визнається право власності на річ, набуту за кордоном. Якщо ж право на річ набувається не в тій державі, де вона знаходиться, то питання, за яким законом визначається право власності у державах, вирішується по-різному. У одних застосовують закон місцезнаходження речі, у інших - особистий закон власника.

Як визначається обсяг прав власника у разі переміщення речі у іншу державу? - Обсяг прав власника визна-

Право власності

чається за законом місцезнаходження речі. Тобто, при переміщенні речі з однієї держави в іншу змінюється й зміст прав власника. Водночас не має значення, які права належали власнику речі до її переміщення в іншу державу. Отже, право власності на річ, набуту іноземцем на своїй батьківщині визнається за ним, але зміст цього права визначатиметься не законом його громадянства, а законом місцезнаходження речі.

Як набувається майно в результаті застосування інституту набувальної давності? - У законодавстві багатьох держав колізійне регулювання права власності пов'язане з інститутом набувальної давності, зміст якого полягає в тому, що фізична чи юридична особа, яка хоч і не є власником майна, але добросовісно, відкрито, безперервно здійснює володіння цим майном ніби власним протягом тривалого строку, набуває права власності на це майно (ст. 234 Цивільного кодексу Російської Федерації; ст. 2262-2265 французького Цивільного кодексу; § 937 німецького Цивільного уложення; ст. 728 швейцарського Цивільного кодексу та ін.). У результаті набувальної давності може набуватися будь-яке майно, за винятком державного та вилученого з обігу. Законодавство держав встановлює загальні (для рухомого та нерухомого майна) й спеціальні (для знайденого скарбу, бездоглядної худоби) строки набувальної давності. Наприклад, для набуття рухомого майна встановлено: у Франції -З p., Росії- 5 р., ФРН, Швейцарії- 10 р., не визначено таких строків у Великобританії, США. Строки, передбачені для набуття нерухомого майна є значно більші: у Франції- від 10 до ЗО p., Росії- 15 p., ФРН, Швейцарії- ЗО p., Великобританії - 12 р., США - від 5 до 20 р. (залежно від вимог законодавства певного штату). Спеціальні строки, визначені для набуття знайденого скарбу, бездоглядної худоби, є най-коротшими. Наприклад, 6 місяців (ст. 228, 231 Цивільного кодексу Росії, ст. 240 Цивільного кодексу Японії).

За загальним правилом, закріплення прав на річ за правом набувальної давності регулюється законом місцезнаходження речі на момент початку строку набувальної давності з допущенням посилання на правопорядок держави, на території якої закріплення речі за правом набувальної давності було виконано чи за законодавством держави, на території якої річ знаходилася на момент збігу строку набувальної давності (наприклад, §22(1) Закону з міжнародного приватного права Угорщини 1979 p.).

127

126 Особлива частина міжнародного приватного права____

Яку колізійну прив'язку пропонується використати у майбутньому законодавстві України стосовно виникнення права власності на майно внаслідок набувальної давності? - Проект Цивільного кодексу має новели. Зокрема, у ч. З ст. 1582 зазначається, що виникнення права власності на майно внаслідок набувальної визначається правом країни, в якій майно знаходилося на момент спливу строку набувальної давності.

Як визначається право власності на речі, що передаються за зовнішньоторговельними угодами? - Щодо речей, які передаються за зовнішньоторговельними угодами застосовуються спеціальні колізійні прив'язки. Так, Гаагсь-кою конвенцією про право 1958 p., застосовуване до переходу права власності в міжнародній торгівлі товарами, вирішуються питання, пов'язані з переходом права власності не на підставі принципу lex rei sitae, а береться до уваги зобов'язальний статут, тобто право, застосовуване до зовніш-ньотороговельної угоди сторін.

Як визначається право власності на речі, що передаються за зовнішньоторговельними угодами за законодавством України? - За законодавством України виникнення і припинення права власності на речі за зовнішньоторговельними угодами визначається за законом місця її укладення, якщо інше не встановлено погодженням сторін (ч. 2 ст. 569 Цивільного кодексу України). Місце укладення угоди визначається за законами України (ч. 4 ст. 569 Цивільного кодексу України; ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Закон якої держави слід застосовувати до визначення права власності на майно, що знаходиться в дорозі? -Для визначення права власності на рухоме майно, що знаходиться в дорозі, може застосовуватися закон країни, з якої річ відправлено, або закон місцепризначення речі. Наприклад, остання колізійна прив'язка передбачена § 23 (2) Закону з міжнародного приватного права Угорщини 1979 р.

Як вирішує законодавство України питання про право власності на річ, що знаходиться в дорозі за зовнішньоторговельною угодою? - Право власності на річ, що знаходиться в дорозі за зовнішньоторговельною угодою, визначається за законом країни, з якої цю річ відправлено, якщо інше не встановлено погодженням сторін (ч. З ст. 569 Цивільного кодексу України). Відповідно пропонується вирішити колізійні питання щодо речевих прав на рухоме

Зовнішньоекономічна діяльність

майно, що перебуває в дорозі й у ст. 1584 проекту Цивільного кодексу України.

Які колізійні прив'язки використовуються у проекті Цивільного кодексу України щодо речевих прав? - Відповідно до зазначеного законопроекту право власності та інші речеві права на рухоме та нерухоме майно визначаються за правом країни, в якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1582 проекту Цивільного кодексу України виникнення та припинення речевих прав на рухоме майно пропонується визначати за правом країни, в якій це майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення речевих прав, якщо інше не передбачене законом. Відповідно до ч. 2 ст. 1582 проекту Цивільного кодексу України виникнення й припинення речевих прав на рухоме майно, що є предметом правочину, пропонується визначати за правом країни, якій цей право-чин підпорядкований, якщо інше не встановлено погодженням сторін. Тут же зазначається, що вибір права країни сторонами правочину не порушує прав третіх осіб. У ст. 1583 проекту Цивільного кодексу України пропонується визначати речеві права на транспортні засоби та інше майно, що підлягає занесенню до державних реєстрів, за правом країни, в якій ці транспортні засоби або майно зареєстровані.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право (у запитаннях та відповідях). Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2000.- 336 с. - Международное право, европейское право
  2. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1995. — 416 с. - Гражданское право
  3. Розділ 8. Право власності - Международное право, европейское право
  4. § 1. Власність і право власності - Гражданское право
  5. § 2. Право власності в об´єктивному та суб´єктивному розумінні. Зміст права власності як суб´єктивного цивільного права - Гражданское право
  6. § 3. Право оперативного управління - Гражданское право
  7. ЗАКОН УКРАЇНИ Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей - Таможенное право
  8. Індиченко С.П., Гопанчук B.C., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 272 с. - Семейное право
  9. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій.- К.: Атіка, 2004.- 624 с - Хозяйственное право
  10. Щербина В. С. Господарське право України. Навч. посібник-К.: Атіка, 1999,-336с - Хозяйственное право
  11. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с. - Гражданское право
  12. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. 1. Борисова та ін.]; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — 368 с. - Гражданское право
  13. § 1. Власність національних багатств України як основа суспільної організації праці - Трудовое право
  14. § 4. Зміст принципів трудового права - Трудовое право
  15. § 4. Поняття колективних угод та їх види - Трудовое право
  16. § 6. Порядок укладення колективного договору і його зміст - Трудовое право
  17. § 1. Поняття трудового договору - Трудовое право
  18. § 3. Загальний порядок прийняття на роботу - Трудовое право
  19. § 6. Підстави припинення трудового договору - Трудовое право
  20. § 8. Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - Трудовое право

Другие научные источники направления Международное право, европейское право:

    1. Тиунов. Международное гуманитарное право: Учебное пособие. 1998
    2. Ушакова Н.А.. Международное право: Учебник. 2000
    3. Шумилов В.М.. Международное публичное экономическое право. Учебное пособие. 2001
    4. Підручник. Міжнародне право: підручник. 2004