Международное право, европейское право

Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право (у запитаннях та відповідях). Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2000.- 336 с.
Розділ 13. Трудові відносини
Як виявляється «іноземний елемент» у трудових відносинах? - Міждержавна міграція працівників, тимчасові відрядження за кордон, виконання робіт на фіксованих морських устаткуваннях по видобуванню корисних копалин, переміщення працівників транспорту територіями різних держав, виконання представницьких функцій, заняття підприємницькою діяльністю в інших державах призвели до необхідності врегулювати трудові відносини з «іноземним елементом». Він у трудових відносинах виявляється в: І) їх суб'єктивному складі (наприклад, громадянин України працює за трудовим контрактом за кордоном); 2) об'єкті (наприклад, працівник авіакомпанії укладає з цією компанією договір про працю за кордоном); 3) юридичному факті (наприклад, праця за кордоном, як юридичний факт може бути оцінена з точка зору законодавства різних держав, зокрема, при визначенні пільг, обчисленні стажу та ін,). Трудові відносини з «іноземним елементом» інакше називають міжнародними трудовими відносинами

Як поділяються трудові відносини в залежності від кількості їх учасників? - Трудові відносини поділяються на індивідуальні (між наймачем та працівником, наприклад, у разі укладення трудового контракту)і колективні (між

273

Трудові відносини

наймачем та працівниками, наприклад з приводу укладення й виконання колективних договорів).

Які нормативно-правові акти держав містять норми стосовно трудових відносин з «іноземним елементом»? -

Основним джерелом правового регулювання трудових відносин у багатьох державах є трудові кодекси (кодекси про працю). Вони охоплюють як матеріально-правові норми, спрямовані на регулювання вказаних відносин (Кодекс праці Франції), так і колізійні (Трудовий кодекс Болгарії). У трудових кодексах може міститися вказівка на застосування їх положень до трудових відносин саме з «іноземним елементом» (Кодекс праці Польщі, Трудовий кодекс Угорщини),

Цивільні кодекси окремих держав можуть містити норми трудового права або ж у трудовому законодавстві можуть бути вказівки про поширення на трудові відносини норм цивільного права (Бельгія, Франція, ФРН, Італія). У деяких державах відсутність колізійних норм трудового права компенсується поширенням судовою практикою на трудові контракти норм про цивільні договори.

Закони з міжнародного приватного права (§ 44 Австрії, ст. 20 Албанії, ст. 33 Польщі, §51-53 Угорщини, ст. 115, 141 Швейцарії та ін.) містять колізійні норми, які застосовуються до трудових відносин.

Інші акти, що мають норми міжнародного приватного права (про інвестиційну діяльність, вільні (економічні) зони, працю іноземних спеціалістів, зайнятість населення, міграцію, представництва, ін.), також можуть регулювати трудові відносини.

Як міжнародні акти впливають на регулювання трудових відносин з «іноземним елементом»? - Побудовані з допомогою матеріально-правового чи колізійного методу, міжнародні акти поділяються на дво- або багатосторонні договори, зміст яких повністю або частково присвячено регулюванню трудових відносин з «іноземним елементом». Договори можуть бути спеціально спрямовані на регулювання таких відносин або бути регуляторами у галузях економічного, наукового та інших форм співробітництва. Так звані «трудові стандарти» часто закріплюються в актах ООН, МОП, Ради Європи. ЄС.

Особливістю міжнародних договорів, які регулюють трудові відносини з «іноземним елементом», є те, що вони не завжди спрямовані на уніфікацію внутрішнього законодавства, адже останнє може бути сприятливішим для пра-

274 Особлива частина міжнародного приватного права____

цівників, а тому не потребує змін. Вказане передбачене п. 5 ст. 19 Статуту МОП, відповідно до якого прийняття цією Організацією конвенції не впливає на певний закон, звичай, угоду, що забезпечує більш сприятливі умови порівняно з запропонованою конвенцією. У зв'язку з такою особливістю міжнародних договорів що регулюють трудові відносини, можливе прийняття міжнародного договору частинами, із застереженнями, поступовою ратифікацією тощо.

Чи є звичаєве право, судова практика, правова наука джерелом регулювання трудових відносин з «іноземним елементом»? - Звичаєве право, судова практика, доктрина є формами встановлення матеріально-правових та колізійних норм у державах їх застосування.

Яке значення для регулювання трудових відносин мають трудові договори (контракти), колективні договори? - Трудові договори (контракти), колективні договори можуть містити вказівку на законодавство, яке слід застосовувати до трудових відносин. Це стосується й інших угод, наприклад, зовнішньоекономічних контрактів.

Яким чином акти міжнародних організацій рекомендаційного характеру застосовуються до регулювання трудових відносин з «іноземним елементом»? - Питання щодо юридичної природи та юридичної сили рекомендацій міжнародних організацій, наприклад, МОП, Організації економічного співробітництва та розвитку, інших вирішується неоднозначно. Так, Рекомендація ЄС 1991 р. про захист гідності жінок та чоловіків на роботі, а також її додаток - Кодекс заходів проти сексуальних «домагань» стали актами, яких повинні дотримуватися держави-члени ЄС. Вони зобов'язані один раз на 3 роки надсилати до керівних органів ЄС доповіді про виконання рекомендацій, які містяться у Кодексі. Національні суди в країнах ЄС орієнтуються на вказаний Кодекс при розгляді скарг про сексуальні «домагання». Вважається, що норми Кодексу слід застосовувати як у державних, так і у приватних підприємствах. І все-ж переважаючою є думка, що рекомендації міжнародних організацій мають факультативний, необов'язковий характер, а тому не можуть бути правовими джерелами регулювання трудових відносин з «іноземним елементом».

Які колізійні прив'язки застосовуються до вибору законодавства, що регламентує трудові відносини з «іноземним елементом»? - У системі колізійних норм, які використовуються для регулювання трудових відносин з

275

Трудові відносини

«іноземним елементом», переважаючими є ті, що призначені саме для цих відносин: закон держави місця роботи (lex loci laboris); закон держави, з якої відряджено працівника (lex loci delegationis) тощо. Але оскільки трудові відносини у деяких правових системах регулюють ще й норми цивільного права, то застосовуються прив'язки, притаманні для регулювання цивільно-правових угод, зокрема, закон автономної волі. Колізійні принципи можуть вказувати на право, яке підлягає застосуванню до певних трудових відносин; форми контракту; суб'єктів трудового правовідношення.

Як основні у правових системах, переважно використовуються відсилання до закону місця укладення трудового контракту, місця виконання роботи, спільного місця знаходження сторін, спільного громадянства. Для спеціальних трудових правовідносин, таких як виконання робіт у відрядженні чи на територіях кількох держав, переведення на роботу в іншу країну тощо застосовують додаткові колізійні прив'язки. Ними є, наприклад, закон держави, в яку направлено працівника у відрядження; закон тієї країни, на території якої востаннє виконувалася робота тощо.

Вибір законодавства для регламентації трудових відносин на транспорті, наприклад, на морському, зумовлює типова колізійна прив'язка - закон прапора; на річковому, повітряному - місця реєстрації судна; на автомобільному -особистий закон перевізника.

У чому полягає зміст колізійної прив'язки - закон автономії волі? - Колізійна прив'язка - закон автономії волі використовується у багатьох державах «сім'ї» континентального права. Вона означає, що сторони, укладаючи трудовий контракт, можуть самостійно обрати правопорядок, якому підпорядкують свої трудові відносини. На законодавство, обране сторонами для регулювання трудових відносин, може бути чітко вказано у контракті, або ж випливати з його змісту чи проформи (зразка, типової форми), чи з вказівки, суд якої держави може розглядати спір. Вказане - притаманне й правовій системі України. Більшість європейських держав (в т. ч. й Україна) не застерігають про обрання конкретного правопорядку для регулювання умов контракту. У них дозволяється обирати чи змінювати обране законодавство у будь-який час до укладення чи після укладення контракту та підпорядковувати різні умови контракту законодавству різних правових систем. Водночас Закон з міжнародного приватного права Польщі 1965 р. вказує, що обраний сторонами закон пови-

276 Особлива частина міжнародного приватного права

нен мати зв'язок із зобов'язанням (ст. 25 (1)); за законодавством Португалії вибір права обумовлюється важливим інтересом сторін. Американський звід законів конфліктного права передбачає, що вибраний закон повинен мати тісний зв'язок з угодою чи її сторонами. Суди Великобританії схиляються до «обґрунтованого інтересу» як критерію вибору законодавства для врегулювання трудових відносин.

Широке застосування принципу автономії волі у трудових правовідносинах викликало правило, яке все частіше використовується європейськими правовими системами. Суть його полягає в тому, що свобода вибору законодавства для регулювання вказаних відносин не повинна позбавляти працівника захисту, який надається йому імперативними нормами того закону, що був би застосований у разі відсутності вибору (п. З § 44 Закону з міжнародного приватного права Австрії 1978 p.).

Яка з колізійних прив'язок найчастіше застосовується у національному законодавстві та міжнародних договорах стосовно трудових відносин з «іноземним елементом»? - Найбільш поширеною у правових системах є колізійна прив'язка до закону місця виконання роботи. Це основна прив'язка в Законах з міжнародного приватного права Австрії (ст. 20), Албанії (ст. 20), Іспанії (ст. 10 (6)), Угорщини (§51 (1)), Швейцарії, в Законі Албанії про користування цивільними правами іноземцями та застосування іноземного права 1964 р. Як основна (у різних формулюваннях) вона використовується у судовій практиці деяких держав. Вказана прив'язка закріплена у Європейській конвенції 1980 р. про право, яке застосовується до договірних зобов'язань. Вона часто включається й до міжнародних угод за участю України.

Які колізійні прив'язки застосовують для визначення форми трудового контракту? - Для того, щоб визначити законодавство держави, яке слід застосовувати до форми трудового контракту, переважно використовують закон місця його укладення. Іноді пропонується кумулятивне застосування прив'язок. Так, Кодекс Бустаманте, який є чинним у кількох державах Латинської Америки, передбачає поєднання прив'язки місця укладення угоди та місця її виконання. Конвенція ЄС 1980 р. про право, яке застосовується до договірних зобов'язань, передбачає поєднання прив'язок до закону, якому підпорядковується контракт та закону місця укладення контракту. Кумуляцію колізійних прив'язок пе-

277

Трудові відносини

редбачає й національне законодавство держав, наприклад, Закон з міжнародного приватного права Угорщини 1979 р.

Які колізійні прив'язки застосовують до визначення трудової дієздатності суб'єктів трудових правовідносин? - До суб'єктів трудових відносин, зокрема, для визначення дієздатності фізичних осіб застосовується закон громадянства, доміцілію, а для юридичних осіб - закон місця укладення контракту чи закон інкорпорації. Вказані прив'язки охоплюють і відсилання до законодавства про обмеження трудової дієздатності (наприклад, укладення письмового контракту з неповнолітньою особою; необхідність письмової чи усної згоди батьків або осіб, що заміняють їх, на укладення неповнолітнім трудового контракту тощо).

У яких випадках застосовуються колізійні прив'язки: закон основного місця бізнесу підприємця, закон спільного громадянства, доміцілію чи місцезнаходження сторін контракту, закон місця укладення трудового контракту, особистий закон наймача? - Прив'язка до закону основного місця бізнесу підприємця застосовується, як правило, для регулювання праці на СП. У окремих випадках використовується колізійна прив'язка - закон країни місцезнаходження підприємства, яке відрядило працівника за кордон для виконання робіт.

Колізійні прив'язки до закону спільного громадянства, доміцілію чи місцезнаходження сторін часто виражають більш тісний зв'язок з правовідношенням, ніж інші. Тому вони притаманні законодавству та практиці багатьох правових систем як альтернативні до інших прив'язок.

Прив'язка до закону місця укладення трудового контракту достатньо рідко знаходить своє застосування, оскільки не завжди однозначно можна з'ясувати таке місце. До того ж, матеріальне трудове законодавство місця укладення контракту може бути іншим, ніж місця виконання роботи.

Принцип особистого закону наймача, як правило, є додатковим та може застосовуватися у випадках, коли робота виконується на територіях різних держав (як це передбачено Законом Угорщини з міжнародного приватного права 1979 p.).

З якими державами Україна уклала угоди про трудову діяльність та соціальний захист працівників? -Прагнучи до всебічного розвитку співробітництва в галузі трудової діяльності та соціального захисту громадян України, інших держав, які працюють за межами своєї країни, наша держава уклала міжнародні угоди про працевлашту-

278 Особлива частина міжнародного приватного права____

вання і соціальний захист громадян з Молдовою 1993 p., Росією 1993 p., Білоруссю 1995 p., Вірменією 1995 p., з Чехією 1997 p., Литвою 1997 р., про взаємне працевлаштування працівників з Польщею 1994 р. Норми цих угод поширюються на осіб (далі - працівники) й членів їх сімей, які є громадянами або постійно проживають на території однієї з договірних держав та здійснюють свою трудову діяльність на умовах найму на підприємствах, в організаціях, установах всіх форм власності (далі - працедавці) іншої держави.

Які питання регулюють міжнародні двосторонні угоди про трудову діяльність та соціальний захист працівників, укладені за участю України? - Відповідно до зазначених міжнародних угод працівники можуть здійснювати трудову діяльність на території іноземної держави на підставі: а) трудового договору (контракту), укладеного між працедавцем та працівником на визначений термін; б) договору, укладеного між суб'єктами господарської діяльності обох держав, метою якого є виконання визначеного обсягу робіт або послуг на території держави працевлаштування.

Для одержання роботи особі необхідний дозвіл на працевлаштування, виданий компетентним органом держави працевлаштування у порядку та на умовах, установлених законодавством цієї держави. Дозвіл видається на час виконання роботи у визначеного працедавця. Працівник не повинен виконувати ніякої іншої оплачуваної роботи, крім тієї, на яку видано дозвіл. Якщо ж буде встановлено, що працівник виконував іншу оплачувану роботу або самовільно змінив працедавця, дозвіл анулюється. Для продовження трудових відносин з працівником працедавцю необхідно вирішити питання про продовження дозволу на працевлаштування не пізніше 1 місяця до закінчення терміну його дії.

У міжнародних угодах про трудову діяльність та соціальний захист громадян передбачаються й колізійні норми, зокрема, з прив'язкою до законодавства держави - місця працевлаштування. Так, за цим законодавством регулюється:

1) оформлення трудового договору (контракту);

2) вік, з якого допускається прийняття на роботу;

3) обсяг прав та обов'язків сторін за договором (контрактом);

4) в'їзд працівників та членів їх сімей на територію держави працевлаштування, перебування та виїзд з неї;

5) соціальне, в т. ч. пенсійне забезпечення. Водночас в Угоді про трудову діяльність і соціальний захист громадян,

279

Трудові відносини

укладеної з Республікою Білорусь зазначається, що усі види допомог і виплат, які надаються працівникам за рахунок коштів соціального страхування, здійснюються на основі законодавства і за рахунок договірної держави, якою вносяться страхові внески, незалежно від місця проживання одержувача допомоги. Інші види допомог, виплат і компенсацій, які проводяться за рахунок коштів інших джерел (місцевих бюджетів), виплачуються органами держави, де постійно проживає сім'я одержувача допомоги, і згідно з її національним законодавством. Медичне обслуговування працівників здійснюється за рахунок працедавця на однакових засадах з її громадянами;

6) оподаткування трудових доходів осіб, які працюють за трудовим контрактом;

7) переказ зароблених коштів на територію держави виїзду;

8) правовий статус вивільнюваних працівників. При неможливості працевлаштування працівника на нього поширюються порядок, пільги та компенсації, що передбачені для вивільнюваних працівників з підстав, вказаних в угоді (ними можуть бути: розірвання трудового договору (контракту) у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепро-філюванням підприємства (установи, організації), скороченням чисельності або штату працівників. У цьому разі працівник підлягає поверненню на територію держави виїзду за рахунок коштів працедавця;

9) обчислення стажу (трудового та за фахом).'

Якщо із вказаних питань Україною укладено й інші міжнародні договори, враховуються і їх норми.

Відповідно до законодавства договірних держав вирішується питання про ввіз працівниками та членами їх сімей особистого майна, необхідних робочих інструментів та обладнання на територію держави працевлаштування, а при поверненні - на територію держави виїзду, а також вивіз товарів, придбаних працівниками та членами їх сімей на трудові доходи в державі працевлаштування.

Як вказувалося, трудовий договір (контракт) є актом, на підставі якого особа може здійснювати трудову діяльність на території іншої договірної держави. Він складається державною та російською мовами. Оплата за оформлення документів на працевлаштування за наявності міжнародних угод здійснюється через уповноважені банки України.

' Зашачене не передбачено у начваній Угоді І Республікою Білорусь.

281

280 Особлива частина міжнародного приватного права

Трудовий договір (контракт) повинен містити основні реквізити працедавця та працівника, професійні вимоги до працівника, відомості про характер роботи, умови праці та її оплати, відрахування з неї, тривалість робочого часу та часу відпочинку, умови проживання та плату за житло, а також термін дії трудового договору, умови його розірвання, порядок покриття дорожніх витрат. У разі підписання трудового договору (контракту) працівник бере на себе зобов'язання не перебувати на території держави працевлаштування довше терміну, на який він одержав дозвіл, та не шукати іншої роботи крім тієї, яка передбачена дозволом. Після закінчення дії трудового договору (контракту) працедавець у трудовій книжці працівника робить відповідний запис і видає довідку про заробітну плату за період роботи помісячно.

Кожна з договірних держав визнає без легалізації документи, необхідні для здійснення трудової діяльності. Мова йде про дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про присвоєння звання, розряду, кваліфікації та ін. Вони повинні бути перекладені на державну мову країни працевлаштування або російську та завірені в установленому порядку на території держави виїзду. .

За місцем постійного проживання працівнику надається право на працевлаштування на загальних підставах. Допомога по безробіттю призначається та виплачується згідно з законодавством і за рахунок держави виїзду.

У міжнародних угодах передбачається, що договірні держави не відповідають за часткове або повне невиконання зобов'язань працівниками внаслідок стихійного лиха, погіршення політичної ситуації (військові дії, розірвання дипломатичних відносин), які роблять неможливим або невигідним виконання договірних зобов'язань. У разі несвоєчасного виконання зобов'язань із зазначених причин, вони можуть анулюватися. Сторона, для якої виконання зобов'язань стає неможливим, повинна сповістити про це іншу з відповідною аргументацією.

Міжнародні угоди передбачають норми про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я у зв'язку з виконанням працівником трудових обов"язків.

Вказані угоди не містять детального викладу норм щодо здійснення трудової діяльності на підставі договору, укладеного між суб'єктами діяльності обох договірних держав. Проте у них вказується, що процедура працевлаштування на

Трудові відносини

підставі такого договору визначається відповідними міністерствами цих держав (ст. 13 Угоди з Польщею про взаємне працевлаштування працівників 1994 p.). Водночас до працівників застосовується законодавство держави, яка їх направила (ст. 10 Угоди з Польщею).

Які органи сприяють реалізації норм міжнародних двосторонніх угод про трудову діяльність та соціальний захист працівників, укладених за участю України? - Реалізації норм міжнародних двосторонніх угод про трудову діяльність та соціальний захист працівників сприяють Міністерства праці договірних держав. Вони, зокрема, обмінюються інформацією про національне законодавство та інші нормативні акти в галузі праці, зайнятості, еміграції та імміграції, в т. ч. про умови життя працівників; стан національних ринків праці та зміну ситуації на них; причини обмежень прийняття на роботу працівників іншої держави. Кожна особа, яка проживає на території однієї держави, може звернутися безпосередньо або через компетентний орган за місцем проживання в компетентний орган іншої держави за допомогою при вирішенні питань, які виникають з трудових правовідносин. Компетентні органи однієї договірної держави надають компетентним органам іншої держави за їх запитом документи та архівні матеріали, необхідні для призначення та виплати допомог.

Який зміст Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів? -Крім зазначених двосторонніх міжнародних договорів про працевлаштування й соціальний захист громадян договірних держав, 15 квітня 1994 р. державами СНД було підписано Угоду про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів. Норми цієї Угоди грунтуються на документах ООН в галузі прав людини та принципів, вироблених у межах МОП. Більшість її положень співпадають за змістом із зазначеними положеннями міжнародних двосторонніх договорів про працевлаштування і соціальний захист громадян за участю України. Водночас в цій Угоді вжито термін «трудящий-мігрант», тобто працівник. Це особа, яка постійно проживає у договірній державі, звідки мігрує у іншу з наміром отримати легальну оплачувану роботу на умовах трудового договору (контракту).

У зазначеній Угоді передбачено колізійну прив'язку до законодавства держави працевлаштування при визначенні порядку залучення працівників; кваліфікаційні, вікові та

282

283

Трудові відносини

Особлива частина міжнародного приватного права

інші вимоги до них. Чисельність працівників, яких приймають, визначається на основі двосторонніх угод. Держави -учасниці СНД підтвердили визнання (без легалізації) дипломів, свідоцтв про освіту, відповідних документів про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи, і завірений у встановленому на території держави виїзду порядку, переклад їх державною мовою країни працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається ними. У разі остаточного виїзду трудящого-мігранта з держави працевлашування працедавець видає йому довідку або інший документ, що містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячне. Як у двосторонніх договорах, в Угоді зазначено, що відповідно до законодавства держави працевлаштування вирішуються також питання: 1) виїзду працівників на територію держави працевлаштування, перебування та виїзду з цієї території; 2) оформлення трудового договору (контракту); 3) обсягу прав та обов'язків працівника; 4) поширення пільг та компенсацій працівника, вивільненого внаслідок розірвання трудового договору (контракту) при ліквідації або реорганізації підприємства (установи, організації), скорочення чисельності або штату працівників; 5) про порядок та розмір оподаткування трудових доходів працівників. Договірні держави не допускають подвійного оподаткування зароблених працівниками коштів; 6) соціального страхування та соціального забезпечення (крім пенсійного), якщо інше не передбачено спеціальною угодою; 7) медичне обслуговування; 8) відшкодування працівникові шкоди, завданої каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, якщо інше не передбачено окремою угодою; 9) організації перевезення тіла і особистого майна померлого на територію держави виїзду; 10) відповідальності особи, яка сприяє таємній або незаконній імміграції; 11) переказу зароблених коштів на територію держави виїзду (з урахуванням вимог двосторонніх угод). Працівники і члени їхніх сімей мають право на ввезення та вивезення особистого майна відповідно до чинного законодавства договірних держав або двосторонніх угод.

У вказаній багатосторонній Угоді детально врегульовано вимоги до трудового договору (контракту). Цей документ оформляється державною мовою країни працевлаштування

та російською. Вручається контракт працівникові до його виїзду на роботу. У договорі (контракті) повинні міститися основні реквізити працедавця та працівника, професійні вимоги до працівника, відомості про роботу, умови праці та її оплату, тривалість робочого дня і часу відпочинку, умови проживання, порядок покриття транспортних витрат, а також термін дії трудового договору-(контракту), умови його розірвання. Трудовий договір (контракт) не може передаватися від одного працедавця (наймача) іншому. Положення зазначеної багатосторонньої Угоди зберігають свою чинність стосовно трудових договорів (контрактів), укладених працівниками з працедавцем (наймачем) до закінчення терміну, на який вони були укладені, навіть у разі припинення дії цієї Угоди.

Яке значення колізійних норм міжнародних договорів про правову допомогу, застосовуваних до вибору законодавства, що має врегулювати трудові правовідносини? -Норми про право, яке можна застосувати до трудових відносин, передбачені у міжнародних двосторонніх договорах про надання правової допомоги з участю України, з одного боку, а також Молдови, Польщі, інших держав з іншого. У них зазначається, що сторони, які мають трудові стосунки, можуть підпорядковувати їх обраному за згодою між собою законодавству. Якщо вибір законодавства не здійснено, укладення, зміна, скасування і закінчення трудових стосунків, а також вимоги, що випливають з них, регулюються законодавством тієї договірної держави, на території якої робота є, була або мала бути виконана. Якщо працівник виконує роботу на території однієї договірної держави на підставі трудових відносин, які пов'язують його з головним підприємством на території іншої держави, укладення, зміна і закінчення трудових відносин, а також вимоги, що випливають з них, регулюються законодавством тієї договірної держави (наприклад, п. 2 ст. 42 Договору про правову допомогу з Польщею).

У цих же договорах вказується, що компетентними у справах про трудові відносини є суди тієї держави, на території якої робота є, була або мала бути виконана, а також суди тієї держави, на території якої має місце проживання відповідач чи на території якої має місце проживання позивач, якщо на цій території знаходиться предмет суперечки або майно відповідача. Водночас сторони трудових стосунків можуть передбачити іншу умову щодо компетентності судів (наприклад, п. З ст. 42 Договору про правову допомогу з Польщею).

284 Особлива частина міжнародного приватного права ___

Які міжнародні договори, крім вказаних, застосовують до регулювання правового статусу працівників? -

З питань здійснення трудових та соціальних прав громадяни України та працедавці іноземних держав повинні керуватися крім перелічених дво- та багатосторонніх міжнародних угод ще й нормами:

- Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від ІЗ березня 1992 p.;

- Угоди між урядом України та урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 28 липня 1995 р. (ратифікованої Законом України 7 травня 1996 p.);

- однойменної Угоди між урядами України і Республіки Грузія від 9 січня 1995 р. (ратифікованої Законом України 22 листопада 1995 p.);

- Тимчасової угоди між урядом України та урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 p.;

- Угоди про співробітництво у галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, підписана державами СНД 15 квітня 1994 р;

- Угоди про порядок переведення та виплати пенсій від ЗО липня 1996 p., прийнятої в забезпечення виконання вказаної Тимчасової угоди;

- Угоди про переказ грошових коштів громадян за соціально-значущими неторговельними платежами, укладеної між державами-членами СНД та підписаної Україною 9 вересня 1996 p.;

- Договору між Україною і Латвійською Республікою про співробітництво в галузі соціального забезпечення від 19 березня 1998р.

На яких засадах громадяни України можуть працювати за кордоном? - Громадяни України, які постійно проживають на території іноземної держави, можуть праце-влаштуватися в ній на підставі законодавства цієї держави. У період тимчасового перебування за кордоном громадяни України мають право займатися трудовою діяльністю, якщо це не суперечить чинному законодавству України та країни перебування. Вітчизняні громадяни можуть працювати за кордоном також внаслідок: 1) направлення в іншу державу з

285

Трудові відносини

метою виконання певної роботи; 2)укладення трудового контракту з конкретним працедавцем на виконання обумовленої роботи за певний термін. Громадяни України можуть працювати за кордоном й на інших підставах.

Законодавство якої держави поширюється на громадян України, що працюють за кордоном? - Якщо громадяни України проживають за кордоном постійно і там же працюють, їх трудовий статус визначається правовими джерелами цієї держави. Якщо громадяни України тимчасово проживають за кордоном та працюють там, на них може поширюватися як іноземне, так і вітчизняне законодавство. Наприклад, виконання трудових обов'язків громадянами України, які працюють за кордоном, перебуваючи у службових відрядженнях, або ж у посольствах, консульствах, представництвах, зумовлює поширення на них законодавства України. Водночас окремі питання, наприклад, час відпочинку, можуть регулювати нормами іноземного права. Громадяни України можуть працювати у змішаних товариствах, підприємствах різних форм власності на підставі укладеного з ними контракту, підпорядковуючись законодавству держави, визначеному в контракті.

Законодавство України поширюється на спеціалістів, які працюють за кордоном на підставі угод між організаціями різних держав, які, своєю чергою, укладаються на виконання міждержавних договорів економічного, науково-технічного та іншого співробітництва. Водночас працівники залишаються у трудових відносинах з організацією, що відрядила їх за кордон.

Оскільки Україна є правонаступницею СРСР у частині його законодавства, то окремі акти щодо регулювання праці громадян України не втратили своєї чинності й сьогодні. Наприклад, на таких громадян, які працюють за договорами на Шпіцбергені (Норвегія) поширюються пільги та переваги, (право на продовження терміну трудового договору тощо), які діяли на час укладення договору і були встановлені постановою Ради Міністрів СРСР ЗО березня 1981 р.

Як працевлаштуватися громадянинові України у Російській Федерації? - Загалом в Україні питаннями працевлаштування займаються державні та недержавні організації, або фізичні особи-підприемці. Вони повинні мати ліцензію на заняття посередництвом у працевлаштуванні за кордоном. Зазначені організації та особи залучають іноземних працівників певної спеціальності на підставі встановлених квот.

287

286 Особлива частина міжнародного приватного права

У такому разі використовується як законодавство України, так й іноземної держави. Наприклад, для вирішення питання про працевлаштування у Росії застосовують «Положення про залучення та використання у Російській Федерації іноземної робочої сили», затверджене Указом Президента Російської Федерації 16 грудня 1993 р. З його норм випливає, що для отримання роботи в Росії громадянин України може звернутися до дипломатичного представництва чи консульської установи цієї держави, куди Федеральна міграційна служба Росії надсилає інформацію про видані російським працедавцям дозволи на залучення іноземної робочої сили. Ці дозволи є підставою отримання візи для в'їзду в Російську Федерацію з правом влаштування на роботу.

У дозволі встановлюється квота на залучення певної кількості іноземних громадян вцілому або за групами професій. Дозвіл може видаватися російським юридичним особам, підприємствам з іноземними інвестиціями, що діють на території Росії. Його можуть отримати й окремі російські та іноземні фізичні особи, особи без громадянства, котрі проживають на території Росії, для використання найманих працівників у особистому господарстві.

Зазначене Положення встановлює строк дії дозволу (як правило, 1 рік), який не працівник не може порушувати. Дозвіл не передається іншим особам. Працівники повинні працювати саме у працедавця, вказаного у дозволі. Умови, оплата та охорона праці іноземних громадян, їх соціальне забезпечення й страхування визначаються нормами законодавства Російської Федерації з урахуванням особливостей, передбачених міжнародними й міжурядовими угодами Російської Федерації з зарубіжними країнами.

У разі порушення працедавцем умов Положення або прав працюючих іноземців Федеральна міграційна служба Російської Федерації може призупинити дію дозволу або анулювати його. Дозвіл буде недійсний і у випадку, якщо працедавець припиняє свою діяльність, скорочує чисельність чи штат працівників. Громадянин України (як і іншої держави) може працювати за наймом на території Росії тільки за наявності підтвердження на право трудової діяльності, виданого йому на підставі отриманого працедавцем дозволу.

Залучення іноземних громадян, зокрема, громадян України, з числа висококваліфікованих спеціалістів на основі підтвердження на право трудової діяльності, здійснюється без оформлення дозволу у випадках найму працедавцями

Трудові відносини

для роботи на підприємствах з іноземними інвестиціями, що діють на території Росії, іноземних громадян на посади керівників підприємств, їх заступників, керівників підрозділів цих підприємств (у т. ч. відокремлених).

Чи може громадянин України працевлаштуватися у котрійсь з держав Європи? - Досить складною є процедура отримання дозволів на працевлаштування керівників і спеціалістів, запрошених для роботи у фірми з іноземним капіталом, представництва, банки, групи радників, консультантів у окремі держави Східної Європи, наприклад, в Республіку Польща. Легальне отримання роботи у багатьох державах Центральної Європи для громадян України є неможливим через достатню насиченість ринку робочої сили. Так, отримати дозвіл на роботу в зазначеному регіоні, наприклад, ФРН, мають можливість лише громадяни країн ЄС. Сьогодні ФРН робить перші кроки, спрямовані на запрошення фахівців з комп'ютерних технологій, у т. ч. із країн Східної Європи, на роботу у цю державу. Водночас слід зважати на те, що Україною та ФРН у 1995 р. підписано міжурядову угоду (чекає на ратифікацію), про співробітництво в галузі боротьби з організованою злочинністю, яка має розділ про запобігання проникненню нелегальних працівників у обидві країни. Громадянин України може отримати дозвіл на роботу у котрусь з держав «сім'ї» «загального» права може лише у випадку, якщо він є фахівцем з рідкісної професії.

Як громадяни України, що є її резидентами, можуть ввезти іноземну валюту, отриману за кордоном? - Громадяни України, працюючи за кордоном, мають право на винагороду за їх працю. Отримуючи заробітну плату у валюті, вони ввозять її відповідно до нормативно-правових документів Національного банку України і Державної митної служби України. Так, порядок ввезення іноземної валюти громадянами-резидентами визначений у підпунктах 3.1.13-3.1.17, 3.1.19—3.2. «Порядку переміщення валюти через митний кордон України», затвердженого Національним банком України та Державним митним комітетом 14.03.1993 № 19029/381 (з урахуванням внесених змін і доповнень), у якому, зокрема, передбачено, що:

- ввезена іноземна валюта в сумі 400 дол. США і більше або еквівалент цієї суми в іншій валюті має бути заявлена у митній декларації або валютній книжці;

- іноземна валюта, що ввозиться в Україну громадянами-резидентами, пропускається у сумі до 10000 дол. США або

289

288 Особлива частина міжнародного приватного права

еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, перерахованої за курсом, встановленим Національним банком України, без документів, що засвідчують джерела походження валюти;

- при ввезенні валюти у сумі, що перевищує 10000 дол, США, чи еквівалента в іншій валюті, громадяни-резиденти мають подати митниці документ про джерела походження валюти і заяву на ввезення валюти готівкою з поясненням причин і джерел її походження,

-при ввезенні валюти готівкою на суму до 50000 дол. США чи еквівалента в іншій валюті, громадянам України митницею видається квитанція суворої звітності на ввезену валюту. Якщо валюта ввозиться для юридичних осіб-рези-дентів, квитанція суворої звітності не видається;

- надходження валютних коштів в сумі, яка перевищує 50000 дол. США, чи еквівалент в іншій валюті має здійснюватися у безготівковому порядку.

Порядок відкриття і функціонування валютних рахунків громадян в банківських установах України встановлюється Національним банком України і визначений, зокрема, в Інструкції про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, яка затверджується Національним банком України.

Як здійснюється оподаткування іноземної валюти, отриманої громадянином-резидентом України за кордоном? - Оподаткування іноземної валюти, отриманої громадянином-резидентом України за кордоном, здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян». Об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік, одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Доходи, одержані за межами України громадянами з постійним місцем проживання в Україні, включаються до складу сукупного доходу, що підлягає оподаткуванню в Україні, Суми податку, сплачені за кордоном з одержаних за межами України доходів цими громадянами, зараховуються при сплаті ними прибуткового податку в Україні. При цьому розмір зараховуваних сум податку з доходів, сплачених за межами України, не може перевищувати суми прибуткового податку, що підлягає сплаті цими особами відповідно до чинного законодавства України. Зарахування сплачених за межами України сум податку провадиться

Трудові відносини

лише у разі письмового підтвердження податковим органом відповідної іноземної держави факту сплати (утримання) податку.

Сплата податку з доходів, одержаних в іноземній валюті, провадиться у національній валюті. Доходи, одержані в іноземній валюті, перераховуються у гривню за курсом Національного банку України на дату їх одержання.

Якою діяльністю не можуть займатися іноземці в Україні? - Відповідно до Закону України «Про правовий статус іноземців» 1994 р. іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, користуються в нашій державі національним режимом щодо працевлаштування та трудової діяльності. Іноземці, які тимчасово перебувають в Україні, можуть працювати, наприклад, за контрактом, укладеним відповідно до одержаного дозволу, або за контрактом, укладеним між суб'єктами господарської діяльності України та іноземної держави. Іноземці мо-ж>ть перебувати в Україні у відрядженнях, працювати в змішаних товариствах, посольствах, консульствах, представництвах тощо. Не можуть займатися трудовою діяльністю іноземці, які перебувають в Україні тимчасово у приватних справах. Іноземці не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або зайняття такою діяльністю пов'язуються з належністю до громадянства України.

Які колізійні норми законодавства України та міжнародних договорів за її участю допомагають визначити трудоправовий статус іноземців? - Трудоправовий статус іноземців допомагають визначити колізійні норми, які містяться в нормативно-правових актах України і міжнародних договорах за її участю. Так, відповідно до ст. 8 Кодексу законів про працю України трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, регулюються законодавством сторони працевлаштування й міжнародними договорами України. Ця ж колізійна прив'язка передбачена міжнародними двосторонніми угодами про трудову діяльність і соціальний захист, укладених Україною та Росією, Молдовою, Білоруссю, Угодою про взаємне працевлаштування, укладеною з Польщею. Міжнародні двосторонні договори про надання правової допомоги, укладені між Україною та Польщею, Молдовою вка$ують, що сторони, які мають тру лові стосунки, можуть

10 Г Федиияк

291

290 Особлива частина міжнародного приватного права____

підпорядковувати їх обраному за взаємною згодою законодавству. У разі відсутності такого вибору правовий статус сторін регулюється законодавством місця виконання роботи. Якщо ж робота виконується на території однієї держави, а головне підприємство знаходиться на території іншої, правовий статус особи регулюється законодавством держави місцезнаходження головного підприємства.

Як здійснюється праця іноземців в Україні відповідно до отриманого дозволу? - Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть працювати в Україні відповідно до вимог «Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 1 листопада 1999 p., а також міжнародними договорами, наприклад, Угодою про взаємне працевлаштування, укладеною з Польщею; про трудову діяльність і соціальний захист - з Білоруссю.

За нормами вказаного Положення іноземцеві може бути надано дозвіл на працевлаштування в Україні, якщо: 1)він має намір займатися тут трудовою діяльністю; 2) в Україні (регіоні) бракує працівників, спроможних виконувати цей вид роботи або є достатні обгрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців якщо інше не передбачене міжнародними договорами України; 3) він направлений закордонним працедавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт або послуг на основі контрактів, укладених між українським та іноземним суб'єктами господарської діяльності.

З іншого боку, працедавці - підприємства, установи та організації незалежно від форм власності й господарювання, а також іноземні суб'єкти господарської діяльності, що діють на території України, можуть використовувати працю іноземних громадян лише за наявності у них дозволу на працевлаштування, якщо інше не передбачене міжнародними договорами України. Дозвіл на працевлаштування оформляється і видається Державним центром зайнятості Міністерства праці й соціальної політики України (далі - Державний центр зайнятості) або з його дозволу центрами зайнятості Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя для роботи на зазначеному підприємстві, в установі, організації на певній посаді (за фахом) усім іноземцям, які бажають працювати в Україні, за винятком тих іноземців, які постійно проживають в Україні, та іншим іноземцям у випадках, передбачених законами й міжнародними договорами.

Трудові відносини

Рішення про надання дозволу приймається на підставі заяви працедавця (у довільній формі) з обгрунтуванням необхідності використання праці іноземних громадян і можливості створення для них необхідних умов перебування та діяльності. Заява має бути погодженою з центром зайнятості відповідно Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. До заяви додаються: копія контракту між іноземними та українськими суб'єктами господарської діяльності на виконання певного обсягу робіт або послуг, копія статуту та копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарської діяльності (засвідчені у встановленому порядку), список іноземних громадян із зазначенням їх повного імені та прізвища, року народження, номера паспорта, спеціальності (фаху), статі, а також квитанція про перерахування коштів на розгляд заяви. Рішення про оформлення дозволу на працевлаштування або відмову в ньому приймається у термін не пізніше ЗО днів з дня одержання вказаних документів.

Дозвіл на працевлаштування видається на термін, як правило, до І року. Цей термін може бути продовжений. Інші терміни встановлюються міжнародними договорами. Так, зазначена Угода з Польщею вказує, що дозвіл на працевлаштування видається на термін виконання робіт у певного працедавця. Тривалість роботи за контрактом не може перевищувати 12 місяців. В окремих обгрунтованих випадках цей термін може бути продовжено до 18 місяців включно за заявою працедавця та за згодою цього працівника (ст. 2, 3).

Для отримання дозволу працедавцю потрібно звернутися в установленому порядку до Державного центру зайнятості за місяць до закінчення попереднього терміну дії дозволу на працевлаштування. Максимальний термін безперервного перебування іноземного громадянина в Україні на підставі отримання дозволів на працевлаштування не може перевищувати 4 років. Після перерви, яка має бути не менше 6 місяців, іноземець може знову одержати дозвіл на працевлаштування в Україні у зазначеному порядку.

Незалежно від стану ринку праці та тенденцій його розвитку дозвіл на працевлаштування не видається, якщо: а) у поданих документах для видачі дозволу містяться відомості, що суперечать нормам законодавства та міжнародних договорів України; б) умови праці, передбачені контрактом для громадян інших держав є гірші, ніж для громадян України, які працюють за аналогічним фахом; в) виявлено фа-

Іо*

292 Особлива частина міжнародного приватного права

кти подання іноземцем або роботодавцем свідомо неправдивих відомостей або підроблених документів; г) іноземець має намір зайняти посаду або займатися трудовою діяльністю, яка відповідно до законодавства пов'язана з належністю до громадянства України; д) встановлено наявність фактів порушення іноземцем законодавства України під час перебування на її території; е) від дати попередньої відмови іноземцю в оформленні візи минуло менше одного року.

Дострокове розірвання контракту з працедавцем, зазначеним у дозволі на працевлаштування, з його ініціативи, а також з ініціативи або з вини іноземця, встановлення факту повідомлення ним неправдивих відомостей у документах на одержання дозволу, визнання особи згідно із законодавством, небажаною для перебування в Україні тягне за собою анулювання дозволу на працевлаштування. Про дострокове розірвання контракту роботодавець протягом трьох робочих днів повинен повідомити відповідний центр зайнятості.

За оформлення кожного дозволу на працевлаштування та продовження терміну його дії стягується плата, яка спрямовується на відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням цієї роботи.

Працедавець протягом 3 робочих днів з початку роботи іноземного громадянина письмово повідомляє відповідний центр зайнятості про цю дату і після закінчення - про дату закінчення роботи іноземного громадянина. Якщо іноземний громадянин не став до роботи у передбачений контрактом термін з причин, що згідно з чинним законодавством України не вважаються поважними, працедавець протягом З робочих днів повинен повідомити про це відповідний центр зайнятості та відповідні органи внутрішніх справ. У цьому разі іноземний громадянин підлягає негайному видворенню з країни відповідно до порядку, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 p., якою затверджено Правила в'їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію.

Зазначені положення законодавства України відображені і в нормах міжнародних угод про взаємне працевлаштування працівників, укладених за участю України й іноземних держав.

Чи можуть іноземці працювати в Україні без дозволу служб працевлаштування? - За контрактом без зазначеного дозволу, іноземці можуть працювати в Україні у випадках, спеціально визначених її законодавством. Наприклад,

293

Трудові відносини

відповідно до п. 5 «Положення про Агентство координації міжнародної технічної допомоги», затвердженого Указом Президента України від 26 червня 1995 р.,1 вказане Агентство може залучати на контрактній основі іноземних учених, фахівців і експертів для консультацій та вивчення проблем, пов'язаних з його діяльністю. Умови праці сторони зазначають у контракті. Як правило, вони грунтуються на вимогах законодавства України.

Чи можуть працювати іноземці в Україні за контрактом, укладеним суб'єктами господарської діяльності України та іноземної держави? - Іноземці можуть працювати в Україні за контрактом, укладеним суб'єктами господарської діяльності України та іноземної держави. За таким контрактом в Україну можуть направлятися іноземці з метою реалізації експортного будівництва та експортних послуг. Процедура працевлаштування цих іноземців визначається, з боку України, Міністерством праці і соціальної політики та таким же органом, з боку іншої держави, а також двосторонніми робочими консультаційними групами та іншими компетентними органами, визначеними вказаними міністерствами. Праця цих іноземців в Україні регулюється законодавством країни, яка направляє, а також міжнародними угодами, як, наприклад, Угодою між урядом України та урядом Республіки Польща про взаємне працевлаштування працівників 1994 р.

Чи можуть іноземці займатися в Україні підприємницькою діяльністю? - Займаючись підприємницькою діяльністю на території України, її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні, іноземні громадяни й особи без громадянства відповідно до Закону України «Про підприємницьку діяльність» від 7 лютого 1991 р.2 користуються такими ж правами і несуть ті ж обов'язки, що й громадяни України, якщо інше не випливає з її законодавчих актів. Для здійснення підприємницької діяльності працедавець має право укладати з громадянами договори (контракти) про використання їх праці. ^У pasj укладення трудового договору підприємець зобов'язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче за встановлений в Україні мінімальний рівень, а також інші

168.

1 Державний вісник України. Збірник актів Верховної Ради та Президента України.- Ужгород, Орбіта. І995.-№ 11-12.- С. 937-940.

2 Відомості Верховної Ради України.- І99І.-№ 14.-Ст.

294 Особлива частина міжнародного приватного права____

соціальні гарантії, зокрема соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства України. При втраті працездатності підприємець забезпечує потерпілому відшкодування витрат у випадках і порядку, що передбачені чинним законодавством України.

Чи можуть іноземці працювати на СП, зареєстрованих в Україні? - Іноземці в Україні можуть працювати на СП, займаючи різні посади, зокрема, генерального директора чи голови правління, фахівців з певних спеціальностей. Трудові права іноземців регулюються законодавством України, міжнародними договорами, а також на їх підставі установчими документами СП, індивідуальним трудовим контрактом, колективним договором. Так, в установчому договорі вказується розподіл посад, вирішення візових питань, стажування, інше; у трудовому контракті - питання заробітної плати, пенсій, відпусток. Умови трудового контракту та колективного договору не повинні погіршувати становище іноземців при виконанні трудових обов'язків в СП порівняно з законодавством України.

Чи можуть іноземці працювати у вільних економічних зонах України? - Іноземці в Україні можуть працювати у вільних економічних зонах. Зокрема, мова йде про працю в експериментальній економічній зоні «Сиваш», створеній у межах міст Красноперекопськ, Армянськ та Краснопере-копського району Автономної Республіки Крим відповідно До Указу Президента України «Про Північнокримську експериментальну економічну зону «Сиваш» від ЗО червня 1995р.1

На трудоправовий статус іноземних працівників у цій та інших зонах поширюється законодавство України з урахуванням особливостей нормативно-правових актів про вільні (економічні) зони в Україні. Відповідно до Закону України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 p., забезпечення працівниками у вказаних зонах здійснюється працедавцями на контрактній основі з обов'язковою інформацією органу господарського розвитку зони про залучення трудових ресурсів. Іноземець може виконувати за строковим контрактом будь-яку роботу чи займати будь-яку посаду аж до виконавчого директора органу господарського розвитку спеціальної (вільної) економічної зони. Зарплата

295

Трудові відносини

працівників економічної зони визначається контрактом і обмеженню не підлягає, але не може бути нижчою за мінімальну зарплату, визначену законодавством України. Іноземним працівникам гарантується переведення їх доходів, одержаних від роботи на цій території України, за кордон, включаючи накопичення та відсотки на них у фінансово-кредитних установах економічної зони. Іноземні працівники можуть вкладати свої кошти у будь-які не заборонені законом види підприємницької діяльності як на території зони, так і за її межами на території України.

Водночас законодавчий акт про створення та регулювання діяльності кожної економічної зони має визначати конкретні вимоги, що випливають з положень конвенцій МОП, зокрема, принципів Тристоронньої декларації МОП про багатонаціональні підприємства й соціальну політику. Так, відповідно до Закону України «Про деякі питання валютного регулювання та оподаткування суб'єктів експериментальної економічної зони «Сиваш» від 23 лютого 1996 р.1 іноземці можуть бути зареєстровані на зазначеній території України як суб'єкти підприємницької діяльності та можуть реалізувати свої інвестиційні проекти, затверджені Кабінетом Міністрів України, у межах цієї зони під час проведення локального економічного експерименту.

На яких засадах здійснюють свою діяльність в Україні іноземці як представники іноземного суб'єкта господарської діяльності? — Іноземці можуть бути направлені в Україну для здійснення представницьких функцій. Так, вони як службовці іноземного суб'єкта господарської діяльності можуть бути співробітниками їх представництв в Україні. Діючи в інтересах іноземного контрагента, від його імені та за його дорученням, співробітники виконують свої функції згідно з чинним законодавством України. Для здійснення представницьких функцій управління зарубіжних установ МЗЕЗторгівлі України видає іноземцям спеціальні службові картки терміном до 3 років, які діють на всій території нашої держави та повертаються до МЗЕЗторгівлі після припинення повноважень їх володільців.

Законодавством якої держави визначається трудовий статус іноземців, що користуються привілеями та імунітетами, та осіб, які їх обслуговують? - Трудовий статус іноземців - членів дипломатичного персоналу,

1 Урядовий кур'єр. 1995.- 6 липня.

Відомості Верховної Ради України.- 1996.-№ І І.-Ст. 52.

Трудові відносини

297

296 Особлива частина міжнародного приватного права

співробітників адміністративно-технічного, обслуговуючого персоналу дипломатичних представництв визначається законодавством держави, що надіслала їх в Україну. На співробітників міжнародних урядових організацій поширюються норми актів цих організацій.

Чи застосовується в Україні взаємність та реторсія до іноземців у сфері трудових правовідносин? - Окремі питання, пов'язані з трудовими правами іноземців в Україні, вирішуються на основі взаємності. Так, Конвенцією між урядом України і урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень 1993 р. регулюються питання оподаткування загальної суми заробітної плати, директорського гонорару, пенсій (ренти) тощо. Реторсії в Україні щодо іноземців у трудових правовідносинах не застосовувалися.

Чи мають право на пенсію іноземці в Україні? - Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами (ст, І) Відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р. щодо цих іноземців, незалежно від того, постійно чи тимчасово вони працюють в Україні, нараховується і сплачується до Пенсійного фонду України збір на обов'язкове державне страхування на загальних підставах.

Яке значення для суб'єктів права мають міжнародні договори про відшкодування шкоди працівникові? -Враховуючи необхідність врегулювати питання соціального захисту при отриманні ушкоджень в зв'язку з виконанням трудових обов'язків у відносинах з «іноземним елементом», Україна стала учасницею Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків 1994 р.1 (далі -багатостороння Угода про визнання прав на відшкодування шкоди). Вказану Угоду крім України підписали Республіки Вірменія, Білорусь, Грузія, Казахстан, Молдова, Таджикистан, Узбекистан, Азербайджанська та Киргизька Республіки, Російська Федерація, Туркменистан. Вказана угода має систему колізійних норм, які поширюють

Урядовий к>р'ер.- 1994 - 3 грудня.

свою дію на підприємства, установи, організації зазначених держав незалежно від форм власності.

Норми, які регулюють відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я працівнику, передбачені й ст. 14, 15 Угоди між урядом Республіки Білорусь та урядом України про трудову діяльність і соціальний захист громадян Республіки Білорусь та України, які працюють за межами своїх держав 1995 р.; ст. 9 однойменної Угоди між урядом України і урядом Російської Федерації 1993 р., ст. 8 Угоди між урядом України та урядом Республіки Польща про взаємне працевлаштування працівників 1994 р. До того ж, ст. 14 Угоди з Республікою Білорусь, де зосереджені колізійні та більшість матеріально-правових норм щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівнику, мають зворотну дію.

Норми багатосторонньої Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди поширюються на осіб, які раніше працювали на підприємствах, а у разі їх смерті - на осіб, що мають право на таке відшкодування. Ці особи повинні бути громадянами й мати постійне місце проживання на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, її правила не поширюються на випадки відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок радіаційних катастроф, у т. ч. на ЧАЕС.

Відшкодування шкоди здійснюється за законодавством, яке поширюється на працівника в момент отримання ушкодження, професійного захворювання чи смерті. При цьому не має значення переїзд потерпілого на територію іншої договірної держави чи виявлення професійного захворювання на території іншої держави-учасниці Угоди. Працедавець, який відповідає за заподіяну шкоду, відшкодовує за нормами свого національного законодавства.

Якщо особа, яка отримала професійне захворювання, працювала на території кількох держав і це могло викликати професійне захворювання, відшкодування шкоди здійснюється працедавцем держави, на території якої востаннє виконувалася така робота.

На відміну від інших угод, зазначена передбачає колізійну прив'язку до законодавства місця проживання особи у випадку перегляду ступеня тяжкості трудового ушкодження чи професійного захворювання. Проте у двосторонній Угоді про трудову діяльність і соціальний захист громадян, укладеній з Республікою Білорусь (п. «в» ч. І ст. 14), однойменній - з Російською Федерацією (п. «в» ч. 1 ст. 9) вказується, що при загостренні захворювання відшкодування перегля-

298 Особлива частини міжнародного приватного права

дається згідно з законодавством держави, за яким воно було призначено. Це положення не застосовується, якщо загострення захворювання пов'язане з трудовою діяльністю на підприємствах іншої договірної держави, яка могла призвести до професійного захворювання і під час якої до працівника застосовувалось законодавство цієї іншої держави.

У багатосторонній Угоді про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди вказується, що держави забезпечують в пріоритетному порядку вільне переведення й виплату грошових засобів по відшкодуванню шкоди працівникам або особам, які мають право на таке відшкодування, що постійно чи тимчасово перебувають на їх території, через банки та/чи установи поштового зв'язку. У випадку ліквідації підприємства, відповідального за шкоду, заподіяну працівникам, та при відсутності його правонаступника держава, на території якої ліквідовано підприємство, гарантує відшкодування шкоди цим працівникам відповідно до її національного законодавства.

Переведення грошових коштів на відшкодування шкоди здійснюється у порядку, який встановлюється міжурядовими угодами про переведення грошових засобів громадянам по соціальне значимим неторговим платежам. Як правило, ці операції здійснюються за рахунок працедавця. Призначені особам виплати по відшкодуванню шкоди виплачуються й після виходу держави з багатосторонньої Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди.

Відповідно до багатосторонньої Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди компетентними по справах про відшкодування шкоди є, за вибором потерпілого, суд договірної держави: 1) на території якої мала місце дія, що стала підставою вимоги про відшкодування шкоди, або 2) на території якої проживають особи, які мають право на відшкодування шкоди.

В Угоді про трудову діяльність і соціальний захист громадян, укладеної з Республікою Білорусь зазначається також, що у разі втрати працездатності або смерті працівника внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я з вини працедавця, останній оплачує дорожні витрати та в належних випадках - проїзд у обидва кінці для супроводжуючої особи (ч. 4 ст. 14). У разі смерті працівника працедавець організує перевезення тіла та особистого майна померлого на територію держави виїзду, несе всі пов'язані з цим витрати та інформує дипломатичне або консульське

299

Позадоговірні зобов 'язання

представництво цієї держави з наданням матеріалів щодо факту смерті (ст. 15 Угоди з Республікою Білорусь, ст. 8 -з Республікою Польща про взаємне працевлаштування працівників 1994 p.).

Працедавець відшкодовує фактичні витрати на лікування і реабілітацію потерпілого згідно з актами (рахунками), поданими державними організаціями та установами охорони здоров'я, соціального забезпечення держави, яка здійснює лікування й реабілітацію. Якщо права та обов'язки ліквідованого підприємства не переходять до правонаступника, воно зобов'язане капіталізувати і внести в органи іншої держави, що здійснюють фінансування цих виплат, суми, які підлягають виплаті на відшкодування шкоди (ч. 5 ст. 14 Угоди з Республікою Білорусь).

У разі переселення працівника з території держави працевлаштування на територію іншої держави працедавець зобов'язаний перерахувати потерпілому кошти на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, в розмірах, передбачених законодавством держави працевлаштування (ч. 4 ст. 14 Угоди з Республікою Білорусь, ч. З ст. 9 - з Російською Федерацією). Витрати на проїзд, викликані захворюванням або стаціонарним лікуванням, несе працедавець (ст. 16 Угоди з Республікою Білорусь).

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право (у запитаннях та відповідях). Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2000.- 336 с. - Международное право, европейское право
  2. Розділ 13. Трудові відносини - Международное право, европейское право
  3. Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. — X.: Фірма «Консум», 1998. - 480 с. - Трудовое право
  4. § 1. Власність національних багатств України як основа суспільної організації праці - Трудовое право
  5. § 4. Зміст принципів трудового права - Трудовое право
  6. § 6. Профспілковий орган підприємства як суб´єкт трудового права України - Трудовое право
  7. § 2. Загальна характеристика міжнародних правових норм, що регулюють порядок укладення колективних договорів - Трудовое право
  8. § 6. Порядок укладення колективного договору і його зміст - Трудовое право
  9. § 1. Поняття трудових правовідносин - Трудовое право
  10. § 1. Поняття трудового договору - Трудовое право
  11. § 2. Зміст трудового договору - Трудовое право
  12. § 4. Види трудового договору - Трудовое право
  13. § 6. Підстави припинення трудового договору - Трудовое право
  14. § 7. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника - Трудовое право
  15. § 8. Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - Трудовое право
  16. § 5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій - Трудовое право
  17. § 9. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про охорону праці - Трудовое право
  18. § 2. Методи забезпечення трудової дисципліни - Трудовое право
  19. § 8. Матеріальна відповідальність підприємств, установ, організацій за шкоду, заподіяну працівникам - Трудовое право
  20. Розділ 1. Поняття міжнародного приватного права (предмет і система) - Международное право, европейское право

Другие научные источники направления Международное право, европейское право:

    1. Тиунов. Международное гуманитарное право: Учебное пособие. 1998
    2. Ушакова Н.А.. Международное право: Учебник. 2000
    3. Шумилов В.М.. Международное публичное экономическое право. Учебное пособие. 2001
    4. Підручник. Міжнародне право: підручник. 2004