Международное право, европейское право

Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право (у запитаннях та відповідях). Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2000.- 336 с.
Розділ 10. Міжнародні перевезення
Яке значення має здійснення міжнародних перевезень для України? - У сучасних умовах гнучка^ надійна, недорога транспортна система, яка дозволяє здійснювати міжнародні перевезення, набуває вирішального значення. Україна посідає важливе місце у мережі транспортних спо-

168 Особлива частина міжнародного приватного права

лучень, оскільки через її територію проходить кілька коридорів, які дають змогу в найкоротші строки спрямовувати вантажопотоки з Азії до Європи. Розробляються нові проекти пасажире- та вантажоперевезень. Зокрема, таким є проект транспортного коридору Гданськ - Одеса (інакше: Чорне море - Балтика), яким здійснюватимуться залізничні та автомобільні перевезення. З відкриттям цього сполучення першочергового значення набуватимуть комбіновані перевезення цінних вантажів. Сьогодні діє Євро-азійський транспортний коридор, до складу якого входять поромні переправи через Чорне і Каспійське моря, залізниці Закавказзя і Туркменистану. Діючою є поромна переправа Скадовськ -Зонгулдак (Україна - Туреччина).

Перспективним напрямом розвитку транспортних зв'язків с інтермодальні перевезення, і зокрема, між Каспійським, Чорним, Середземним морями й Західною Європою, які вважаються продовженням уже існуючих транспортних коридорів (за участю морських портів України, Румунії, Болгарії, Туреччини, Греції, Албанії). Планується залучити до співпраці з перевезень Грузію, Азербайджан, Туркменію, Казахстан, а також внутрішні водні шляхи Росії.

Значним проектом XXI століття є прокладання транспортного коридору Європа - Кавказ - Азія (ТРАСЕКА). Початком цього проекту стала багатостороння Угода про міжнародний транспорт та розвиток коридору Європа - Кавказ -Азія від 8 вересня 1998 р. Президентами Азербайджану, України, Молдови. Узбекистану, Киргизстану, Грузії, Туреччини, Румунії та Болгарії підписано 4 додаткові технічні документи, зокрема, з міжнародного торговельного судноплавства, міжнародного залізничного транспорту, міжнародного автомобільного транспорту. На рівні міністерств транспорту України, Грузії та Болгарії підписано Протокол переговорів щодо розбудови поромної переправи Іллі-чівськ-Варна-Поті.

Україна зацікавлена у здійсненні Мариборської угоди, підписаної Італією, Словенією та Угорщиною. Нею передбачено будівництво транспортного коридору Трієст - Любляна - Будапешт - Київ. Відновлюються європейські колії в районі Чопа та авіасполучення на лінії Бухарест - Кишинів- Донецьк. Таким чином, міжнародні перевезення набувають усе більшого значення для держав, у т. ч. й України, їх належне правове регулювання дозволить найоптимальніше вирішити низку господарських питань.

169

Міжнародні переведення

Які акти регулюють транспортування трубопроводами? - Сьогодні все більше розвивається такий вид транспортування - як подача нафти, газу, води тощо трубопроводами. Трубопровідний транспорт є достатньо ефективний та менш небезпечний спосіб доставки вантажів, ніж інші. Це визнано, зокрема, у Анкарській політичній декларації стосовно транспортування каспійської нафти від 29 жовтня 1998 p., що підписана від імені Туреччини, Азербайджану, Грузії, Узбекистану та США. Сьогодні особливої актуальності для України набуває транспортування каспійської нафти через її територію. Ширші можливості для транспортування каспійської нафти Дунаєм відкриє створення вільної економічної зони у трикутнику Джурджулешти - Рені - Галац (Україна, Молдова, Румунія). Транспортування газу обумовлюється у туркмено-турецькій Угоді про принципи продажу і закупівлі туркменського газу та його транспортування, підписаній в Анкарі у жовтні 1998 р. Обговорюється проект транскаспійського газопроводу Туркменистан -Азербайджан - Туреччина. Україною у 1996 р. ратифіковано багатосторонню Угоду про проведення узгодженої політики в галузі транзиту природного газу, в 1997 p.- багатосторонню Угоду про проведення узгодженої політики в галузі транзиту нафти і нафтопродуктів магістральними трубопроводами. Проводиться співробітництво і на двосторонньому рівні. Наприклад, у 1997 р. Україна ратифікувала міжурядову Угоду, учасницею якої є Казахстан, про принципи співробітництва в нафто-газових галузях. У цьому ж році ратифіковано Угоду між Урядом України і Урядом Турецької Республіки про нафтопровідну систему Джейран - Самсун. Конкретні питання з приводу поставок трубопроводом регулюється національним законодавством про поставки або постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу.

Що означає поняття: «міжнародне перевезення»? -За договором перевезення транспортна організація (перевізник) зобов'язується доставити пасажирів, вантаж, багаж до пункту призначення в іншій державі, видати вантаж (багаж) уповноваженій особі (одержувачу). Відправник чи пасажир зобов'язані оплатити таку послугу. Міжнародним вважається перевезення, здійснюване між двома чи більше державами. Особливістю договору міжнародного перевезення є застосування матеріальних норм права на підставі колізійних принципів, передбачених міжнародними догово-

170 Особлива частина міжнародного приватного права

рами, національним законодавством чи транспортним документом, виданим перевізником. Колізійними прив'язками, що переважно застосовують для обрання матеріального законодавства при відправленні вантажу, є закон країни відправлення, при його видачі в кінцевому пункті - закон країни призначення. Застосовують також закон перевізника та закон країни суду.

Як розрізняються перевезення за видами? - Перевезення пасажирів, вантажу, багажу здійснюється залізничним, автомобільним, повітряним, морським, річковим та трубопровідним видами транспорту. Розрізняють прямі перевезення, тобто здійснювані одним видом транспорту, та змішані або комбіновані, здійснювані кількома видами транспорту.

У чому полягає специфіка правового регулювання міжнародних перевезень? - Правове регулювання відносин, .що виникають із здійснення міжнародних перевезень, має специфіку. По-перше, їх найважливіші умови визначені у міжнародних угодах - транспортних конвенціях, які є основним джерелом регулювання у цій сфері відносин. Угоди містять переважно уніфіковані матеріально-правові норми, необхідні для врегулювання колізій, що найчастіше виникають при морських та автомобільних міжнародних перевезеннях. Звичайно уніфіковані норми міжнародних договорів регулюють вимоги до перевізної документації, порядку приймання вантажу до перевезення та його видачі у пункті призначення, умови відповідальності перевізника, процедуру заявления претензій і позовів. Міжнародні транспортні конвенції мають й колізійні норми, до яких звертаються у разі відсутності уніфікованих матеріально-правових норм. Переважно договірні колізійні норми відсилають до національного законодавства. По-друге, норми конвенцій про міжнародні перевезення є імперативними. По-третє, специфіка регулювання міжнародних перевезень може виявлятися у відображенні норм міжнародних договорів у національному законодавстві без попередньої ратифікації, підписання або ж приєднання до них. Таке явище відоме за назвою рецепційно-го ефекту міжнародного договору. Воно є достатньо поширеним. Наприклад, правила Брюссельської конвенції про коно-саментні перевезення 1924 p., які застосовують до регулювання морських перевезень, і в якій беруть участь близько 50 держав, сприйняті національним законодавством ще майже ЗО держав без ратифікації чи приєднання до зазначеної Конвенції. По-четверте, здійснення змішаних перевезень,

171

Міжнародні перевезення

транзит і контейнерні перевезення регулюються спеціальними нормами міжнародних чи національних актів.

Які найважливіші багатосторонні міжнародні договори регулюють питання перевезень? - Серед багатосторонніх міжнародних договорів в залежності від виду транспорту, яким здійснюються перевезення, поширення отримали такі договори. Щодо залізничних перевезень - Угода про міжнародні залізничні перевезення (КОТИФ) 1980 p.; Угода про міжнародне вантажне сполучення (УМВС) 1950 p.; Угода про міжнародне пасажирське сполучення (УМПС) 1950 p.; щодо морських перевезень - Конвенція про коносаменты перевезення (Брюссель 1924 p.); щодо авіапереве-зень — Варшавська конвенція для уніфікації деяких правил стосовно міжнародних повітряних перевезень 1929 р. з наступними змінами; щодо автомобільних перевезень - Конвенція про договори міжнародного дорожнього перевезення вантажів автомобільним транспортом (Женева, 1956 p.). Серед багатосторонніх міжнародних конвенцій, які регулюють окремі питання перевезень відомі: Європейська угода про найважливіші лінії міжнародних перевезень 1997 p.; Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів від 24 травня 1980 p., Конвенція про цивільну відповідальність за шкоду, заподіяну при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним, залізничним та внутрішнім водним транспортом від 1 лютого 1990 p.; Конвенція ООН про відповідальність операторів транспортних терміналів у міжнародній торгівлі від 15 квітня 1991 р. Регулюванню змішаних перевезень присвячена Конвенція ООН про міжнародні змішані перевезення вантажів від 24 травня 1980 р. (Женева), але її норми ще не набрали чинності. В 1998 р. Україною ратифіковано багатосторонню Угоду про проведення узгодженої політики у визначенні транспортних тарифів.

За участю країн-учасниць СНД укладено, зокрема, Угоду про координаційні органи залізничного транспорту Співдружності Незалежних Держав (Мінськ, 14 лютого 1992 р.);1 Угоду про використання повітряного транспорту (Ташкент, 15 травня 1992 р.2), Угоду про співробітництво у сфері технічного переобладнання і відновлення залізничного рухомого складу (Москва, 9 вересня 1994 р.). В Угоді, підписаній у Москві, беруть участь 12 держав.

' Україна не підписала ціп' Угоди. : Молдова не підписала ціп Угоди.

172 Особлива частина міжнародного приватного права____

Чи бере участь Україна у міжнародних двосторонніх договорах з питань перевезень? - Україна бере участь переважно у міжнародних двосторонніх договорах, які регулюють питання міжнародних перевезень. Згідно з ч. З та 4 ст. 2 Закону «Про міжнародні договори України» від 22 грудня 1993 р. договори можуть укладатися від імені Уряду України чи відповідного міністерства, інших центральних органів державної виконавчої влади, до компетенції яких входить укладення таких договорів. Це можуть бути договори, за якими встановлено принципи взаємовідносин у галузі міжнародного транспорту або врегульовано конкретні умови перевезень. Наприклад, принципи перевезень встановлені в Угоді між Урядом України і Урядом Туркменистану про основні принципи взаємовідносин в галузі транспорту (10 жовтня 1992 p.), Угоді між Урядом України і Урядом Республіки Беларусь про принципи співробітництва та умови взаємовідносин у галузі транспорту (17 грудня 1992 p.). Конкретні умови перевезень в залежності від виду транспорту регулює значно більша кількість двосторонніх договорів. Так, за участю України укладено міжурядову Угоду з Польщею про міжнародні автомобільні перевезення (18 травня 1992 p.); з В'єтнамом про торгове судноплавство (20 липня 1992 р.) та інше.

Які акти національного законодавства України регулюють питання перевезень? - У багатьох державах прийнято спеціальні нормативно-правові акти про міжнародні перевезення, які ґрунтуються на конвенційних нормах, або акти, частина норм яких регулюють міжнародні перевезення. В Україні матеріально-правові норми, скеровані на організацію міжнародних перевезень, мають, зокрема, Цивільний кодекс України (гл. ЗО за назвою: «Перевозка»), Закон України «Про транспорт» від 10 листопада 1994 p., «Про дорожній рух» від ЗО червня 1993 р.,2 «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р.,3 «Про захист прав споживачів» у редакції від 15 грудня 1993 р.,4 «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р.

Умови перевезень регулюють спеціальні нормативно-правові акти в залежності від здійснення перевезень певним

173

Міжнародні перевезення

видом транспорту. Наприклад, залізничні перевезення регулює Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 p., морські -Кодекс торговельного мореплавства України, затверджений Верховною Радою України 23 травня 1995 р.,1 повітряні -Повітряний кодекс України, затверджений Верховною Радою України 4 травня 1993 р.2 Чинними є й нормативно-правові акти СРСР, які діють відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих нормативних актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 р. У постанові передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.

Тому в Україні стосовно річкових перевезень застосовують Статут внутрішнього водного транспорту СРСР, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 p., стосовно автомобільних перевезень -Статут автомобільного транспорту України, що затверджений Радою Міністрів У РСР 27 червня 1969 р.3 Відповідно до статутів (кодексів) розроблено правила перевезення на окремих видах транспорту, а також у змішаному сполученні. Такими є, наприклад, Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 липня 1998 р. № 297 (зареєстровані Міністерством юстиції України 1 жовтня 1998 р. за№ 620/3060).

Питання, пов'язані з транзитом через територію України, регулює Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р.4 Постановами Кабінету Міністрів України затверджуються переліки шляхів і напрямків транзиту вантажів, пасажирів через територію України. Для транзитних перевезень можуть встановлюватися максимальні строки перевезень. Наприклад, при встановленні максимальних строків транспортування залізницею враховується швидкість перевезення, держава-відправник та інші обставини й умови.

1 Відомості Верховної' Ради України.- 1994.-№> 12.-Ст. 10. 2Там само.- 1994,-№ 46.- Ст. 414. 'Там само.- І99І.-№ І4.-С.Т. 168, 4 Там само.- 1994.- № І.- Ст. І.

1 Відомості Верховної Ради України.- І995.-№ 47-52.-СІ. 349. • Там само.- 1993.^ № 25,- Ст. 274.

? Збірник постанов і розпоряджень Уряду УРСР.-№ 7.-Ст. 88. J Урядовий кур"гр.- 1996.- 18 липня.

175

174 Особлива частина міжнародного приватного права____

Які основні положення Закону України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 p.? - Закон України «Про транзит вантажів» від 20 жовтня 1999 р. розрізняє транзит вантажів та транзитні послуги (роботи). Транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. Транзитні послуги - це безпосередньо пов'язана із транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

Відповідно до зазначеного Закону учасниками транзиту можуть бути вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи). Закон вказує на принцип свободи транзиту. Він полягає у відсутності будь-якої дискримінації стосовно учасників транзиту й транзитного вантажу, у вільному виборі учасниками транзиту транзитних послуг, робіт та їх надавачів, а також у відсутності необгрунтованих затримок і обмежень. У Законі «Про транзит вантажів» вказано, що транзит може здійснюватися у прямому або зчішаному (комбінованому) сполученні. У прямому сполученні транзит вантажів передбачає їх транспортування одним видом транспорту без перевантаження на інший. У змішаному сполученні транзит вантажів може бути пов'язаний із їх перевантаженням з одного виду транспорту на інший, переробкою, сортуванням, пакуванням, обмірюванням, накопиченням, формуванням або подрібненням партій транзитного вантажу, тимчасовим зберіганням тощо. Такі операції здійснюються в зонах митного контролю виключно за вибором вантажовласника (уповноваженої ним особи). Транзит вантажів у прямому сполученні передбачає їх перевезення за єдиним транспортним документом протягом усього шляху слідування. Транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна, міжнародна автомобільна накладна, накладна СМГС, коносамент. Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою або іншим документом, що вказує вартість това-

Міжнародні перевезення

ру, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю, книжкою МДП.

Закон України «Про транзит вантажів» вказує, що транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту. Договори (контракти) про надання (виконання) транзитних послуг (робіт) укладаються як між резидентами і нерезидентами, так і між самими резидентами і нерезидентами, які вільно обирають комплекс транзитних послуг (робіт), їх надавачів (виконавців), а також засоби транзиту залежно від умов перевезень. У договорах (контрактах) визначаються тарифи на транзитні послуги (роботи). У Законі України зазначається можлива цивільно-правова відповідальність осіб, винних у порушенні законодавства про транзит.

Які нормативно-правові акти з питань перевезень прийняті у іноземних державах? - Іноземні держави також мають спеціальні нормативно-правові акти, прийняті для регулювання міжнародних перевезень. Наприклад, у Російській Федерації чинними є Кодекс торговельного мореплавства СРСР 1968 p., Повітряний кодекс Російської Федерації 1997 p., Транспортний статут залізниць, Закон про федеральний залізничний транспорт 1995 p., положення та правила про перевезення. У 1997 р. підготовлено проект Закону про міжнародні автомобільні перевезення та відповідальність за порушення правил таких перевезень.

Які органи в Україні компетентні займатися питаннями здійснення міжнародних перевезень? — Правове регулювання здійснення міжнародних перевезень в Україні здійснюється на підставі Указів Президента України «Про вдосконалення управління транспортним комплексом України» від 11 вересня 1995 р., «Про робочий орган Комісії з питань морської політики» від ЗО травня 1998 р. та інших актів під керівництвом Міністерства транспорту України (далі — Мінтранс) в особі Державного департаменту авіаційного транспорту України, Державної адміністрації морського і річкового транспорту України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Державного департаменту автомобільного транспорту України. Мінтранс, зокрема, сприяє розвиткові зовнішньоекономічних зв'язків, за дорученням Уряду представляє інтереси транспортно-дорожнього комплексу в міжнародних організаціях, погоджує

Міжнародні перевезення

177

176 Особлива частина міжнародного приватного права

з відповідними органами інших держав квоти міжнародних перевезень пасажирів і вантажів; забезпечує здійснення у випадках, передбачених законодавством України, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності (п.п. 13, 14 п. 2 «Положення про Міністерства транспорту України», затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 1995 р.).'У правовому регулюванні міжнародних перевезень беруть участь також Авіаційне страхове бюро, Морське страхове бюро, Державна митна служба України.

Чи ліцензується діяльність по здійсненню міжнародних перевезень? - Міжнародними договорами та національним законодавством багатьох держав передбачено, що для здійснення міжнародних перевезень, перевізник повинен отримати від уповноваженого органу спеціальний дозвіл (ліцензію). Таку вимогу містять, зокрема, Закони України «Про підприємництво», «Про транспорт», постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок ліцензування підприємницької діяльності» від 3 липня 1998 p., Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 р. № 252, Указ Президента України «Про запровадження ліцензування діяльності господарюючих суб'єктів у сфері природних монополій» від 17 листопада 1998 р.2 Відповідно до зазначеного Указу з 1 січня 1999 р. ліцензуванню підлягають: надання послуг з користування залізничними коліями та визначеними згідно з переліком Кабінету Міністрів України іншими об'єктами інфраструктури залізничного транспорту загального користування; міжнародні (у межах країн СНД) перевезення пасажирів та вантажів залізничним транспортом; надання за переліком, який визначає Кабінет Міністрів України, спеціалізованих послуг транспортних терміналів, портів, аеропортів. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про підприємництво» міжнародні перевезення пасажирів і вантажів повітряним, річковим, морським, залізничним та автомобільним видами транспорту здійснюються за наявності ліцензії, виданої уповноваженим органом. Питання отримання ліцензії на здійснення внутрішніх і міжнародних перевезень регулюють Інструкція про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення внутрішніх й міжнародних переве-

' Урядовий кур'ф. -1996. -29 лютого. Там само. -1998. - 19 листопада.

зень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, Умови і правила ліцензійної діяльності по здійсненню внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та контроль за їх дотриманням від 19 липня 1993 р. (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 22 липня 1993 p.).

Для отримання ліцензії юридичною особою, їй необхідно подати до компетентних органів заяву з переліком видів транспортно-експедиційних послуг, що будуть надаватися; реєстраційну картку за встановленою формою; копії статуту та установчого договору (якщо засновників або уповноважених органів двоє і більше); свідоцтво про державну реєстрацію. Засновницькі документи повинні бути нотаріально засвідчені. Підприємці-громадяни подають заяву, реєстраційну картку, статут, державне свідоцтво про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності. Рівень освіти й кваліфікації підтверджується копією диплома та витягом з трудової книжки.

Можливість надання послуг, здійснення яких підлягає ліцензуванню, підтверджується також угодами з організаціями, які отримали ліцензію Національного банку України на розрахунки у валюті між резидентами, фрахт суден, страхування вантажів, здійснення митної очистки, брокерську діяльність. У разі здійснення перевезень залізницею обов'язковою є наявність угоди між експедитором і Українською залізницею.

Питання ліцензування міжнародних перевезень регламентує й Інструкція про умови і правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з внутрішніх і міжнародних перевезень пасажирів і вантажів залізничним транспортом та контроль за їх дотриманням, затверджена наказом Ліцензійної палати України, Міністерством транспорту України від 11 травня 1999 р. за № 45/249 (зареєстрована у Міністерстві юстиції України 25 травня 1999 р. за № 329/3622).

У законодавстві України, а також інших держав встановлено порядок видачі спеціальних дозволів на ввезення, транзит через їх територію певних видів вантажів.

Які міжнародні багатосторонні угоди з питань залізничних перевезень отримали найбільше поширення? -Найбільш важливими міжнародними договорами у галузі міжнародних залізничних перевезень тривалий час були Бернські міжнародні конвенції про залізничні перевезення

179

178 Особлива частина міжнародного приватного права

вантажів та про залізничні перевезення пасажирів і багажу (скорочено - МВК та МПК). У вказаних міжурядових угодах, укладених відповідно у 1890 та 1923 pp., брали участь більшість держав Європи, країни Азії (Іран, Сирія та ін.) і Північної Африки (наприклад, Алжир, Марокко, Туніс) -загалом 33 держави. Колишній СРСР участі у зазначених Конвенціях не брав. У 1966 р. укладається Додаткова угода до МПК про відповідальність залізниць при перевезеннях пасажирів. Після чергового перегляду Бернських конвенцій та цієї Додаткової угоди 9 травня 1980 р. приймається Угода про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТИФ). Сьогодні нею керуються майже 40 держав, більшість з яких європейські. Україна й інші держави СНД не беруть участі у цій Угоді. Проте її норми, а також службові інструкції та інші документи, що грунтуються на засадах КОТИФ, застосовуються в окремих державах, незважаючи на те, що вони не підписали цієї Угоди. Зазначена Угода набрала чинності 1 травня 1985 р. Два її додатки мають цивільно-правові норми, що регулюють умови міжнародних залізничних перевезень пасажирів (Додаток А, інакше - Єдині правила МПК) та вантажів (Додаток В, інакше - Єдині правила МВК).

Єдині правила МВК діють тільки на певних залізницях, визначених учасниками Угоди. В Угоді встановлено форму залізничної вантажної накладної. Ставки провізних платежів можуть визначатися міжнародними чи національними актами. Передбачено різні швидкості перевезень та максимальні строки доставки вантажів. Розмежовано доставку вантажів з великою швидкістю - 400 км на добу та малою - 300 км на добу. Водночас залізниці мають право встановлювати спеціальні строки доставки, а також додаткові строки у разі виникнення суттєвих перешкод при перевезеннях чи за інших особливих обставин. Норми КОТИФ встановлюють форму залізничної вантажної накладної, яка й досі діє у межах держав СНД, а також найбільший розмір відповідальності залізниці у випадку незбереження вантажу. Він визначається у розрахункових одиницях Міжнародного валютного фонду. Це 51 старий золотий франк за 1 кг ваги брутто. Збитки, заподіяні простроченням у доставці, відшкодовуються ванта-жоволодільцю у межах трикратних провізних платежів.

Який зміст має Угода про міжнародне вантажне сполучення та Угода про міжнародне пасажирське сполучення? - У зв'язку з необхідністю правового регулювання залізничних перевезень після другої світової війни уклада-

Міжнародні перевезення

ються двосторонні договори між СРСР та іншими державами Європи й Азії. У 1950 р. їх замінили багатосторонні: Угода про міжнародне вантажне сполучення (далі - УМВС) та Угода про міжнародне пасажирське сполучення (далі -УМПС). Додатки до цих Угод містять тарифи та правила перевезень. Норми Угоди про міжнародне вантажне сполучення 1950 р. використовували здебільшого країни-члени РЕВ. У 1991 р. європейські держави вийшли з Угоди. Проте вони й до сьогодні використовують форму накладної при перевезенні вантажів територією цих держав, у т. ч. територією держав колишнього СРСР. Отже, відповідно до УМВС укладення договору міжнародного перевезення вантажів оформляється складанням залізничної вантажної накладної на залізниці відправлення. Цей документ визначає строки доставки вантажу, засвідчує прийняття вантажу до перевезення. Товар передається вантажоодержувачу, який представляє документ, що засвідчує його особу. Форма накладної, встановлена УМВС, відрізняється від тієї, що встановлена КОТИФ. Вона складається з п'яти листів. Перший лист є оригіналом накладної, що супроводжує вантаж до станції призначення і видається отримувачу разом з п'ятим листом і вантажем. Другий - це дорожна відомість, яка супроводжує вантаж до станції призначення і залишається на залізниці призначення. Кількість дорожних відомостей повинна відповідати кількості залізниць, які беруть участь у перевезенні. Третій лист є дублікатом накладної. Він видається відправнику після укладення договору перевезення. Дублікат не є товаророзпорядчим документом, але має юридичне значення при зміні договору перевезення й пред'явлення до залізниці претензій про повну втрату вантажу. Четвертий -лист передачі вантажу, що супроводжує вантаж до станції призначення. Він залишається на залізниці призначення. П'ятий - лист-повідомлення про прибуття вантажу, що супроводжує вантаж до станції призначення, видається отримувачу разом з оригіналом і вантажем. Крім накладної вантаж супроводжують відповідні товаросупровідні документи. Відповідальність залізниці за незбереження вантажу настає за наявності вини перевізника, яку, в передбачених УМВС випадках, повинен довести вантажоволоділець. На відміну від МВК, максимальну відповідальність в УМВС не встановлено і відшкодування виплачується перевізником у межах дійсної вартості вантажу, вказаного відправником, або оголошеної його цінності, якщо таке оголошення було

180 Особлива частина міжнародного приватного права ___

зроблено. Факт незбереження вантажу підтверджує комерційний акт. При простроченні у доставці залізниця сплачує штраф у відсотках від провізної плати.

Для захисту своїх прав зацікавлена сторона може звернутися з позовом до суду. Пред'явленню позову передує претензійний порядок вирішення спору. Для подачі претензій та позовів встановлено строк - 9 місяців, а за вимогами щодо прострочення доставки вантажу - 2 місяці. Для розгляду претензії залізницею встановлено 180 днів. На цей час перебіг строку давності призупиняється.

Умови перевезення багажу є аналогічними до умов перевезення вантажів за УМВС. Те ж стосується й відповідальності залізниць за незбереження та прострочення доставки багажу. Проте встановлено межу відповідальності перевізника. Турботу про збереження ручної поклажі повинен виявляти пасажир. Для вимог до перевізника встановлено обов'язкове претензійне провадження. Строк для заявления претензій та позовів складає 6 місяців.

Поруч з уніфікованими матеріально-правовими нормами УМВС містить чимало колізійних норм імперативного характеру, прив'язки яких відсилають до закону залізниці: відправлення вантажу; слідування вантажу; що змінює договір перевезення; затримання вантажу; призначення вантажу; до якої пред'явлена претензія.

Угода про міжнародне пасажирське сполучення 1950 р. (УМПС) також має матеріально-правові та колізійні норми. Із змісту цієї Угоди випливає, що відповідальність залізниці за шкоду, заподіяну здоров'ю пасажира, повинна визначатися відповідно до законодавства тієї держави, де мав місце нещасний випадок.

Як вирішуються колізії норм КОТИФ та УМВС? -Оскільки існує дві форми накладної, передбачені нормами КОТИФ та УМВС, при оформленні вантажів з країн СНД, які слідують через інші європейські країни, накладна, складена відповідно до вимог УМВС, оформляється до прикордонної станції залізниці країни, що межує з СНД. На цій станції вона переоформляється у накладну, вимоги якої містить КОТИФ. Переоформлення накладної відбувається й на прикордонних станціях при відправленні товарів у країни СНД.

Які принципи сплати провізних платежів діють у міжнародному приватному праві? - Провізні платежі на дорогах країн відправлення та призначення сплачуються за

181

Міжнародні перевезення

внутрішніми тарифами, а у разі транзиту - за транзитними тарифами, передбаченими у додатках до міжнародних угод або за ставками так званого Міжнародного транзитного тарифу.

Які міжнародні договори прийняті в межах СНД з питань залізничних перевезень? - Для країн СНД крім зазначених угод, норми яких діють сьогодні переважно або de facto, чинними є й інші багатосторонні угоди. Адже після розпаду СРСР виникла необхідність скоординувати діяльність залізничного транспорту в межах колишніх його республік, підтвердити невід'ємне право власності на залізничний транспорт в межах національних кордонів новоутворених держав Із збереженням технологічної єдності залізничної транспортної мережі. З цією метою укладені:

- Угода про розподіл інвентарних парків вантажних вагонів і контейнерів колишнього Міністерства шляхів сполучення СРСР і їх подальше спільне використання від 22 січня 1993 p.;

-Угода про спільне використання вантажних вагонів і контейнерів від 12 березня 1993 p.;

- Тимчасова угода країн Співдружності про перевезення пасажирів, багажу залізницею у міждержавному сполученні від 12 березня 1993 р. Відповідно до цієї Тимчасової угоди з 1 січня 1994 р. введено в дію Правила перевезення пасажирів, поклажі, вантажопоклажі залізницею в міждержавному сполученні;

- Угода про співробітництво у сфері технічного переобладнання та оновлення залізничного рухомого складу від 9 вересня 1994 р.

Яке значення для суб'єктів права має Інструкція по актово-претензійній роботі на залізницях держав-учасниць Співдружності, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки, затверджена Радою по залізничному транспорту держав-учасниць Співдружності 26-27 травня 1994 p.? - Важливим уніфі-каційним регіональним актом, який регулює актово-претензійну роботу є Інструкція по актово-претензійній роботі на залізницях держав-учасниць Співдружності, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки, затверджена Радою по залізничному транспорту держав-учасниць Співдружності 26-27 травня 1994 р. та чинна з 1 січня 1995 р. (далі - Інструкція по актово-претензійній роботі 1994 p.). Інструкцією передбачено порядок складання комерційних актів, визначення розміру фа-

182 Особлива частина міжнародного приватного права

ктичної втрати та пошкодження вантажу при перевезеннях, обчислення та застосування норм природних втрат, визначення маси нетто, порядок пересилання комерційних актів і розгляд претензій, складення та пред'явлення яких мало місце в результаті неналежного здійснення перевезень вантажів у міжнародному сполученні.

В Інструкції вказано право на звернення з претензією підприємства (об'єднання) до залізниці, якщо структурна одиниця цього підприємства (об'єднання), яка відповідно до транспортних документів є вантажовідправником чи вантажоодержувачем, має підстави для пред'явлення такої претензії. При цьому для звернення підприємства (об'єднання) не потрібне оформлення права переуступки переуступним написом. Не вимагається наявності переуступного напису й у тих випадках, коли з претензією до залізниці за дорученням підприємства (об'єднання) звертається структурна одиниця, яка не є юридичною особою. Така структурна одиниця разом з документами, що обґрунтовують претензію, повинна додати до претензії витяг з положення про неї, доручення або наказ підприємства (обЧднання), які засвідчують надання цій структурній одиниці права на звернення з претензією до залізниці.

Які питання регулюють міжнародні двосторонні договори про залізничні перевезення? - Держави, у т. ч. й учасниці СНД, укладають двосторонні договори з питань міжнародних залізничних перевезень. Такі договори уклала й Україна. Це, зокрема, Угода між Урядом України і Урядом Республіки Беларусь про діяльність залізничного транспорту від 17 грудня 1992 p.; Угода між Урядом України і Урядом Республіки Грузія про діяльність залізничного транспорту від 13 квітня 1993 р. Як правило, у таких договорах зазначено, що функціональна діяльність залізничного транспорту договірних держав, а також виготовлення й утримання рухомого складу, технічних засобів, забезпечення безпеки руху й умов праці, організація перевезень, збереження вантажів, взаємодія залізничного транспорту з іншими видами транспорту здійснюється за єдиними погодженими нормативами та нормативними документами. Застережено, що тарифи у міждержавному сполученні встановлюють спеціальні угоди. У цих договорах врегульовано питання міжнародних транзитних перевезень територіями договірних держав. Водночас стосовно транзитних перевезень держави можуть приймати спеціальні міжнародні угоди.

183

Міжнародні перевезення

Крім регулювання питань економічного, технологічного чи науково-технічного характеру в договорах вирішують й питання майнової відповідальності за зобов'язаннями, що виникають внаслідок заподіяння шкоди здоров'ю й майну громадян та вантажовласників внаслідок нещасного випадку з людьми, аварії або катастрофи, які трапились під час перевезень. Договори можуть передбачати принцип винної відповідальності. Вказуються умови, за яких відповідальність не настає, наприклад, за форс-мажорних обставин. У договорах зазначають колізійні прив'язки, які застосовуються при виборі законодавства держави щодо матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну працівникам нещасним випадком на виробництві. Це, зокрема, закон країни тієї залізниці, у штаті якої знаходиться потерпілий; закон держави заподіяння шкоди - до відшкодування збитків, завданих залізницею та іншими установами, підприємствами, організаціями здоров'ю й майну службового персоналу в результаті нещасних випадків, що сталися з ними на території іншої договірної держави не у робочий час.

В договорах застережено, що до моменту укладення нових міжнародних угод зберігається порядок здійснення міжнародних перевезень вантажів і пасажирів залізничним транспортом, встановлений міжурядовими угодами й конвенціями за участю колишнього СРСР. Зміни і доповнення до двосторонніх угод оформляються протоколами, які є їх невід'ємною частиною.

Міжнародні угоди за участю України регулюють й перевезення пасажирів. Вартість їх проїзду та провезення багажу визначаються ставками, встановленими у цих же угодах, або внутрішнім тарифом, встановленим здебільшого національним законодавством.

Часто у міжнародних угодах обумовлюється заборона перевезень вибухонебезпечних і легкозаймистих предметів, самозаймистих та радіоактивних речовин, боєприпасів тощо. Транспортування негабаритних, важковагових чи довгомір-них вантажів, а також вантажів, що перевозять у спеціальних цистернах, наприклад, кислот, дозволяється, як правило, у випадку отримання попередньої згоди країни призначення (транзиту). У міжнародних договорах можуть вказуватися вимоги до тари й упаковки. При оголошенні цінності вантажу враховується його фактична вартість, а якщо вантаж не призначений для продажу - ринкова вартість. За оголошення цінності стягується плата на користь перевізника.

185

184 Особлива частина міжнародного приватного права

Які акти регулюють здійснення транзит залізницею радіоактивних речовин? - Питання транзиту залізницею радіоактивних речовин регламентують, наприклад, Правила перевезення відпрацьованого ядерного палива від атомних електростанцій (Перевезення залізничним транспортом), розроблені й прийняті державами колишньої РЕВ 14 жовтня 1987 p.; Тимчасовий порядок здійснення перевезень ядерного палива по території України; Правила безпечного перевезення радіоактивних речовин МАГАТЕ від 1989 p.; Угода між Урядом України, Урядом Угорської Республіки і Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі транспортування ядерного палива між Угорською Республікою і Російською Федерацією через територію України від 29 грудня 1992 р. Вказаний договір деталізує норми Угоди про основні принципи співробітництва в галузі мирного використання атомної енергії, підписаної державами-учасни-цями СНД у Мінську 26 червня 1992 р. Він спрямований на регулювання безпечного транзиту через територію України свіжого ядерного палива для однієї з атомних електростанцій в Угорській Республіці та повернення відпрацьованого ядерного палива з Угорщини до Російської Федерації на завод регенерації. В Угоді передбачені матеріально-правові норми щодо технологічної організації перевезення вказаних речовин. Визначені обов'язки сторін у випадку радіаційної аварії. Встановлено порядок їх відповідальності. Зокрема, у випадку радіаційної аварії, яка трапилась при перевезенні ядерного палива, Угорська сторона відповідає за відшкодування збитків, заподіяних на її території, а Російська сторона - на території України та Російської Федерації. При виникненні аварійної ситуації на території України мають виконуватися вимоги діючих на залізницях нормативних документів.

Які акти України регулюють питання здійснення залізничних перевезень? - До національних актів України, що регулюють міжнародні перевезення залізницею, належать: Статут залізниць України від 6 квітня 1998 p., Закон України «Про залізничний транспорт», Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом від 19 березня 1997 р. Як зазначалося, діють Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України від 28 липня 1998 р. На належне застосування окремих положень нормативно-правових актів України про перевезення вантажів, зокрема, Інструкції по актово-

Міжнародні перевезення

претензійній роботі 1994 р. вказує Інформаційний лист Вищого Арбітражного Суду України «Про Інструкцію по актово-претензійній роботі на залізницях держав-учасниць Співдружності, Латвійської Республіки, Литовської Республіки, Естонської Республіки» від 8 грудня 1994 р.

Норми яких міжнародних багатосторонніх договорів з питань автомобільних перевезень є найпоширенішими? - На початку XX століття міжнародні автомобільні перевезення регламентувала Конвенція про врегулювання ав-торуху між країнами, встановлення технічних вимог до автомашин у міжнародному сполученні, прав управління автомобілем, уніфікації сигналів на автошляхах (Париж, 1926 p.). Поширення міжнародних автомобільних перевезень призвели до розробки Конвенції про шляховий рух та до Протоколу про дорожні знаки і сигнали (Женева, 19 вересня 1949 р.). До них приєдналися відповідно майже 100 та 50 держав. Колишній СРСР також був їх учасником з 1959 р. Вказані акти діють у редакції від 8 листопада 1968 р. Сьогодні вони відомі за назвами: Конвенція про шляховий рух та Конвенція про дорожні знаки і сигнали. Підписані від імені України 8 листопада 1968 р. та схвалені 25 квітня 1974 р, вони стали чинними для України відповідно з 21 травня 1977р. та 6 червня 1978р.

Щодо міжнародних автомобільних перевезень в Україні використовуються:

- Європейська угода, що доповнює Віденську конвенцію про шляховий рух 1968 p., схвалена Україною 16 грудня 1974 p., чинна з 7 червня 1979 p.;

- Європейська угода, що доповнює Віденську конвенцію про дорожні знаки і сигнали 1968 p., схвалена Україною 16 грудня 1974 p., чинна з 3 серпня 1979 p.;

- Європейська угода про міжнародні автомагістралі від 15 листопада 1975 p., схвалена Україною 9 листопада 1982 p., чинна для неї з 29 березня 1983 р.

-Протокол про розмітку доріг від 1 березня 1973 р. до Європейської угоди, що доповнює Конвенцію про дорожні знаки і сигнали 1968 p., схвалений Україною 15 березня 1984 p., чинний з 9 травня 1985 р.

8 квітня 1999 р. Україна ратифікувала Конвенцію про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу, підписану 9 жовтня 1997 р. у м. Бішкеку.

Який зміст має Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів (Женева, 19 травня 1956 p.)? -

187

186 Особлива частина міжнародного приватного права

Умови договору міжнародного автомобільного перевезення вантажів між європейськими державами визначає Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів (інакше: КДПВ або ЦМР), підписана у Женеві 19 травня 1956 р. Вона стала чинною з 2 липня 1961 p., а сьогодні діє у редакції від 5 липня 1978 р. До певної міри норми Конвенції мають риси наступності щодо норм Конвенції про шляховий рух від 19 вересня 1949 р. Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів була прийнята з метою уніфікації умов, що регулюють міжнародне перевезення вантажів автотранспортом, зокрема, стосовно документів, які застосовують для перевезення, а також щодо відповідальності перевізника.

Вона застосовується, по-перше, до перевезень автомобілями, автомобілями-тягачами, причепами, напівпричепами тощо. По-друге, до будь-якого сплатного договору перевезення вантажів, коли місце прийняття вантажу до перевезення та місце доставки вантажу знаходяться у різних державах, з яких хоч би одна є її учасницею. По-третє, до перевезень вантажів державами, урядовими установами й організаціями, а також до випадків, коли транспортний засіб з вантажем (без його-вивантаження) здійснює частину шляху морем, залізницею, внутрішнім водним шляхом чи повітряним. Якщо втрата чи пошкодження вантажу або прострочення доставки мали місце під час перевезення іншими видами транспорту й не були викликані дією або бездіяльністю автоперевізника, його відповідальність регулюють норми зазначеної Конвенції тільки у разі відсутності іншого відповідного міжнародного договору. Конвенція не застосовується до перевезень, що здійснюються відповідно до міжнародних поштових конвенцій, а також до перевезень покійних і меблів. Здійснення автомобільних перевезень оплачується за тарифом з розрахунку за перевезення однієї тонни вантажу залежно від відстані. Передбачено також надбавки, знижки та штрафи відповідно до встановленої плати (тарифу).

Згідно з вказаною Конвенцією для здійснення автотранспортного перевезення укладається єдиний договір навіть у випадку його реалізації кількома перевізниками. Послідовні перевізники мають право укладати угоди між собою. Але умови цих угод не повинні відхилятися від положень єдиного договору та зазначеної Конвенції. Інакше вони вважатимуться недійсними. Наприклад, недійсною вважається зміна умов страхування на користь перевізника.

Міжнародні перевезення

Кожен з перевізників відповідає за здійснення усієї операції перевезення. Другий і наступні перевізники стають сторонами у договорі перевезення на умовах, зазначених у відвантажувальній накладній. У цьому випадку позов у зв'язку з втратою, пошкодженням чи затриманням доставки вантажу може бути пред'явлений тільки до першого перевізника, останнього або до того, який здійснював контроль над вантажем, коли сталася його втрата, пошкодження чи затримання у доставці. Винятки становлять випадки пред'явлення зустрічного позову чи застосування заліку. Можна пред'явити позов одночасно до кількох перевізників. Відповідальність, згідно з вимогами Конвенції, грунтується на принципі вини. У разі неможливості встановити винну особу збитки відшкодовують усі перевізники пропорційно. Якщо один з перевізників є неплатіжоздатним, його частку повинні сплатити інші перевізники.

Конвенція передбачає, що договір перевезення вантажу автотранспортом підтверджується накладною на перевезення вантажу, яка засвідчує прийняття вантажу перевізником. Накладна не вважається оборотним чи товаророзпорядчим документом. Відсутність накладної чи її дефект не повинні впливати на дійсність договору. Накладна складається у трьох екземплярах. Перший вручається відправнику, другий додається до товару, третій залишається у перевізника. Іноді накладну складають у чотирьох екземплярах, два з яких залишаються у перевізника. Накладну підписують відправник та перевізник. При доставці для розвантаження покупцю, він вказує час прибуття автомашини для розвантаження і вибуття після розвантаження, підписує накладну і засвідчує підпис печаткою. Вантаж видається зазначеному в ній отримувачу.

Якщо до перевезення подається різноманітний вантаж або поділений на партії, чи перевезення здійснюють різні транспортні засоби, як продавець, так і перевізник мають право вимагати окрему накладну на кожний транспортний засіб, кожен вид чи партію вантажу. У накладній на міжнародне перевезення, зокрема, вказують: місце і дату її складання; назву та адресу відправника й перевізника; місце і дату прийняття вантажу до перевезення; місце його передачі отримувачу; назву та адресу отримувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упаковки, а у випадку перевезення небезпечних вантажів - їх звичайно визнане позначення; кількість вантажних місць, їх маркування

189

188 Особлива частина міжнародного приватного права____

та номери; вага вантажу брутто або кількість вантажу, виражена в інших одиницях виміру; витрати, пов'язані з перевезенням (провізна плата, митні збори, додаткові та інші витрати, зроблені з моменту укладення договору до здачі вантажу); відомості, необхідні для виконання митних та інших формальностей. У випадку необхідності накладна може містити вказівки про заборону перевантаження; витрати відправника; суму накладного платежу, що підлягає відшкодуванню при здачі вантажу; оголошену вартість вантажу та суму, що відповідає особливій зацікавленості у своєчасній доставці вантажу; інструкції відправника перевізнику стосовно страхування вантажу; узгоджений сторонами строк виконання перевезення; перелік документів, переданих перевізнику. Сторони договору перевезення можуть передбачити у накладній й інші вказівки, якщо визнають їх необхідними.

До автотранспортної накладної відправник додає необхідні документи. Наприклад, пакувальні листи, відвантажу-вальні специфікації, сертифікати якості, інші документи, необхідні для проходження товаром митного контролю. Відправник повідомляє й іншу інформацію на вимогу перевізника.

Відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника призупинити транзит, змінити місце призначення вантажу чи передати його іншій особі, не вказаній у накладній. Ця інша особа не має права призначати іншого вантажоодержувача. Але відправник не може здійснювати зазначеного права, якщо другий екземпляр накладної вже вручено конкретному вантажоодержувачу чи одержувач вимагає від перевізника на підставі своєї квитанції надати йому другий екземпляр накладної та вантаж. Одержувач має право розпоряджатися вантажем з моменту оформлення накладної, якщо відправник застеріг про це у накладній.

Якщо обставини перешкоджають доставці вантажу після його прибуття до пункту призначення, перевізник зобов'язаний запитати у відправника інструкції щодо наступних дій. У разі відмови одержувача прийняти вантаж, відправник має право розпорядитися ним без надання першого екземпляра накладної, однак, незалежно від відмови, вантажоодержувач може вимагати видати вантаж до моменту отримання перевізником протилежних інструкцій від продавця.

Міжнародні перевезення

Відповідно до норм Конвенції перевізник відповідає, якщо вантаж втрачено повністю або частково чи заподіяно шкоду в період, з моменту прийняття вантажу до перевезення і до моменту його доставки, а також у результаті затримання доставки. Перевізник завжди відповідає, якщо: втрата, пошкодження чи затримання в доставці викликані несправністю транспортного засобу; мала місце неправомірна поведінка чи недбалість особи, у якої транспортний засіб було орендовано, або службовців транспортної організації.

Перевізник звільняється від відповідальності, якщо доведе, що втрата, збитки чи затримання доставки вантажу виникли у результаті: неправомірних дій чи недбалості позивача; вказівок позивача, які не пов'язані з неправомірними діями чи недбалістю перевізника; недоліків вантажу, що зумовлені його специфічними властивостями; настання обставин, яких перевізник не міг уникнути і наслідків, яких він не міг відвернути. В останньому випадку перевізник повинен довести розсудливість своїх дій та неможливість уникнення шкоди.

Втратою вантажу вважається, зокрема, його доставка протягом ЗО днів з моменту спливу узгодженого строку доставки, а якщо такий строк не встановлений, - протягом 60 днів з моменту прийняття вантажу перевізником. Часткова втрата, пошкодження або затримання вантажу не означає, що його безумовно слід доставити.

Про втрату чи пошкодження вантажу одержувач повинен повідомити перевізника. Факт приймання вантажу є доказом того, що вантажоодержувач отримав вантаж у стані, описаному в накладній. Якщо у накладній не зазначено умов, який стан повинен мати вантаж при його отриманні перевізником, то, як правило, презюмується його належний стан, а також непошкодженість упаковки, відповідність маркування й номерів вантажу відомостям, вказаним у накладній.

Компенсація перевізником збитків, завданих повною чи частковою втратою вантажу, обмежена максимальним розміром. За незбереження вантажу максимальна відповідальність перевізника сягає 25 золотих франків за 1 кг ваги брутто (ст. 23 КДПВ). Крім того, перевізник повністю відшкодовує витрати, пов'язані з перевезенням, мито тощо. У випадку затримання доставки вантажу розмір відшкодування збитків обмежується витратами на перевезення, якщо позивач може довести, що йому заподіяно таку шкоду. Но-

190 Особлива частина міжнародного приватного права

рми Конвенції передбачають умови компенсації за затримання з доставки вантажу.

Конвенція містить перелік спеціальних ризиків, які звільняють перевізника від відповідальності. Наприклад, використання відкритих (без брезентового покриття) вантажних машин, якщо це було узгоджено у накладній. Відповідальність перевізника усувається або обмежується, якщо позовні вимоги випливають з цивільного позадоговірного правопорушення (делікту), а не з порушення договору.

Строк позовної давності з договору перевезення складає ! рік. При вмисному заподіянні шкоди або при такому невиконанні обов'язків, яке відповідно до законодавства, діючого в місці знаходження суду чи арбітражу, прирівнюється до делікту, вчиненого з умислом, позовна давність складає З роки. Цей строк починається: а) у випадку часткової втрати, пошкодження або затримання доставки вантажу - з дати доставки; б) у випадку повної втрати - з тридцятого дня після спливу узгодженого строку чи якщо максимальний строк не встановлений - з шестидесятого дня з дати прийняття вантажу перевізником; в) у всіх інших випадках - після спливу 3 місяців з моменту укладення договору. Позовному порядку передує пред'явлення письмової претензії до перевізника. Якщо перевізників декілька, позивач повинен повідомити того з них, до якого він має намір заявити позов.

Який зміст мас Протокол від 5 лютого 1978 р. до Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів 1956 p.? -У Женеві 5 лютого 1978 р. держави-учасниці згаданої Женевської КДПВ 1956 р. уклали Протокол до цієї Конвенції. У ньому по-іншому трактується розмір відповідальності, зазначений у згадуваній ст. 23 КДПВ. Встановлено, що розмір відповідальності не може перевищувати 8,33 розрахункових одиниці за І кг відсутньої ваги брутто. Вказана стаття доповнена нормами, у яких роз'яснено поняття та застосування розрахункової одиниці. Нею вважають одиницю спеціальних прав запозичення, яка визначена Міжнародним валютним фондом. Цей розмір розрахункової одиниці перераховують у національну валюту держави, суд якої розглядає справу на підставі вартості цієї валюти у день винесення рішення або у день, визначений домовленістю сторін. Виражена у одиницях спеціальних прав запозичення, вартість національної ватюти держави, що є членом Міжнародного валютного фонду, обчислюється у відповідності з методом оцінки, який використовує Міжнародний

191

Міжнародні перевезення

валютний фонд для своїх операцій та угод на час їх вчинення. Якщо держава не є учасницею Міжнародного валютного фонду, для обчислення застосовують метод, встановлений державою, у якій відбувається таке обчислення.

Якщо національне законодавство держави, що не є членом Міжнародного валютного фонду, унеможливлює обчислення, держава у момент ратифікації чи приєднання до Протоколу до КДПВ або згодом може заявити про застосування на своїй території максимальної межі відповідальності, яка складає 25 розрахункових одиниць. У такому випадку розрахункова одиниця відповідатиме 10/31 г золота 0,900 проби. Перерахунок зазначеної суми у національну валюту відбувається відповідно до національного законодавства зацікавленої держави.

Який зміст має Угода про загальні умови виконання міжнародних пасажирських перевезень автобусами від 5 грудня 1970 p.? - Прагнучи розвивати співробітництво у сфері міжнародних пасажирських перевезень, за ініціативою європейських держав 5 грудня 1970 р. у Берліні було укладено Угоду про загальні умови виконання міжнародних пасажирських перевезень автобусами, її норми застосовуються до перевезень територіями хоча б двох договірних держав чи транзитом. Домовлено, що питання, не врегульовані в Угоді, регламентуються законодавством держави, територією якої здійснюється перевезення. Питання, що виникають з договору перевезення і не врегульовані Угодою, вирішуються відповідно до законодавства країни перевізника. Додаток до Угоди за назвою: «Загальні умови виконання міжнародних пасажирських перевезень автобусами (Загальні умови)» визначає порядок: здійснення регулярних, маятникових та нерегулярних перевезень; видачі дозволів на такі перевезення; заповнення заявки для видачі дозволу на перевезення багажу та ручної поклажі, предметів, заборонених до перевезення; передбачає норми стосовно автобусів та їх службового персоналу.

Перевізник відповідає за повну чи часткову втрату багажу, переданого йому пасажиром до перевезення відповідно до норм Загальних умов. Розмір відшкодування визначають згідно з оголошеною пасажиром цінністю багажу, яка повинна бути виражена у валюті держави відправника і вказана у багажному квитку (квитанції). Якщо цінність багажу не оголошена, розмір відшкодування визначають за законодавством держави перевізника. Втрата чи пошкодження гро-

192 Особлива частина міжнародного приватного права

шей, коштовностей, цінних паперів чи інших особливо цінних речей, наприклад, творів мистецтва, антикваріату, які є у багажі, переданому до перевезення, відшкодовуються за тарифом, якщо пасажир оголосив їх цінність.

За пошкоджений багаж перевізник зобов'язаний сплатити суму, на яку зменшилася оголошена чи іншим обгрунтованим способом встановлена вартість багажу. Проте відшкодування не може перевищувати суми, яку належало б виплатити у разі втрати багажу.

Втраченим багаж вважається у випадку, якщо пасажир не отримав його протягом 14 днів після дати витребування. Якщо втрачений багаж знайшовся протягом одного року з дати його втрати, перевізник повинен докласти зусиль для повідомлення про це пасажира. Протягом ЗО днів після дати отримання повідомлення пасажир має право вимагати видачі багажу у місці його відправлення або у місці призначення перевезення за умови повернення відшкодування, отриманого за цей багаж.

За втрату ручної поклажі перевізник відповідає тільки у випадку доведення його вини. Відповідальність перевізника за втрату чи пошкодження ручної поклажі, що сталися внаслідок експлуатації транспортного засобу, настає згідно з законодавством його держави.

Які міжнародні договори регулюють перевезення специфічних вантажів або таких, що вимагають спеціальних застережних заходів і особливих умов при транспортуванні? - Серед міжнародних договорів є такі, що регулюють перевезення специфічних вантажів, або таких, що вимагають спеціальних застережних заходів і особливих умов при транспортуванні. Такою є, наприклад, Європейська конвенція про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів від ЗО вересня 1957 p., яка набула чинності 29 січня 1968 р. її учасниками є, зокрема, Австрія, Англія, Бельгія, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Польща, Португалія, ФРН, Франція, Швейцарія, Швеція. Колишній СРСР у згаданій Конвенції участі не брав. Україна теж не бере уній участі.

До зазначених міжнародних договорів належить також Угода про міжнародні перевезення харчових продуктів, що швидко псуються, і про спеціальні транспортні засоби, призначені для цих перевезень від 1 вересня 1970 p., яка стала чинною 2! листопада 1976 р. До Угоди приєдналися Франція, Іспанія. ФРН, колишній СРСР та деякі інші держави.

193

Міжнародні перевезення

Певною мірою особливості міжнародних автоперевезень регулюють міжнародні договори, основний зміст яких спрямований на регламентацію митного проходження вантажів. Наприклад, митний режим при перетині кордонів європейських держав автотранспортом регулює Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП від 14 листопада 1975 р. Вона є обов'язковою для України як однієї з правонаступниць колишнього Союзу РСР, що було підтверджено у 1994 р. Відповідно до її норм міжнародним документом, який застосовують для автомобільних перевезень вантажів через митні кордони кількох держав без їх перевантаження, є Книжка Міжнародного Дорожнього Перевезення (далі - Книжка МДП). Зазначений документ видає Асоціація, яка входить до складу Міжнародного Союзу автомобільного транспорту, а також уповноважені митні органи. Книжка МДП оформляється на кожен транспортний засіб чи контейнер. Вона є дійсною для виконання одного перевезення. Складається з окремих листів, які охоплюють вантажний маніфест, (опис вантажу, що перевозиться), свідоцтво-сертифікат, де вказуються умови й маршрут перевезення, накладені пломби чи розпізнавальні знаки. Транспортні засоби пломбують на митниці, тому вони не підлягають митному догляду на транзитних митницях. У разі тимчасового ввезення транспортного засобу з застосуванням Книжки МДП та з позначенням «TIR», не вимагається декларування на митниці цього транспортного засобу як ввезеного майна.

З якими державами Україна уклала двосторонні договори з питань регулювання міжнародних автомобільних перевезень? - Україна уклала двосторонні договори з питань регулювання міжнародних автомобільних перевезень з багатьма державами. Це, зокрема:

-Угода між Урядом України і Урядом Республіки Польща про міжнародні автомобільні перевезення від 18 травня 1992р.;

- Угода між Урядом України і Урядом Франції про міжнародні автомобільні перевезення вантажів від І І листопада 1992 p.;

-Угода між Урядом України і Урядом Республіки Білорусь про міжнародне автомобільне сполучення від 17 грудня 1992 р. та Виконавчий протокол до цієї Угоди від 16 грудня 1994 p.;

-Угода між Урядом України і Урядом Республіки Гру-

7 Г. Фединяк

194 Особлива частина міжнародного приватного права____

зія про міжнародне автомобільне сполучення від 13 квітня 1993 p.;

- Угода між Урядом України і Урядом Республіки Молдова про міжнародне автомобільне сполучення від 20 березня 1993 p.;

- Угода між Урядом Республіки Казахстан і Урядом України про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 22 лютого 1993 p.;

-Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про міжнародне автомобільне сполучення та Протокол до цієї Угоди від 20 березня 1995 p.;

- Угода між Урядом України та Урядом Грецької Республіки про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажів від 11 листопада 1996 p.;

- Угода між Урядом України та Урядом Чеської Республіки про міжнародні автомобільні перевезення від 1 липня 1997р.;

- Угода між Урядом України та Урядом Республіки Вірменія про міжнародне автомобільне сполучення від 1 липня 1998р.

Який зміст міжнародних двосторонніх договорів за участю України з питань регулювання міжнародних автомобільних перевезень? - У двосторонніх угодах про міжнародні автомобільні перевезення за участю України, як правило, визначено поняття: «перевізник», «транспортний засіб», «перевезення за зачиненими дверима» («туристичні перевезення»), «регулярність» та «нерегулярність» перевезень, «дозвіл» (документ на проїзд), «транзитні перевезення» тощо. В угодах застережено умови їх застосування (перевезення пасажирів, вантажів, їх транзит тощо); порядок здійснення регулярних перевезень (за визначеними маршрутами, згідно з розкладом руху, на підставі узгоджених тарифів) та нерегулярних перевезень; обов'язкове страхування транспортних засобів; завчасне обов'язкове страхування цивільної відповідальності кожного автотранспортного засобу, який виконує міжнародні перевезення; заборону певних видів перевезень, наприклад, здійснюваних перевізником однієї з договірних держав між двома пунктами у другій договірній державі чи деяких предметів, матеріалів, речовин.

Регулярні перевезення здійснюються на підставі дозволу - документу на проїзд, що дозволяє в'їзд/виїзд автотранспортного засобу одніо договірної держави на/з терито-

195

Міжнародні перевезення

рію(ї) іншої держави або надає право на проїзд транзитом через територію іноземної договірної держави. Дозволи видаються на підставі встановлених квот. Для нерегулярних перевезень дозвіл не є обов'язковим. У міжнародних договорах можуть передбачатися випадки перевезень, на виконання яких дозвіл не потрібен. Наприклад, рухомого майна при переселенні; матеріалів і предметів, творів мистецтва, призначених для ярмарок, виставок, видовищ неторгового характеру; обладнання, предметів, тварин, призначених для театральних, музичних, спортивних, циркових та кіно- заходів і ярмарок; обладнання для радіо, кіно-, фото- й теле-зйомок; покійних чи праху; пошти; пошкоджених транспортних засобів; медичного обладнання та медикаментів для надання допомоги при стихійних лихах; тощо. Для виконання таких перевезень достатньо перевізного документа країни, де зареєстровано транспортний засіб.

Перевезення окремих видів вантажів, зокрема, загальна вага або розміри яких разом з транспортним засобом перевищують допустимі норми; небезпечних тощо дозволяється за наявності спеціального дозволу. Його отримання усуває необхідність отримувати дозвіл як на звичайне перевезення.

Міжнародні договори можуть містити застереження про заборону перевезення між державами, що домовляються, або транзит їх територіями окремих вантажів, наприклад, зброї, боєприпасів, військового спорядження, вибухових матеріалів та інших небезпечних чи шкідливих речовин.

Договори встановлюють вимоги до перевізних документів та їх відповідності загальноприйнятим міжнародним зразкам, а також вимоги до прав водія та реєстраційних документів на автотранспортний засіб. Норми міжн

Релевантная научная информация:

  1. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право (у запитаннях та відповідях). Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2000.- 336 с. - Международное право, европейское право
  2. Розділ 10. Міжнародні перевезення - Международное право, европейское право
  3. Розділ 1. Поняття міжнародного приватного права (предмет і система) - Международное право, европейское право
  4. Розділ 2. Джерела міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  5. Розділ 7. Держава як суб´єкт міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  6. Розділ 9. Зовнішньоекономічна діяльність - Международное право, европейское право
  7. Розділ 13. Трудові відносини - Международное право, европейское право
  8. Розділ 14. Позадоговірні зобов´язання - Международное право, европейское право
  9. Глава 1. Правоохоронні органи у вузькому розумінні - Правоохранительные органы
  10. 4.4. Класифікація засобів ; нетарифного регулювання - Таможенное право
  11. Глава6. Міжнародні умови поставок - Таможенное право
  12. Методичні рекомендації до курсу «Основи митного законодавства» - Таможенное право
  13. § 2. Елементи цивільних правовідносин - Гражданское право
  14. § 7. Момент виникнення права власності у набувача майна за договором. Ризик випадкової загибелі речі - Гражданское право
  15. Міжнародне право:1. Поняття і джерела міжнародного повітряного права - Международное право, европейское право
  16. Прокопенко В. I. Трудове право України: Підручник. — X.: Фірма «Консум», 1998. - 480 с. - Трудовое право
  17. О.А.Підопригора. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі., 1997. — 480 с. - Гражданское право
  18. Міжнародне право: підручник - Международное право, европейское право
  19. § 8. Міжнародні правові акти про працю - Трудовое право
  20. § 2. Зміст трудового договору - Трудовое право

Другие научные источники направления Международное право, европейское право:

    1. Тиунов. Международное гуманитарное право: Учебное пособие. 1998
    2. Ушакова Н.А.. Международное право: Учебник. 2000
    3. Шумилов В.М.. Международное публичное экономическое право. Учебное пособие. 2001
    4. Підручник. Міжнародне право: підручник. 2004