Международное право, европейское право

Міжнародне право: підручник
Міжнародне право:10. Глава і персонал консульської установи
У відповідності зі статтею 9 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року для глав консульських установ установлено чотири класи: 1) генеральний консул; 2) консул; 3) віце-консул; 4) консульський агент. Генеральний консул очолює генеральне консульство або консульський відділ дипломатичного представництва; консул — консульство; віце-консул — віце-консуль-ство. Останні також можуть бути помічниками або заступниками генерального консула. Віце-консул може виконувати обов'язки заступника консула. Консульський агент очолює консульське агентство. В Україні, як і в більшості держав, консульські працівники є службовцями міністерства закордонних справ і їм присвоюються дипломатичні ранги. У деяких країнах консульська служба відділена від дипломатичної, і консульським працівникам присвоюються спеціальні ранги. Хлави консульських установ призначаються державою, що представляється, і допускаються до виконання своїх функцій державою перебування. Вже відзначалося, що держава, яка представляється, надає главі консульської установи спеціальний документ — консульський патент. Цей документ засвідчує його посаду і містить, як правило, його повне ім'я і прізвище, клас, указівку на консульський округ і місцезнаходження консульської установи. Держава, що представляється, направляє консульський патент зазвичай дипломатичними шляхами уряду держави, на території якої глава консульської установи повинен виконувати свої функції.
Глава консульської установи допускається до виконання своїх функцій тільки після одержання дозволу (екзекватури) на це з боку держави перебування. Причому такий дозвіл, у якій би формі він не був виражений, іменується екзекватурою (не плутати з агреманом у дипломатичному праві). Держава, що відмовляє у видачі екзекватури, не зобов'язана повідомляти мотиви своєї відмови. З моменту отримання екзекватури вважається, що глава консульської установи приступив до виконання своїх функцій. З цієї ж дати визначається його старшинство стосовно глав консульських установ інших держав, розташованих у даному консульському окрузі. В Україні функції консулів України закріплені в Консульським статуті України 1994 року. Основною метою прийняття Консульського статуту України є визначення правових основ діяльності консульських установ України. Функції консулів України випливають із найменування глав і розділів II—VIII Консульського статуту України. Наведемо їх частково, стосовно до вищесказаного: II розділ. Функції консула стосовно юридичних осіб і громадян України. Розділ 3. Загальні положення; Розділ 4. Функції консула стосовно військового обліку громадян України; Розділ 5. Функції консула стосовно виконання доручень слідчих або судових органів України; Розділ 6. Функції консула з взяття і розірвання шлюбу, усиновлення (удочеріння), встановлення батьківства, опіки і піклування, реєстрації актів громадянського стану; Глава 7. Функції консула стосовно майна громадян України; Глава 8. Функції консула стосовно громадян України, які знаходяться під арештом, затриманих або позбавлених волі в іншій формі, котрі відбувають покарання або пропали без вісті; Глава 9. Функції консула з питань паспортів і віз; Глава 10. Функції консула з питань громадянства. Розділ III. Нотаріальні дії, консульська легалізація, консульський збір. Глава 11. Нотаріальні дії; Глава 12. Консульська легалізація; Глава 13. Консульський збір. Розділ IV. Функції консула стосовно військових кораблів і військово-допоміжних суден Військово-морських сил України. Розділ V. Функції консула стосовно суден України. Глава 14. Функції консула при приході і стоянці суден; Глава 15. Функції консула при відплитті суден; Глава 16. Функції консула у випадку корабельної катастрофи при аварії судна; Глава 17. Функції консула у разі хвороби або смерті членів екіпажа судна. Розділ VI. Функції консула стосовно цивільних повітряних суден України. Розділ VII. Функції консула стосовно засобів автомобільного, залізничного транспорту і суден річкового флоту. Розділ VIII. Функції консула з санітарної, фіто-санітарної та ветеринарної охорони. Глава 18. Функції консула з санітарної охорони; Глава 19. Функції консула з фітосанітарної та ветеринарної охорони. Консульські посадові особи, які знаходяться на дипломатичній службі в Україні, працівники консульських установ, котрі є громадянами України і постійно мешкають в Україні, знаходяться на державній службі в МЗС України. Консул України виконує функції, передбачені Консульським статутом і законодавством України. Консул, за дорученням МЗС України або глави дипломатичного представництва України в державі перебування, може виконувати й інші функції, але тільки в тому випадку, якщо вони не суперечать законодавству України, законодавству країни перебування і міжнародних договорів України. Консул виконує покладені на нього функції особисто, або доручає покладені на нього функції іншому консулу округу з усіх питань, пов'язаних із діяльністю консульської установи. Консул зобов'язаний не менше ніж один раз на рік проводити об'їзд свого округу. Скарги на дії консульських посадових осіб і працівників консульських установ розглядаються в порядку підпорядкованості. Консул України зобов'язаний уживати заходів для того, щоб юридичні особи і громадяни України користувалися в повному обсязі всіма правами, наданими їм законодавством держави перебування і міжнародними договорами, учасницею яких є Україна і держава перебування, а також міжнародними порядками. Консул зобов'язаний уживати заходів для відновлення порушених прав юридичних осіб і громадян України. У тому випадку, якщо після звернення консула до влади держави перебування не будуть відновлені права юридичних осіб і громадян України, консул зобов'язаний повідомити МЗС України і главу дипломатичного представництва України в державі перебування. Консул зобов'язаний приймати усні і письмові звернення юридичних осіб і громадян України.
Консул також приймає звернення іноземних юридичних осіб і громадян із питань, що стосуються виконання його функцій. Консул веде облік громадян України, які постійно мешкають або тимчасово знаходяться в його консульському окрузі. Консул України бере участь у проведенні політичних заходів: всеукраїнського референдуму; у виборах Президента України, депутатів Верховної Ради України (відповідно до законодавства України і країни перебування); допомагає у виконанні службових обов'язків членам державних делегацій України, народним депутатам України, представникам міністерств і відомств, органів місцевого самоврядування, а також керівникам державних підприємств і наукових установ, що знаходяться в межах його консульського округу. Консул інформує громадян України, які тимчасово знаходяться в його консульському окрузі, про законодавство країни перебування, а також про місцеві звичаї. Розпорядження консула, видані в рамках його повноважень, із питань, що стосуються перебування громадян України за кордоном, мають для них обов'язкове значення. Відповідно до Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року персонал консульських установ ділиться на три категорії: 1) консульські посадові особи, які перебувають на консульській службі і виконують консульські функції; 2) консульські службовці, які виконують адміністративно-технічну роботу; 3) обслуговуючий персонал. Консульські посадові особи повинні бути, як правило, громадянами держави, що представляється. Громадяни держави перебування або третіх держав можуть призначатися на консульські посади державою, що представляється, тільки з точно вираженої згоди держави перебування (стаття 22). Суверенним правом держави перебування є право в будь-який час повідомити державі, що представляється, про те, що та або інша консульська посадова особа є persona non grata, або що будь-який працівник консульського персоналу є неприйнятним. У такому випадку держава, що представляється, повинна відкликати цю особу або припинити її функції в консульській установі (стаття 23). Власті держави перебування (зазвичай міністерство закордонних справ) видають консулам консульські картки, що підтверджують їхнє посадове становище і наявність привілеїв та імунітетів відповідно до міжнародного права. Функції працівників консульської установи припиняються на таких підставах: а) повідомлення держави перебування державою, що представляється, про те, що її функції припиняються (відкликання); б) анулювання екзекватури (оголошення personanon grata); в) повідомлення державою перебування держави, що представляється, про те, що держава перебування перестала вважати його працівником консульського персоналу.
вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Міжнародне право: підручник - Международное право, европейское право
  2. Міжнародне право:10. Глава і персонал консульської установи - Международное право, европейское право
  3. Міжнародне право:13. Спеціальні місії - Международное право, европейское право
  4. Міжнародне право:9. Консульські представництва - Международное право, европейское право
  5. Міжнародне право:11. Консульські привілеї та імунітети - Международное право, европейское право
  6. Міжнародне право:12. Постійні представництва держав при міжнародних організаціях - Международное право, европейское право
  7. § 2. Правове становище іноземців у цивільному процесі - Гражданский процесс
  8. § 2. Моральність і ефективність діяльності суду та правоохоронних органів - Правоохранительные органы
  9. Розділ 5. Правовий статус фізичних осіб у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  10. Розділ 11. Шлюбно-сімейні відносини - Международное право, европейское право
  11. Розділ 13. Трудові відносини - Международное право, европейское право
  12. § 2. Принципи утворення адвокатури - Адвокатское право
  13. 1.3. Співвідношення державного управління і державної виконавчої влади - Административное право
  14. 3.2. Президент України - Административное право
  15. 3.3. Органи виконавчої влади - Административное право
  16. 3.5. Громадяни України та іноземці - Административное право
  17. 3.6. Об´єднання громадян - Административное право
  18. 7.2. Суб´єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки - Административное право
  19. 7.3. Основні напрями державного регулювання економіки - Административное право
  20. 8.1. Управління обороною - Административное право

Другие научные источники направления Международное право, европейское право:

    1. Тиунов. Международное гуманитарное право: Учебное пособие. 1998
    2. Фединяк Г. С.. Міжнародне приватне право (у запитаннях та відповідях). Навчальний посібник. 2000
    3. Ушакова Н.А.. Международное право: Учебник. 2000
    4. Шумилов В.М.. Международное публичное экономическое право. Учебное пособие. 2001