Джерела одорологічної інформації — це матеріальні об'єкти, які використовуються в розслідуванні як речові докази, наприклад грунт зі слідами запаху пальної рідини, потожирова речовина сліду пальця, пляма крові, частки зрізаних нігтів, волосся і т.п. Такі джерела досліджуються сучасними науково-технічними методами в експертних установах, де інформацію з речових джерел вилучають за допомогою технічних засобів (детекторів).

Проте можливий й інший спосіб — дослідження слідів запаху за допомогою біологічного детектора — нюху собаки, людини. У цьому випадку результат дослідження поки що не породжує доказів у процесуальному розумінні, хоча одержана інформація використовується для розкриття злочину, наприклад розшуку злочинця і речей, встановлення походження запаху.

Діями собаки (у Німеччині при митному огляді використовують чорних свиней) керує фахівець-кінолог.

Слідчий пропонує кінологу сліди, які можна використати, відмічає про це у протоколі, попереджує його не залишати своїх слідів і не пошкодити обстановку місця події. Якщо собака "взяв" слід на місці події, то це не виключає необхідності забору зразків запаху і консервації їх для використання як ініційованих.

Переслідуючи злочинця по запаховому сліду, кінолог підійшов до зупинки автобуса, де собака загубив слід. Він припустив, що злочинець сів в автобус і поїхав до наступної зупинки. Дібравшись до цієї зупинки, кінолог знову дав собаці "занюхати" зразок запаху з місця події і пустив його на вільний пошук. Собака обійшов автобусну зупинку і "взяв" слід, жий привів до запущеної сушарні льону, де і був виявлений злочинець.

Нюх дресированого собаки треба інтерпретувати як "біологічний" інструмент у руках фахівця, котрий досліджує запахове джерело. Подібно фахівцю, який застосовує, наприклад, хроматограф, кінолог детектує в джереті запахову речовину за допомогою свого "інструмента", котрим він володіє так, як і експерт хроматографом. Тому вилучена інформація в обох випадках мусить мати однакове процесуальне значення. Дегустатор на підставі свого нюху дає висновок про якість партії продукції, й' сортність і вид, що на практиці не викликає заперечень. Тому ві-

258

Глава 19. C.iirtii Janaxy (криміналістична одорологія)

домості, які кінолог дає в ході застосування службово-розшуко-вого собаки, в подальшому мають одержати статус доказів.

При розкритті злочину "по гарячих слідах" сліди запаху найчастіше використовуються дтя вибірки джерела запаху із запахів, які виявлені або зберігаються в картотеках (банках).

Вибірка — це оперативно-тактичний захід щодо застосування фахівцем біологічного "інструмента" — нюху службово-розшукового собаки для дослідження одорологічної інформації з метою встановлення джерела по запаху. Практична сутність вибірки полягає у знайденні собакою серед кількох запаху, однакового з тим, який був сприйнятий ("занюханий") нею як зразок. Ця фізіологічна діяльність собаки схожа з роботою сучасного технічного пристрою, який виділяє за заданими ознаками предмет — джерело запаху із сукупності йому подібних. У цьому плані аналогічною є діяльність дегустатора, котрий визначає конкретний запах парфумів серед багатьох зразків.

Вибірка — це діяльність, керована певною особою — кінологом. Вона здійснюється вдень у спеціальному приміщенні, захищеному від присутніх осіб скляною перегородкою. Об'єкти вибірки мають бути однаковими за матеріалом — носієм запаху, наприклад фланелеві серветки, шматки тканини, активована вугільна тканина (АВТ), за речами — носіями запаху, наприклад, не можна вибирати капелюх серед рукавичок, серветок, які використовуються як зразки-носії. Забороняється здійснювати вибірку безпосередньо серед людей.

Вибірка розпочинається повідомленням і роз'ясненням понятим та учасникам ії мети, їм пред'являються предмети — джерела запаху, законсервованого на місці події.

Досліджується цілісність упаковки, перевіряються печатки. Якщо у вибірці бере участь підозрюваний або обвинувачений, то перенесення його запаху здійснюється на серветку у присутності всіх учасників процедури, крім кінолога. Як зразки можна використовувати запахи учасників вибірки. Для цього досить кожному з них дати однакові фланелеві серветки і запропонувати витерти руки, обличчя, шию. Серветки із зразками запахів поміїцають у скляні банки. Особі, чий запах підтягає вибірці, пропонують вказати місце, як і де розмістити банку саме з його зразком. Останнє положення фіксується фотозйомкою і в протоколі. Потім запрошують кінолога, передають йому зразок законсервованого на місці події запаху і ставлять завдання: застосувати собаку для вибірки. У приміщенні, де розміщені досліджувані об'єкти, знаходяться тільки юнолог з собакаю. Учасники спостерії^ають за вибіркою через прозору перегородку або відкриті двері.

259

Розділ 4. Сліди людини

Звичайно вибірка проводиться три-чотири рази, при цьому шуканий запах обирається з п'яти-шести зразків. Рекомендується також застосувати не одного, а двох-трьох собак для забезпечення надійності результатів вибірки.

Оцінку доказового значення результатів вибірки слід здійснювати комплексно, виходячи з таких наукових положень:

—газоподібні речовини — це рівноправні речові джерела доказів;

—вибірка є діяльністю фахівця за допомогою відповідних знарядь;

—результати вибірки іноді можна перевірити сучасними технічними засобами;

—надійність результатів вибірки може бути встановлена кількісно імовірно-статистичним методом (М.Г. Собко).

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Що таке криміналістична одорологія? Що вона вивчає?

2. Назвіть джерела слідів запаху.

3. Назвіть види і властивості слідів запаху.

4. Розкрийте сутність методики роботи зі слідами запаху на місці пригоди. Назвіть засоби фіксації слідів запаху.

5. Що таке вибірка і яка її тактика?

6. Як використовуються сліди запаху в розкритті злочинів "по гарячих слідах"?