Кримминалистика

Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.1. — X.: КонCУM, Основа, 1999. — 416 с.
17.3. Методика криміналістичного дослідження
Криміналістичне дослідження письма здійснюється у двох формах: попередній і судово-експертній.

Попереднє дослідження письма здійснюється з метою одержання орієнтовної інформації органом дізнання, слідчим, проку-

7 'лава 17. Сліди навиків письма

рором, СУДОМ перш за все у стадії порушення кримінальної справи: при прийманні заяв, повідомлень про злочини, витребуванні документів. Перевірка матеріалів, котрі надійшли для порушення кримінальної справи, здійснюється шляхом їх попереднього дослідження, яке проводить стідчий, орган дізнання або прокурор. Використовуючи технічні засоби і консультації фахівців, вони встановлюють: вид матеріалу носія письма, його стан, різновид (машинописний, комп'ютерний, друкарський, рукописний), зміст, наявність змін, перекручень, правильність заповнення реквізитів тощо.

Якщо попереднє дослідження не дає змоги встановити особу автора письмового документа, слідчий аналізує ознаки письмової мови та почерку і самостійно проводить розшук автора письма.

СУТНІСТЬ такого розшуку полягає в розробці розшуко-вої таблиці (мал. 60). Послідовно виділяючи загальні та окремі ознаки, слідчий формує модель письмових навиків автора і документа, що досліджується. Потім він здійснює огляди документів у відділах кадрів, бухгалтеріях, лікувальних установах, спортивних організаціях, військоматах, де можуть зберігатися документи, виконані автором, який розшукується. Розшукна таблиця при цьому є орієнтиром, з яким слідчий порівнює досліджувані документи.

При встановленні схожості почерку або пишучого технічного засобу (друкарської машинки, принтера) слідчий вилучає документ і після порушення кримінальної справи призначає криміналістичну експертизу.

Коли слідчий у стадії перевірки не має припущень щодо автора письмового документа, а порушення кримінальної справи без цього неможливе, то він доручає органу дізнання здійснити розшук автора оперативним шляхом. Оскільки це відбувається в стадії порушення кримінальної справи, то процедура розшуку включає:

- розшук і вивчення документа — речового доказу;

складання розшукової таблиці;

- перевірку почерків;

попереднє криміналістичне дослідження.

Розшукова таблиця — це опис загальних і окремих ознак письмової мови та почерку документа, що досліджується. Загальні ознаки зазначаються на початку таблиці. Для опису окремих ознак аркуш поділяють на дві частини: в першій називають ознаку, а в другій подають її графічне зображення і роблять пояснення (див. мал. 60). В розшукову таблицю включають тільки стійкі окремі ознаки почерку, причому не більше семи-восьми.

8 ,.„,. 225

Розділ 4. Сліди людини Розшукова таблиця Загальні ознаки почерку 1. Високовироблений, петлеподібний, зв'язний 2. Форма руху — переважає лівоокружна. 3. Складність руху—спрощений. Окремі ознаки почерку Графічне зображення ознаки Характеристика ^ Складність руху—спрощений, петлі лівоокружні Жй^ Інтервальне з'єднання зустрічається рідко /J2"

9jeH- Зміна послідовності рухів п Специфічна форма закінчення руху в літерах Ц, Щ ї Рідка ознака — зміна напрямку руху в підрядковій петлі

Мал.60. Розшукова таблиця

Таким чином розроблюють рукописний або друкований текст і одержують модель комплексу письмових навиків особи, що розшукується.

Перевірка почерків. Розшукову таблицю розмножують і роздають оперативним працівникам, котрі й здійснюють розшук шляхом огляду документів у різних установах. Виявивши документи зі схожими ознаками письма, орган дізнання проводить попереднє розслідування за допомогою фахівця. Таке дослідження рівноцінне консультації, яку слідчий може одержати до порушення кримінальної справи.

Розшук автора за ознаками письма найчастіше здійснюється тоді, коли злочинець удається до анонімок, які він надсилає слідчим органам. У таких документах він змінює почерк, маскує стиль, грамотність та ін.

226

Глава 17. Сліди навиків письма

Відомі такі способи маскування: навмисна зміна почерку, скорописне маскування, використання стилізованого письма, письмо з переміною руки.

Скорописне маскування полягає у зміні ступеню виробленості почерку. При цьому змінюється загальний вигляд письма (його загальні ознаки): розмір, нахил, розгін та ін. Що стосується окремих ознак, то більшість з них залишається незмінною. Можна змінити форму ознак, збільшити довжину штриха по вертикалі, але неможливо змінити напрямок руху в достатньому тексті, наприклад правоокружний рух на лівоокружний. Тому встановити скорописне маскування нескладно, треба лише простежити кілька окремих ознак протягом кількох рядків тексту. Зміна окремих ознак — це вольовий акт, який різко уповільнює темп письма. При цьому втрачається зв'язність і змінюється виробленість почерку.

Використання стилізованого письма — це застосування для письма друкованих літер. Таке письмо виконується повільно. Внаслідок рутинності динамічного стереотипу серед друкованих літер зустрічаються письмові літери або їх окремі елементи. До письма друкованими літерами найчастіше вдаються тоді, коли потрібно приховати автора документа або при підробці посвідчень особи.

Письмо з переміною пишучої руки. На практиці зустрічаються документи, виконані як правою , так і лівою рукою. Лівору-чний почерк найчастіше має лівий нахил, напрямок руху у більшості є лівоокружним. При переміні руки з метою маскування змінюються темп і виробленість, втрачається зв'язність, в овалах з'являються кутастість, викривлення штрихів. При цьому окремі ознаки змінюються мало, оскільки автоматизований навик з однієї руки переноситься на іншу. Ідентифікувати автора за таким почерком дуже складно, але можливо, якщо правильно відібрати зразки для експертизи.

У м. Харкові група злочинців-гастролерів займалася підробкою залізничних квитків шляхом витравлення рукописного тексту і нанесення нового. Затриманий підозрюваний розповів, як він це робив. Слідчий відібрав експериментальні зразки і призначив почеркознавчу експертизу.

Виявилося, що тексти в залізничних квитках виконані не підозрюваним, оскільки почерк злочинця маловироблений, а слова "Ростов", "Курськ" у квитках написані високовиробленим почерком, мають значну зв'язність і ступінь автоматизації. Подальшим розслідуванням і перевіркою версії експерта слідчий встановив, що підозрюваний був лівшою, у квитки він вписував слова лівою рукою, а зразки виконав правою. Повторна експертиза ідентифікувала підозрюваного.

Якщо попереднє дослідження здійснюється в ході слідства, то криміналістичне дослідження письма (письмових і речових

227

Ро^дй 4. Сліди людини

доказів) слідчий проводить шляхом ОГЛЯДУ документів (ст. 190 КПК). У цьому випадку протокол огляду є джерелом доказів (ст. 65 КПК). Іноді результати такого дослідження можуть замінити результати експертизи, особливо при встановленні нескладних очевидних фактів, наприклад цілого за частинами макро-об'єктів при очевидності збігу країв лінії' розчленування. Якщо потрібні більш детальні дослідження, призначається судова експертиза.

Судово-експертне дослідження письма здійснюється спеціалістами на підставі постанови слідчого чи ухвали суду в спеціальних установах або поза ними.

Методика дослідження включає такі етапи: а) підготовку;

б) роздільне дослідження; в) порівняльне дослідження; г) оцінку результатів порівняння і формулювання висновків.

1. На підготовчому етапі експерт шляхом зовнішнього огляду визначає цілісність упаковки, наявність відбитків печаток та посвідчувальних надписів на них, перевіряє цілість доставлених матеріалів, і'х достатність і відповідність зазначеним у постанові;

знайомиться із завданнями дослідження і поставленими запитаннями, визначає можливість їх вирішення в рамках призначеної експертизи.

2. Роздільне дослідження розпочинається з огляду документів, що досліджуються (рукописні, машинописні), виявлення ознак письмової мови і почерку. Відібрані ознаки формують в сукупність, котру оцінюють як стійку, характерну для документа, що досліджується, відмічають варіаційність ознак письма і почерку, з'ясовують їх походження і зв'язок зі стійкою сукупністю ознак. Застосовуючи аналогічну методику, досліджують зразки письма (вільні та експериментальні).

3. Порівняльне дослідження проводиться зіставленням комплексу ознак, які характеризують письмо, що досліджується, з комплексом ознак, які мають зразки письма обвинуваченого (підозрюваного). Безпосереднє порівняння здійснюється зіставленням кожної ознаки по черзі одна з одною і в сукупності. При цьому увагу звертають на ознаки, що не збігаються, ступінь їх відмінності та відмічають їх повторюваність і причини походження.

4. На оціночному етапі експерт виділяє ознаки, що збігаються, в матеріалі, який досліджується, і зразках письма, з'єднує їх у сукупність і на підставі внутрішнього переконання та даних порівняння оцінює таку сукупність як індивідуальну, що належить одній особі. Разом з тим експерт аналізує нестійкі ознаки, виявляє їх походження і кореляційний зв'язок зі стійкими ознаками, які увійшли в індивідуальну сукупність. Потім експерт формулює свої міркування у висновку.

228

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.1. — X.: КонCУM, Основа, 1999. — 416 с. - Кримминалистика
  2. 15.1. Анатомічна будова шкірного покриву голови і криміналістичне значення його слідів - Кримминалистика
  3. 17.3. Методика криміналістичного дослідження - Кримминалистика
  4. 17.4. Підготовка матеріалу для криміналістичного експертного дослідження письма - Кримминалистика
  5. 22.6. Методика криміналістичного дослідження знарядь учинення злочинів та їх слідів - Кримминалистика
  6. 23.9. Дослідження матеріалів документів та засобів письма - Кримминалистика
  7. 8.5. Управління внутрішніми справами1 - Административное право
  8. 1.1. Поняття предмета криміналістики - Кримминалистика
  9. 1.3. Система криміналістики - Кримминалистика
  10. 2.4. Закони розвитку криміналістики - Кримминалистика
  11. 3.5. Види криміналістичної ідентифікації - Кримминалистика
  12. 5.2. Зв´язок криміналістики з юридичними науками - Кримминалистика
  13. 5.3. Зв´язок криміналістики з іншими науками - Кримминалистика
  14. 6.3. Сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в Україні - Кримминалистика
  15. 7.2. Класифікація засобів криміналістичної техніки - Кримминалистика
  16. 8.4. Технічні засоби експертного дослідження матеріальних джерел криміналістичної інформації (експертна техніка) - Кримминалистика
  17. 9.1. Поняття та класифікація техніко-криміналістичних методів - Кримминалистика
  18. 13.5. Збирання і використання джерел інформації про зовнішність людини для її розшуку і ототожнення - Кримминалистика
  19. 13.6. Особливості методики ототожнення людини - Кримминалистика
  20. 14.5. Основи методики дактилоскопічної експертизи - Кримминалистика

Другие научные источники направления Кримминалистика: