Кримминалистика

Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.1. — X.: КонCУM, Основа, 1999. — 416 с.
17.2. Ідентифікаційні ознаки письма
Для ототожнення особи за письмом необхідно виділити комплекс ознак письма, відображених у рукописному тексті документа. Ці ознаки формують у сукупність, котру при певних умовах оцінюють як неповторну (індивідуальну), що стає підставою для прийняття рішення про тотожність особи, яка писала цей документ. Такі ознаки називають ідентифікаційними і поділяють на дві групи: ознаки письмової мови та ознаки почерку.

216

/ 'лава 17. Сліди навиків письма

Ознаки письмової мови. Ознака письма — це властивість письмово-рухового навику, який відобразився в рукопису. Ознаки письмової мови відображають смислову сторону письма. Вони поділяються на загальні та окремі.

Загальні ознаки характеризують письмову мову людини в цілому, що дає змогу попередньо диференціювати авторів-виконавців рукописів перш за все за ступенем володіння письмовою мовою. До загальних ознак письмової мови відносять: 1) рівень володіння письмовою мовою, тобто ступінь грамотності; 2) рівень володіння лексичними і стилістичними ознаками письма.

Загальний рівень грамотності може бути високим, середнім, низьким. Грамотність визначається кількістю граматичних і синтаксичних помилок.

Лексичні ознаки є відображенням у змісті рукопису мовних засобів письма, якими володіє автор при вираженні своїх думок у рукописі, машинописному тексті та інших документах. До лексичних ознак звичайно відносять словниковий запас, фразеологію і зображально-виразові засоби.

Словниковий запас — це кількість слів, понять із різних галузей знань, якими оперує автор і які відображають рівень його культури, професіоналізму, начитаності, ерудиції. Він може бути великим, середнім і малим (бідність мови). Чим більший словниковий запас, тим грамотнішою вважається людина. Особливістю лексики є використання професіоналізмів (термінів, що відображають професію автора), жаргонних слів і виразів, архаїзмів (застарілих слів).

Фразеологія є розділом мовознавства, що вивчає усталені звороти мови, сукупність сполучень певної мови, запас слів, фонд фразеологічних одиниць '. Фразеологічні ознаки нерідко використовуються при дослідженні письмової мови. Усталені звороти, притаманні конкретній особі, наприклад "бачити наскрізь", "замилювати очі", "мати руку", характерні для осіб певної професії, середовища проживання і кола спілкування.

Зображально-виразові засоби слід розуміти як вживання у переносному значенні речень, зворотів слів, метафор, гіпербол, іронії, порівнянь, а також стилістичних фігур (риторичних запитань, антитез та ін.). Ступінь володіння такими засобами дає змогу судити про належність автора до певної групи осіб.

Що стосується стилістичних ознак, то слід зазначити, що стиль — це спосіб здійснення чого-небудь, який характеризується сукупністю своєрідних прийомів діяльності.

Тому стилістичні

Див.: Словник іншомовних слів. К., 1977. С. 722.

217

Розділ 4. Сліди людини

ознаки письма являють собою манеру викладення думок автором, збережену у побудові речень, їх довжині, синтаксичній структурі, побудові тексту в цілому. Стиль відображає використання мовних засобів у відповідності з функціональним значенням мови. Розрізняють такі стилі: науковий, публіцистичний, офіційно-документальний, літературно-художній, жаргонний, побутовий таін.

Ознаки письмової мови широко застосовуються для діагностичних досліджень, наприклад встановлення статі, віку, національності, району проживання, професії тощо. Вони є підставою для побудови розшукових версій на основі письмових або друкованих документів, які мають відношення до злочину, що розслідується.

Окремі ознаки — це відображення в тексті документа нави-кових особливостей конкретної людини. До них належать усталені лексичні та граматичні помилки, своєрідні конструкції речень, наприклад застосування дієслова наприкінці речення (у німецькій мові), усталене використання певних слів, професіоналіз-мії$, жаргонних слів тощо.

Письмова мова та її ознаки використовуються як у почеркознавчому, так і у авторознавчому дослідженнях. Проте головна їх мета — бути засобом ототожнення в авторознавчій експертизі при встановленні автора письма.

Автора письма слід відрізняти від виконавця. Автор відображає у своєму письмі інтелектуальні навики, а якщо він сам виконує письмо, то й графічні — почеркові навики. Виконавець відображає лише рухові навики, тобто ознаки почерку. Тому автора можна встановити як за ознаками письмової мови, так і за ознаками почерку, а виконавця — лише за ознаками почерку.

Ознаки почерку. Почерк — це не тільки графічна сторона письма, сутність якої полягає у збереженні думки автора графічними знаками мовного алфавіту, а й координована система рухів для автоматизованого відображення рухових навиків письма в рукопису. Ознаки почерку поділяють на загальні та окремі.

Загальні ознаки — це навики, які характеризують загальну побудову знаків алфавіту: розмір, нахил, розгін, які неважко помітити при огляді рукопису. До загальних ознак відносять ознаки розташування — топографічні, ознаки рухових навиків — виробленість почерку, складність рухів, ступінь зв'язності т:: ін.

1. Топографічні ознаки характеризують переважаючу орієнтацію, розташування письмових знаків на папері. Це своєрідна манера виділення тексту: написання і абзацу, підкреслення, використання скорочених слів наприкінці рядка, наявність полів

218

Глава 17. Сліди навиків письма

справа і зліва, розташування тексту відносно лінії рядка (понад лінією, під лінією), інтервали між словами, особливості розташування тексту в документі.

2. Виробленість почерку характеризує сформованість письмово-рухових навиків. Це здатність особи, яка пише, користуватися загальноприйнятою системою скоропису. Тому виробленість почерку є однією з головних і складних його ознак. Вона виражається у темпі, координації письма. Темп письма визначається часом, витраченим на виконання літер, слів, речень та всього рукопису. Розрізняють швидкий, середній та низький (повільний) темпи.

Ознака координації рухів припускає їх узгодженість при виконанні літер, особливість їх зв'язування. Ступінь координації рухів може бути високим, середнім та низьким. Координація у сполученні з темпом письма дає змогу поділяти почерки на висо-ковироблений (У), середньовироблений (2) та маловироблений (S) (мал. 56).

^а^ле^ ^

Л-t-

J

••г^.

219

^^SH^K^ А.^госп.^ іи.'ЬЬф/пу

^ J^ г о/с ^л ^ ^-о Л

<г.

Мал. 56. Виробленість почерку:

/ - високовиробленнн: 2 - середньовироблений: 3 - маловіїробленпи

Розділ 4. Сліди людини

Високовироблений почерк відрізняється високими темпом письма, ступенем координації рухів, ступенем зв'язності. Літери нерідко носять спрощений, нестійкий характер. Разом з тим особа, яка має такий почерк, може змінювати його на маловиробле-ний або середньовироблений, тоді як особа з маловиробленим почерком не може змінити його на високовироблений.

Середньовироблений почерк є характерним для осіб, у яких темп письма невисокий, координація рухів середня, зв'язність низька і не перевищує трьох літер. Форма літерних знаків більш відповідає, прописам, хоча й має ознаки змін. Такий почерк є більш стійким, ніж маловироблений.

Маловчроблепий почерк характеризується зупинкою формування письмово-рухових навиків на початковій стадії навчання. Тому в даному вилажу почерк спрощений, темп письма повільний, зв'язність низька, літери відрізняються від загальної форми прописів і втрачають деякі елементи. Такий почерк найчастіше притаманний малограмотним особам, які не мають письмової практики.

3. Ступінь складності рухів характеризує побудову почерку, спещіфіку сформованості письмово-рухових навиків у цілому, пристосованість їх до темпу письма. Тому почерки поділяють на прості 7, спрощені 2 та ускладнені 3 (мал. 57).

У простих почерках письмові знаки в більшості своїй відповідають формі стандартних прописів. У таких почерках стандартні знаки (літери) виконуються спрощено, і навпаки, в ускладнених почерках — ускладненими рухами, які прикрашають форму літери 3. Почерк вважається ускладненим, якщо більшість літер виконані ускладненими рухами.

4. Форма напрямку рухів характеризує структуру рухів відносно їх траєкторії. Ці рухи виконуються особою, яка пише, в площині паперу!.

До ознак форми напрямку руху відносять: переважаючу форму руху при виконанні окремих літер, знаків і правоокруж-ний 5 та лівоокружний 4 рух. Якщо більшість знаків виконується прямолінійно, почерк називають прямолінійно-кутастим 5. Якщо ж більшість знаків виконані петлевими, округлими рухами, то почерк вважають округлим. Напрямок руху є найбільш стійкою ознакою і його важко змінити.

Напрямок руху характеризується нахилом, розміром, розгоном (розставлення літер), зв'язністю і натиском.

і Класифікація і викладення загальних і окремих ознак почерку здійснюються на підставі теорії та практики почеркознавства, розроблених В.Ф. Орловою.

220

Глава 17. Сліди навиків письма

5. Нахил почерку визначають вертикальним розміщенням елементів письмового знака. Стандартний почерк має нахил 75° вправо і називається правопохилим. Якщо штрихи літери з лінією рядка утворюють кут 90°, то почерк є прямим. При нахилі штрихів знаків уліво почерк називають лівопохилим. Почерк, в якому кут нахилу штрихів літер складає 50°, іноді називають косопохилим (правим або лівим). Якщо у почерку є різні нахили літер до лінії' рядка, то він зветься змішаним. Нахил є однією з найменш стійких ознак.

0^ Qp^> SfGU^y fff^t/^Л, 8 ^ЄН(Г 'ЇЇСШІЄЄО f^t/^JL

Ґ^WWґ ^(ZU^W^wA^

оУ <^-

w щ tt

6>a T WU

С^А^КО^і -^tt^iAS >5 штрихов

^^^ a^ff^ 2-5 штрихов СМ^НосЛ W^CqA <3 штрихов

Мал. 57. Загальні ознаки почерку

6. Розмір почерку характеризує його висоту. Розрізняють такі почерки: дрібний — до 2 мм, середній — 2,5 мм та великий — понад 5 мм.

7.

Роуіч почерку характеризується відношенням висоти літери до й' ширини. Якщо ширина більша висоти, то такий почерк має великий розгін (розгонистий), при рівній висоті та ширині

221

Розділ 4. Сліди людини

ними елементами письмових знаків є:

штрихи (прямі, хвилясті), овали та півовали, петлі. Для опису ознак почерку його досліджують у цілому та поелементно. Перш за все у літері ВИДІЛЯЮТЬ КІЛЬКІСТЬ елементів, тобто рухів, якими вона виконана. Тому в конструкції літери (мал. 58,d) розрізняють: центральну частину (власне літеру) 2, надрядкову 3 і

літер — середній. Якщо висота більше ширини літер, то такий почерк називають убористим, стислим (6).

8. Ступінь зв'язності почерку характеризується кількістю знаків, виконаних без відриву пера (письмового приладдя) від паперу. За ступенем зв'язності почерки поділяють на зв'язний, коли об'єднано більше трьох знаків; уривчастий, коли кожний знак виконується окремо; середньозв'язний, якщо за один прийом виконується дві-три літери.

9. Натиск почерку характеризує розміщення точки прикладення найбільшої сили при виконанні знака. Натиск може бути рівномірним, розподіленим по всій довжині штриха; малим або великим, розміщеним уверху або внизу. При сучасних засобах письма (кулькових, капілярних) ця ознака виражена слабко.

Окремі ознаки почерку в літературі визначають як особливості виконання письмових знаків з точки зору відхилення і'х від типових прописів конкретної мови (української, російської, англійської та ін.), з яких починається навчання техніці письма в школі. Окрема ознака почерку являє собою матеріалізований прояв рухового навику, графічно відображеного в письмі.

Письмовий знак — літера звичайно виконується кількома рухами, які є її конструктивними елементами (мал. 58, а - г). Об'єднані в одне ціле елементи утворюють літери і знаки.

_^—^^ Конструктив-

Мал. 58. Елементи, що формують літери і знаки пропису

/__и

222

Глава 17. Сліди навиків письма

підрядкову /, а в окремих елеменгах — початок 7 і закінчення 5 pvxv; форму елемента — пряма 4, хвиляста 6; півовал 10, овал 8, петлі 9: форму і напрямок руху, спосіб їх з'єднання і відносне розміщення.

Усе різноманіття рухів, які відображують навики конкретної особи, в літературі класифікують по-різному. Так, І.Ф. Пантелеев розрізнює чотири групи окремих ознак, Д.У. Бабаева — шість, М.П. Яблоков розділяє концепцію В.Ф. Орлової і наводить сім груп окремих ознак. Ми підтримуємо концепцію В.Ф. Орлової і розглядаємо окремі ознаки почерку за її схемою. 1. Форма руху характеризує письмовий знак загалом та його елементи зокрема. Розрізняють спрощену 1 і ускладнену 2 форми руху (мал. 59), при виконанні окремих літер та елементів — петлясту, кутасту, хвилясту (3, 4).

10

11

12

223

Мал. 59. Окремі ознаки почерку

Розділ 4. Сліди людини

1. Напрямок руху письмового приладдя може бути право- або лівоокружним 5, підвідним або відвідним. Точка початку підвідного руху знаходиться уверху, а відвідного — унизу. Відвідний рух, як правило, є початком наступного елемента і з'єднанням з початком наступного знака.

3. Довжина руху — це характеристика розмірності руху при виконанні надрядкових і підрядкових елементів, а іноді й знака в цілому. Вона не вимірюється лінійкою, а приблизно оцінюється відносно розміру основної (центральної) частини літери 6.

4. Кількість рухів характеризує наявність у літері або елементі зменшення чи збільшення руху, що не відповідає конструкції письмового знака. Наприклад, у літері "г" — зменшення або збільшення довжини початкового елемента 7, а у літері "т" — заключного; у літерах "б" та "у" — збільшення рухів, які в конструкції не є обов'язковими, збільшення довжини при виконанні овалів, півовалів.

5. Безперервність руху характеризує спосіб з'єднання елементів у письмовому знаку, залежить від частоти відриву письмового приладдя від паперу. З'єднання елементів, коли закінчення попереднього елемента переходить у початок наступного 8, називають злитим. Якщо після закінчення руху (заключного штриха) утворюється перерва в русі для початку наступного, то таке з'єднання є інтервальним. У разі, коли між літерами утворюються розриви, то такий почерк називають незв'язним, оскільки письмові знаки виконуються уривчастими рухами.

6. Послідовність рухів має значення для тих літер, де прописами визначена послідовність виконання елементів. Порушення послідовності рухів утворює окрему ознаку. Так, у літерах "т", "ж", "н" визначений порядок нанесення елементів, спрощення такої послідовності іноді є стійким навиком 9.

7. Відносне розміщення рухів характеризує співвідношення розміщення точок початку і закінчення рухів 10- 11, вид обвідної верхніх і нижніх точок літер в окремому слові, рядку 10. Відносне розміщення точок початку і закінчення руху може бути верхнім, середнім або нижнім 77. Певне значення має розміщення точок перетину елементів літери 72.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.1. — X.: КонCУM, Основа, 1999. — 416 с. - Кримминалистика
  2. 17.2. Ідентифікаційні ознаки письма - Кримминалистика
  3. 1.3. Система криміналістики - Кримминалистика
  4. 3.2. Криміналістична ідентифікація — окремий метод науки криміналістики - Кримминалистика
  5. 6.3. Сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в Україні - Кримминалистика
  6. 7.2. Класифікація засобів криміналістичної техніки - Кримминалистика
  7. 8.4. Технічні засоби експертного дослідження матеріальних джерел криміналістичної інформації (експертна техніка) - Кримминалистика
  8. 9.3. Методи лабораторної криміналістики - Кримминалистика
  9. 13.1. Ознаки зовнішності людини та механізм їх відображення при вчиненні злочину - Кримминалистика
  10. 13.6. Особливості методики ототожнення людини - Кримминалистика
  11. 14.5. Основи методики дактилоскопічної експертизи - Кримминалистика
  12. 16.2. Види і характеристика властивостей-навиків людини - Кримминалистика
  13. 17.1. Поняття криміналістичного дослідження письма - Кримминалистика
  14. 17.3. Методика криміналістичного дослідження - Кримминалистика
  15. 17.4. Підготовка матеріалу для криміналістичного експертного дослідження письма - Кримминалистика
  16. 18.1. Звук як джерело криміналістичної інформації - Кримминалистика
  17. 18.4. Основи методики дослідження і використання звукових слідів при розслідуванні злочинів - Кримминалистика
  18. 23.2. Класифікація документів - Кримминалистика
  19. 23.6. Дослідження відбитків печаток і штампів - Кримминалистика
  20. 23.9. Дослідження матеріалів документів та засобів письма - Кримминалистика

Другие научные источники направления Кримминалистика: