Історія розвитку письма наочно відображає еволюцію людини. На певному етапі розвитку звукове спілкування (звукова мова) перестало задовольняти соціальні потреби людей. Акустичну інформацію, яка передається звуковою мовою, не можна було закріпити, зберегти у часі і тим більш передати.

Спочатку для передачі інформації людина застосовувала предмети матеріального світу, наприклад камені, раковини, залишаючи їх на місцях стоянок, на шляху слідування, повідомляючи таким чином про своє перебування або про шлях слідування.

На деревах вона залишала зарубки, на мотузках зав'язувала вузлики, нарешті стала малювати на стінах печер у місцях стоянок звірів, птиць, себе, сцени полювання, війни і т.п. Так з'явилися графічні ознаки, які є відображенням змісту думок людини, її слідів пам'яті. Виникло графічне письмо знаками, котре стало прообразом давньоєгипетського письма.

Малюнки-знаки з часом спрощувалися і набували форми абстрагованих від смислу знаків. Виникли клинопис, нарешті — фінікійське письмо, яке було початком фонетичного письма. В останньому окремі знаки стали означати фонеми, звуки, або окремі слова. Фонетичне письмо виявилося основою для виникнення грецького письма, в якому слова були розчленовані на літери, фонеми і стали алфавітом мови >.

Отже, письмо як засіб відображення і зберігання на матеріальному носії думок людини графічними знаками є однією з сторін соціокультури людства. У зв'язку з цим двоєдине поняття письма означає, з одного боку, смисловий зміст, а з другого — спеціальний графічний код, за допомогою якого зашифровано зміст письма. Якщо людині невідомий код-алфавіт, вона не спроможна встановити зміст письма.

У письмі розрізняють смислову (семантичну) сторону, яку називають лексикою, або письмовою мовою, та графічну (знакову) — почерк.

Письмова мова розкриває смисл написаного, а почерк характеризує, в якому алфавіті (ключі) виконано письмо. Тому

Див.: Різник А'/. Г. Письмо ішрифт.К., 1978.С.5 10.

215

Розділ 4. Сліди людини

почерк припустимо тлумачити як стійку, динамічну систему, що відображає програму графічної техніки письма, в основі якої лежить зорово-руховий навик виконання рукопису за допомогою системи рухів (за Р.С. Бєлкіним).

Отже, почерк є графічною стороною письма, його динамічною функцією, а письмова мова відображає його інтелектуальну функцію. Тобто письмова мова є відображенням інтелектуальних навиків людини, а почерк — динамічних.

Основа формування навиків взагалі — фізіологічна теорія І.П.

Павлова про динамічний стереотип. Навики письмової мови і почерку у цьому розумінні не є винятком, їм притаманні властивості та ознаки, відомі з психології та фізіології вищої нервової діяльності, а саме: динамічність, стійкість, автоматичність, варіативність, відображуваність.

Здавна письмо використовували при розслідуванні злочинів для встановлення особи, яка його писала, і пов'язаних з цим обставин. Спочатку досліджувалася лише графічна сторона письма, тому такий розділ дослідження письма називали каліграфією, графологією, а зараз — почеркознавством.

З розвитком вчення про письмову мову (семантичну сторону письма) у криміналістиці виник новий напрямок дослідження письма — авторознавчий (С.М. Вул, Л.Ю. Ароцкер), який разом з почеркознавством утворює криміналістичне вчення про письмо (навики письма), або криміналістичне дослідження письма. Останнє являє собою розділ криміналістики, який займається вивченням закономірностей формування письма і на їх основі розробляє методи і засоби дослідження письма з метою ототожнення автора-виконавця, а також встановлення інших фактів, пов'язаних з письмом.

Розрізняють таю види криміналістичного дослідження письма: 1) письмової мови; 2) почерку; 3) підписів; 4) змінених почерків і підписів; 5) стилізованого (друкованими літерами) і цифро-ъого письма.

< пред след >

вернуться к содержанию

вернуться к списку источников

перейти на главную страницу

Помощь с написанием учебных работ

Релевантная научная информация:

Другие научные источники направления Кримминалистика: