Кримминалистика

Перцептивний навик — автоматичне чуттєве відбиття добре знайомих об'єктів, тобто таких, які неодноразово сприймалися раніше. Перцептивні навики є основою пізнавання людей, предметів, явищ, подій реального світу. Зір, дотик, слух, нюх та інші органи чуттів суть канали одержання інформації про зовнішнє середовище. Уявні образи (сліди пам'яті) накопичуються в пам'яті людини й утворюють джерело ідеальної інформації про властивості людини. І.П. Павлов з цього приводу відмічав: "У нас від усіх інших подразників є сліди". Перцептивні навики дають змогу одержувати інформацію про деякі зовнішні ознаки людини — яка вона є: незграбна, кругла, гладка, шорстка, суха, волога, легка, важка і т.п.

Інтелектуальний навик — це автоматичний прийом, спосіб вирішення завдання, яке зустрічалося раніше. Тому такий навик має заздалегідь побудований алгоритм дій для вирішення однотипних завдань, ситуацій, що зустрічалися в минулому, оскільки вони формуються несвідомо. Так, більшість захисних рухів утворюються без участі свідомості (клишоногість при ході, спектральні переходи при мовленні, деякі ознаки почерку, звички і манера поведінки тощо), тобто виникають несвідомо.

У криміналістиці рухові властивості-навики можна класифікувати й за іншими підставами, наприклад: за їх функціональ-

208

Глава 16. Вчення про сліди навиків людини

HIM призначенням — локомоційні, комунікативно-мовні, професійні та навики здійснення злочинів (Г.0. Самойлов) або на спортивні, навчальні, трудові, побутові і т.п.; за ступенем виробленості — вироблені та невироблені; за ступенем засвоєння і автоматизації — знання, вміння, навик; за збереженням у часі — усталені (незмінювані) і відносно усталені (змінювані в межах ідентифікаційного поля); за ступенем регуляції і контролю — неконтрольовані свідомістю і контрольовані свідомістю і т.п.

Єдиної класифікації динамічних властивостей особи в криміналістиці поки що немає, мабуть тому, що зовнішньо прояв-лювані рухові реакції важно описати через цілісне сприйняття руху, що для точного описання вимагає деталізації, дискретного підходу. При цьому система діяльності має бути орієнтована відносно точок відліку. Тому в сучасній криміналістиці використовуються тільки навики ходи, письма і письмової мови, які можна виміряти, описати і подати як джерело кримшалістичної інформації в кримінальному судочинстві.

Інтелектуальний навик як слід пам'яті являє собою певний ступінь навчання (засвоєння) дій, що повторюються. Доведений до досконалості, тобто автоматичного руху, він є прийомом. У цьому плані навики є базою для формування тактики слідчих дій, оскільки слідча дія — це система ранжированих прийомів, яка використовується для найбільш ефективного досягнення мети. Інтелектуальний навик подібний конкретній програмі, котра пропонує, якими засобами і в якій послідовності належить діяти в типовій ситуації. У цьому зв'язку програмування планування розслідування і є практичною реалізацією інтелектуальних навиків.

Руховий навик є автоматизованим впливом суб'єкта на зовнішній об'єкт з метою його перетворення за допомогою рухів, які неодноразово здійснювалися раніше.

Руховий навик — це цілеспрямована перетворююча дія, яка здійснюється в ході взаємодії суб'єкта з об'єктивною реальністю. Автоматизований вплив являє собою сутність способу вчинення злочину, практичної реалізації мети. Якщо інтелектуальний навик є усталеним знанням, що сформувалося, — як діяти, то р у -ховий навик — це безпосередня дія суб'єкта, спрямована на зміну реального об'єкта. Тому руховий навик в психології розуміють як систему, до якої входять перцептивні та інтелектуальні навики. Останні управляють і контролюють перетворюючу діяльність на основі автоматичного відбиття об'єкта, що перетворюється. Тому рухові навики є відносно стійкими, опосередкованими зовнішніми умовами і поряд-

209

Розділ 4. Сліди людини

ком здійснення актів дій, спрямованих на перегворення реальних об'єктів.

Практика свідчить, що абсолютно однакових способів вчинення злочинів або злочинних діянь взагалі не буває. Разом з тим, окремі елементи навиків можуть бути однаковими.

Практичне використання функціональних властивостей людини в слідчій практиці поки що перебуває на органолептичному рівні, тому в орбіті джерел інформації знаходяться головним чином очевидці події, які є джерелами ідеальних слідів. Використання матеріальних слідів функціональних властивостей потребує інструментальних засобів їх виявлення, фіксації, дослідження. При цьому головне — це оцінка на основі знання властивостей навиків, таких , як динамічність, індивідуальність, стійкість, автоматичність, варіативність, відображуваність.

Динамічність навику. Фізіологією встановлений взаємозв'язок психіки людини з актами її руху. Рухові, спортивні, професійні, мовні навики є актами психічної дії і проявляють себе ззовні рухом м'язів і скелетної основи. Ще І.М. Сеченов зазначав, що "всі зовнішні прояви діяльності мозку можуть бути зведені до м'язового руху". Отже психічні акти зовні проявляють себе в русі м'язів або їх груп, спостерігаючи і "читаючи" які можна судити про психічний стан людини. Руки, ноги, пальці, корпус, голова, мовотворні органи можуть слугувати для генерації зовнипніх проявів навиків як елементів психомоторної діяльності. У більшості випадків вони здійснюються автоматично як реакції у відповідь на подразник, котрий зустрічався раніше, і відбивають емоційний стан, що використовується при спілкуванні як особис-тісне джерело інформації. Таким чином, динамічність навику — це його сутність.

Індивідуальність навику виражається в тому, що окремі його елементи (деталі) внаслідок своєї оригінальності набувають значення особливостей (особливих прикмет), притаманних властивостям лише конкретної особи. Тому індивідуальність не є копіюванням, повторенням дії (руху) в усіх найменших подробицях, вона індивідуальна лише як форма діяльності, оболонка, модель накопичених дій. Саме в такому плані навик індивідуальний, наприклад навик ходи, письма, конкретної професії тощо.

Будь-який автор виконує письмові знаки, копіюючи їх загальну будову, форму, однак при цьому він допускає якісь власні рухові елементи, котрі індивідуалізують його. З такої точки зору динамічний навик є індивідуальним як загальне. Зважаючи на це ознаки навиків поділяють на загальні та окремі.

210

Глава 16. Вчення про сліди навиків людини

Стійкість навику — це властивість, яку необхідно відрізняти від стійкості твердих тіл, де вона забезпечує збереження в просторі зовшшніх ознак. Стійкість навику людини є властивістю, придбаною внаслідок багаторазового повторення і утворення динамічного стереотипу, який лише відносно стійкий. Тому аналогічні ознаки стійкі взагалі і відносно стійкі зокрема. Інтелектуальний навик стійкий взагалі як образ дії, наприклад спосіб злому замка шляхом виривання дужки, але він відносно стійкий у тій структурі руху, які утворюють спосіб як єдине ціле. Отже, стійкість належить розуміти як відносну властивість навику.

Автоматичність (автоматизованість) навику є відносною особливістю, оскільки вона припускає не несвідому діяльність, а лише в якійсь мірі безконтрольну з боку свідомості. Звідси навіть високоавтоматичні навики, такі, як почерк, хода, можуть частково контролюватися людиною. Тому при відбиранні зразків почерку, ходи та інших динамічних навиків необхідно спостерігати за діями суб'єкта, оскільки він може перекручувати почерк та інттгі належні йому властивості-навики.

Автоматичність притаманна не всім навикам і залежить від виду діяльності. Так, науково-дослідницька діяльність завжди є усвідомленою і не може бути автоматичною, тоді як виробнича або побутова діяльність в своїх елементах повторюється неодноразово і набуває властивості автоматизму.

Таким чином, автоматичність слід розуміти як безконтрольне виконання лише окремих рухів у взаємопов'язаній системі, що являє собою діяльність як певний закінчений акт (спосіб злому, вчинення злочину, приховування слідів тощо).

Варіативність навику є слідством відносної стійкості, оскільки динамічна структура навику являє собою сукупність свідомих і несвідомих елементів рухів. Тому внаслідок умовнорефлекторної діяльності навику притаманна інваріативність, проте свідома діяльність створює умову варіативності руху, тобто навик має варіативність, що слід розглядати як допуск різних свідомих варіантів рухів у структурі навику взагалі. Тому варіативність можна інтерпретувати як реакцію у відповідь на зовнішні або внутрішні подразники.

Відображуваність навику — це реальна закономірність, властивість матерії, за допомогою якої об'єкт виділяє себе із середовища йому подібних. Динамічна властивість як рухова м'язова реакція приводить людину у взаємодію з матеріальним середовищем, внаслідок чого утворюються сліди властивостей на об'єктах матеріального середовища. Відображення навику, або відображуваність, є всезагальною властивістю будь-якого явища, події та матеріального утворення.