Кримминалистика

Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.1. — X.: КонCУM, Основа, 1999. — 416 с.
14.6. Сліди локомоційних навиків людини
Локомоція (від. лат. locus — місце, motio — рух) — це різні рухи людини, пов'язані з переміщенням й тіла у просторі. До ло-комоційннх рухів відносять ходу, плавання, біг, координацію людини в просторі. Локомоційні рухи є рефлекторним актом — навиком, який виникає в процесі навчання і життєвого досвіду.

188

Глава 14. СліОч рук і ні?

Вироблені локомоційні рухи стають навиковими моделями, які допускають їх координацію вищою нервовою системою.

Локомоційні рухи здавна приваблюють увагу криміналістів, оскільки їх сліди мають певну інформацію про особисті властивості людини, їх не можна ототожнювати зі слідами ніг, що вивчаються трасологією і відображають форму, розмір і розташування зовнішніх ознак слідоутворюючих об'єктів (боса нога, взуття). Локомоційні рухи, матеріально відображувані в слідах, безпосередньо майже не спостерігаються, оскільки вони є динамічними і сприймаються лише в русі. Тому локомоційний слід є відображенням властивості людини, він існує лише в процесі переміщення тіла у просторі (хода, біг, будь-яка діяльність). Саме тоді його можна спостерігати і фіксувати.

Зараз у теорії криміналістики досліджують, а на практиці використовують лише сліди ходи, бігу, які залишаються на місці вчинення злочину при переміщенні тіла людини у просторі. Механізм ходи є досить складним, його основу складають динамічні навики, обумовлені психічною діяльністю людини, його вищою нервовою системою і закономірностями механіки руху тіл. У спеціальній літературі при розгляді механіки ходи людини розрізняють шість фаз, що впливають на утворення слідів ніг.

Перша фаза — стопа ноги викидається уперед і, опускаючись, п'яткою торкається опори, на яку поступово переноситься центр ваги тіла. Потім стопа розпочинає здійснювати обертальний рух від п'ятки до носка — перекочуванням стопи. Останнє зберігається у двох наступних фазах. Оскільки центр ваги поступово переноситься на п'ятку ноги, що торкнулася опори, остільки в счіді п'ятка (каблук) має бічьшу глибину, ніж проміжна частина.

Друга фаза — стопа, продовжуючи перекочування, всією поверхнею вступає в контакт з опорою. Центр ваги тіла поступово переміщується в носок.

Третя фаза — при перекочуванні і зміщенні центру ваги до носка п'ятка поступово підіймається уверх і віддаляється від опори.

Носок повністю входить у контакт з опорою і вся вага тіла переміщується на нього. В той же час відбувається поштовх. Якщо опора є м'яким грунтом (пісок, сніг), то в носку сліду грунт зрушується назад.

Чепіверта фаза — після поштовху стопа відділяється від опори і піднімається уверх, у той же час друга нога здійснює третю фазу і центр ваги тіла переноситься на неї. Усе тіло зміщується у бік, наприклад, правої ноги, якщо рух розпочався з лівої.

П'ята фаза — піднята нога перебуває у вільному стані і здійснює маятникоподібний рух — виноситься уперед, відповідно корпус тіла нахиляється і рухається уперед.

189

Розділ 4. Сліди людини

Шоста фаза — піднята нога, здійснивши маятникоподібний рух, опускається п'яткою стопи на опору, і цикл повторюється знову, тобто людина перемістила своє тіло на крок уперед. Таким є механізм ходи.

Механізм локомоційних рухів при ході і слідоутворенні дає змогу пояснити появу заглиблень у п'ятці і носку сліду, зменшення довжини сліду внаслідок зрушення грунту в носковій частині і відрізняти сліди людини, що біжить, від слідів, які утворюються при спокійній ході або руху з вантажем. З позиції механіки хода — це поштовхоподібний рух, по черзі здійснюваний то правою, то лівою ногою. Тому корпус тіла розгойдується з боку в бік, що є однією з ознак ходи.

Локомоційні рухи, які проявляються при ході, бігу, орієнтуванні в просторі, тобто при збереженні вертикального положення, мають навикову природу. І.П. Павлов писав: "... ми знаємо, що і стояння, і хода, і взагалі урівноваження тіла в просторі — рефлекси". Динамічний стереотип локомоційних рухів, що сформувався, стає варіативною моделлю (відносно стійкою), контрольованою свідомістю. Для вивчення локомоційних рухів, матеріалізованих у слідах ніг, треба знати їх ознаки.

Ознаки локомоційних рухів, відображені в слідах ніг, утворюють поняття ознак ходи. Ходу та її ознаки можна вивчати органолептичне або фіксувати технічними засобами в момент злочинної діяльності людини, а також матеріальними слідами ніг, які залишаються на місці злочинної діяльності (місці події), шляхом застосування технічних вимірювальних засобів.

Хода як механічний поштовхоподібний рух характеризується: а) розмахом рук, ніг, тобто довжиною кроку правої та лівої ніг; б) поперечним розміщенням ніг, що відображається в ширині кроку; в) поворотом стопи навколо вертикальної осі ноги, що відображає кут розвороту стопи. Метричні параметри цих рухів є ознаками локомоційних рухів (ознаками ходи).

Для визначення метричних параметрів ознак ходи (локомоційних рухів) на місці події обирають доріжку слідів (не менше, як 5 пар слідів) і вимірюють її. Перш за все доріжку слідів фотографують способом лінійної панорами при вертикальному розташуванні фотокамери з висоти, не меншої 1,5 м (на такому панорамному знімку можна точно виміряти всі ознаки ходи). У криміналістиці запропоновано два методи вимірювання ознак ходи:

чеський і російський.

Згідно з рекомендаціями чеських криміналістів попередньо проводять дві лінії, які з'єднують внутрішні точки п'яток лівих і правих слідів, як показано на мал. 52 (пунктирні лінії). Відстань між цими лініями вимірюють і інтерпретують як ипірину кроку.

190

Глава 14. Сліди рук і ніг

Потім через нижні точки п'яток слідів проводять прямі лінії і по перпендикуляру до них вимірюють довжину правого (Б) і лівого (В) кроків. Вісь сліду проводять по внутрішньому краю сліду і вимірюють кут правого (?) і лівого (а) розворотів ступні. В чеській системі вимірювань прийнято визначати довжину подвійного кроку, яка являє собою відстань від п'ятки до п'ятки двох однакових кроків. Згідно з мал. 52 подвійна довжина правого кроку — Д, а лівого — Г.

Мал. 52. Система вимірювання ознак локомоційних рухів, запропонована чеськими вченими:

А - ширина кроку; Б - довжина правого кроку; В - довжина лівого кроку; Г- подвійна довжина лівого кроку:

a, ft - кут розвороту правої та лівої стопи

Мал. 53. Система вимірювання ознак локомоційних рухів, запропонована вітчизняними вченими:

МН - линія напрямку рухів; АБ. ВГ. ДЕ. ДЄ— довжина правих кроків, БВ, ГД, ЕЖ - довжина лівих кроків; ВЗ, ІЗ - ширина кроку; а - кут розвороту правої стопи; /З- кут розвороту лівої стопи; А.Б.В.Г.Д.Е. Є - лінія ходи

Російська система вимірювання локомоційних ознак є простішою і, на нашу думку, точнішою. Через центри п'яток (білі точки на мал. 53) одноіменних слідів проводять орієнтуючі лінії (пунктирні на схемі), а на місці події натягують шпагат. Потім центри п'яток з'єднують прямими лініями. Відстань між орієнту-

191

Розділ 4. Сліди людини

ючими (пунктирними) лініями (ВЗ, ІК) вимірюють і інтерпрету-ють як ширину кроку. Відстань по прямій від лівого сліду до правого (АБ) є довжиною правого кроку, а відстань від правого сліду до лівого (БВ, ГД, ЕЖ) — довжиною лівого кроку. Для вимірювання розвороту ступні правої та лівої ніг через середину сліду проводять вісь і вимірюють в градусах кути розвороту правої (а) і лівої (р) стоп. За російською системою вимірювань корисно по середині між орієнтуючими пунктирними лініями проводити лінію напрямку руху (МН), а ламану лінію, що з'єднує п'ятки слідів (А, Б, В, Г, Д, Е, Ж) називати лінією ходи. Зламаність лінії ходи свідчить про певні особливості локомоційних рухів при ході.

Таблиця 4

Імовірна версія щодо людини і особливостей її руху

І Чоловік | Жінка

нього зросту

Йшла дитина у віці доі 9 років ]

[ ший 14 років

Метрична характеристика ознак ходи

Середня довжина кроку 70 - 90 см Середня довжина кроку 50 - 70 см _-..-—

Лінія ходи наближається до прямої, довжина кроку Людина бігла велика, ширина кроку мала

Довжина кроку мала, ширина кроку велика, постав- Людина йшла з ван лення ступень ніг майже паралельне, на м'якому тажем грунті сліди глибокі

Ширина к-року велика, розворот ступень значний, "Хода моряка" довжина кроку середня

Довжина кроку мінлива, ширина кроку непостійна, Йшов п'яний лінія напрямку руху звивиста

натягнутому носками І назад

Зрушення грунту в каблуковій частині слідів, глиби- Людина йшла у взутті, на слідів більша в носку, розворот ступень невели- натягнутому носками кпи.

довжина кроку різна назад

І Довжина кроку коливається в межах 50 - 70 см, кут Йшла жінка середньо-розвороту стопи 12 - 18° го ЗРОСТУ

го зросту

- - -r-^'J

Довжина кроку коливається в межах 70 - 90 см, кут Йшов чоловік серед-

розвороту ступень невеликий нього зросту

Йшов підліток у віці від 9 до 14 років

Йшов підліток, стар-

rimu I J п/ч/;„

Довжина кроку в 2,5 разів більше довжини стопи Довжина кроку в 2,75 разів більше довжини стопи Довявіна к-року в 3 рази більше довжини стопи

Глава 14. Сліди рук і ніг

Прюкппі одержання іііформаїої, відображеної в слідах локомоційних ознак. Локомоційні ознаки - це рухові навики, які відображуються лише в сукупності матеріальних слідів ніг, залишених під час руху людини. Окремі і малі груші слідів, котрі не відбивають напрямок руху, є непридатними для визначення елементів ходи. Ознаки ходи (лінія напрямку руху, лінія ходи, довжина правого і лівого кроків, кут розвороту стопи правої і лівої ніг, ширина кроку) можуть бути виміряні лише на достатній кількості однойменних слідів, побудованих у систему, котра зветься доріжкою слідів. Для одержання відносно постійних результатів вимірювань ознак локомоційних рухів ігри огляді слідів ніг на місці події належить додержуватися таких правил:

1) доріжка слідів повинна мати не менше 20 слідів і пряму лінію напрямку руху; 2) вимірювання мають здійснюватися на місці події, а потім по панорамному знімку; 3) вимірюють усі ознаки в кожному сліді, а потім обчислюють середнє арифметичне значення ознаки, що відображується в протоколі огляду місця події.

Для висування версій щодо окремих властивостей і ознак людини за ознаками ходи належить враховувати деякі типові версії, висловлені вченими-криміналістами і підтверджені практикою. Зведена таблиця версій складена за літературними джерелами.

Ототожнення людини за ознаками ходи — досить рідке явище. Найчастіше елементи ходи свідчать про належність особи, яка залишила сліди, до певної групи за професійними ознаками (спортсмен, моряк, вантажник і т.п.).

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Дайте характеристику будови шкірного покриву тіла людини на різних ділянках (частинах).

2. На яких частинах тіла людини є папілярні узори, Придатні для ідентифікації? Назвіть їх види.

3. Що таке дельта? Скільки дельт у завитковому, петльовому та дуговому узорах?

4. Що таке пороскопія? Що вона досліджує?

5. Що таке еджеоскопія? Що вона вивчає?

6. Назвіть основні властивості папілярних узорів.

7. Розкажіть про механізм утворення об'ємних і поверхневих слідів.

8. Який механізм утворення забарвлених слідів? Чим він відрізняється від механізму утворення безбарвних слідів?

9. Назвіть об'єкти, на яких утворюються маловидимі та невидимі сліди. 7S-'07 193

Розділ 4. Сліди людини

10. Чим відрізняється маловіїдимий слід від невидимого?

11. Назвіть фізичні методи вияву слідів рук і ніг.

12. Назвіть і поясніть способи вияву слідів рук та ніг методом відбиття.

13. Назвіть способи вияву слідів рук методом адгезії. Які для цього використовуються технічні засоби?

14. Назвіть види сучасних порошків, що застосовуються для вияву слідів рук.

15. У чому сутність методики вияву слідів рук змочуванням і конденсації'?

16. Дайте характеристику способу вияву слідів парами йоду. Які технічні засоби використовуються для цього?

17. Яка сутність люмінісцентних методів вияву слідів рук? Які застосовуються технічні засоби?

18. У чому полягає сутність хімічних методів вияву слідів рук? Які використовуються засоби та речовини для цього?

19. Яка сутність радіографічного методу вияву слідів рук?

20. Назвіть способи і засоби фіксації слідів рук і ніг.

21. Як визначити руку за петльовим узором?

22. Поясніть основні етапи методики дактилоскопічної експертизи.

23. Що таке локомоційні сліди людини і які їх види?

24. Назвіть ознаки локомоційних рухів людини та порядок їх вимірів (російський і чеський).

194

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.1. — X.: КонCУM, Основа, 1999. — 416 с. - Кримминалистика
  2. 14.6. Сліди локомоційних навиків людини - Кримминалистика
  3. 1.3. Система криміналістики - Кримминалистика
  4. 11.4. Класифікація слідів злочину в криміналістиці - Кримминалистика
  5. 16.1. Поняття навиків і функціональних властивостей-ознак - Кримминалистика
  6. 16.2. Види і характеристика властивостей-навиків людини - Кримминалистика
  7. 16.3. Прийоми дослідження слідів динамічних навиків для одержання криміналістичної інформації - Кримминалистика
  8. 17.1. Поняття криміналістичного дослідження письма - Кримминалистика
  9. 17.2. Ідентифікаційні ознаки письма - Кримминалистика
  10. 17.3. Методика криміналістичного дослідження - Кримминалистика
  11. 17.4. Підготовка матеріалу для криміналістичного експертного дослідження письма - Кримминалистика
  12. ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК - Кримминалистика
  13. § 5. Функції трудового права України - Трудовое право
  14. Правова культура: поняття, структура, перспективи розвитку - Теория государства и права
  15. 3.2. Криміналістична ідентифікація — окремий метод науки криміналістики - Кримминалистика
  16. 4.1. Злочинна діяльність, її структура та елементи - Кримминалистика
  17. 4.2. Механізм злочинної діяльності та його відображення - Кримминалистика
  18. 8.1. Технічні засоби слідчого - Кримминалистика
  19. 9.2. Методи польової криміналістики - Кримминалистика
  20. 9.3. Методи лабораторної криміналістики - Кримминалистика

Другие научные источники направления Кримминалистика: