Кримминалистика

Фізичні методи. Основу фізичних методів складають об'єктивні закономірності і властивості фізичних тіл, що розглядають-

169

Розділ 4. Сліди людини

ся у фізиці та суміжних з нею галузях, а саме: відбиття, адгезія, конденсація, гальваностегія, люмінесценція, радіоактивність та ін.

Відбиття — фізичне явище матеріальних тіл, сутність якого полягає у поверненні світла об'єктом в оптичне середовище під час потрапляння його на межу розділу з іншим оптичним середовищем. Якщо поверхня предмета є ідеально рівною, відбувається дзеркальне відбиття, від нерівної поверхні здійснюється дифузне відбиття (розсіяне). Тому будь-яке нашарування або структурна зміна поверхні предмета порушує дзеркальність відбиття в місці розташування речовини сліду або зміни ії структури. Від сліду світло відбивається розсіяно, а від іншої поверхні — дзеркально. Тому слід стає видимим. Для виявлення невидимого сліду досить спрямувати на поверхню пучок світла, наприклад, кишенькового ліхтарика, освітлювача 01-19, 01-30 та ін. Таким чином виявляють потожирові сліди папілярних узорів на об'єктах з гладенькою, полірованою поверхнею.

Об'єкти можуть бути прозорими і непрозорими (мал. 45). Для виявлення невидимого сліду на непрозорому предметі на нього треба спрямувати паралельний пучок світла під деяким кутом, а спостереження здійснювати перпендикулярно до поверхні. На темному фоні буде видно світлий слід. Прозорі предмети (скло і скляні вироби) розглядають напросвіт, розташовуючи джерело світла з протилежного від спостерігача боку. У точці яскравого сприйняття сліду встановлюють фотокамеру і фіксують виявлений слід.

Мал. 45. Прийоми освітлення об'єктів при виявленні слідів рук:

/ — кососпрямоване; 2 - вертикальне; 3 — "напросвіт" (проходячий світ);

4 - точечне; 5 — розсіяне

170

Глава 14. Сліди рук і ніг

На шорстких поверхнях, які відбивають дифузно (розсіяно), потожировий слід не можна виявити шляхом огляду, оскільки речовина сліду і сама поверхня відбивають слід розсіяно. Отже, бачити корисний сигнал, відбитий від сліду, серед таких же сигналів слідоносія неможливо.

Адгезія — це властивість фізичних тіл прилипати до інших тіч, внаслідок чого виникає зчеплення поверхонь тіл. Свіжий слід папілярного узору являє собою відшаровану потожирову речовину, яка певний час залишається вологою і липкою. Якщо на ії поверхню потрапляють частки іншої колірної речовини, вони прилипають до на і слід стає видимим. Природно, вони прилипають і там, де немає потожирової речовини, тобто сліду, але адгезійні властивості поверхні слідоносія значно слабкіші властивостей потожирової речовини. Тому при струшуванні або видаленні порошку струменем повітря більша його частина залишається на папілярних лініях, утворюючих забарвлений слід.

Враховуючи сутність механізму виявлення невидимих слідів пальців рук і ніг адгезійним методом, можна зробити такі практичні висновки:

а) порошком можна виявляти потожировий слід лише до тих пір, доки речовина зберігає адгезійні властивості, тобто доки вона не висохла. Тому потожирові сліди при високих температурах зберігають адгезійні властивості менше, ніж при низьких. Можливість виявити порошками невидимий слід на предметі взимку значно більша, ніж на такому ж об'єкті влітку;

б) замість порошку можливе використовування будь-якої речовини, аби тільки вона була подрібненою і сухою, та щоб ії частки не злипалися. Порошки належить просушувати перед виїздом на місце події;

в) якщо за допомогою порошку не вдалося виявити невидимі сліди, це ще не означає, що на предметі їх немає. Можливо слі-доутворююча речовина втратила адгезійні властивості, наприклад потожирова речовина висохла і порошок вже не липне до на або прилипає там, де ії немає. Отже, для виявлення слідів належить застосувати інші методи, наприклад люмінесцентний, радіографічний та ін.

Порошки є найбільш поширеним засобом знаходження слідів рук. Виявлення невидимих слідів за допомогою порошків на основі їх адгезійних властивостей одержало назву порошкових методів.

Порошки поділяють на неорганічні, — це головним чином здрібнені метали (залізо, алюміній, мідь, кобальт, барій, свинець, цинк або їх окиси), та органічні, до яких відносять кам'яно-вугільні смоли, каніфоль, камфору, крохмаль. Можна використовувати навіть подрібнені стеблини рослин, кору, пи-

171

Розділ 4. Сліди людини

лок, спори. Головне, щоб порошок був сухим і подрібненим до певного ступеня, здатним прилипати. Криміналістиці відомо понад 300 видів порошків, застосовується ж значно менше.

Сучасна криміналістика використовує два види порошків:

немагнітні (звичайні) і магнітні.

Немагнітні порошки — це газова сажа, алюмінієва пудра (аргенторат), порошок бронзи, оксиду міді, барію, свинцю, крохмаль, каніфоль, органічні та синтетичні барвники — родамін, фуксін, метилен фіолетовий, блакитний та ін.

Магнітні порошки — це порошок відновленого воднем заліза різного помелу (№ 1, 2, 3 та 0), феромагнітне залізо, оксиди кобальту, нікелю.

Для виявлення сліду порошок треба нанести на поверхню, де прогнозується розташування сліду. Порошки наносять шляхом посипання або спеціальними пристроями: пензлями, пневматичними розпилювачами (мал. 46). При посипанні (насипанні) невелику порцію порошку наносять на об'єкт, наприклад лист аркуша, і, рухаючи останній, перекочують порошок по всій поверхні, а залишки зсиплюють в ємкість. Якщо предмет твердий і громіздкий, насипаний на нього порошок належить перемістити пензлем, здути, струсити. На вертикальні поверхні немагнітні порошки наносять дактилоскопічним волосяним (білячим, колонковим) пензлем або пневматичними розпилювачами.

Мал. 46. Дактилоскопічні пензлі і засоби виявлення слідів рук:

/ - магнітний; 2 — флеицевии: 3 - пуховий; 4 — аерозольний розпилювач;

5 — поліетиленовий механічний розпилювач

172

1 'лава 14. Сліди рук і ніг

Магнітні порошки наносять магнітним пензлем І (мал. 46). Якщо об'єкти мають горизонтальні поверхні, то порошок наносять посипанням.

Суміші порошків відрізняються від немагнітних і магнітних тим, що вони мають не тільки адгезійні, а й інші властивості, наприклад люмінесцентні, завдяки яким виявляють невидимі сліди на кольорових поверхнях, спостерігаючи люмінесценцію в ультрафіолетових променях. Комбіновані порошки-суміші включають як органічні, так і неорганічні порошки. Нижче наведено рецепти універсальних сумішей-порошків (світлої та темної) для роботи на темних і світлих об'єктах (у %).

Світла суміш Темна суміш

оксид свинцю — 60 оксид кобальту — 60 оксид цинку — 3 родамін — З каніфоль — 37 каніфоль — 37

Співробіниками УВС Івано-Франківського облвиконкому розроблені нові суміші на основі йоду, аеросилу, свинцевих білил, двоокису титану (модифікація "Анатаз"), зеленого пігменту на основі талька (дитячої присипки) і речовин, що люмінесціюють. Нижче наведено відповідні рецепти (у г).

Суміш № 1 Суміш № 2

двооксид титану — 6 м арганцево-цинковий феріт — 5 алюмінієва пудра — 2 двооксид титану —1 кристалічний йод —1

Суміш № З

малахіт—10 аеросил А-380 — 4 оксид свинцю — 4 йод—4

Суміш №5

малахіт — 5 сажа— 2 аеросил— 2

Суміш №7

малахіт — 2 люмінор жовто-зелений —1

Суміш №9

аеросил А-380 — 2 люмінор жовто-зеоений — 2 сажа — 1

Суміш №4

тальк—1 йод—1 крохмаль—1

Суміш №6

малахіт — З пігмент зелений — 2

Суміш №8

двоокис титану — 2 люмоген оранжевий —1

Суміш № 10

білила свинцеві — 8

сажа —24 аеросил гідрофобний — 4 порошок алюмінієвий — 2

173

Розділ 4. Сліди людини

лок, спори. Головне, щоб пороііюк був сухим і подрібненим до певного ступеня, здатним прилипати. Криміналістиці відомо понад 300 видів порошків, застосовується ж значно менше.

Сучасна криміналістика використовує два види порошків:

немагнітні (звичайні) і магнітні.

Немагнітні порошки — це газова сажа, алюмінієва пудра (аргенторат), порошок бронзи, оксиду міді, барію, свинцю, крохмаль, каніфоль, органічні та синтетичні барвники — родамін, фуксін, метилен фіолетовий, блакитний та ін.

Магнітні порошки — це порошок відновленого воднем заліза різного помелу (№ 1, 2, 3 та 0), феромагнітне залізо, оксиди кобальту, нікелю. Останнім часом на основі феромагнітного заліза виготовлені кольорові порошки-суміші: світлі — "Опал", "Топаз"; червоно-коричневі — "Рубін", "Гранат"; темні — "Сапфір", "Агат".

Для виявлення сліду порошок треба нанести на поверхню, де прогнозується розташування сліду. Порошки наносять шляхом посипання або спеціальними пристроями: пензлями, пневматичними розпилювачами (мал. 46). При посипанні (насипанні) невелику порцію порошку наносять на об'єкт, наприклад лист аркуша, і, рухаючи останній, перекочують порошок по всій поверхні, а залишки зсиплюють в ємкість. Якщо предмет твердий і громіздкий, насипаний на нього порошок належить перемістити пензлем, здути, струсити. На вертикальні поверхні немагнітні порошки наносять дактилоскопічним волосяним (білячим, колонковим) пензлем або пневматичними розпилювачами.

Мал. 46. Дактилоскопічні пензлі і засоби виявлення слідів рук:

/ - магнітний; 2 — фленцевин: 3 — пуховий; 4 — серозольний розпилювач;

5 — поліетиленовий механічний розпилювач

172

1 'лава 14. Сліди рук і ніг

Магнітні порошки наносять магнітним пензлем 1 (мал. 46). Якщо об'єкти мають горизонтальні поверхні, то порошок наносять посипанням.

Суміші порошків відрізняються від немагнітних і магнітних тим, що вони мають не тільки адгезійні, а й інші властивості, наприклад люмінесцентні, завдяки яким виявляють невидимі сліди на кольорових поверхнях, спостерігаючи люмінесценцію в ультрафіолетових променях. Комбіновані порошки-суміші включають як органічні, так і неорганічні порошки. Нижче наведено рецепти універсальних сумішей-порошків (світлої та темної) для роботи на темних і світлих об'єктах (у %).

Світла суміш Темна суміш

оксид свинцю — 60 оксид кобальту — 60 оксид цинку — 3 родамін — З каніфоль — 37 каніфоль — 37

Співробіниками УВС Івано-Франківського облвиконкому розроблені нові суміші на основі йоду, аеросилу, свинцевих білил, двоокису титану (модифікація "Анатаз"), зеленого пігменту на основі талька (дитячої присипки) і речовин, що люмінесціюють. Нижче наведено відповідні рецепти (у г).

Суміш № 1 Суміш № 2

двооксид титану — 6 марганцево-цинковий феріт — 5 алюмінієва пудра — 2 двооксид титану —1 кристалічний йод —1

Суміш № З

малахіт—10 аеросил А-380 — 4 оксид свинцю — 4 йод—4

Суміш № 5

малахіт — 5 сажа— 2 аеросил—2

Суміш №7

малахіт — 2 люмінор жовто-зелений —1

Суміш №9

аеросил А-380 — 2 люмінор жовто-зелений — 2 сажа — 1

Суміш №4

тальк—1 йод—1 крохмаль —1

Суміш №6

малахіт — З пігмент зелений — 2

Суміш №8

двоокис титану — 2 люмоген оранжевий —1

Суміш № 10

білила свинцеві — 8

сажа—24 аеросил гідрофобний — 4 порошок алюмінієвий — 2

173

Розділ 4. Сліди людини

Суміші мають добру ступінь адгезії і проявляють сліди на різних поверхнях. Порошок білого кольору дає хороші результати на металевих і дерев'яних предметах, забарвлених масляною фарбою, на натуральній і штучній шкірі, міді, бронзі та ін., суміш темного і темно-коричневого кольору — на папері, картоні, фаянсі, склі, струганому дереві та ін.

Сумшгі № 3,5, 10 проявляють старі сліди пальців рук, а суміші № 1, 5, 6, 8, 10 — сліди рук на фарбуваннях автомобілей, сейфів та інших металевих об'єктів.

Забарвлені сліди можна зафіксувати порошками-сумішами на носії шляхом їх термічної обробки (підігріванням сірником, над електроплиткою). Крім того, такі сліди люмінесціюють в ультрафіолетових променях, що дає змогу сфотографувати їх без фону слідоносія.

Вид порошку підбирається з урахуванням поверхні, на якій залишений слід. У таблиці наведені дані для підбору порошків при виявленні невидимих слідів рук і ніг на різних об'єктах.

Таблиця З Матеріал поверхні носія Порошок, що рекомендується Біла глазурована плитка, віконне скло Темна універсальна суміш, порошкоподібне залізо, щитоподібне залізо, вуглекислий свинець Полірована деревина, органічне скло Особливо дрібне пилоподібне залізо, вуглекислий свинець Алюмінієва фольга, оцинковане залізо Темна універсальна суміш, вуглекислий свинець Фрукти (яблука, груші), стругане дерево, фанера, обгортковий, газетний, писальний папір Пилоподібне залізо Папір крейдяний, предмети, забарвлені білою масляною фарбою Газова сажа, пилоподібне залізо

Змочування — новерхневе фізичне явище, що виникає при стиканні рідини з твердим тілом. Існують тіла, які змочуються і не змочуються. Жир не змочується водою. Тому це явище покладене в основу виявлення слідів рук і підошов ніг водними розчинами барвників.

Якщо у водний розчин барвника, наприклад фіолетових, синіх чорнил, занурити об'єкт з латентним слідом, то барвник змочить тільки ті ділянки сліду, де немає потожирової речовини. Отже, слід стає видимим на забарвленому фоні документа. Потім документ злегка промивають (купають).

174

Глава 14. Сліди рук і ніг

Явище змочування дає змогу пояснити сутність виявлення слідів рук на предметах витягнутих із води. Експериментами М.К. Губушкіна (1965), В.М. Єфимчука і В.М. Салтевського (1976) було встановлено, що на скляних, металевих полірованих, пластмасових, синтетичних ламінірованих покриттях, консервних банках, що перебувають у стоячій воді (озері, ставку, калюжі), потожирові сліди зберігаються до 20 діб. Після витягнення з води предмет належить висушити і обробити порошками оксиду міді, пилоподібного заліза та ін., в залежності від виду поверхні. Наприклад, вдавалося виявляти сліди пальців рук навіть на трамвайному квитку, що пролежав три доби в калюжі.

Конденсація — ущільнення, згущення, перехід речовини з газоподібного стану в рідкий або твердий, кристалічний. Це фізичне явище становить сутність методів виявлення слідів парами йоду, кіпоттю свічки, що горить, металами, розпиленими у вакуумі.

Сутність даного способу полягає в тому, що частки твердої речовини, які перебувають у газоподібному стані, вибірково конденсуються і таким чином забарвлюють слід або поверхність слідоносія. Внаслідок цього слід стає видимим — забарвленим або незабарвленим.

На основі явища конденсації розроблені два методи виявлення потожирових невидимих слідів пальців рук: обкурювання парами йоду і вакуумне напилювання (перший застосовується в слідчій практиці, другий — в експертній).

Обкурювання парами йоду. Йод є галогеном. За будь-якої температури він переходить із твердого стану в газоподібний, минуючи рідкий, при цьому кристалізуючись, тобто цей стан не є "парами йоду", як вважають в навчальній літературі. Пара — це молекулярний стан речовини, а пари йоду — зважені кристалики, сукупності молекул. Якщо старанно здрібнити йод, то його порошок можна безпосередньо наносити на поверхню, що обробляється, наприклад, посипанням або волосяним пензлем. Зараз існують два методи виявлення слідів парами йоду: безпосереднє нанесення йоду на об'єкт у сумішах і обкурювання слідів парами йоду.

Методи безпосереднього нанесення йоду на об'єкт. У склянку досить помістити кілька кристаликів йоду і накрити ії шматочком прозорого скла (органічного скла). Через 10-15 хвилин скло внаслідок конденсації покриється частками йоду (набуває коричневого кольору). Потім його належить прикласти до того місця документа (предмета), де ймовірно знаходиться слід, і він стане видимим, оскільки частки йоду забарвлять потожирову речовину в коричнуватий колір. Процес можна прискорити, якщо склянку підігрівати. Виявлений слід належить негайно сфотографувати,

175

Розділ 4. Сліди людини

оскільки він через 5-10 хвилин випаровується. Позитивною якістю такої методики є те, що процедуру можна повторювати. При ньому слід залишається незмінним, що дуже зручно — слід можна виявити і сфотографувати, не змінюючи документ.

Останнім часом для безпосереднього впливу на слід йоду його стали наносити в суміші з порошками крохмаля, скла. Відомі три суміші: "Крайод", запропонований вченими Чехії та Польщі (суміш йод-крохмаль у відношенні 1:10); "Тканол", запропонований криміналістами Росії (суміш йод - крохмаль у відношенні 1:8); "Кристал" (суміш йод—скло у відношенні 1:10). Суміші наносять на об'єкт волосяним пензлем або насипанням з наступним перекочуванням і струшуванням порошку. Цим засобом можна ефективно виявляти сліди на папері, тканинах і невеликих предметах.

з.

Мал. 47. Загальний вигляд деяких йодних трубок для сублімації парів йоду:

а - йодна трубка з ручним підогрівом (/ - відвідна лійка; 2 - волого-поглинаюча речовина; 3 — скляна трубка; 4 — кристалічний йод;

5 - груша для прокачування повітря); б - йодна трубка з електричним підогрівом (/ - електронагрівач); в - вертикальна скляна трубка для водного і хімічного підогріва (/ — краники); г - субліматор з водним підогрівом (В. Єфімчука)

176

Глава 14. Сліди рук і ніг

Виявлення слідів обкурюванням парами йоду. Метод обкурювання є найбільш поширеним на практиці і в експертних дослідженнях. Основу його становить природна властивість йоду сублімуватися, тобто переходити з твердого стану в газоподібний (зважений). Для сублімації сконструйовано низку приладів-субліматорів. Найпростіший з них являє собою скляну трубку З (мал. 47,д). В останню кладуть кристалічний йод 4, до одного кінця приєднують гумову грушу 5, а до другого — лійку на гумовій трубці І. Трубку тримають у руці, під впливом теплоти якої йод випаровується. Прокачуючи повітря за допомогою груші, підводять пари до потрібного місця на об'єкті і виявляють слід.

Прилади для сублімації парів йоду одержали назву йодних трубок. На мал. 47 представлено кілька варіантів трубок, які розрізняються лише способом підігріву.

Найбільш складною є методика виявлення потожирових слідів рук на тканинах з дрібним переплетенням ниток (тик, поплін, шовк, коленкор).

Сконструйований автором водяний субліматор (мал. 48) підігріває пари йоду до температури 60 - 85 °С і спрямовує їх на

Мал. 48. Субліматор парів йоду (В.Єфімчука):

- побутовий термос; 2.5 - краники; 3 — груша; 4 - скляна йодна трубка;

6 - пробка термоса; 7 - ліпка

177

Розділ 4. Сліди людини

досліджуваний об'єкт. При наявності на тканині потожирового сліду кристалики йоду конденсуються на волокнах тканини, які несуть жирову компоненту, забарвлюючи слід по всій його товщині. Обробка здійснюється до тих пір, поки на місці сліду не утвориться жирова пляма. Потім обробку припиняють і спостерігають за випаруванням (вивітрюванням) йоду з плями. Як тільки слід стає розрізнюваним, його фіксують порошком відновленого воднем заліза або фотографуванням.

Відомий випадок, коли фахівцям удалося виявити сліди пальців рук злочинця на жіночому поясі (атласному) через 13 діб після зґвалтування і вбивства. Вони були придатними для ідентифікації і дозволили ототожнити злочинця.

Метод вакуумного напилювання, також оснований на явищі сублімації. Цей лабораторний метод використовується поки що тільки в експертній практиці і його суть полягає в наступному. Досліджуваний об'єкт розміщують у дзвоноподібну камеру (мал. 49), із якої відкачане повітря. Потім у ній спалюють (випаровують) метал (срібло, цинк та ін.). Сублімовані частки металу осідають на речовині сліду або його носії, залишаючи слід неза-барвленим. Цей метод, розроблений Ю.В. Ярославом, дає гарні результати при виявленні слідів на металах, фаянсовому посуді, а іноді й на тканинах за умови точного прогнозування розташування сліду, оскільки великі об'єкти в камеру можна помістити лише частинами.

Гальваностегія є лабораторним методом виявлення слідів рук. Розглянемо його. У гальванічну ванну занурюють досліджуваний об'єкт і подають постійну електричну напругу. Внаслідок електролізу на поверхні об'єкта, де відсутня потожирова речовина, осідає метал, а слід залишається чистим і, таким чином, видимим. Цей метод придатний для виявлення слідів на металевих об'єктах, наприклад на фольгових ковпачках для закупорки скляного посуду, фігурних меблевих ручках, коли слід розташований на угнутих поверхнях.

Люмінесцентний метод — це прийом виявлення слідів як у польових, так і в лабораторних умовах. Спосіб базується на фізичному явищі люмінесценції речовин під впливом випромінювання енергії електромагнітного спектру.

Люмінесценція — це світіння деяких тіл, що збуджуються різними джерелами. В криміналістиці застосовують як ультрафіолетове, так і інфрачервоне випромінювання, тому й люмінесценцію називають як ультрафіолетовою, так і інфрачервоною. Першу можна спостерігати неозброєним оком, а другу — тільки

178

Глава 14. Сліди рук і ніг

за допомогою спеціальних приладів. Джерелами ультрафіолетових променів, що використовуються для виявлення невидимих слідів рук на місці події, є УК-1, "Фотон", УФО-4А (див. мал. 3). Джерела когерентного випромінювання (лазерні) — найбільш удосконалені засоби збудження люмінесценції, проте вони поки що є лабораторними.

Мал. 49. Виявлення слідів рук методом вакуумного напилювання:

а — пристрій для вакуумного напилювання (1 - вакуумна камера ("колокол"); 2 - досліджуваний предмет; 3 - пристрій для випаровування металу); б - виявлений слід

Хімічні методи. При застосуванні цих методів хімічна речовина вступає в реакцію з потожировою і утворює забарвлене з'єднання в тих місцях, де розташовується слід. Внаслідок чого він стає видимим. Як хімічні реактиви-проявники здавна використовують водний розчин азотнокислого срібла (ляпісу), розчин нінгідрину або алоксану в ацетоні.

Розчин нінгідрину готують за добу в пропорції 0,5 - 1,5 г на 100 см3 чистого ацетону. Розчин ляпісу наносять на документ і виставляють на світло для проявлення сліду, після чого його фотографують. Нінгідрин наносять пульверизатором або тампоном, потім залишають документ на 4 - 6 годин. Сліди проявляються і набувають бузкового забарвлення. Алоксан розчиняють у таких самих співвідношеннях, що й нінгідрин. Він виявляє сліди

179

Ро'зділ 4. Сліди людини

приблизно за той же проміжок часу і забарвлює їх в оранжевий колір. Виявлення слідів нінгідрином і алоксаном можна прискорити, якщо після нанесення розчину підігріти об'єкт, наприклад прогладити праскою. Проте із зменшенням часу виявлення втрачається якість слідів. Найкращі результати виявлення давніх (до року) слідів отримують тривалим проявленням при відсутності світла. Для цього на об'єкти наносять розчин нінгідрину або алоксану, потім документи залишають у темному приміщенні і спостерігають за ними протягом 10-15 діб. Виявлені при таких умовах сліди звичайно проявляються чітко без фонового забарвлення.

Розуміння сутності хімічного методу виявлення потожиро-вих слідів дає змогу шукати й інші проявники, котрі, як і нінгід-рин, вступали б у реакцію з речовиною сліду і утворювали б забарвлене з'єднання. На кафедрі криміналістики Київської ВШ МВС СРСР у 1976р. під орудою В.М. Єфимчука був розроблений так званий метод перманганату калію і винайдена нова речовина, яка дозволяє виявляти сліди пальців рук. Для виявлення слідів таким чином належить приготувати водний розчин марганцевокислого калію в пропорції 0,8 - 1,0г на 60,0 см3 дистильованої води. До розчину перед вживанням додають 0,2 - 0,8 см3 концентрованої сірчаної кислоти — відбувається хімічна реакція і утворюється марганцева кислота (сильний оксидатор). Якщо тепер об'єкт занурити в розчин, то марганцева кислота проявить слід і забарвить його в коричневий колір.

Цей метод дуже вигідний — виготовлений розчин можна зберігати тривалий час, перед уживанням додаючи до нього сірчану кислоту. Крім того, розчин є дешевим, і його можна виготувати в будь-яких умовах. А втім хімічні методи виявлення слідів рух мають серйозний недолік — їх застосування пов'язане з пошкодженням документа, який забарвлюється.

Радіографічний метод. Його сутність полягає в тому, що досліджуваний об'єкт, на якому припускається наявність слідів, опромінюють потоком нейтронів, внаслідок чого деякі елементи, що входять до складу потожирової речовини (натрій, калій, кальцій, фосфор), стають радіоактивними. При контакті об'єкта з фотографічною плівкою в місцях розташування сліду відбудеться засвічування фотоемульсії. Залишається тільки проявити плівку — слід на ній буде чорним на білому фоні.

Фіксація слідів рук і ніг. Виявлені сліди рук і ніг фіксують загальними методами й засобами: протоколюванням, копіюван-

180

Глава 14. СлііЛ рук і ніг-

ням, моделюванням, фотографуванням, вилученням слідів безпосередньо з носієм, на якому виявлений слід.

Спосіб фіксації і технічні засоби, що застосовуються, залежать від багатьох чинників: виду сліду, характеру об'єкта-носія, речовини сліду та ін. У будь-якій ситуації треба мати на увазі, що сліди папілярних узорів рук і ніг мають складну структуру і дослідження LX здійснюється на мікроскопічному і макроскопічному рівнях. Тому копіювання будь-якими технічними засобами, безсумнівно, зменшує шанс мікроскопічного дослідження, наприклад пороскоігічного, еджеоскопічного. Отже, на місці події' краще використати перш за все неушкоджувальні методи виявлення слідів, такі, як візуальний огляд, а також застосувати оптичні засоби, люмінесцентні, рентгенографічні, фотографічні методи. Наприклад, скляні об'єкти немає необхідності оброблювати порошками, оскільки потожирові сліди завжди можна виявити оглядом на просвіт. Порошкові методи рекомендують для виявлення слідів на шорстких об'єктах, папері, фруктах, шкірі, тканинах тощо. Особливо обережно належить працювати з аргенто-ратом — зайвий порошок на пензлі може пошкодити (забити) слід і зробити його непридатним для ідентифікації.

Забарвлені і видимі сліди вилучають разом із слідоносіями (пляшки, склянки, шматки скла, документи, деталі машин), з об'ємних слідав виготовляють зліпки. Забарвлені порошками сліди також рекомендується вилучати разом з об'єктом-слідоносієм, і лише у випадках, коли предмет є громіздким і його неможливо вилучити, застосовують копіювання на дактилоплівки та їх замінювачі. Виявлені хімічними методами сліди не підлягають копіюванню, слід фотографують крупномасштабно, а документ вилучають і відповідним чином упаковують. Взагалі належить пам'ятати правило: сліди пальців рук виявлені різними засобами на місці події бажано доставити фахівцю в оригіналі. Будь-яке копіювання призводить до втрати частини відображеної інформації.

Для копіювання застосовуються дактилоплівки, відфіксова-ні фотоплівки і фотопапір, липкі стрічки типу "Скотч", "Лейкопластир" тощо. Як зліпкові матеріали використовують стоматологічний гіпс, пасти "К", "Сіеяаст".

Сліди, виявлені парами йоду, фотографують або копіюють на спеціальні плівки — ортотолідінові, крохмальні, декстринові. Проте відкопійовані сліди втрачають багато ознак. Тому виявлений парами йоду слід доцільніше вилучати разом з об'єктом, а фіксацію його у лабораторних умовах доручити фахівцю.

181