Кримминалистика

Мал. 38. Будова шкірного покриву (шкіри) людини на різних ділянках тіла:

/ - на обличчі; 2 - на долонях, підошвах ніг; 3 - на інших ділянках

Дерма, що перебуває під епідермісом, має численні горбики, які називаються дермальними сосочками. На більшій частині тіла сосочки розташовані хаотично і тільки на долонях рук і підошвах ніг вони розміщені рядами. Останні покриті епідермісом і утворюють валики-складки, видимі неозброєним оком — папілярні лінії (від лат. papilla — сосочок). Усередині сосочка знаходиться потова залоза, протока якої виходить на гребінець папілярної лінії і утворює отвір, який зветься порою (мал. 39). Пора — це вирвоподібний отвір з нерівними краями, з якого постійно виділяється потова речовина. Оскільки на долонях немає жирових залоз, то при торканні предмета рукою утворюється потовий слід. Проте сліди рук найчастіше називають не пото-

162

Глава 14. Сліди рук і ніг

вими, а потожировими. В дійсності так воно і є, оскільки потові сліди утворюються тоді, коли руки старанно вимиті і не забруднені.

Мал. 39. Схематична будова папілярної лінії в розрізі:

/ — пора; 2 — епідерміс; 3 — дерма;

— сосочковий шар; 5 - потова залоза

Валики розташовані паралельно, рядками, тому між ними є борозени, а разом борозенки і валики, згинаючись, утворюють узори, які називаються папілярними. Особливо складну будову вони мають на ніг-

тьових фалангах.

На нігтьових фалангах пальців папілярні лінії розпочинаються на одному боці і закінчуються на іншому, утворюючи майже прямі лінії. Лише на нігтьових фалангах лінії підіймаються уверх, згинаються і утворюють дуги, петлі, завитки (круги), які являють собою власне папілярні узори (мал. 40).

1 2 З

Мал. 40. Форма папілярних узорів на нігтьових фалангах пальців рук і ніг:

/ —дугова: 2 - петляста; 3 - завиткова (кругова)

б*

163

Розділ 4. Сліди людини

Найпростішим f дуговий узор 7 — такий, коли папілярна лінія, плавно підіймаючись на одному боці і досягнувши певної висоти, плавно опускається на протилежному боці. Іноді папілярна лінія, піднявшись уверх, згинається, і зробивши петлю, повертається на той же бік, утворюючи петельний узор 2.

Круговий, або завитковий, узор 3 є найбільш складним. Піднявшись уверх, папілярна лінія може утворити круг або спіраль, може повернутися на той же самий бік чи закінчитися на протилежному боці. Зону центральної частини визначають таким чином. Праворуч і ліворуч узору знаходяться дельти — розгалуження ліній на дві: одна йде уверх, друга — униз і закінчуються на другому боці. Верхній і нижній рукави (лінії) дельт обмежують площу, яка утворює центральну частину завиткового узору.

Ліни папілярного узору, розташовані за межами центральної частини узору (мал. 41), називаються зверху — дистальними (7), унизу—базисними (4), а бокові—літеральними (2).

Мал. 41. Слідоутворюючі зони папілярних узорів:

а - на долонних поверхнях (7 — зап'ясток; 2 — канал зап'ястка; 3 — ліктьове підвищення;

4 - променеве підвищення; 5 - зона променевого зап'ястка);

б - на пальці (/ -дистальна частина; 2 - латеральні, бокові зони;

З — центральна частина: 4 — базисна частина)

Дутова, петляста і завиткова форми будови узору є загальними ознаками, оскільки близько 65 % ydx узорів складають петлі, ЗО % — завитки і 5 % дуги. Окремі ознаки будови папілярного узору зосереджені у будові окремих ліній, відносному розташуванні цих деталей, а також у мікроструктурі пор.

164

Глава 14. Сліди рук і ніг

Кожна папілярна лінія має зовнішні особливості будови у вигляді розривів, роздвоювань, злиття, стовщень тощо, які звуться деталями або окремими ознаками (мал. 42).

Мал. 42. Ознаки будови папілярних узорів:

/ - вершина петлі; 2 — гачок; 3 — розрив; 4 - відрізок; 5 - точка; 6 - дельта; 7 — початок лінії; 8 — мостик;

? - островок; 10 - вила

При розгляді папілярної лінії з лупою на ії гребені можна бачити будову пор, які мають форму багатокутників, стволів з нерівними краями, що дає змогу відрізняти їх одну від одної. Краї папілярних ліній є також нерівними, мають форму згинів і сприймаються як звивиста "берегова лінія" (мал. 43). Особливості будови пор 7 і країв 2 папілярних ліній є окремими ознаками, сукупність яких використовується для ототожнення. Таким чином, ознаки папілярних узорів допустимо розглядати на макрорів-ні: до них відносяться загальна фор-

окремиТ' дЙлеи мал- 43 Пороскопічні.таеджеоскопіч-Г. • ні ознаки папілярних ліній при велико-папілярних узорів му збільшенні:

(центральної час- , , ' .. . . .„

• . 7 - форма пор: 2 - форма країв папілярних ліній ТИНИ, ДСЛЬТ 1 ПОТО- • "

ків ліній, що знаходяться за межами центрального узору).

У сучасній криміналістиці дактилоскопію розглядають як роздої трасології, котра вивчає властивості і ознаки папілярних узорів рук і ніг, методи і засоби їх виявлення та дослідження з метою одержання криміналістичної інформації.

165

Розділ 4. Сліди людини

Криміналістичне дослідження пор як джерел інформації для розшуку і ототожнення людини називається пороскопією, яка складає відділ дактилоскопії.

Криміналістичне дослідження нерівностей будови країв папілярних ліній на долонних поверхнях рук і підошвах ніг утворює відділ дактилоскопії, який називається еджеоскопією (від лат. edgeo — край, окрайка, гр. skopeo — дивлюсь).

Загальні й окремі ознаки будови папілярних узорів мають три властивості, завдяки яким можна ідентифікувати людину, а саме: індивідуальність, відновлюваність і відносну незмінюваність.

Індивідуальність — це фундаментальна властивість папілярних узорів, суть якої полягає в особливостях будови шкіри на долонних поверхнях рук і підошвах ніг. Кожний узор формується в процесі внутрішньоутробного розвитку, пов'язаний із спадковістю і протягом усього життя людини залишається незмінним. Якщо епідерміс ушкоджується, через деякий час узор відновлюється. Анатомічна будова узору змінюється при глибоких ушкодженнях дерми — сосочкового шару (опік, поріз, розрив). На цих ділянках виникають шрами, рубці, які в свою чергу стають ознаками.

Відновлюваність папілярного узору як властивість шкірного покриву тіла людини взагалі дає змогу використовувати сліди пальців рук, коли пальці після здійснення злочину були травмовані і на узорах виникли шрами, рубці.

Відносна незмінюваність як властивість пов'язана з індивідуальністю і відновлюваністю. З ростом і розвитком людини папілярні узори збільшуються в розмірі, лінії узору стають товщими, з'являються зморшки, складки, "білі" лінії. При цьому загальна форма і розташування окремих ознак в узорі залишаються незмінними. Це дає можливість ідентифікувати людину за слідами пальців рук, нанесених з великим розривом у часі.

Однакова анатомічна будова і властивості папілярних узорів рук і ніг припускають однаковий механізм утворення слідів під час механічної взаємодії. Сліди рук і ніг є контактними, утворюються за рахунок речовини, котра виділяється шкірою або випадково потрапила на її поверхню. Речовина може бути кольоровою (барва, кров, пил, бруд) і безбарвною (піт, різні рідини штучного походження). Тому сліди можуть бутті забарвленими і безбарвними (невидимими, слабковидимими). Якщо слідосприй-маючий об'єкт є пласпічним, в такому вилажу утворюються об'ємні сліди. При дотику до твердого предмета виникають поверхневі сліди.

166