Кримминалистика

Ознака — це сторона предмета, те, чим вона відрізняється від їй подібних (M.I. Уємов). Ознака — це межа якості об'єкта, його форма, розмір і відносне розташування частин цілого, за допомогою яких можна "визначити або описати об'єкт" (M.I. Кондаков). Ознака являє собою зовнішній вигляд, вона є очевидною і доступною щодо безпосереднього сприйняття.

Властивість — це частіше за все внутрішня сторона об'єкта, ії якість, вміщена в зовнішні обриси будь-якого тіла. Через те в більшості випадків властивість є неочевидною, оскільки це внутрішня якість об'єкта (твердість, радіоактивність, пружність, теплопровідність тощо).

Отже, ознаки і властивості притаманні будь-якому матеріальному об'єкту. Люди і речі (предмети) являють собою матеріальні утворення, кожний з них займає певний об'єм матеріальної субстанції, обмеженої просторовими границями, які утворюють зовнішню "оболонку", або зовнішність (лат. habitus). Зовнішність є очевидною, вона і виділяє предмет у просторі. Тому ії відмітні особливості — це зовнішні ознаки, або ознаки зовнішності. Будь-які об'єкти матеріальної живої та неживої природи характеризуються зовнішніми ознаками і внутрішніми властивостями.

Зовнішність (зовнішній вигляд) людини — це фізична сторона, ознаки якої здавна використовуються для розшуку і ототожнення людей, кримінальної реєстрації злочинців, у судовій експертизі тощо. З цією метою вони є класифікованими, а їх назви уніфікованими згідно з міжнародними стандартами, що дозволяє використовувати їх у боротьбі із злочинністю на міжнародному рівні, через Інтерпол.

Зовнішні ознаки поділяють на анатомічні (власне зовнішні) і внутрішньо-структурні, які називаються властивостями.

140

Глава IS. Сліди-ознаки зовнішньоїбудови людини, габіпюлояя

Анатомічні ознаки — це уроджені особливості форми, роз-Niipy і розташування (локалізації) окремих частин тіла людини, які дозволяють виділяти її як звичайне фізичне тіло. Фігура, зріст, постава, форма обличчя, спинка носа, розмір лоба, рота, будова шкіри на пальцях рук і підошвах ніг— усе це зовнішні ознаки людини. Вони відбивають зовнішню сторону анатомічної будови на відміну від її внутрішніх властивостей, що характеризують якісно-кількісну структуру тканин на молекулярно-клітинному та генетичному рівнях '.

Криміналістичне вчення про зовнішні (фізичні) ознаки людини, які використовуються для ототожнення людини, останнім часом одержало назву криміналістичної габітології (від лат. habitus — зовнішність, гр. logos — вчення). Габітологія вивчає зовнішні ознаки людини, закономірності їх зміни у часі, способи і засоби фіксації та використання їх з метою розшуку і ототожнення людини. Тому до ознак зовнішності некоректно відносити елементи ходи, голос, навики — це біологічні властивості людини, внутрішні особливості, які виявляються зовні лише під час діяльності (русі, певній роботі), тобто взаємодії суб'єкта.

Крім поняття "криміналістична габітологія" (М.В.

Серед ознак зовнішності в криміналістиці належить розрізняти не тільки власне ознаки будови тіла людини, а й окремих її частин: шкірних узорів на пальцях рук і ніг, будову зубів, шкірного покриву обличчя, зокрема шкіри губів, щік, лоба, кінчика носа, вушної раковини. Кожна група об'єктів дослідження утворює підрозділи габітології, наприклад капілярні узори рук і ніг вивчає дактилоскопія (від гр. daktilos —палець, skopeo — спостерігаю). Вивчення ознак будови зубного апарату як розділу габітології допустимо за аналогією називати дентоскопією (від лат. dento — зуби), або криміналістичною дентологією, а

' У 1985р. англійський вчений А.Дреффріс запропонував метод іденіифікації людини за невеликими частками тканин, які містили хоча 6 один геном. Цей метод був названий "ДНК-дактилоскопія", оскільки дослідження здійснюсіься на рівні молекули ДНК. Метод освоєний і в Україні, але він ще перебуває у стадії удосконалення і практичної перевірки. Слід зазначити, що це не метод ідентифікації в криміналістичному її розумінні, а встановлення лише загального джерела походження, оскільки порівнювані сателіти молекули ДНК завжди залишаються самостійними об'єктами, тотожними кожний самому собі. Крім того, автор методу допускає збіг результатів дослідження в одному випадку на 100 млрд.

141

Розділ 4. Сліди людини

вчення про шкірні покриви відкритої частини обличчя — криміналістичною дермоскопією (від лат. derma—шкіра). Таким чином, криміналістична габітологія як розділ криміналістики включає: 1) власне габітологію — вчення про зовнішність;

2) дактилоскопію; 3) дентоскопію; 4) криміналістичну дермоскопію обличчя.