Кримминалистика

Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.1. — X.: КонCУM, Основа, 1999. — 416 с.
13.1. Ознаки зовнішності людини та механізм їх відображення при вчиненні злочину
У механізмі вчинення злочину люди є основними джерелами криміналістичної інформації. Людина як суб'єкт взаємодії' та слі-доутворення являє собою один з багатопланових об'єктів живої природи. Складною і багатогранною є її роль у структурі злочинної діяльності, оскільки суб'єкт займає перше місце — без нього немає злочинної діяльності, а отже, й події злочину.

Перебуваючи на вищому сгупені розвитку і організації матерії, людина володіє найбільшою кількістю властивостей і ознак, що дає змогу відрізняти й від об'єктів живої та неживої природи, виділяти та ототожнювати. Тому властивості і ознаки людини слід розглядати як властивості та ознаки об'єкта, котрий володіє біологічною сутністю, і як матеріального утворення, що має фізичні начала.

З давніх часів філософи розглядали людину дуалістичне, як істоту, що об'єднує біосоціальне з його тілесною організацією. Отже, людині властиві фізичні начала як будь-якому матеріальному об'єкту та біологічні — як об'єкту, що володіє мисленням та сустнльною свідомістю. Тому людині притаманні три види слідів-властивостей: фізичні, біологічні та соціальні.

До останнього часу в криміналістиці при дослідженні слідів людини звертали увагу на відображення ознак зовнішньої анатомічної будови тіла та його частин (рук, ніг, зубів), сліди яких утворюються внаслідок механічної взаємодії. Таке вузьке визначення людини як слідоутворюючого об'єкта не відбиває його біологічні та соціальні властивості, які мають інформаційне значення для встановлення і ототожнення особи. Отже, на місці події суб'єкти злочину — люди залишають сліди-властивості (фізичні, біологічні та соціальні), які несуть інформацію про людину.

Фізичні властіюості характеризують будову тіла як будь-якого матеріального утворення.

Усяке матеріальне тіло займає

Глава її. Сліди-ознаки зовнішньої будови людини, габітолигія

певний простір, тому воно "виділяється з решти світу за допомогою більш чи менш чіткої просторової межі" (0.1. Уємов). Людина у цьому плані не є винятком, ознаки й зовнішньої будови — це просторові межі — форма, розмір, і розташування їх відносно один одного дають змогу виділити та індивідуалізувати суб'єкта.

Разом з тим, розглядаючи людину як фізичне тіло, не слід забувати, що людина є особою, котрій притаманні соціальні властивості, які проявляються в суспільній, економічній, духовній та іншій діяльності. Крім того, людина в нашій державі — це громадянин України, наділений конституційними правами, свободами і обов'язками перед суспільством. Тому усі прийоми та методи одержання інформації про людину і від людини мають відповідати принципам гуманносгі, а діяльність осіб, котрі займаються збиранням доказів, повинна носити законний характер.

Фізичні властивості людини поділяють на два види: 1) зовнішні, або анатомічні; 2) внутрішні, або структурні.

Зовнішні, або анатомічні, які характеризують будову тіла та його частин, зокрема корпусу, голови, обличчя, рук, ніг, зубів, шкірних покривів долонних поверхонь рук, ггідошв ніг. Саме ці ознаки частин тіла людини найчастіше використовуються для його розшуку і ототожнення. На цій підставі побудовані дактилоскопічна експертиза, портретно-криміналістична експертиза особи, криміналістичні обліки, інформаційно-довідкові системи;

Внутрішні, або структурні, які характеризують зовнішню будову тканин, органів, різних виділень людського організму в процесі його життєдіяльності. На підставі властивостей будови встановлюють групову належність крові, частин тканини, що відділялися (нігті, епідерміс), різних виділень (сперма, піт, сеча).

Таким чином, зовнішня і внутрішня організації таїа людини як відображуючого об'єкта є джерелами інформації про ознаки зовнішньої будови та його внутрішні властивості. У наслідок механічної взаємодії людини з матеріальним середовищем відбувається елементарне відображення, тобто копіювання зовнішніх контурів одного об'єкта або його частин на другому, наприклад утворення слідів рук, ніг, губ, зубів та інших частин тіла людини.

Біологічні властивості відбивають функціональну діяльність людини, характеризують її як живу біологічну систему, що функціонує в соціальному середовищі. Тому біологічні властивості є властивостями-навиками, уміннями та прийомами здійснювати конкретні рухи, наприклад, при виконанні письма, певної роботи, ходьби, виголошенні промови тощо. Ці властивості-навики відображаються в матеріальному середовищі у вигляді слідів рукописного тексту в док)'ментах, доріжки слідів, здійсненої роботи, наприклад пошитого взуття, виготовленого знаряддя зброї таін.

137

Розділ 4. Сліди людини

У літературі до біологічних властивостей людини нерідко відносять стан здоров'я, зовнішній вигляд, кров, волосся, слину та інші об'єкти, називаючи цю групу природно-біологічними джерелами інформації (П.П. Цветков). Не вдаючись до дискусії щодо правомірності такої класифікації, зазначимо, що людина як ви-сокоорганізована і соціально-біологічна істота виділяє себе з оточення йому подібних трьома біологічними властивостями:

динамікою, голосом та мовою.

Динамічні властивості — це рухові навики, які відображаються в процесі руху джерела як матеріально, так і ідеально (сліди ходи, особливості почерку, голосу, манери поведінки, жестикуляція тощо). Такі джерела є речовими, але вони відрізняються від слідів крові, волосся, часток тканин, котрі відділилися від людини і втратили свою біологічну сутність. Тому частки, які відділилися від тіла людини, обгрунтованіше відносити до слідів-предметів, слідів-речовин органічного походження. У них відсутні динамічні властивості.

Голос як властивість людини є джерелом звукових слідів, сприймаючи які люди спілкуються між собою і розрізняють один одного. Інформація, відображена у звуковому сліді, характеризується достатньою стабільністю фізичних параметрів, дає змогу формувати індивідуальні комплекси ознак та ідентифікувати людину за голосом і звуковою мовою.

Мова слугує засобом спілкування людини, головною її властивістю, реальним життям особи в ії постійному спілкуванні (Ф.Т. Михайлов). Тому й інформація, яку людина відображає за допомогою мови, є вельми різноманітною. Мова — джерело інформації широкого плану.

У криміналістичному аспекті людина розглядається як об'єкт розшуку і ототожнювання, яким він виступає під час розслідування злочину. Тому досліджуються не всі види інформації, яку відображає мова, а тільки усна і писемна.

Соціальні властивості характеризують людину як особу на рівні індивідуальної та суспільної свідомості, його відношення до закону, суспільства, моральних і етичних цінностей. В літературі особистісні властивості класифікують за різними підставами. Здається доцільним усі соціальні властивості об'єднати у п'ять груп: персонографічні; психофізіологічні та психічні;, світосприй-мальні; виробничо-ділові; морально-побутові. 1. Персонографічні властивості характеризують людину як суспільну істоту, що має прізвище, ім'я, по батькові, стать, час народження, місце проживання, національність, мову тощо. Це установчі дані, вони можуть бути змінені і перекручені навмисно. Разом з тим вони лежать в основі низки криміналістичних обліків (алфавітного, безвісно пропалих, дактилоскопічного).

138

Глава IS. Сліди-ознаки зовнішньої будови людини, габітологія

2. Психофізіологічні та психічні властивості відбивають стан людини і виражаються у вигляді веселості, збудженості, пригніченості; характеризують тип нервової діяльності (сангвіник — живий, рухліший, емоційний, чутими; холерик — поривчастий, гарячий, різкий; флегматик — спокійний, в'ялий, повільний, стійкий; меланхолік — сумний, подавлений, нерішучий, боязкий). Сюди ж належить відносити й фізичні вади: глухоту, сліпоту, недоумкуватість, різні каліцтва.

3. Світосприймальні властивості — це духовне та ідейне обличчя людини: ідейність — безідейність, принциповість — безпринципність, вірність — зрада, патріотизм, націоналізм, шовінізм, нігілізм.

4. Виробничо-ділові властивості характеризують ставлення людини до праці (колективної, індивідуальної), працездатність, ощадливість, марнотратство, безгосподарність, жадібність, користолюбство тощо.

5. Морально-побутові властивості характеризують людину в побуті, сімї, малому колективі. До них прийнято відносити: гуманізм, нелюдяність, жорстокість, ввічливість, черствість, сумлінність, брехливість, нахабність, брутальність, скромність, благородство, зарозумілість, сором'язливість; сім'янин, одинак, п'яниця, розпусник, сексуально небезпечний тип.

Таким чином, інформаційні властивості людини фізичного, біологічного і соціального плану в сукупності можуть виділяти людину із оточення йому подібних, дозволяти здійснювати його розшук і ототожнення в кримінальному судочинстві.

У процесі діяльності людини ці три види властивостей відображаються в різних аспектах матеріальними об'єктами і суб'єктами, які стають джерелами інформації, що зветься особистісною. У залежності від виду властивостей слід розрізняти й види інформації.

Фізичні властивості характеризують людину як фізичне тіло, його зовнішню і внутріїиню будову. Тому інформацію про такі властивості допустимо називати структурною, оскільки вона визначає структурну організацію людини.

Біологічні властивості відбивають функціональну діяльність людини, і інформацію щодо них належить називати функціональною.

Соціальні властивості характеризують людину як особу на рівні індивідуальності та суспільної свідомості. Така інформація називається соціальною, або особистісною.

139

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.1. — X.: КонCУM, Основа, 1999. — 416 с. - Кримминалистика
  2. 13.1. Ознаки зовнішності людини та механізм їх відображення при вчиненні злочину - Кримминалистика
  3. Адвокатура України - Адвокатское право
  4. 1.1. Поняття предмета криміналістики - Кримминалистика
  5. 11.2. Сліди злочину як джерела криміналістичної інформації - Кримминалистика
  6. 15.3. Виявлення слідів шкірного покриву ГОЛОВИ і прийоми їх використання для одержання інформації про особу та подію - Кримминалистика
  7. ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК - Кримминалистика
  8. § 3. Предмет злочину - Уголовное право
  9. ДОДАТКИ - Адвокатское право
  10. 3.3. Органи виконавчої влади - Административное право
  11. 5.2. Склад адміністративного правопорушення - Административное право
  12. 1.3. Система криміналістики - Кримминалистика
  13. 3.2. Криміналістична ідентифікація — окремий метод науки криміналістики - Кримминалистика
  14. 6.3. Сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в Україні - Кримминалистика
  15. 11.4. Класифікація слідів злочину в криміналістиці - Кримминалистика
  16. 14.6. Сліди локомоційних навиків людини - Кримминалистика
  17. 16.1. Поняття навиків і функціональних властивостей-ознак - Кримминалистика
  18. 20.5. Деякі прийоми інструментального дослідження емоційної напруженості в оперативно-розшуковій та слідчій практиці - Кримминалистика
  19. 22.4. Мікрооб´єкти та прийоми їх використання в розслідуванні злочинів - Кримминалистика
  20. 22.5. Прийоми одержання інформації для розшуку знарядь злому, інструментів і предметів за їх слідами - Кримминалистика

Другие научные источники направления Кримминалистика: