Кримминалистика

Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.1. — X.: КонCУM, Основа, 1999. — 416 с.
9.2. Методи польової криміналістики
У практиці розслідування злочинів при збиранні криміналістичної інформації' в "польових" умовах слідчий має право застосовувати будь-які технічні засоби та методи виявлення, фіксації та попереднього дослідження джерел інформації, серед яких значне місце займають органолептичні, вимірювальні, фіксуючі та аналітичні методи.

Органолептичні методи — це процедури, в яких основним інстр'.ліентарігм є органи чуттів, головним чином зір, СЛУХ, нюх,

90

Глава 9. Методи збирання криміналістичної інформації

дотик. ТОМУ органолептичне спостереження є вихідним прийомом пізнання для будь-якого суб'єкта правоохоронної діяльності. Метод органолеггпгчного спостереження є іманентним і внаслідок цього суб'єктивним чинником. Тому в разі застосування джерел особистісної інформації, наприклад, в ході допиту, пред'явленні для пізнавання, експерименту тощо, необхідно встановлювати: хто і в якому стані спостерії-ав, в яких умовах зовнішнього середовища.

Вимірювальні методи поділяються на органолептичні та інструментальні. Органолептичний метод полягає у зіставленні розміріїї об'єкта, що спостерігається, з уявним образом метричної міри або якимось зразком. Таке вимірювання є приблизним, його результати виражаються терміїїами: високий, низький, середній, великий, вище середнього і т.п., що використовується при опису зовнішніх ознак людини. Приблизні вимірювання не можна застосовувати на місці події, матеріальні джерела вимагають точної кількісної фіксації.

Інструментальний метод вимірювання полягає в зіставленні об'єкта із стандартною метричною мірою (м, см, кг, г, см2, л та іїї.). Інструментальні метода можуть бути трьох видів: контактні, безконтактні та комбіїювані.

Сутність процедури контактного вимірювання полягає у приведенні засобу вимірювання в контакт з об'єктом, що вимірюється, і, таким чином, у поршнянні його з одиницею виміру. Так вимірюють предмети, відстань між ними, сліди, використовуючи для нього масштабні лінійки, рулетки, складані метри.

Процедура безконтактного вимірювання — це порівняння одиниці виміру (масштабу) з оптичнім зображенням об'єкта, що вимірюється, наприклад збільшеного мікросліду в полі мікроскопа зі шкалою окуляра-мікрометра. До безконтактних відносяться й фотографічні методи вимірювання об'єкта за фотознімком, на якому зафіксовано якийсь стандартний предмет або масштаб.

Комбіноване вішірювання полягає в тому, що спочатку безконтактним шляхом вимірюють відображення об'єкта, якусь його ознаку, властивість, а потім обчислюють його дійсні розміри. Так, за довжиною тіні від предмета і за кутом розташування джерела світла до предметної плоскості обчислюють дійсну висоту об'єктів.

Фіїссація місця події шляхом різних вимірювань контактними, безконтактними та комбінованими методами дає змогу відобразити в протоколі та на схемі місця події' матеріальну обстановку, що реально склалася, в яюй виникла та розвивалася подія злочину.

91

РозОи 2. Технічні засоби та методи збирання інформації

Перш ніж розпочатії вимірювання, с-тіл визначити необхідний стлтгінь точності бажаніїх результатів вимірювання. Тут недоречна як недостатня, так і надлишкова точність. Наприклад, товщину осколків віконного скла, виявлених на місці події, слід вимірювати штангенциркулем з точністю до 0,2мм, оскільки технічні допуски щодо .листового віконного скла коливаються в межах ± 0,2 -0,5 мм. Розміри стріляної кулі, зокрема її діаметр, слід визначати з точністю до 1 мм, оскільки різні системи зброї мають калібри, які відрізняються сотими частками міліметра (7,62; 7,63; 7,65 мм та ін.).

Відстань між предметами достатньо вимірювати в сантиметрах. Слід ще раз нагадати, що розміри предметів не можна визначати у порівнянні з іншими предметами висловами "більший", "менший". Процедура вимірювання має здійснюватися кілька разів, за кінцевий результат слід брати середнє арифметичне значення. Цього правила особливо необхідно дотримуватися у разі визначення дійсних розмірів мікрослгі-дів та малих макрооб'єктів (саморобного та заводського дроту, товщини паперу, ширини штрихів і т.п.).

Фотографічні методи, тобто фіксуючі процедури одержання кількісної інформацц, мають низку переваг у порівнянні із звичайним вимірюванням, протоколюванням та іншими способами фіксації, а саме: досить високу точність та об'єктивність відтворення. Фотографічні методи в криміналістичній техніці поділяють на фіксуючі, вимірювальні, контрастуючі, сигналетичні, ко-льоророзрізняльні, стереоскопічні, голографічні, електрографічні, термографічні, радіографічні, кінематографічні.

Фіксуючими є методи фотографічної фіксації слідчих дій, оперативних та профілактичних заходів. До них відносяться панорамний, стереоскопічний, сигналетичний, репродуктивний, рефлексний, мікроскопічний. Методи фотографічної фіксації не слід змішувати з різними видами зйомки: орієнтованої, оглядової, вузлової та детальної. Методика виконання зйомок та застосування фіксуючих методів викладається в спецкурсі "Судова фотографія".

При панорамному методі фіксація об'єкта здійснюється частинами (ділянками) таким чином, щоб останній кадр був продовженням попереднього. Для цього на кожному наступному кадрі захоплюється невелика частина попереднього, тобто на двох суміжних кадрах фіксується один і той же орієнтир. Такі поєднані загальним орієнтиром знімки монтують у панораму.

Панорамний метод може бути круї овим, лінійним та вертикальним. Панорамування протяжного об'єкта з одної точки називається круговою панорамою, а по частинах шляхом парале-

92

Глава 9. Методи 'збирання криміналістичної інформації

іьною nqieMiinerara фотокамери щодо об'єкта — є лінійною панорамою. Якщо панорамування протяжної о об'єкта здійснюється у висот}', маємо справу з вертикальним панорамуванням.

Фотографічні вимірювальні методи одержання криміналіс-тіічної інформації — це фіксація об'єкта, поділ злочину разом з метричною одиницею, наприклад мірою довжини, часу. Так, поряд зі слідом, об'єктом звичайно кладуть масштабну лінійку, а в разі наявності значних ділянок місцевості, приміщення, наприклад, при зйомці трупа, доріжки слідів ніг, транспортних засобів, розміщують глибинну масштаб-рулетку (мал. 14), що дає змогу визначати розмір предметів та відстань між ними. Крім того, на місці події не завжди можливо визначити причетність окремих предметів та слідів до події злочину. Нерідко доказове значення сліду з'ясовується значно пізніше огляду, коли обстановку на місці події порушено, а потрібні предмети втрачені або порушено їх взаємне розташування. Вимірювальна зйомка дає змогу зафіксувати, а потім точно відтворити за фотознімком обстановку, розміри зафіксованих предметів та відстань між ними.

Мал. 14. Найпростіші засоби для вимірювальної зйомки:

/ - складений глибинний масштаб; 2 - фішки; 3 - маркер-конус: 4 - складений метричний квадрат; 5 - масштабна лінійка; 6 - глибинна масштаб-лінійка

У криміналістиці та судовій фотографії вимірювальні фотографічні методи поділяють на: 1) планово-вимірювальні; 2) перспективно-горизонтальні; 3) перспективно-похилі; 4) стереофото-граметричні.

93

Розділ 2. Технічні засоби та метоои збирання інформації

1. Планово-вимірювальний метод передбачає фотографлван-іїя об'єкта при такому положенні фотокамери, коли ц оптична вісь є перпендикулярною до предметної площини. Поряд з об'єктом зйо;^іки (у площині, що знімається) розміщують масштаб або фіксують відстань до об'єкта, що знімається, і ці дані заносять до протокол) '. Це дає змогу визначити потрібні розміри за фотознімком шляхом обчислення. Зазначений метод іноді поділяють на масштабний та крупномасштабний.

2. Перспективно-горизонтальний метод здійснюється при такому положенні фотокамери, коли його оптична вісь розташовується паралельно предметній площині. Цей метод застосовується при зйомці обстановки місця події для оглядової та вузлової зйомок. Як масштаб використовується масштаб-рулетка, фішки, які розміщуються на місцевості, квадратні масштаби, які називають найпростішими вимірювальними засобами.

3. Перспективно-похилий метод відрізняється від двох перших тим, що фотокамеру можна розташовувати під будь-яким кутом нахилу оптичної осі до предметної площини, що дає змогу здійснювати зйомку в обмеженому просторі (кімнаті, коридорі тощо). На місцевості поміщають глибинну масштаб-рулетку або метричний квадрат у центрі знизу кадра. На одержаному знімку можна визначити відстань між предметами та їх лінійну протяжність тільки в площині, в якій знаходиться масштаб (звичайно це горизонтальна площина). Щодо висоти предметів, то й визначення бажано доручати фахівцю. Для реалізації зазначеного методу зйомки розроблено спеціальний фотоапарат ФСМ-1 ', при зйомці яким на негатив проектується метрична сітка, яка дає змогу простим підрахунком визначити дійсні розміри зафіксованих на фотознімку об'єктів (мал. 15).

4. Стереоскопічний метод є класичним методом вимірювальної фотографії. Його сутність полягає в одержанні стереопа-ри знімків та в їх математичній обробці для одержання дійсних розмірів. Цей метод широко застосовується в геодезії, космонавтиці, військовій справі та інших галузях, де потрібно швидко і точно визначати відстані.

У 70-х роках стереоскопічний метод був впроваджений v слідчу практику у вигляді стереофотограметричної зйомки місць дорожньо-транспортних подій. Він був реалізований на пересувній установці, змонтованій на шасі автомашини УАЗ. У салоні

і Див.: А. с.№ 352254. Фотоаппарат / Л-/.Д Изобретения. 1972. ."с28: Щербатов В.Ф.. зовалие измерительных фотографических практике. Волгоград. 1983.

94

Ссілте'іский. .7. Ф. Саарань /'Открытия. Кошішидч Г.Ф.. Рогозин Ю.С. Нсполь-методов в следственной її экспертной

Глава 9. 1епю<)и 'збирання криміналістичної інформації

машини встановлена стереокамера SMK-120. яка піднімається верх на штативі (див. мал. 9).

Мал. 15. Спеціальний фотоапарат ФСМ-1 і виготовлений ним матричний знімок

На місці події перспективно-горизонтальним методом виго-товлюють кілька знімків-стер еопар, які кладуть на столики спеціального приладу "Технокарт" (стереокомпаратор), і оператор в автоматичному режимі накреслює масштабний план місця події. Застосування стереофотограметричного методу дає змогу скоротити час огляду до 5 хв, причому будь-які розміри предметів, відстані можуть бути одержані на вимогу слідчого, суду у вигляді довідки фахіїщя.

Сигналетичний метод у певній мірі є вимірювальним — це зйомка живих осіб з метою пізнавання, ідентифікації та створення кримшалістичних фотокартотек. Зйомка здійснюється стандартною малоформатною камерою з відстані 1 м (у масштабі 1:19). Знімки виготовлюються у фас і профіль (1:7 натурального розміру).

Контрасту вальний метод — це спеціальний прийом зйомки та обробки фотоматеріалу, що дає змогу одержувати зображення підвищеної контрастності. Контрастовою зйомкою можна зафії<-слъати слабковіїдіїмі або невидимі деталі, наприклад сліди вдавленого тексту, міїсрослайди, сліди підчистки, дописування, наводки текст-} і т.п.

Репродуктивнім метод полягає у фотографуванні об'єісгів, головним чином док}'іентів (текстів, креслень, схем), звичайною або спеціальною апаратурою. Наприклад, ддя слідчого призначені спеціальні репродукційні установки Є.гь (С-60), РУ-1, РУ-2 та

95

РозЛч 2. Технічні засоби під методи збирання інформації

ін. У лабораторних умовах використовуються більш складні репродукційні установки МРК, "Белар", "Спектромас", ксерокс, принтери (мал. 16).

Репродукцію доку- | мента можна одержати | безпосередньо на фото- j матеріалі, без фотокаме- ; ри, рефлексним та кон тактним способами, за допомогою ксерокопію- вальних апаратів, фото- принтерів та іншої суча сної розмножувальної ; техніки.

Мал. 16. Репродукційні установки:

/ - ФМН-2: 2 - малоформатна установка "Сль" (С-60)

Кольороподільний метод розроблений засновником судової фотографії Є.Ф. Буринським для відновлення невидимих, згаслих та закритих барвниками текстів. Є.Ф. Буринський відновив вицвілі тексти в грамотах Дмитра Донського, які пролежали в землі майже два століття. Сутність цього методу полягала в суміщенні двох однакових негативів, з яких виготовлювалися і знову суміщалися контрасти. Такий складний процес повторювався кілька разів до появи тексту.

При наявності технічних засобів метод кольороподілу в його першопочатковому варіанті не застосовується;

так, значно швидше,

наприклад, провести дослідження в ультрафіолетових або інфрачервоних променях, зйомку з світлофільтрами та ін.

Кольороро'.ірпня.'іьний метод. Не слід ототожнювати ко.льо-

96

Глави 9. ffmoou лтрання криміналістичної інформації

роподільний та кольоророзрізняльний методи, оскільки вони вирізняються один ви одного. Є.Ф. Буринський називав процес відновлення невидимих текстів, згаслих під впливом часу, кольороподілом. Кольоророзрізнення є фотографічним процесом, у ході якого встановлюють відмінність між двома близькими за кольором відтінками барвника в штрихах, наприклад дописування в документі, виправлення іншими чорнилами і т.п.

В основі фотографічного Кольоророзрізнення лежать фізичні закони можливості відтворення усієї гами кольорів за допомогою комбінації лише трьох: пурпурного (червоного), жовтого та синього. Усі предмети сприймаються кольоровими тому, що в основному вони відбивають тільки промені присутнього в них кольору. Тканина здається червоною, оскільки вона відбиває червоні промені, а всі інші поглинає. Якщо у світлі, яке падає на об'єкт, відсутні промені однакового з ним кольору, то об'єкт сприймається білим.

Ефект Кольоророзрізнення досягається при спостереженні забарвленого предмета у відповідній зоні спектра, що називається оптичним кольоророзрізненням. Останнє досягається також шляхом застосування сенсибілізованих чорно-білих та кольорових матеріалів у процесі зйомки та їх обробки. Для чорно-білих матеріалів застосовуються джерела монохроматичного світла та світлофільтри.

При кольоророзрізняльній зйомці світлофільтр розміщають перед об'єктивом, а при спостереженні — перед оком або джерелом світла. Кольоророзрізнення дає змогу диференціювати близькі за відтінком кольори, які не можна розпізнати неозброєним оком.

Голографічний метод. Голографія є фотографічним методом фіксування, а потім і відновлення хвильового фронту, відображеного об'єктом світла когерентного джерела, яке використовується для освітлення. Голографічна зйомка здійснюється без фотокамери. Об'єкт освітлюють променем лазера і одночасно частину цього ж променя спрямовують на фотоплівку, поміщену перед об'єктом, що фотографується (мал. 17).

Голограма має особливі властивості: кожна її ділянка містить інформацію щодо всього об'єкта, тобто якщо фотопластинку-голограму розділити на частини, наприклад, розміром по 1 мм2, то з кожної з них можна одержати зображення, зафіксоване на платівці. Голограма дає змогу фіксувати зображення, відтворене радіохвилями, рентгенівськими променями. Голограму на товстошарових емульсіях можна розглядати при звичайному освітленні. Тривимірне зображення на голограмі дає змогу

S-107

97

Розділ 2. Технічні засоби та методи збирання інформації

'заглядати" збоку і бачити предмети, закриті іншими об'єктами.

Мал. 17. Схема одержання голографічного зображення

Електрофо-тографічний метод є сучасним способом одержання зображення, минаючи фотохімічну обробку. Сутність цього методу полягає в одержанні фотографічного зображення на світлочутливому шарі, який називається фотопрові-дником. При освітленні останнього він стає електропровідним пропорційно освітленості. Таким чином на фотопровідниковому шарі виникає приховане зображення, яке переводиться у видиме.

За способами візуалізації прихованого зображення на фотопровідниковому шарі розрізняють різні види електрофотогра-фій. Найбільш поширеною є ксерографія, яка використовується в різних підрозділах правоохоронних органів як техніка для тиражування документів. Кольорові ксерокси нерідко використовуються злочинцями для копіювання грошових купюр, підроблення різних документів (виготовлення бланків).

Радіографічний метод відносять до фотографічного лише тому, що відтворене зображення об'єкта пучком швидких нейтронів фіксують на фотошарах, які обробляються хімічним способом. Для одержання зображення, наприклад, невидимого сліду пальця на документі, останній опромінюють швидкими нейтронами, в результаті чого елементи, що входять до складу потожи-рової речовини (фосфор, калій, кальцій, натрій та ін.), перетворюються в радіоактивні ізотопи. Потім документ притискують до фотоплатівки і залишають у контакті. У тих місцях, де розташований слід, фотоплатівка під дією радіації ізотопів, що утворилися, засвічується. Тепер залишається лише проявити її — і одержимо темне зображення сліду пальця на абсолютно світлому фоні, а позитив матиме темний фон і білий слід пальця.

Термографічний метод фіксації зображення являє собою процес одержання зображення в теплових (інфрачервоних) променях. Приймачами теплового зображення є телевізори, прилади нічного бачення, фотоматеріали, сенсибілізовані для далекої ін-

98

Глава 9. МетмЛі збирання криміналістичної інформації

фрачервоної ділянки. Зазначений метод застосовується для одержання залитого барвниками тексту. Якщо на залитий текст накласти термоплівку і підігріти об'єкт з протилежного боку, то на термоплівці одержимо зображення закритого тексту. Термографічний метод фіксації поки що перебуває в стадії впровадження, оскільки ще немає спеціальних телевізорів для виявлення та фіксації теплових слідів, хоча така можливість існує, наприклад, для виявлення слідів рук, ложа трупа або будь-якого предмета, що деякий час знаходився на місці події, а потім був прибраний (дав. мал. 10).

Кінематографічні методи застосовуються для фіксації динамічних станів об'єктів, подій спеціальними засобами — кінокамерами. За допомогою зазначених методів, які реалізуються в ході кінозйомки, розв'язують такі завдання: а) з документальною точністю фіксують події, дії, явища в динаміці; б) фіксують та зберігають динамічну інформацію; в) фіксують не тільки подію, а й час. Якщо необхідно показати динаміку якоїсь дії, наприклад пізнання, перевірки показань на місці, слідчого експерименту, застосовують кінозйомку або відеозапис. Оскільки методики роботи з кінокамерою та відеокамерою майже однакові, то й тактичні прийоми також залишаються однаковими. У процесі як кінозйомки, так і відеозапису застосовуються орієнтовний, оглядовий, вузловий та детальний види зйомки (записи), а також методи панорамування, сповільненої та прискореної зйомок '.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Салтевський М.В. Криміналістика. Підручник: У 2-х ч. Ч.1. — X.: КонCУM, Основа, 1999. — 416 с. - Кримминалистика
  2. 9.1. Поняття та класифікація техніко-криміналістичних методів - Кримминалистика
  3. 9.2. Методи польової криміналістики - Кримминалистика
  4. 8.3. Комплекти криміналістичної та оперативної техніки - Кримминалистика
  5. 9.3. Методи лабораторної криміналістики - Кримминалистика
  6. 23.3. Слідчий огляд і попереднє дослідження документів - Кримминалистика
  7. Портал Юристъ - Ваш успешный экзамен, электронные книги и бесплатные учебники по праву, правовая помощь в учебе и работе
  8. § б. ДОПРОС ПОДОЗРЕВАЕМОГО, ОБВИНЯЕМОГО, СВИДЕТЕЛЯ И ПОТЕРПЕВШЕГО. ОЧНАЯ СТАВКА - Уголовный процесс
  9. ПЕРЕДМОВА - Кримминалистика
  10. 1.1. Поняття предмета криміналістики - Кримминалистика
  11. 1.2. Завдання криміналістики - Кримминалистика
  12. 1.3. Система криміналістики - Кримминалистика
  13. 2.1. Поняття і сутність криміналістичної методології - Кримминалистика
  14. 2.2. Криміналістичні методи - Кримминалистика
  15. 2.3. Класифікація методів криміналістики - Кримминалистика
  16. 2.4. Закони розвитку криміналістики - Кримминалистика
  17. 3.2. Криміналістична ідентифікація — окремий метод науки криміналістики - Кримминалистика
  18. 3.3. Об´єкти криміналістичної ідентифікації - Кримминалистика
  19. 3.4. Поняття ідентифікаційних ознак і властивостей в криміналістиці та інших науках - Кримминалистика
  20. 3.5. Види криміналістичної ідентифікації - Кримминалистика

Другие научные источники направления Кримминалистика: