Кримминалистика

29

Розди 1. МетоіЮлогія науки кри.иінл'іістикч

запропоновано Н.В. Тербієвим як самостійний процес дослідження поряд і ідентифікацією. Вш вважав, що сутність такого процесу полягає у встановленні чого факту, що досліджуваний об'єкт, котрий відноситься до відомого класу, є таким же за своіім родом або видом. Тому встановлення ірупової належності іноді називають класифікаційним дослідженням. Матеріальний предмет, який має усталену зовнішню форму (наприклад, ніж), відносять до класу холодної зброї, коли визначають його вид (ніж туристський, побутовий чи фінський).

Аналогічним є процес групофікації невідомих речовин, які не мають усталеної зовнішньої форми (сипких, рідких та газоподібних), коли властивості невідомої речовини порівнюються з властивостями речовини відомого виду, роду, класу або групи. На підставі схожості властивостей речовин, що порівнюються, робиться висновок про віднесення їх до конкретної класифікаційної групи. Наприклад, виявлений у злочинця невідомий порошок є гексахлораном і відноситься до класу отруйних речовин.

Таким чином, в основі процедури грутюфікації — встановлення групової належності — є той самий метод порівняння ознак і властивостей об'єкта з його матеріальними відображеннями на іншому об'єкті — носії відображення. При цьому процес дослідження закінчується встановленням не тотожності, а групової належності. Тому за аналогією з відомими поняттями "ідентифікація" та "класифікація", сутністю яких є порівняння, процес встановлення групової належності доцільно називати групофікацією.

Об'єкти групофікації.

б) предметами-речовинами (сипкими, рідкими, газоподібними), наділеними лише властивостями — внутрішніми якостями, достатніми для віднесення речовин до однієї групи, виду, роду, класу. У процесі грутюфікації як перші, так і другі є носіями ознак, властивостей цілого і називаються відображувальними об'єктами.

Відображувальний об'єкт у процесі грутюфікації — це те, ідо було розділено, розчленовано (зруйновано) на частини внаслідок події' злочину і зараз не існує, а лише уявляється як су б'єктивний образ існуючого раніше цілого.

Криміналістична ідентифікація та групофікація мають єдину мету дослідження — встановити тотожність або групову належність. Якщо частини розчленованого цітого зберегли кон-формність кордонів (країв) на розчленованих об'єктах, то дослі-

30

/ лава 3. Криміналістична ціенгітфікація і групофікація

.тження, як правило, завершується висновком про тотожність розчленованого цілого.

Наприклад, відламок фарного скла, виявлений на місці події, та осколки скла, що залишилися у фарі автомашини гр. Рябова, до розчленування становили одне ціле. Якщо ж розчленовані об'єкти, що порівнюються. не зберегли конформності кордонів (лінії розчленування), то встановлюють схожість властивостей, достатніх лише для класифікаційного висновку — осколок фарного скла. виявлений на місці події, та осколки фарного скла, які знаходилися у фарі гр. Рябова, однорідні за фізико-хімічними властивостями.

При групофікації речовин порівнянню піддаються конкретні маси та об'єми речовин, які не мають зовнішніх усталених ознак форми. Встановлені схожі властивості дозволяють сформувати сукупність, достатню лише для висновку про належність речовин до одного класу, роду, виду або скільки завгодно малій групі. Але це завжди будуть дві порції речовини, які раніше (імовірно) складали одне ціле.

Отже, відображувальні об'єкти в процесі групофікації завжди є частинами відображуваного, яке існувало в минулому, до моменту розділення його у зв'язку з подією злочину. Тому відображуваний об'єкт у криміналістиці іноді називають загальним джерелом походження.

Групофікація як стадія ідентифікації. Подальший розвиток теорії встановлення групової належності дав змогу інтерпретувати її, з одного боку, як першу стадію ідентифікації для пізнання загального в конкретному, а з другого — як самостійний метод дослідження для віднесення об'єкта до класу, роду, виду або більш вузької групи.

Ідентифікація є стадійним процесом дослідження, який вктючає виділення загального в конкретному. Так, розпочинаючи порівняльне дослідження слідів пальцю рук, перш за все їх об'єднують у групи за типом узору — дуги, петлі, завитки. Потім кожну групу підрозділяють на більш вузькі за об'ємом підгрупи за певною сукупністю ознак, а в одержаній підгрупі здійснюють ще подіт, і так до тих пір, доки не звузять її' до двох об'єктів, ідентифіковане поле кожного з яких містить неповторну сукупність ознак. Таким чином, процес пізнання конкретного відбувається через вичленування загального. Тому гртюфікація завжди є. nqmioK» стадією ідентифікації об'єктів, відносно яких є вірогідність встановлення тотожності.

Встановлення тотожності методом криміналістичної ідентифікації' не завжди можливе через неповноту відображення. В таких випадках ідентифіїсаційний процес завершується стадією групофікації.

31

Ризой 1. Мепюдо.чогія науки кри-ита.'іістик'ч

На місці вбивства були виявлені нечіткі забарвлені сліди взуття. Експертиза встановила, що сліди залишені новим чоловічим ВЗУТТЯМ певного розміру, припустимо 42. і малюнком на підошві "в ялинку". Тім самим визначено вид і групу ВЗУТГЯ. серед якого слід шукати потрібне. Якщо підозрювані ііі носить взуття 42 розміру, причому на його підошвах є малюнок "в ялинку", це ще не означає, що слід на місці події залишений саме ним. Таке взуття завезли в місцевий магазин і його могли придбати інші мешканці даної місцевості. Проте встановлення групи взуття, окресленої двома конкретними ознаками, дозволяє більш цілеспрямовано будувати розшукні та слідчі версії. Зрозумію, якщо б у слідах відобразилося більше ознак (наприклад, характер зносу рельєфного малюнка, якісь пошкодження, що утворилися на підметці внаслідок експлуатації взуття), то в даному випадку можна було б ототожнювати взуття за слідами.

У наведеному випадку процес криміналістичної ідентифікації' завершився встановленням лише групової належності. Тому поняття "групова належність" тут означає логічну форму висновку ідентифікаційного процесу.

Групофікація як самостійний метод дослідження застосовується дтя дослідження сипких, рідких та газоподібних об'єктів, відносно яких встановлення тотожності шляхом криміналістичної ідентифікації неможливе, оскільки ці об'єкти не мають усталеної зовнішньої форми.

Розглянемо це на прикладі.

Дослідження зразків зерна можна було б продовжити і встановити ще кілька збіжних властивостей, тобто досягнути більшої схожості, але не тотожності, оскільки пшениця, вилучена в підозрюваного, і зерно з комори після подіту на частини утворили два нових конкретних об'єкти, кожний з яких тотожний тільки сам собі.

Отже, встановлення групової належності сипких, рідких і газоподібних об'єктів є процесом групофікації, самостійним окремим методом науки криміналістики.

Встановлення групової належності об'єктів, що мають усталену зовнішню форму, є процесом криміналістичної ідентифікації, який завершується ії першою стадією. Така двоєдина інтерпретація групофікації вважається найбільш обгрунтованою і відповідає логіці пізнання взагалі.

32

Глава 3. Криміналістична ідентифікація і групофікація

Поняття встановлення джерела походження. Це криміналістичне поняття запропоновано B.C. Митричевим, який інтерпретував джерело походження надто широко, розуміючи під шм будь-яке матеріальне тіло, котре з певних причин може відтворювати інші об'єкти, які відображують ознаки і властивості джерела. Звідси в літературі розрізняють три види джерела походження: 1) конкретний предмет; 2) сукупність конкретних предметів; 3) певну масу речовини.

Джерело як конкретний предмет, що має усталену зовнішню форму, відображує свої ознаки шляхом копіювання і поділу цілого на частини. У трасологічному плані це є слідоутворюючим об'єктом.

Джерело як сукупність конкретних предметів розуміється у вигляді кінцевої маси однорідних або однотипних предметів, наприклад ящик цвяхів, коробка скріпок, пачка грошей у мілкій купюрі і т.п. Якщо в ході розслідування злочину такі сукупності предметів виявляються розосередженими, то, порівнюючи їх між собою і встановлюючи однакові ознаки, роблять висновок, що усі вони походять з одного джерела, наприклад з конкретного ящика цвяхів, який є в підозрюваного.

Джерело як певна маса речовини — це сипкі, рідкі та газоподібні речовини, котрі при поділі на частини утворюють конкретні порції зерна, піску, борошна, рідини, які відображують властивості цілого, тобто джерела походження.

Приведений аналіз понятгя джерела загального походження свідчить, що джерело — це ототожнюваний об'єкт, який існував раніше, а роз'єднані предмети (частини) — не що інше, як ототожнювальні об'єкти, котрих може бути скільки завгодно. Якщо вважати джерелом конкретний станок, агрегат, який виробляє однорідні предмети (ґудзики, скріпки, формоване взуття тощо), то виявиться, що станок, агрегат є ідентифікованими, а продукція, яку вони виробляють, — ідентифікувальними об'єктами. Тому встановлення загального джерела походження відносно предметів з усталеною зовнішньою формою є ідентифікацією, а відносно сипких, рідких та газоподібних речовин — групо-фікацією.