Кримминалистика

боєприпаси (патрони, вибухові речовини, кулі, гільзи, дріб, картеч, спеціальні кулі, пижі, прокладки); предмети зі слідами пострілу (пробоїни, вм'ятини, кіптява, порошинки).

Ідентифікаційне дослідження здійснюється з метою визначення групової належності об'єктів, а також встановлення тотожності. Ідентифікація зброї здійснюється за слідами-відображеннями, що утворюються на боєприпасах при пострілі (патронах, гільзах), а також за частинами цілого, роз'єднаного в мо-

367

Розди 5. Сліди засобів вчинення злочину

мент скоєння злочину, наприклад за втраченим магазином — споряджений патрон, дерев'яна щічка від револьвера, шомпол).

Більшість слідів на гільзах, снарядах і пошкоджених предметах утворюються внаслідок механічної взаємодії і раніше названих її' форм. Тому вони являють собою об'ємні сліди натиснення, ковзання, тертя, обертання-ковзання. Так, сліди бойка, переднього зрізу затвора, відбивача, кульові вм'ятини, пробоїни — це сліди натиснення, утворені при прямолінійному pyd. Їх форма і розміри є конформними слідоутворюючому об'єкту, що використовується при ідентифікації. Особливістю деяких слідів зброї є їх складність, сполучення в одному сліді кількох простих форм слідів, наприклад натиснення і ковзання. Так, слід бойка на гільзі, відстріляної з пістолета ТТ, має форму круглої вм'ятини зі зривом ("язичком"), який спрямований вгору і являє собою слід ковзання. Таким чином, слід бойка має загальну краплиноподібну форму, що нагадує кому. Такий слід утворюється в результаті двох форм руху: спочатку бойок рухається прямолінійно — з'являються сліди натиснення, потім він рухається прямолінійно-поступально — утворюється слід ковзання. Сліди зачіпки викидача, вікна (ствольної коробки) є комбінованими: слід спочатку є об'ємним, а потім — слідом ковзання.

В основу механізму утворення слідів вогнепальної зброї покладено одні й ті самі форми механічного руху, розглянуті вище і характерні для утворення слідів злочину взагалі. Тому й методика їх експертизи відрізняється лише деякими нюансами, перш за все мікроскопічним рівнем (оскільки сліди є мікроскопічними), прийомами одержання зразків слідів для порівняльного дослідження, оцінкою результатів порівняння. У методиці судово-балістичної експертизи використовуються традиційні стадії дослідження: роздільне, порівняльне, оціночне, формулювання висновків.

Тут застосовуються ті ж самі прийоми порівняння (зіставлення, накладення, суміщення) і техніка (МБС, МСК-1, МС-1953, ПОН). Відмінність полягає в рівнях дослідження — макроскопічному і мікроскопічному, причому об'єкти досліджуються і порівнюються як безпосередньо, так і опосередковано. У першому вилажу виготовляють об'ємну копію, наприклад, бойка, і порівнюють її безпосередньо з бойком зброї або розміщають їх у полі порівняльного мікроскопа. Проте частіше за все порівнянню піддаються сліди зброї на гільзі (снаряді), виявленій на місці події, зі слідами на гільзах (снарядах), одержаних експериментальне із ототожнюваної зброї. При цьому можливі всі прийоми порівняння і технічні засоби.

368

Глава 24. Дослідження зброї та слідів пострілу

дослідження слідів вогнепальної зброї на гільзах багато в чому схожа з трасологічною методикою дослідження слідів-відображень взагалі.

Коло завдань неідентифікаційного дослідження досить широке і торкається питань, пов'язаних зі встановленням не тотожності об'єктів, а лише системи, моделі снаряда, визнання зброї вогнепальною, придатності зброї до стрільби та її бойових ознак (убійна сила, дальність ураження); з якого боку пробитий отвір кулею; зі зброї якої системи відстріляна гільза (куля), знайдена на місці події; для якої зброї призначені боєприпаси, виявлені у підозрюваного; яким способом виготовлені зброя, боєприпаси (заводським або кустарним), із застосуванням яких інструментів; чи не використовувалися предмети, пристосовані для спорядження боєприпасів; де перебувала особа, що стріляла. Оскільки як ідентифікаційні, так і неідентифікаційні дослідження здійснюються в рамках судово-балістичної експертизи, розглянемо їх одночасно.

Ототожнення зброї за слідами на гільзах і кулях. На балістичну експертизу слідчий надсилає зброю, гільзи, патрони з осічками, кулі, дріб, пижі, прокладки, боєприпаси (патрони, споряджені мисливські патрони) для одержання експериментальних порівняльних зразків. Слідчому забороняється самому одержувати порівняльні зразки і відправляти їх на експертизу замість боєприпасів. Останні мають бути аналогічними досліджуваним гільзам, кулям.

Експериментальний відстріл досліджуваної зброї здійснює фахівець у спеціальних умовах, застосовуючи кулеуловлювачі, завдяки чому отримують зіставлені зразки.

Порівняння досліджуваної та експериментальної гільз проводять за всіма слідами зброї, відображеними на гільзах, передусім бойка, переднього зрізу затвора (щітка колодки), які є на будь-якій гільзі, відстріляній з будь-якої зброї. Використання ддя ідентифікаційних цілей інших слідів залежить від виду зброї та вираженосгі слідів. При дослідженні автоматичної зброї обов'язково належить порівняти сліди відбивача, зачіпки викидача, а ддя 9 та 7,2 мм гільз проміжного патрона — знайти сліди вікна кожуха затвора (ствольної коробки). Якщо сліди достатньо виражені, ідентифікацію можна здійснити і за одним із них. Наприклад, сліди вікна ствольної коробки є вельми інформативними і достатніми для ототожнення АК за одним слідом.

Методика ототожнення зброї за кулями є більш складною, осюльки сліди на кулі є площинні, утворені при ковзанні по достатньо довгій поверхні канал}' ствола, і являють собою складну систему відображень численності його профілів. Безпосереднє порівняння слідоутворюючого об'єкта зі слідом на кулях не здій-

369

Розділ 5. Сліди засобів вчинення злочину

снюється, оскільки воно є реально неможливим. Для порівняльного дослідження експериментальні кулі одержують шляхом відстрілу ототожнюваної зброї. Порівняння здійснюється безпосередньо — стіду зі слідом. Досліджувану і експериментальні кулі кладуть у спеціальний куледержач і ставлять на предметні столики МСК-1 (див. мал. 11). Обертаючи кулі в полі мікроскопа, порівнюють ширину полів і нарізів, заміряють їх розміри і кут нахилу нарізів, вибирають відповідне збільшення, борозенки і валики розташовують у полі мікроскопа так, щоб закінчення одних було початком інших (мал. 113). Однак при такому прийомі порівняння в полі мікроскопа не можна одночасно порівнювати всі сліди на кулі.

Мал. 113. Ідентифікація обріза мисливської зброї:

а - обріз (1 - досліджувані дробинки; 2 - слід на одній з досліджуваних дробинок; 3 - слід. на експериментальному снаряді);

б - мікрознімок порівняння слідів шляхом суміщення

Тоді порівнюють їх копії — фотознімки, одержані шляхом оптичної розвертай куль (досліджуваної і експериментальних) —

370

Глава 24. Дослідження зброї та слідів пострі'іу

на спеціальному приладі. Якщо досліджувана куля є занадто деформованою, то вдаються до механічної розвертки: кулю розрізають по вертикальній осі, оболонку розправляють, фотографують і порівнюють знімки.

Особливу складність при порівнянні слідів каналу ствола на кулях становить оцінка одержаних збігів. Відомо, що траси можуть збігатися за шириною, але розрізняться за висотою. Для контролю проводять профілографічне дослідження і порівнюють профілограми.

Ідентифікація г.іадкоствольної зброї за слідами на снарядах (дріб, картечний, спеціальні кулі). Саморобна вогнепальна зброя, що застосовується злочинцями, майже вся є гладкоствольною. Тому ототожнення гладкоствольної зброї по дробу має особливе значення для слідства. Методика ії ототожнення тривалий час залишалася нерозробленою. Вона була невідомою і в зарубіжній літературі. У 1958 - 1960 pp. Ф.В. Гущин розробив таку методику і запропонував ії у практику. Створені ним пристрої для одержання експериментальних слідів на дробу захищені авторськими свідоцтвами (див. мал. 111,6). Методика дослідження є досить складною, трудомісткою і висвітлена в спеціальній літературі для судових експертів. Коротко сутність ії полягає в одержанні зразків каналу ствола зброї на експериментальному снаряді, котрий порівнюється зі слідами на дробинах, наприклад, вилучених з трупа. Для порівняння використовуються порівняльні мікроскопи і профілограми (201 та 997).

Ототожнення цілого за частинами зброї, боєприпасів. На місці події нерідко залишаються сліди — предмети, утворені внаслідок розділення цілого на частини. Тому ототожнення цілого за його частинами є важливим фактом в розслідуванні злочину. У зв'язку з цим виникають такі питання: чи складали куля і гільза до розділення один патрон; чи дана зброя зберігалася в кобурі, виявленій у підозрюваного; чи складали одне ціле дерев'яна щічка і револьвер, вилучений в обвинуваченого? Оскільки сліди розчленування бувають різного походження (механічні, хімічні, біологічні), остільки й використання методики визначається в залежності від характеру слідів. Наприклад, для встановлення факту зберігання зброї в даній кобурі застосовуються трасологічні методики, а для встановлення слідів металізації і змазки на кобурі — фізико-хімічні.

Неідеятифікаційні судово-балістичні дослідження дають змогу визначити: стан вогнепальної зброї і боєприпасів, обставини, за яких відбулися певні дії; можливість здійснення певних дій; механізм виникнення пошкоджень і мікрочасток-накладень. Розглянемо їх:

371

Роздп 5. Сліди засобів вчинення злочину

1. Судово-балістичне дослідження зброї для визначення її стану дає змогу встановити, чи є данин предмет вогнепальною зброєю, придатність його до стрільби та його балістичні характеристики (убійну сила, дальність польоту кулі і т.п.), давність пострілу, здійсненого даною зброєю, а також, чи є предмет снарядом, якого зразка і для якої зброї він застосовується.

Абсолютна давність пострілу зараз не встановлюється, хоча вирішуються такі питання: чи здійснювалась стрільба зі зброї після її останньої чистки; яка вибухова речовина використана при стрільбі зі зброї, вилученої у підозрюваного? Для розв'язання цих проблем зброя має бути відповідним чином упакована: ствол заткнутий ваткою, а якщо передбачається тривале зберігання, то ствол зброї кілька разів протирається стерильними марлевими тампонами, які вкладають у конверти, а потім у поліетиленові пакети.

2. Значну групу завдань встановлення неідентифікаційного дослідження складає з'ясування обставин, за яких відбулися певні дії, наприклад: з котрого боку пошкоджено перешкоду (розбито скло, зроблено пробоїну); з якої відстані здійснено постріл; яким було розташування зброї відносно потерпілого; які черговість кульових пошкоджень та послідовність пострілів.

Так, дистанцію пострілу на близьку відстань визначають за особливостями відкладення продуктів пострілу (кіптяви, змазки, порошинок, металізації); напрямок польоту кулі встановлюють на місці події шляхом візування за участю фахівця, а також експертизою, якщо зібрані потрібні вихідні дані.

Для візування необхідні дві відмітки (пробоїни) кулі. Ці сліди з'єднують мотузкою, за напрямком якої визначають траєкторію польоту кулі. Гїодумки продовживши її, можна виявити місце, де перебувала особа, що стріляла. Якщо кульові пробоїни точно зафіксувати відносно площини грунту і об'єкта, в якому вони знаходяться, то шляхом експертизи це завдання успішно розв'язується.

Відносне положення потерпілого і зброї визначається комплексним дослідженням, звичайно судовим медиком і криміналіс-том-балістом.

Для цього належить подати всі матеріали з цієї справи.

3. Нерідкими є випадки, коли звинувачений посилається на несправність зброї і висуває версію про те, що постріл відбувся без натиснення на спусковий гачок внаслідок, наприклад, падіння, струсу зброї і т.п.

У слідчій практиці був випадок, коли інспектор ДАІ затримав злочинця, який перебував у розшуку, і конвоював його, тримаючи зброю

Я7?

Глава 24.

оголеною. При підході до КПП він випадково штовхнув затриманого в спину дулом пістолета ТТ. відбувся постріл — і затриманого було вбито. Судово-балістична експертиза встановила, що пістолет був несправний (спрацювало шептало).

Якщо зброя заряджена, досить несильно вдарити дулом пістолета об перешкоду і відбудеться зрив курка і постріл. Тому таку зброю необхідно вилучати з особливою старанністю, причому не змінюючи положення її" частин, можна лише розрядити її (вилучити магазин і патрон з патронника, зафіксувавши це в протоколі).

При перевірці версій про самогубство, здійснене з вогнепальної зброї, належить з'ясувати, чи міг потерпілий своєю рукою нанести пошкодження і яким при цьому було положення зброї. Це встановлює комплексна експертиза, для якої потрібні всі матеріали справи і точне розташування ранового каналу на тілі потерпілого.

4. Встановлення механізму виникнення вогнепальних пошкоджень має принципове значення для практики розслідування злочинів. Правильно поставлені запитання, наприклад "Чи е пошкодження кульовим?", може змінити напрямок слідства, а запитання "Яка причина деформації снаряда і які перешкоди він долав?", дає змогу будувати розшукні версії. На твердих предметах (листовий метал, сухе дерево) розмір скрізного кульового отвору, як правило, відповідає діаметру кулі, а на дні "сліпої" пробоїни відображається мікрорельєф оживальної частини кулі. Розв'язування цих завдань ускладнюється, якщо перешкода повністю зруйнована. Тут можливі два випадки: а) перешкода має кульовий отвір, але вона ціла (кульовий отвір у віконному склі);

б) перешкода повністю зруйнована (скло вибите і осколки розкидані усередині приміщення).

А. Кульова ггробоша — це результат механічної до твердого тіла, що рухається з великою швидкістю, попереду якого виникає ударна газова (повітряна) хвиля. Куля пробиває отвір і надсилає енергію перешкоді, яка разом з ударною хвилею утворює перепону. Остання навколо пробоїїш розтріскується, на ній утворюються радіальні тріщини невеликої довжини і сильно зігнуті — "ламані" (див. мал. 112,а). Це є першою ознакою кульової пробоїни. Проте скло можна пробити й металевою кулькою, випущеною з гумової пращі (дитячої рогатки), або кинути її рукою. У склі виникне отвір, схожий на кульовий, але радіальні тріщини будуть довгими і прямими (див. мал. 112,6).

Б. У другому випадку скло повністю зруйноване дробовим снарядом, каменем або видавлено рукою. Злочинці нерідко руй-

373

Розділ ;). Слідїі засобів вчинення злочину

нують скло рукою зсередини приміщення, збирають осколки, а потім вкидають їх у приміщення, щоб інсценувати проникнення в приміщення. Для викриття інсценування і встановлення факту, з якого боку зруйновано скло і яким предметом, поміж осколків належить вибрати кілька з радіальними тріщинами і дослідити їх поверхню. Згідно з правилом Матвеева, на радіальних і концентричних тріщинах осколків виникають характерні віялоподібні сліди звилини, котрі на радіальних (р) тріщинах частиною, що розширяється, звернені у бік руху кулі, а на концентричних (с) — навпаки (див. мал. 112). Оглядаючії осколки при боковому або бліковому освітленні, неважко визначити за додатковими ознаками, наприклад за наявністю слідів замазки, забруднення скла, його окислення, з якого боку було зруйновано скло — зсередини чи зовні. Проте для вирішення питання, чим зруйновано скло, потрібні додаткові ознаки.

Експериментальне (М.В. Салтевський, 1951 р.) встановлено, що кинути камінь рукою (м'язовою силою), снаряд (металеву кульку) з гумової пращі (рогатки) можна зі швидкістю, яка не перевищує 50 м/с. При цьому радіальні тріщини на склі будуть довгими і прямими, а віялоподібні "свілі" на них — пологими (див. мал. 1 l2,a), кут з поверхнею буде невеликий. Це є характерною ознакою того, що скло зруйноване не кулею, швидкість котрої значно вища від 50 м/с. Для кулі "свілі" на радіальних тріщинах є більш крутими (див. мал. 112,6).

Снаряд, що пошкоджує перешкоду, й сам деформується. Все залежить від співвідношення твердості снаряда і перешкоди. Куля, вдаряючись об сталеву або іншу міцну перешкоду, при прямолінійному pyd розплющується і набуває іншої форми. На кулях, що пройшли через перешкоду, залишаються її' мікросліди:

частки скла, барви, штукатурки, впресовані в оболонку кулі. Мікроскопічне дослідження дає змогу визначити вид і приблизне походження часток. За характером пошкоджень можна судити не тільки про перешкоду, а й про використану зброю. Так, розрив кулі в її" основі свідчить, що вона відстріляна з обрізу, дульний зріз якого має задирки і нерівності, і що саме прорив газів розриває основу оболонки кулі. Якщо куля не відповідає калібру, то при польоті вона "перекидається", і розриви в такому випадку можуть бути в оживальній частині внаслідок попадання її в ціль "боком" — циліндричною частиною. Найсильніше деформуються безоболонкові свинцеві кулі і дріб. На дробинах нерідко виникають сліди ковзання, схожі на сліди каналу ствола. Останнє слід мати на увазі при надсиланні дробу на експертизу.

374

Глава 24. Дослідження зброї та слідів пострілу

Судово-балістична експертиза засобів і слідів вибуху. Об'єктами балістичного дослідження засобів і слідів вибуху є:

- вибухові речовини, різні боєприпаси заводського виготовлення (вибухонебезпечні предмети);

- різні вибухові пристрої кустарного виготовлення (предмети, капсули, начинені вибухівкою, автомобілі і т.п.);

- пристрої дистанційного управління вибухом, а також весь

комплект матеріальних слідів механічної, фізичної, хімічної та

біологічної дії, що є на місці вибуху.

Експертиза допомагає розв'язати такі завдання: 1) ідентифікаційні, наприклад ототожнити ціле (снаряд, вибуховий пристрій) за його частинами; 2) діагностичні, наприклад встановити клас, вид вибухової речовини, його походження, руйнівні властивості.

Така експертиза є комплексною і вимагає участі певної кількості різних фахівців. Тому вона здійснюється дуже рідко, у складних та катастрофічних ситуаціях. За звичайних обставин проводять традиційне дослідження, орієнтуючись на вид слідів вибуху, які має слідчий. До них відносять трасологічні, хімічні, та сліди цілого за частинами, піротехнічні, вибухово-технічні та ін.