Кримминалистика

Слідча практика налічує багато предметів, які мають уражаючу дію, але не є вогнепальною зброєю. Такі стріляючі об'єкти можуть бути заводського, кустарного або саморобного виготовлення. Іноді вони за зовнішнім виглядом і формою не схожі на зброю, але стріляють, мають уражаючу властивість і є вогнепальною зброєю. І навпаки, зустрічаються предмети, які являють собою майже копію вогнепальної зброї, навіть стріляють, але не є вогнепальною зброєю. Тому віднесення предметів до вогнепальної зброї або боєприпасам здійснюється не тільки за військово-технічними ознаками, а й за цільовим призначенням. Вогнепальна зброя має відповідати загальним і спеціальним критеріям.

Загальний критерій визначає цільове призначення зброї — "у боротьбі знищувати живу силу і технічні споруди". Згідно з цім за конструкцією зброєю можна вважати будь-який предмет, котрий має уражаючу властивість; вогнепальною зброєю предмет може бути за таких умов:

1) для метання снаряда використовується енергія, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху та ін.);

344

Глава 24. Дослідження зброї та слідів поспгрілу

2) наявність ствола — порожнисту трубку для спрямування снаряда і спалення вибухової речовини, причому один кінець ствола герметично закривається при пострілі;

3) наявність пристрою для запалювання снаряда — вибухової речовини;

4) достатня уражаюча дія снаряда:

5) достатня міцність конструкції предмета — зброї.

Для визнання предмета вогнепальною зброєю він має відповідати одночасно всім вимогам. Перші три можна визначити органолептичним методом дослідження зброї на місці події.

Судова балістика досліджує в основному ручну вогнепальну зброю, знання будови і конструктивних особливостей якої необхідне для одержання інформації щодо обставин злочинної діяльності із застосуванням зброї.

Досить часто вибух використовується як спосіб здійснення злочину. Вибух є лише заключною частиною пострілу, коли доставлений до цілі снаряд (куля) руйнується і справляє уражаючу дію: осколкову, механічну, фізичну, термічну і хімічну. Тому засоби вибуху, вибухові пристрої і виникаючі при цьому сліди належить розглядати як об'єкти дослідження судової балістики.

Засоби вибуху (вибухові пристрої, боєприпаси) при їх застосуванні викликають термічні (вогневі) дії, аналогічні дії порохового заряду у вогнепальній зброї. Тому вибухові пристрої можна віднести до класу вогнепальної зброї, хоча деякі її ознаки відсутні стосовно вибухових пристроїв, наприклад ствол, прицільний пристрій.

Сучасну ручну вогнепальну зброю за цільовим призначенням поділяють на бойову, мисливську та спортивну. До бойової зброї відносять: гвинтівки, карабіни, автомати, пістолети, револьвери (мал. 100) та ін.; до мисливської — рушниці, карабіни, штуцери; до спортивної — малокаліберні гвинтівки, пістолети, а також пневматичну зброю, хоча остання не є вогнепальною. Кожний вид зброї має свою специфічну конструкцію, що відповідає ії цільовому призначенню. Разом з тим загальними ознаками для будь-якої вогнепальної зброї, згідно із спеціальними критеріями, мають бути наявність ствола і пристрою для запалювання вибухової речовини.

Ствол — це порожнистий циліндр, один кінець якого має збільшений діаметр, котрий називається патронником (казеною частиною), а другий — дулом (дульною частиною ствола). У пат-

345

Розділ 5. Сліди засобів вчинення злочину

Мал. 100. Загальний вигляд 7,62-міліметрового револьвера системи "Наган":

/ - ствол; 2 — рамка; 3 - барабан; 4 - курок; 5 - рукоятка;

б - спусковий гачок; 7 - шомпол

Мал. 101. Загальний вигляд 9-мілі-метрового пістолета Макарова (ПМ):

/ - курок; 2 - кожух затвора; 3 - зачіпка викидача; 4 - ствол; 3 - дульний зріз;

6 - спусковий гачок; 7 - спускова скоба:

8 - рукоятка

ронник укладають патрон з пороховим зарядом і снарядом. Внутрішні стінки ствола бойової і спортивної зброї мають гвинтопо дібні заглиблення /-| / 2 /3/4 (жолобки), які нази ваються нарізами (Н), а виступи, що утворюються між ними, — полями (П) (мал. 101). У більшості вітчизняної ручної вогнепальної зброї в стволі є чоти ри гвинтові нарізи, що втоться зліва вго ру направо. У деяких зарубіжних зразках зустрічається більше чотирьох нарізів. Нарізи слугують для надання кулі обер тального руху, що впливає на влучність стрільби.

346

Глава 24. Дослідження зброї та слідів пострілу

Стволи мисливських рушниць не мають нарізів і виготовляються менш тонкими, ніж стволи бойової зброї. Для поліпшення бойових властивостей (купчастості бою) дульна частина ствола незначно звужується, утворюючи "чок", а іноді й нарізи. Такі стволи називаються "парадокс".

Діаметр каналу (К) ствола називається калібром. У нарізній зброї він виміряється між полями (див. мал. 101) і позначу -ється в міліметрах. Вітчизняна бойова зброя має такі калібри:

5,45; 6,35; 7,62; 9,0 мм, спортивна — 5,6 мм.

Калібр мисливської гладкоствольної зброї вимірюється кількістю шарових куль, виготовлених із одного англійського фунта свинцю (453,5 г). Якщо виготовити 12 куль і визначити їх діаметр, то це й буде 12-й калібр; чим більше зробити куль, тим меншим буде калібр рушниці. Найбільш поширені калібри сучасної мисливської рушниці — 12, 16, 20. Калібр позначається на казенній частині ствола зброї і на денці гільзи.

Ударно-спусковий механізм —це взаємопов'язана система частин зброї, призначена для подачі патрона в патронник (зарядження), замикання каналу ствола в момент пострілу, запалювання капсуля і заряда, виймання відстріляної гільзи з патронника. Ударно-спусковий механізм приводиться в дію енергією порохових газів в момент пострілу або вручну. Тому всю ручну вогнепальну зброю поділяють на автоматичну, напівавтоматичну і неавтоматичну.

В автоматичній зброї енергією вибухової речовини, що згорає, здійснюється зарядження, установка на бойовий звід, а після пострілу — виймання гільзи. Якщо при натисканні на спусковий гачок відбувається один постріл і цикл повторюється знову, таку зброю називають напівавтоматично-самозарядною. Наприклад, такі моделі пістолетів, як тульський конструкції Ф.В. Токарева (ТТ); М.Ф. Макарова (ПМ), німецькі Г. Люгера "Парабеллум", "Вальтер" (фірма "Вальтер") та ін.

У неавтоматичній зброї перезарядження і установказатвора на бойовий звід здійснюються вручну. Так, для підготовки гвинтівки до стрільби слід відвести затвор назад, дослати його до упора вперед і замкнути ствол. До неавтоматичної зброї відносяться револьвери (див. мал. 100), більшість мисливських рушниць, гвинтівки, карабіни. Останнім часом поміж спортивної та мисливської зброї зустрічається й напівавтоматична.

347

Розділ 5. Сліди засобів вчинення -злочину

Вогнепальна зброя, яка застосовується злочинцями, за способом виготовлення поділяється на стандартну, нестандартну і атипічну (перероблену).

Нестандартна зброя має якісь відхилення від стандартної, наприклад, за довжиною ствола, ложа, кількістю стволів.

Атипічна зброя — це зброя нестандартна, вона, як правило, замаскована під якісь побутові предмети (авторучки, тростини, запальнички і т.п.) і може бути як заводського, так і кустарного виготовлення. Саморобну зброю виготовляють з підручних матеріалів, іноді з використанням деталей заводської зброї або пристроїв. Кустарна зброя відрізняється від саморобної тим, що вона збирається в майстернях, як правило, кустарями. Іноді кустарну зброю важко відрізнити від заводської.

Мал. 102. Види гвинтівкових обрізів:

/ - 7,62-міліметрової вітчизняної гвинтівки;

2 - малокаліберної гвинтівки;

З - мисливської рушниці

До атшгічної зброї відносять обрізи (мал. 102). Для визнання обріза вогнепальною зброєю важливо знати, з якої стандартної зброї він виготовлений. Для мисливських рушниць (у тому числі спортивних) укорочення ствола не повинно становити менш як 50см (включаючи патронник). Менша довжина ствола порушує бойові властивості обріза, оскільки втрачається головне — убойна сила. Якщо довжина ствола перевищує 50 см, а ложе не змінене, таку зброю вважають полегшеною.

У судовій балістиці існує багато різних класифікацій вогнепальної зброї, що можна зустріти в підручниках з криміналістики. Тому доречно навести їх тут.

За цільовим призначенням вогнепальну зброю поділяють так:

військова, цивільна, спортивна, мисливська, промислова, цільова, поліцейська, міліцейська;

- за ступенем автоматизації — автоматична, напівавтоматична, неавтоматична;

за ступенем зарядження — однозарядна, багатозарядна;

- за довжиною ствола — довгоствольна, середньоствольна і короткоствольна;

348

Глава 24. Дослідження зброї та слідів пострілу

за кількістю стволів — одноствольна, двоствольна, багатост-вольна;

- за калібром — малокаліберна (до 6,5 мм), середньокаліберна (6,5 — 9 мм) і крупнокаліберна (понад 9 мм);

- за характером обробки ствола — нарізна, гладкоствольна (ненарізна) і комбінована (гладконарізна);

- за способом виготовлення — заводська, кустарна і саморобна;

- за особливостями конструкції — стандартна, нестандартна і атипічна.

До стандартної вогнепальної зброї, яка найчастіше зустрічається у слідчій практиці, відносяться автомати, пістолети, пістолети-кулемети, рушниці, револьвери, штуцери.

Нестандартна зброя — це обрізи гвинтівок, мисливських рушниць, багатоствольні пістолети, револьвери.

До атипічної зброї відносять yd стріляючі предмети та пристрої нетипових конструкцій.