Кримминалистика

Серед окремих методів криміналістики одне з перших місць належить методам криміналістичної ідентифікації та встановлення групової належності (групофікації), теоретичні основи яких найбільш розроблені, а практична значущість багатопланова.

Криміналістична ідентифікація — специфічний метод, що дає змогу розв'язувати вузькі ідентифікаційні завдання, сутність

21

Розділ 1. !етодологія науки кріїлина.'іістики

яких полягає у встановленні тотожності конкретного об'єкта, котрий має усталену зовнішню форму. Такі завдання виникають при розслідуванні окремих видів злочинів, коли необхідно встановити не вид, клас чи модель пістолета, а конкретний примірник зброї, з якої зроблено постріл у потерпілого, або саме те знаряддя злому, сліди якого залишені.

У доказуванні прийнято оперувата категоричними висновками, достовірними фактами, хоча й припустимо використання ймовірних суджень щодо належності конкретного об'єкта до класу, виду або роду.

Методологічну основу ідентифікації як методу встановлення тотожності складають такі положення матеріалістичної діалектики.

1. Усі об'єкти, події матеріального світу взаємозв'язані і являють собою несюнченне сплетіння зв'язків та взаємодій. Якщо наслідок відомий, то неважко встановити причину, і навпаки. За слідами, залишеними на місці події, встановлюють особу злочинця і обставини вчинення злочину. Усі об'єкти та явища є пізнав анними, у світі немає непізнаванних речей — є поки ще не пізнані.

Фундаментальні положення пізнаванності світу лежать в основі реальних можливостей розкриття кожного злочину.

2. Події, явища матеріального світу індивідуальні, оскільки немає двох однакових речей. Це фундаментальне положення дозволяє знаходити і пізнавати реальні об'єкти, обумовлені практичною діяльністю людини.

3. Усі об'єкти матеріального світу перебувають у постійному русі, розвитку, зміні. Однак індивідуальність і визначеність об'єкта припускають його відносну усталеність, незмінність, тобто збереження характерних ознак, які дозволяють ототожнювати його з самим собою (А = А).

У кримшалістиці і кримінальному судочинстві проблема об'єкта, що зміїооється, є однією з найскладніїиих. Це пояснюється тим, що доводиться розв'язувати завдання порівняння двох станів, в яких об'єкт перебував у різний час, наприклад людина в момент вчинення злочину і через кілька років в момент пред'явлення її для пізнавання.

Об'єкт в кожний момент часу одночасно той самий і не та-

22

Глава 3. Крішма.'іктччна ідентифікація і групофікація

кіці. ТОМУ закон тотожності формальної логіки в даному випадку с справедливім лише для якогось моменту часу, коли об'єкт за-.шшається самим собою. Така діалектична тотожність об'єкта, що зміїооється, затісується як "А Ф А" і читається: "А одночасно дорівнює і не доріїїнює А".

Структуру і динаміку процесу ототожнення об'єкта, що змінюється, можна подати таким чином. Хай об'єкт Рі, що зміїпоє-гься, взаємодіяв при вчиненні злочину в момент t. Через якийсь час 1-і виявлено об'єкт Рі. Потрібно встановити, що об'єкт Рг є об'єктом Рі, який зміїшвся. Процес ідентифікації об'єкта Рг здійснюється шляхом порівняння сукупності його ознак, які існували на момент її, з сукупністю ознак об'єкта Рг на момент 1-і, тобто на момент розслідування за справою. Результати ототожнення залежать від характеру і кількості зміїї ознак об'єкта Рі за час, який минув з моменту слідоутворення ti до його виявлення ti як об'єкта Р-і. Цей процес символічно записується так:

?2(Г2) = Pl(tl) U(tt-tl}.

Із наведеної рівності витікає, що до часу t-г. об'єкт Рг, котрий ототожнюється, слід розглядати як першопочатковий Рі в момент ti, який зазнав зміїї U, що відбулися з моменту утворення відображення за час ti-ti, тобто виявлення і використання об'єкта Рт. як джерела доказування.

Отже, розкриття сутності зміїї об'єкта за час t-t-ti і оціїпса цих зміїї є головним у процесі ідентифіїсації.

Природні зміни — це такі зміни, які відбуваються безперервно внаслідок руху і розвитку об'єктів. У природі все живе лише завдяки будь-якому руху. Людина старіє, сприйняте забувається, свіжий слід на металі окислюється, чорнила на папері вицвітають тощо. Усе це природні зміни, котрим піддаються будь-які джерела доказової шформації.

Навмисні зміни — це такі зміни, які суб'єкт вносить у відображення з метою його викривлення чи знищення. Наприклад, викривлення почерку при підробленні документів, використання маски та рукавичок при вчиненні розбійного нападу, знищення знарядь вчинення злочину, розчленування жертви тощо.

Випадкові зміни не пов'язані з подією злочину, наприклад пошкодження слідів на місці події випадковими особами, транспортом, тваринами і т.п. Випадкові зміїш завжди виникають пізніїпе навмисних і з ними не пов'язані.

Названі зміни аналізуються за час f2-ri і оціїооються для формування висновку про тотожність об'єкта, що зміїдівся.

23

Розділ 1. Методологія науки криміналістики

Віграз t-^-t слід іїтгерпретувати як ідентнфікаціііниіі період, тобто як такий час, протягом якого ознаки і властивості об'єкта хоча й змінюються, але залишаються достатніми дтя встановлення тотожності.

Ідентифікаційний період неоднаковий дтя різних об'єктів і залежить від багатьох чинників, які поки що залишаються "білими плямами" в теорії криміналістичної ідентифікації'. Наприклад, визначення давності походження будь-яких слідів, часу експлуатації об'єктів, подій минулого тощо є проблематичними. Загальнонауковими і криміналістичними методами та засобами встановлюють лише відносну давність, наприклад, часу виготовлення спірного документа, внесення в нього виправлень та ін.

Таким чином, криміналістична ідентифікація як окремий метод криміналістики відрізняється від ідентифікації', яка використовується в інших галузях знань, формою встановлення тотожності. У першому випадку встановлюють тотожність конкретного об'єкта, який має усталену зовнішню форму, а у другому — тотожність численних однакових об'єктів, поділених на класи, види, роди і дрібні групи.

Криміналістична ідентифікація є окремим методом науки криміналістики, який застосовується для вирішення ідентифікаційних завдань, котрі виникають при розслідуванні злочинів.