Курсовые работы по праву

Правові проблеми кредитування в сучасних умовах
4.1 Правові та економічні проблеми кредитування
Велике негативне значення на розвиток громадянських правовідношень, та економіки в цілому, впливають проблеми кредитування, яке головним чином проявляється у відсутності засобів. На думку фахівців, єдиними, хто має в своєму розпорядженні порівняно великі фінансові ресурси в Україні, є комерційні банки. Проте й цей обсяг є вельми незначним. За даними Асоціації українських банків, обсяг чистих активів 121 найбільшого українського банку (з 155 працюючих) становить лише 24,6 млрд. гривень, або 15,3% ВВП, а залишок заборгованості за кредитами, наданими комерційними банками, на жовтень 2000 р. дорівнював 17,1 млрд. гривень. Тому можливість здійснювати високодохідні операції на валютному та фондовому ринках абсорбує тимчасово вільні фінансові ресурси банків, і вони неохоче фінансують інвестиційну діяльність.
Значну небезпеку відволікання дефіцитних кредитних ресурсів банків від реального сектора становить ринок ОВДП, обсяг продажу яких на 2000 р. було заплановано на рівні 5,17 млрд. гривень.
Довгострокове кредитування комерційними банками суб'єктів господарювання України виглядає так: Показники 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 Кредити комбанків, усього, млн. грн. 0,97 27 406 1558 4078 5452 7295 8855 11783 17859 Кредити комбанків, усього, % від ВВП 32,3 53,6 27,4 12,9 7,5 6,7 7,9 8,5 9.3 10,5 В тому числі довгострокові кредити, млн. грн. 0.12 1 11 176 434 607 773 1633 2645 3441 Довгострокові кредити, % до загального обсягу кредитів 12,4 3,7 2,7 11,3 10.6 11.1 10,6 18,4 22,4 19.3 Довгострокові кредити, % від ВВП 4,0 2,0 0,7 1,5 0,8 0,7 0,8 1,6 2,1 2.0 Залишки заборгованості за кредитами на 1.12.2000 становили 28142 млн. гривень (з них 13324 млн. грн. - у національній валюті). Залишки за кредитами, наданими НБУ органам загальнодержавного управління, дорівнювали майже 40% (10171 млн. грн.).
Комерційним банкам клієнти заборгували 17971 млн. грн. .
39,6% кредитних ресурсів спрямовано в промисловість, 36,3% - торгівлю та громадське харчування і лише 3,5% - у сільське господарство, 2,5% - будівництво та 2,4% - транспорт. Як правило, кредитні ресурси більш активно спрямовуються на кредитування комерційних і фінансових операцій, для потреб торгівлі й посередників. Комерційні банки надають перевагу короткостроковому кредитуванню. Причому на тлі значного збільшення обсягів кредитування в 2000 р. частка довгострокових кредитів зменшилась .
Отже, кредитні ресурси, що спрямовуються на розвиток економіки, з позиції інвестування можна оцінити як недостатні за обсягами і неефективні за структурою.
На жаль, саме держава відіграє пасивну роль у фінансуванні інвестиційної діяльності в Україні. Державні фінанси майже не застосовуються для інвестування. Так, за даними Рахункової палати України, попри зазначені в законі "Про Державний бюджет України на 1999 рік" 1130 млн. грн. централізованих капіталовкладень, реально було профінансовано лише 463,3 млн. гривень, або 2,6% валових капіталовкладень в основні фонди .
Виходить, що в умовах України ліквідація бюджетного дефіциту за рахунок зменшення бюджетних витрат і посилення фіскального тиску спричиняє сповільнення економічної активності та зменшує "попит" на інвестиції. А накопичення в комерційних банках вільних ліквідних ресурсів заохочує спрямування останніх в різного роду сумнівні операції, курсові спекуляції тощо. Хоча в усьому світі вільні ресурси найчастіше використовуються для різних видів кредитування. Можливо, і ми колись теж житимемо за такою формулою.
aaan4.2 Проблема злочинів у сфері банківського кредитування aaak
sssnОсобливу роль у функціонуванні кредитно-банківської системи відіграє одна з головних функцій банку — кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян. Аналіз структури банківського кредитування дозволяє констатувати, що його схема складається з двох основних етапів: залучення грошових коштів (пасивні операції) та їх розміщення (активні операції) . В першому випадку злочини вчинюються щодо вкладників, які розміщують власні кошти в комерційних банках, шляхом шахрайського використання цивільно-правових угод або взяття банком на себе заздалегідь нездійсненних зобов'язань щодо сплати нереально високих процентів за вкладами. Сутність другого етапу кредитних операцій — розміщення банківських ресурсів, тобто видача кредитів позичальникам. На цьому етапі, на відміну від першого, кримінальний простір характеризується значним різноманіттям кримінальних способів, прийомів та видів злочинних посягань.
Підвищену кримінальну активність в сфері банківського кредитування визначають різні фактори. По-перше, в кредитні операції вміщена найбільша частина активів банку, що дозволяє злочинцям швидко одержати «живий» капітал у великих розмірах. По-друге, банківське кредитування має арсенал засобів економічного впливу (а іноді й економічного диктату) на діяльність різних господарюючих суб'єктів і сфер економіки. По-третє, в процесі становлення ринкових відносин сфера банківського кредитування вийшла з-під контролю держави та у правовому відношенні опинилась практично беззахисною від злочинних посягань. Остання обставина уможливлює ефективне приховання слідів злочину та створює численні проблеми у доказуванні злочинної події .
Типовим для цих злочинів стає існування складних за внутрішньою структурою та кримінально-правовими ознаками схем злочинної діяльності. Характерним прикладом виступає створення фіктивного підприємства як першого етапу злочинної діяльності щодо забезпечення сприятливих умов для здійснення загального злочинного наміру. Етап його реалізації включає безпосереднє заволодіння кредитними ресурсами банку шляхом розкрадання або шахрайства з фінансовими ресурсами, наслідком чого є заподіяння кредитору матеріальної шкоди. Приховання злочину включає комплекс дій (операцій), що можуть відбуватись на всіх попередніх етапах злочинної діяльності (приховання слідів підготовки та вчинення злочину), а також після реалізації злочинного наміру шляхом приховання, фальсифікації, маскування відповідної інформації про сліди злочину та злочинця, її джерел (носіїв), протидії розслідуванню .
aaanЗакінченняaaak
sssnВиходячи з вимог Положення НБУ про кредитування № 246 від 28 березня 1995 p., кредит — це позичковий капітал банку в грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру.
Основними формами кредитування є комерційна і банківська
Комерційний — це кредит, який надається юридичним і фізичним особам у вигляді продажу товарів, послуг та виконання робіт з відстрочкою платежу (лізинг).
Банківський кредит надається банками, кредитними установами в грошовій формі юридичним та фізичним особам.
Згідно з ст. 2 Закону «Про банки та банківську діяльність» банківський кредит — це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку його погашення, що надається в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів з такої суми.
Основним у банківському кредитуванні є те, що він має бути: строковим — надаватись на визначений строк; платним — за отриманий кредит необхідно платити певні відсотки; цільовим — отриманий кредит повинен бути використаний на конкретні цілі, передбачені угодою, і обов'язково підлягає поверненню.
Нормативно-правовим актом, що регулює відносини в сфері банківського кредитування є Положення НБУ про кредитування, яке визначає правові основи надання, використання, повернення кредитів, регулює взаємовідносини між суб'єктами, що виникають в процесі кредитування, механізм контролю за діяльністю суб'єктів, відповідальність сторін за порушення умов кредитної угоди, умови, яким має відповідати кредитний договір, та порядок видачі кредитів.
Кредит надається на наступний строк: короткостроковий — до одного року; середньостроковий — до трьох років; довгостроковий — понад три роки.
Кожний виданий кредит має забезпечуватися: заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); гарантією (банків, фінансів, майном третіх осіб); поручительством; страхуванням відповідальності за непогашення боргу.
Також банком може видаватися кредит, який нічим не забезпечений (бланковий), котрий видається тільки під зобов'язання повернути його із застосуванням підвищеної відсоткової ставки, надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.
Загальна сума таких кредитів не повинна перевищувати 10 відсотків власного капіталу банку чи кредитної установи.
Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України, а згідно з Указом Президента України від 6 листопада 1998 р. «Про гербовий збір» здійснюється маркування усіх оригіналів договорів суб'єктів підприємницької діяльності.
Забезпечення належного захисту прав та законних інтересів учасників кредитних правовідносин потребує здійснення відповідних заходів щодо удосконалення правового регулювання і у цій сфері правовідносин. На даний час в Україні нормативним актом, який на рівні закону регулює кредитні правовідносини, є лише Цивільний кодекс Української де тільки одна ст. 382 цього кодексу стосується названого предмета правового регулювання (щодо юридичних осіб) і до того ж містить лише відсилочні норми. По суті, кредитування — один з найважливіших важелів розвитку економіки країни і суспільства в цілому, — регулюється підзаконним актом — Положенням «Про кредитування», затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.09.95 № 246. На мою думку, найбільш ефективним засобом комплексного врегулювання кредитних правовідносин було б прийняття Закону України «Про кредит».
Практика вирішення господарчими судами господарських спорів свідчить, що головним недоліком у законодавчій сфері є те, що наявні нормативні фрагменти регулювання господарських процесів або не мають органічного зв'язку, або безнадійно застаріли. Наприклад, Цивільний кодекс Української РСР, незважаючи на внесені до нього зміни, у своїй основі суперечить наявним соціальним і економічним реаліям України. Тому прийняття нового Цивільного кодексу України є однією з найважливіших умов нормального функціонування економіки, формування засад правової держави та громадянського суспільства в Україні. Новий Цивільний кодекс України повинен мати чітку ринкову спрямованість. Це означає закріплення в ньому універсальних інститутів приватного права.
вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Курсовые работы по праву Учебники по праву
  2. Правові проблеми кредитування в сучасних умовах - Курсовые работы по праву
  3. 7.2. Суб´єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки - Административное право
  4. 4.2. Два підходи до класифікації засобів нетарифного регулювання з позицій економічного обгрунтування ЗЕД - Таможенное право
  5. 8.3. Національні методи стимулювання експорту - Таможенное право
  6. Методичні рекомендації до курсу «Основи митного законодавства» - Таможенное право
  7. Нормативно-правові акти - Хозяйственное право
  8. §2. Предмет, методи та система цивільного та торгового права зарубіжних країн - Гражданское право
  9. 4.1 Правові та економічні проблеми кредитування - Курсовые работы по праву
  10. § 1. Власність національних багатств України як основа суспільної організації праці - Трудовое право
  11. § 3. Суспільні відносини, що становлять предмет регулювання трудового права України - Трудовое право
  12. § 7. Система трудового права України - Трудовое право
  13. § 2. Міжнародні правові акти про зайнятість - Трудовое право
  14. Порівняльне правознавство як напрямок сучасної юридичної науки - Теория государства и права
  15. Права людини: поняття, види. Міжнародне-правові стандарти в галузі прав людини - Теория государства и права
  16. Правовий статус особи: поняття, види. Конституційне закріплення прав людини в Україні - Теория государства и права
  17. Основні характеристики Української держави за Конституцією України. Україна як правова держава - Теория государства и права
  18. Конституція України, її основні риси, місце і роль у системі нормативно правових актів України - Теория государства и права
  19. Співвідношення права та інших соціальних явищ (політики, економіки, держави, суспільства) - Теория государства и права
  20. Загальна характеристика основних правових систем сучасності - Теория государства и права

Другие научные источники направления Курсовые работы по праву:

    1. Курсовая работа. Банкротство, как условие прекращение деятельности юридических лиц. 2001
    2. Курсовая работа. Вещественные доказательства в гражданском процессе: понятие, виды, особенности исследования и оценки. 2001
    3. Курсовая работа. Гражданские процессуальные правоотношения. 2001
    4. Курсовая работа. Обвиняемый и гарантии его процессуальных прав . 2001
    5. Курсовая работа. Співучасть у злочині. 2009
    6. Курсовая работа. Організація роботи в районному (міському) суді. 2009