Конституционное право

Нова Конституція України, зберігаючи певну послідовність у регулюванні діяльності виконавчої влади, істотно зміцнила її роль в системі органів державної влад”. Так, у ст. 6 проголошується, що "державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову". Це практично означає більш послідовне вираження прерогатив виконавчої влади (з урахуванням принципу поділу влади) в сфері здійснення в нашій країні соціально-економічних перетворень, у реалізації єдиної державної політики в різних галузях народного господарства. Важливо підкреслити, що новий Основний Закон створює реальні передумови для того, щоб виконавча влада стала справді здатною реалізовувати визначені нею програми щодо стабілізації економіки і нести всю повноту відповідальності за свої рішення та дії.

На підставі загального аналізу Конституції України можна стверджувати, шо органи виконавчої влади відрізняються від інших державних органів насамперед предметом і сферою діяльності. Вони не приймають закони, як Верховна Рада, а забезпечують управління економікою усієї країни, вирішення всіх інших управлінських справ.

Кабінет Міністрів України

Вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Відповідно до ст. 113 Конституції він у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України. Однією з основних функцій Кабінету Міністрів є забезпечення виконання законів (у тому числі й Конституції) і актів Президента України, систематичний контроль за їх виконанням іншими органами виконавчої влади усіх рівнів і усунення виявлених порушень.

Ліквідувавши верховенство однієї гілки влади над іншою. Конституція все ж встановила, що Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді. Відповідальність

97

Кабінету Міністрів перед Президентом України вбачається у тому, що саме Президент призначає за згодою Верховної Ради Прем'єр-міністра України, припиняє його повноваження та приймає рішення про його відставку. А за поданням Прем'єр-міністра він призначає членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах. Багато повноважень Президента України безпосередньо стосуються діяльності Кабінету Міністрів та інших органів виконавчої влади.

Підконтрольність і підзвітність Кабінету Міністрів Верховній Раді України реалізується через затвердження Державного бюджету України та внесення до нього змін, організацію контролю за виконанням бюджету та прийняття рішення щодо звіту про його виконання. Верховна Рада України розглядає та приймає рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів, дає згоду на призначення Президентом Прем'єр-міністра України, контролює діяльність Кабінету Міністрів. За пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради вона може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри йому більшістю від її конституційного складу.

Таким чином. Кабінет Міністрів України перебуває у подвійному підпорядкуванні. Проте цей інститут, як свідчить вітчизняна і міжнародна практика, не завжди ефективний. Такий орган здебільшого орієнтований у своїй діяльності на впливовішого "патрона", а той, як правило, зводить свої функції керівництва до мінімуму.

Щодо впливу на Кабінет Міністрів, то слід відзначити постійну критику його дій з боку не тільки законодавчої, президентської і судової влади, а й інших опонентів. Саме це змушує його лавірувати або займати вичікувальну позицію.

Проте це аж ніяк не свідчить про слабкість Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади. Навпаки, як переконує вітчизняний і зарубіжний досвід, вплив і міць виконавчої влади постійно зростають, хоч не завжди це дістає адекватний вияв у законодавстві.

На відміну від законодавчої та судової гілок влади, органи яких функціонують в автономному режимі, керую-

98

чись лише законом, виконавча влада працює у режимі адміністративної субординації і системної внутрішньої організації, що дозволяє їй згідно з Конституцією, законами і указами Президента України здійснювати управлінські функції, оперативно втілювати в життя прийняті рішення.

Кабінет Міністрів України та інші структури виконавчої влади не можуть ефективно діяти поза межами єдиної системи. У нашій державі виконавча вертикаль функціонує на підставі чіткої субординації і підпорядкування.

Склад Кабінету Міністрів України

Відповідно до ст. 114 Конституції до складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три вщепрем'єр-міністри, міністри. Як постійний орган Кабінету Міністрів функціонує його Президія. Кабінет Міністрів має повноваження створювати свої постійні та тимчасові комісії, а також інші робочі органи.

Прем'єр-міністр призначається Президентом України за згодою більш ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Він вносить на ім'я Президента України подання про персональний склад Кабінету Міністрів. Президент призначає або не призначає цей склад.

Конституційне законодавство багатьох зарубіжних країн передбачає такий самий або приблизно такий порядок формування персонального складу урядів. Так, у ст. 92 конституції Італії зазначено, що уряд цієї держави складається з голови Ради і міністрів, які разом утворюють Раду міністрів. Президент Італії призначає голову Ради міністрів і, за його пропозицією, міністрів. Згідно зі ст. 37 конституції Греції президент цієї республіки призначає прем'єр-міністра. Однак останній має бути не просто політичним лідером, а лідером політичної партії, яка має абсолютну більшість місць у Палаті депутатів.

Таким чином, юридичний бік встановленого Конституцією України порядку формування персонального складу Кабінету Міністрів відповідає міжнародним стандартам і передбачає обов'язкові дії з боку Президента і Прем'єр-міністра.

4*

99

ввести до складу Кабінету Міністрів. Хоч останнє слово залишається за Президентом, оскільки він вирішує питання про призначення на посаду, проте для будь-якого призначення необхідне подання Прем'єр-міністра.

Призначення на посади Першого віце-прем'єр-міністра, вще-прем'єр-міністрів, міністрів — акти великої політичної ваги, оскільки на них покладаються найважливіші функції виконавчої влади. Так, Перший віце-прем'єр-міністр і віце-прем'єр-міністри координують і контролюють, відповідно до розподілу між ними обов'язків, роботу міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів органів. Міністр керує не тільки апаратом очолюваного ним міністерства, а й великою кількістю підприємств, організацій, що входять в систему цього міністерства.

Прем'єр-міністр України забезпечує виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою України. Це означає, що Конституція України відводить Прем'єр-міністру вирішальну роль у визначенні основних напрямів діяльності Кабінету Міністрів, а також в організації його роботи. Водночас не треба забувати, що Кабінет Міністрів є колегіальним органом, на засіданнях якого допускається широкий і вільний обмін думками з усіх питань, що розглядаються.

Для правильного розуміння основних напрямів діяльності Кабінету Міністрів України треба виділяти завдання стратегічного характеру, що ними вирішуються, а також враховувати такі моменти: 1) основні напрями діяльності Кабінету Міністрів грунтуються на правовій основі, якою є Конституція України, закони та укази Президента України; 2) діяльність Кабінету Міністрів у цілому випливає з напрямів внутрішньої та зовнішньої політики, що визначаються Президентом України; 3) основні напрями діяльності Кабінету Міністрів закріплюються і конкретизуються в його Програмі, що схвалюється Верховною Радою України.

Принципове значення для здійснення основних напрямів діяльності Кабінету Міністрів України має його Програма. Вона стосується державного, економічного, екологічного, соціального, культурного і національного розвитку України.

До традиційних повноважень Прем'єр-міністра України, пов'язаних з організацією роботи Кабінету Міністрів, належать такі: керівництво Кабінетом Міністрів України і

100

його засіданнями; розподіл обов'язків між Першим віце-прем'єр-міністром та віце-прем'єр-міністрами; представництво Кабінету Міністрів України у міжнародних зносинах; підписання актів Кабінету Міністрів тощо.

Основною організаційною формою діяльності Кабінету Міністрів є його засідання. На них відповідно до практики, що склалася, розглядаються найбільш важливі питання державного управління і соціально-культурного будівництва: про підготовку і виконання бюджету, проекти приватизаційних програм, фінанси та ціноутворення, надання кредитів і позик.

Повноваження Кабінету Міністрів України

Конституція України визначає біль- шість повноважень Кабінету Міністрів України. Згідно зі ст. 116 до його відання належить:

1) забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики нашої держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України. Діяльність щодо забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, внутрішньої та зовнішньої політики Кабінет Міністрів підпорядковує Президенту України, який відповідно до ст. 106 Конституції також має повноваження у цій сфері;

2) вжиття заходів щодо забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Забезпечення прав та свобод людини і громадянина в Україні повинно контролюватись виконавчою владою, як й іншими гілками влади. Вимоги, що висуваються до діяльності Кабінету Міністрів, структур, ним очолюваних, за сучасних умов безпосередньо пов'язуються зі змінами якості життя населення, забезпеченням прав громадян. Кабінет Міністрів України, об'єднуючи і координуючи діяльність підвідомчих йому міністерств і відомств, визначає ступінь їх відповідальності за втілення в життя соціальної політики, необхідні для цього функції та повноваження;

3) забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Фінансова, цінова, інвестиційна політика та податки — основні важелі зміцнення єдиного

101

економічного простору в Україні, забезпечення вільного й безперешкодного переміщення товарів і послуг, підтримки конкуренції та вільної економічної діяльності.

З наведеного вище положення випливає, що сфера докладання зусиль Кабінету Міністрів України є досить широкою і різноманітною. Так, він має забезпечувати охорону культурної спадщини народностей і націй України, розвиток культури, стимулювання її багатоманітності, формування комплексної системи підтримки закладів культури, її діячів, їх професійних об'єднань; реалізовувати програми розвитку освіти, дбати про більш ефективне використання її потенціалу, зміцнення її матеріальної бази тощо;

4) розробка і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України. Усі ці програми є особливо важливими концептуально-прогностичними документами, спрямованими на зміцнення України, а тому вони мають неабияке значення для її соціально-економічного розвитку;

5) забезпечення рівних умов розвитку всіх форм власності; здійснення управління об'єктами державної власності відповідно до закону. Положення про необхідність забезпечення Кабінетом Міністрів України рівних умов розвитку всіх форм власності грунтується на принципах і закономірностях побудови ринкової економіки. Адже передумовою її виникнення є рівноправний, вільний розвиток усіх форм власності та видів економічної діяльності у межах закону.

Управління об'єктами державної власності — одне з основних повноважень Кабінету Міністрів. Ці об'єкти визначено різними законодавчими актами. Так, відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

6) розробка проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подання Верховній Раді звіту про його виконання. Конституція

102

України визначає роль Кабінету Міністрів у регламентованій законом діяльності органів державної влади по складанню, розгляду, затвердженню і виконанню бюджету.

Кабінет Міністрів не пізніше 15 вересня кожного року має подавати Верховній Раді України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік разом із доповіддю про хід виконання бюджету за поточний рік. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин — на інший період. По закінченні цього строку Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради звіт про виконання бюджету, який оприлюднюється.

Серед найважливіших проблем у сфері бюджету, що вирішуються Кабінетом Міністрів України, — скорочення його дефіциту, запобігання неконтрольованому зростанню витрат, зміцнення прибуткової частини бюджету і посилення соціальної спрямованості витрат.

Забезпечуючи розробку і прийняття бюджету, Кабінет Міністрів України взаємодіє з Національним банком України, опирається на Міністерство фінансів та інші центральні й місцеві органи виконавчої влади. Контроль за використанням коштів бюджету від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата;

7) здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю. Під цими заходами розуміється система політичних, економічних, соціальних і правових заходів, спрямованих на забезпечення еволюційного розвитку суспільства і держави, запобігання і покладення краю зовнішнім і внутрішнім загрозам. Треба наголосити, що діяльність Кабінету Міністрів України у цій сфері підпорядкована Раді національної безпеки і оборони, яка відповідно до ст. 107 Конституції України функціонує при Президентові України і координує та контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони;

8) організація і забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи. Під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють налагодження міжнародного економічного співробітництва, торгівлі, кредитування тощо, а під митною справою — стягнення зборів за перевезення вантажів через державний кордон, а

103

також за користування з цією метою шляхами, мостами, портовими спорудами тощо;

9) спрямування і координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади. Це проявляється не тільки в участі Кабінету Міністрів в їх утворенні, реорганізації та ліквідації, а й у визначенні ним їх структури, штатів, компетенції, порядку взаємодії, підзвітності та підконтроль-носгі.

Не треба забувати, що Кабінет Міністрів України користується правом законодавчої ініціативи й бере активну участь у розробці законопроектів, що створюють правову основу для розвитку ринкових відносин, вирішення нагальних економічних і соціальних проблем.

Перелік повноважень Кабінету Міністрів України, передбачених ст. 116 Конституції України, не є вичерпним. Конституцією і законами України, актами Президента України можуть передбачатися й інші повноваження Кабінету Міністрів.

Припинення повноважень Кабінету Міністрів України

Стаття 115 Конституції України встановлює, що "Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраним Президентом України".

Тобто Конституція визначає період, протягом якого може діяти даний склад Кабінету Міністрів, та умови, за наявності яких його члени складають свої повноваження.

Строк функціонування Кабінету Міністрів залежить від строків повноважень Президента України.

Оскільки Президент обирається на п'ять років (ст. 103 Конституції України), то й Кабінет Міністрів України даного складу працює п'ять років. Проте строк перебування Президента України на посаді може бути скороченим при його відставці, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я, усуненні з поста в порядку імпічменту або в разі його смерті. За таких ситуацій, передбачених відповідно статтями 108—111 Конституції України, строки припинення повноважень Кабінету Міністрів можуть не збігатися зі строками здійснення повноважень Президентом України. Кабінет Міністрів України може виконувати свої обов'язки до обрання нового Президента, а Прем'єр-міністр виконувати обов'язки Президента України, повноваження якого були достроково припинені.

104

Строк повноважень Кабінету Міністрів України може бути достроково припиненим незалежно від припинення президентських повноважень у випадках, передбачених ст. 115 Конституції України. Ця стаття визначає різні підстави відставки Кабінету Міністрів або окремих його членів залежно від того, хто був її ініціатором.

По-перше, Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів мають право заявити Президентові України про свою відставку. Здебільшого таке рішення, враховуючи його екстраординарність, вони оголошують на засіданні Кабінету Міністрів у присутності усіх його членів. У такому разі відставка Прем'єр-міністра, інших членів Кабінету Міністрів України є добровільною, хоч і викликана, як свідчить міжнародна і вітчизняна практика, певними обставинами (криза в економіці, загальні страйки тощо). Добровільна відставка не є підставою для автоматичного припинення діяльності Кабінету Міністрів, оскільки вона може прийматися або відхилятися Президентом України. У зв'язку з великим політичним значенням такого кроку йому, як правило, передують консультації Кабінету Міністрів з Президентом України. Тому випадки відхилення ним заяви Прем'єр-міністра або інших членів Кабінету Міністрів про відставку трапляються рідко. Конституція встановлює також, що відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відставку усього складу Кабінету Міністрів України, тобто Першого віце-прем'єр-міністра, вще-прем'єр-міністрів і міністрів. А відставка інших членів Кабінету Міністрів не зумовлює відставки усього складу Кабінету Міністрів і повинна розглядатися, як нормальне явище державного життя.

По-друге, відставка Кабінету Міністрів України можлива за ініціативою Президента України. Причини такої відставки можуть бути різними. Однак, як правило, — це результат загострення суперечностей між Президентом і Кабінетом Міністрів. Причому відповідно до ч. 6 ст. 115 і пунктів 9, 10 ст. 106 Конституції України зазначена відставка не вимагає додержання якихось попередніх умов (наприклад, застереження про відставку тощо). Вона може здійснюватись у будь-який час і незалежно від ставлення Верховної Ради України до діяльності Кабінету Міністрів України.

По-третє, відставка Кабінету Міністрів України можлива в результаті прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри йому, наслідком якої є відставка усього

105

складу Кабінету Міністрів. Резолюція недовіри — один із найбільш впливових засобів підвищення відповідальності Кабінету Міністрів перед Верховною Радою України. Конституція України (ст. 87) передбачає певний механізм її здійснення. Згідно з ним Верховна Рада України, за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від її конституційного складу, розглядає питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та приймає резолюцію недовіри більшістю від конституційного складу Верховної Ради. Проте питання про відповідальність Кабінету Міністрів не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України.

У випадках відставки Кабінету Міністрів за рішенням Президента України чи у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Президентові України заяву про відставку усього складу Кабінету Міністрів. Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято Президентом України, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів, але не довше ніж 60 днів.

Аналогічні підстави припинення діяльності урядів передбачені й конституціями інших країн.

рішення президента Португалії про відставку уряду.

Що ж до взаємовідносин парламенту й уряду в цьому питанні, то, наприклад, в Італії кожна палата парламенту може прийняти мотивовану резолюцію про довіру або недовіру уряду на підставі поіменного голосування. Така резолюція має бути підписана не менш ніж однією десятою частиною складу палати і не може бути поставлена на розгляд раніше закінчення триденного строку з моменту її внесення. У Франції недовіра уряду може бути висловлена шляхом прийняття нижньою палатою резолюції осуду. Ця резолюція розглядається лише у тому разі, коли вона також

106

підписана не менш ніж однією десятою частиною від загальної кількості депутатів. Голосування може проводитись лише через дві доби після внесення проекту резолюції.

У більшості країн конституції передбачають можливість постановки питання про довіру самим урядом (Конституція України є винятком у цьому плані). Процедура вирішення цього питання є подібною до процедури, пов'язаної з вотумом недовіри, або збігається з нею. Характерним є й те, що конституції деяких країн обмежують можливості повторного внесення питання про недовіру протягом певного строку роботи представницького органу. Так, у Португалії, Румунії, Франції питання про недовіру уряду не може бути двічі поставлене у період однієї парламентської сесії, в Болгарії та Греції цей строк дорівнює шести, а в Естонії, Хорватії і Польщі — трьом місяцям.

Нормативно-правові акти Кабінету Мітстрів України

У Конституції України (ст. 117) встановлюються форми нормативно-правових актів Кабінету Міністрів. Це постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на всій території України.

У вигляді постанов, як правило, оформлюються рішення, що мають нормативний характер і найбільш важливе значення. Рішення з оперативних питань, а також інших поточних проблем видаються у формі розпоряджень.

Акти Кабінету Міністрів підписує Прем'єр-міністр України.

З урахуванням, значення нормативно-правових актів Кабінету Міністрів розробляється спеціальна процедура їх підготовки. Вона передбачає підготовку тексту акта, пояснювальної записки до нього, а також матеріалів з прогнозом соціально-економічних та інших наслідків його реалізації. Проекти актів погоджуються із зацікавленими органами та організаціями.

Кабінет Міністрів України здійснює контроль за виконанням прийнятих ним актів як безпосередньо, так і через підвідомчі йому органи.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. У разі їх суперечливості вони, а також інші акти Кабінету Міністрів відповідно до ст. 106 Конституції можуть бути скасовані Президентом України.

107

Центральні органи виконавчої влади

Згідно з ч. 5 ст. 114 Конституції України структурною ланкою виконавчої вертикалі є центральні органи виконавчої влади. Конституцією передбачено певний порядок їх утворення і функціонування. Відповідно до нього Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів. Президент України відповідно до ст. 106 Конституції призначає керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Він може припинити повноваження цих осіб, пов'язані із займаними ними посадами.

Функції міністерств та інших центральних органів виконавчої влади визначаються Указом Президента України від 12 березня 1996 р. "Про загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади". Завдання та функції конкретних міністерств та інших органів державної виконавчої влади встановлюються положеннями про згадані органи, затверджуваними Президентом України. Наприклад, Положення про Міністерство внутрішніх справ України затверджено розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 р. У цих положеннях передбачається відповідальність керівників міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади перед Президентом України за результати своєї діяльності.

Загалом треба визнати, що міністерства є головною ланкою системи органів центральної виконавчої влади. Вони створюються для організації державного управління в найбільш важливих сферах соціально-економічного і політичного життя і у більшості випадків є органами галузевого управління. Про значення, яке надається міністерствам, свідчить те, що їх керівники (міністри) входять до складу Кабінету Міністрів (ст. 114 Конституції України).

Державні комітети — це центральні органи виконавчої влади, що здійснюють переважно міжгалузеве управління. А відомства (агентства, бюро, управління, комісії) реалізують функції управління у тих сферах, які не є об'єктами сфери впливу з боку міністерств і комітетів.

Компетенція міністерств, комітетів і відомств реалізується через накази, інструкції та інші нормативно-пра-

108

вові акти, які відповідно до ст. 117 Конституції України підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Місцеві органи виконавчоі влади

Наступною ланкою виконавчої вертикалі є місцеві органи виконавчої влади. У Конституції України (ст. 118) зазначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Особливості здійснення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі будуть визначені окремими законами України. А в областях та районах склад місцевих державних адміністрацій формують їх голови. Вони призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом за поданням Кабінету Міністрів України. Голови місцевих державних адміністрацій під час здійснення своїх повноважень відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Відповідальність голів місцевих державних адміністрацій перед Президентом дістає вияв у тому, що Президент видає обов'язкові для них укази та розпорядження, бере участь у формуванні органів виконавчої влади вищого рівня тощо. А відповідальність цих голів перед Кабінетом Міністрів України зумовлена не тільки тим, що вони призначаються і звільняються з посади Президентом за поданням Кабінету Міністрів, а й тим, що Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу усіх органів виконавчої влади. Саме він розробляє та реалізує єдині загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України.

Крім того, місцеві державні адміністрації в цілому підзвітні і підконтрольні відповідним радам народних депутатів (обласним та районним) у частині повноважень, делегованих їм цими радами, а також органам виконавчої влади вищого рівня. Таким чином, не тільки голови місцевих державних адміністрацій, а й самі адміністрації знаходяться у системі подвійного підпорядкування. Щодо них запроваджено принцип вертикальної та горизонтальної субординації, який не завжди є ефективним і виправданим.

Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції, законам та іншим актам України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.

109

Повноваження місцевих державних адміністрацій

Згідно зі ст. 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин — також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

7) реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Припинення повноважень місцевих адміністрацій

Обласна чи районна рада може ви- словити недовіру голові відповідної державних місцевої державної адміністрації, на підставі чого Президент України приймає рішення і дає обгрунтовану відповідь. Слід звернути увагу на те, що Конституція України (ст. 118) не вказує, яке саме рішення повинен прийняти Президент. Тобто він може погодитися із висловленою недовірою і прийняти рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації, а може й проігнорувати його. У будь-якому разі, як випливає з тексту вказаної статті, Президент України зобов'язаний дати обгрунтовану відповідь з поясненнями щодо прийнятого рішення.

Проте якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради. Президент України приймає рішення про його відставку.

Відповідно до ст. 143 Конституції України органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам та їх виконавчим органам) можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. З питань здійснення повноважень органів виконавчої влади вони підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.

110

Усі члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та місцевих органів виконавчої влади не мають права суміщати свою посадову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.

Основний Закон України встановлює також, що детальніше організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади мають визначатися законами України. Що ж до організації виконавчої влади у містах Києві та Севастополі, то у розділі XV Конституції "Перехідні положення" вказано, що до прийняття законів, які визначатимуть особливості здійснення у цих містах виконавчої влади, виконавчу владу в них здійснюють відповідні державні адміністрації.