Хозяйственное право

Щербина В. С. Господарське право України. Навч. посібник-К.: Атіка, 1999,-336с
§ 4. Наслідки визнання боржника банкрутом
Внаслідок оголошення про банкрутство підприємство юридичне" переходить у новий правовий статус - статус банкрута. Цей правовий статус передбачає ряд особливих юридичних положень:

v* припиняється підприємницька діяльність боржника; ч.» право розпорядження майном, майнові права та обов'язки банкрута переходять до ліквідаційної комісії; ^ строки усіх боргових зобов'язань банкрута вважаються такими, що минули;

ч* нарахування пені та процентів з усіх видів заборгованості банкрута припиняється.

Арбітражний суд може визнати недійсною будь-яку угоду щодо продажу майна боржником, здійсненого протягом трьох місяців до початку провадження у справі за умови, якщо її здійснено в інтересах зацікавленої особи з боку боржника. Таку ж дію арбітражний суд може вчинити щодо будь-якої угоди боржника про продаж майна чи прийняття останнім на себе зобов'язань протягом одного /щк.др початку провадження у справі про банкрутство, якщо продаж майна здійснено з метою приховання цього майна або несплати боргів, якщо боржник у результаті угоди отримав набагато менше, нБк реальна ціна угоди (майна), а також у разі, якщо боржник на момент укладання угоди вже був фактично неплатоспроможним чи став неплатоспроможним у результаті виконання цієї угоди.

Угоди можуть визнаватися недійсними за поданням прокуратури, клопотанням боржника, розпорядника майна або кредиторів.

Банкрутство - це найсуворіша майнова санкція щодо боржника. Законом встановлено, що з метою погашення боргу стягнення може бути звернено на все майно банкрута, що належить йому на праві власності або повного господарського відання.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону «Про банкрутство» у випадках, передбачених законодавчими актами, стягнення за претензіями кредиторів може бути звернено і на інше майно. Тут йдеться, зокрема, про господарські товариства: з додатковою відповідальністю та повні.

Статутний фонд товариства з додатковою відповідальністю поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Загалом учасники цього товариства відповідають при його банкрутстві своїми внесками до статутного фонду. При недостатності ж цього майна якраз і діє правило про «додаткову відповідальність», тобто наступає вже безпосередньо відповідальність учасників товариства їхнім майном. Ця відповідальність визначається «в однаковому для всіх учасників розмірі до внеску кожного учасника» (ч. 1 ст. 65 Закону «Про господарські товариства»).

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах. Це межі майнової відповідальності такого товариства.

Дещо інший механізм відповідальності повних товариств. Суть повного товариства полягає в тому, що всі його учасники «займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном» (ст. 66 Закону «Про господарські товариства»). Повна відповідальність у такому разі визначається як відповідальність усім майном повних товариств, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення.

Аналогічно регулюється відповідальність повних товаришів командитного товариства (ст. 75, 77 Закону «Про господарські товариства»).

Оцінка майна банкрута. Щодо оцінки майна банкрута Закон «Про банкрутство» користується бланкетною (відси-лочною) нормою, роблячи посилання на Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». Згідно зі ст. 9 зазначеного закону майно банкрута оцінюється за так званою відновною вартістю наявних основних і оборотних коштів з урахуванням кредиторської та дебіторської заборгованості цього підприємства.

Що означає ця категорія та як вона обраховується, визначено в Методиці оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 1998 р. № 1114 (Офіційний вісник У країни-1998.-№29).

Майно банкрута оцінюється як цілісний майновий комплекс. Для цього:

• робиться повна інвентаризація відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, що передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993р. №1584;

• розробляється передаточний баланс;

• визначається вартість майна згідно з даними інвентаризації та балансу;

• складається акт оцінки вартості майна як цілісного майнового комплексу.

До переліку майна включаються:

• основні засоби та інші позаоборотні активи (в тому числі незавершене будівництво);

• оборотні засоби - запаси і затрати, грошові кошти, розрахунки та інші активи з урахуванням заборгованості.

Продане майна. Продавцем майна банкрута визначено ліквідаційну комісію. Цей орган приймає рішення про продаж майна за погодженням із зборами (комітетом) кредиторів.

Продаж майна банкрута є гласною акцією. Голова ліквідаційної комісії забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови і строки придбання майна.

У разі надходження двох і більше пропозицій голова ліквідаційної комісії призначає проведення конкурсу (аукціону). Порядок проведення конкурсу (аукціону) в такому випадку визначається ст. 8, 9, 14-24 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою.

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Контрольні запитання - Хозяйственное право
  2. Щербина В. С. Господарське право України. Навч. посібник-К.: Атіка, 1999,-336с - Хозяйственное право
  3. § 4. Наслідки визнання боржника банкрутом - Хозяйственное право
  4. § 5. Черговість задоволення претензій кредиторів - Хозяйственное право
  5. 5. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство - Хозяйственное право
  6. § 6. Підстави звільнення боржника від цивільно-правової відповідальності - Гражданское право
  7. О.А.Підопригора. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. — К.: Вентурі, 1995. — 416 с. - Гражданское право
  8. Цивільне право України. Частина перша [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / Ч. Н. Азімов, М. М. Сібільов, В. 1. Борисова та ін.]; За ред. проф. Ч. Н. Азімова, доцентів С. Н. Приступи, В. М. Ігнатенка. — Харків: Право, 2000. — 368 с. - Гражданское право
  9. § 9. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - Трудовое право
  10. Адвокатура України - Адвокатское право
  11. 10.2. Адміністративно-правове регулювання підприємницької діяльності - Административное право
  12. § 4. Захисна промова - Риторика
  13. § 3. Обов´язки подружжя по взаємному утриманню - Семейное право
  14. Глава 82 Загальні положення сімейного права - Семейное право
  15. СПИСОК ИСПОЛЬЗОВАННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ - Курсовые работы по праву
  16. 1. Історія становлення та розвитку правового регулювання господарської сфери суспільного життя - Хозяйственное право
  17. 2. Основи правового статусу суб´єктів господарювання - Хозяйственное право
  18. 3.1. Підприємства державної форми власності (державні комерційні та казенні підприємства) - Хозяйственное право
  19. 3. Фермерське господарство - Хозяйственное право
  20. 5. Припинення господарських зобов´язань - Хозяйственное право

Другие научные источники направления Хозяйственное право:

    1. Лаптев В.В.. Предмет и система хозяйственного права. 1969
    2. Мартемьянов В.С.. Хозяйственное право. Том 1.Общие положения.. 1994
    3. Бакшинскас В.Ю.. Правовое регулирование хозяйственной деятельности. 2002
    4. Вінник О. М.. Господарське право: Курс лекцій. 2004