Хозяйственное право

Щербина В. С. Господарське право України. Навч. посібник-К.: Атіка, 1999,-336с
§ 4. Правовий статус промислово-фінансових груп
Специфічним видом господарських об'єднань є промислово-фінансові групи (ПФГ). Відповідно до п. 7 ст. З Закону України «Про підприємства в Україні» порядок створення, реорганізації та ліквідації промислово-фінансових груп, а також їх реєстрації регулюється спеціальним законодавством.

Чільне місце серед актів цього законодавства займають Закон України від 21 листопада 1995 р. «Про промислово-фінансові групи в Україні» (Відомості Верхов. Ради України.- 1996. № 23.- Ст. 88) та Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. №781 (ЗП України- 1996-№15.-Ст.398).

Згідно із зазначеним Законом промислово-фінансова група становить собою об'єднання, до якого можуть входити промислові підприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, і яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції.

Особливістю ПФГ є наявність у ній головного підприємства, тобто підприємства, створеного відповідно до законодавства України, яке виготовляє кінцеву продукцію ПФГ, здійснює її збут, сплачує податки в Україні і офіційно представляє інтереси ПФГ в Україні та за її межами.

Крім головного підприємства, до складу ПФГ входять її учасники.

Учасником ПФГ може бути підприємство, банк або інша наукова і проектна установа, організація, створена згідно із законодавством України, чи іноземна юридична особа, що входить до складу ПФГ, виробляє проміжну продукцію ПФГ або надає банківські та інші послуги учасникам і головному підприємству ПФГ і має на меті отримання прибутку.

Учасники ПФГ, серед яких обов'язковою є наявність банківської установи, зберігають статус юридичної особи, тоді як ПФГ статусу юридичної особи не мас. Право діяти від імені ПФГ має виключно головне підприємство ПФГ.

Ініціаторами створення ПФГ виступають підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності. Ініціатори на добровільних засадах проводять загальні збори, на яких вони:

• приймають протокольне рішення про намір створення ПФГ;

• приймають Генеральну угоду про сумісну діяльність у виробництві кінцевої продукції ПФГ;

• розробляють та затверджують техніко-економічний проект обгрунтування створення ПФГ;

• розробляють проекти двосторонніх угод про поставки проміжної продукції ПФГ (або надання відповідних послуг);

• визначають уповноважену особу ініціаторів створення ПФГ.

Генеральна угода про сумісну діяльність підписується керівниками всіх ініціаторів створення ПФГ і засвідчується їхніми печатками.

Генеральна угода включає: назву ПФГ; перелік затверджених в установленому порядку державних програм, з метою реалізації яких створюється ПФГ; визначення головного підприємства ПФГ; місцезнаходження головного підприємства ПФГ; кандидатуру президента ПФГ, його права та обов'язки, порядок звільнення з посади; перелік учасників ПФГ; перелік кінцевої продукції ПФГ; термін дії угоди; взаємні зобов'язання учасників ПФГ; порядок прийняття рішень; порядок виходу зі складу ПФГ; інші умови діяльності ПФГ, які визнають необхідними ініціатори її створення.

Уповноважена особа подає Генеральну угоду та техні-ко-економічне обгрунтування створення ПФГ відповідному галузевому міністерству чи відомству, Мінекономіки, Фонду державного майна та Антимонопольному комітету, які у двомісячний термін повинні скласти висновки стосовно поданих документів.

З метою визначення можливості монополізації ринків у результаті створення ПФГ і складання відповідних висновків Антимонопольный комітет відповідно до встановлених законодавством повноважень може запитати також інші документи, перелік і порядок розгляду яких визначається Комітетом.

Уповноважена особа подає на ім'я Прем'єр-міністра України такі документи:

• доручення ініціаторів представляти в Кабінеті Міністрів України проект створення ПФГ;

• Генеральну угоду про сумісну діяльність у виробництві кінцевої продукції, підписану всіма ініціаторами створення ПФГ;

• техніко-економічний проект обгрунтування створення ПФГ;

• висновки відповідного галузевого міністерства чи відомства, Мінекономіки, Фонду державного майна та Антимонопольного комітету про доцільність створення ПФГ, стосовно техніко-економічного обгрунтування та Генеральної угоди;

• документ про перерахування до державного бюджету державного мита.

Кабінет Міністрів України приймає до розгляду проекти створення ПФГ за умов розрахункового обсягу реалізації кінцевої продукції ПФГ, еквівалентній сумі в сто мільйонів доларів США за рік, починаючи з другого року після створення ПФГ. Цей термін може бути продовжено окремою постановою Кабінету Міністрів України у разі створення ПФГ для виробництва новоосво-юваних видів кінцевої продукції та з довгостроковим циклом виробництва.

Кабінет Міністрів України в місячний термін приймає рішення про створення ПФГ або відмову в її створенні.

Щодо створення транснаціональної ПФГ рішення приймається у двомісячний термін.

Реєстрація ПФГ проводиться Мінекономіки на підставі постанови Кабінету Міністрів України про створення ПФГ та затвердженої Генеральної угоди про сумісну діяльність у двотижневий термін. Після реєстрації ПФГ видається свідоцтво встановленого зразка.

Ліквідація ПФГ здійснюється шляхом прийняття постанови Кабінету Міністрів України:

• у зв'язку із закінченням затвердженого терміну її діяльності;

• через неможливість реорганізації ПФГ у випадках, передбачених ст. 6 Закону «Про промислово-фінансові групи в Україні»;

• з ініціативи учасників ПФГ.

• Пропозиції щодо ліквідації ПФГ надсилаються до Кабінету Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України про ліквідацію ПФГ є підставою для виключення ПФГ з Реєстру промислово-фінансових груп України.

Завдання та запитання на закріплення вивченого

1. Назвіть основні ознаки господарського об'єднання, за якими воно відрізняється від підприємства.

2. Дайте визначення поняття господарського об'єднання.

3. Якими основними нормативними актами визначається правове становище об'єднань?

4. Назвіть основні види господарських об'єднань.

5. Які об'єднання називаються договірними?

6. Чим договірні об'єднання відрізняються від статутних?

7. Які види статутних об'єднань ви знаєте?

8. У чому полягає особливість правового становища консорціуму?

9. Які основні функції виконує господарське об'єднання?

10. Назвіть основні функції управлінського характеру, що їх виконує об'єднання стосовно підприємств.

11. Ким і в якому порядку створюються промислово-фінансові групи в Україні?

12. В якому порядку здійснюється реєстрація промислово-фінансових груп?

вернуться к содержанию
вернуться к списку источников
перейти на главную страницу

Релевантная научная информация:

  1. Щербина В. С. Господарське право України. Навч. посібник-К.: Атіка, 1999,-336с - Хозяйственное право
  2. § 4. Правовий статус промислово-фінансових груп - Хозяйственное право
  3. § 1. Поняття суб´єкта трудового права України - Трудовое право
  4. Розділ 6. Юридичні особи у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  5. 7.2. Суб´єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки - Административное право
  6. 1. Поняття, ознаки та види суб´єктів господарських правовідносин господарського права) - Хозяйственное право
  7. 2. Промислово-фінансові групи як особливий різновид господарського об´єднання - Хозяйственное право
  8. § 6. Трудові відпустки - Трудовое право
  9. Розділ 3. Правові методи регулювання у міжнародному приватному праві - Международное право, европейское право
  10. Розділ 7. Держава як суб´єкт міжнародного приватного права - Международное право, европейское право
  11. Розділ 8. Право власності - Международное право, европейское право
  12. ДОДАТКИ - Адвокатское право
  13. 2.2. Адміністративно-правові норми - Административное право
  14. 5.2. Склад адміністративного правопорушення - Административное право
  15. 6.1. Поняття адміністративного процесу - Административное право
  16. 7.3. Основні напрями державного регулювання економіки - Административное право
  17. 8.2. Управління безпекою - Административное право
  18. 9.1. Управління охороною здоров´я - Административное право
  19. 9.2. Управління освітою - Административное право
  20. 10.1 - Поняття підприємницької діяльності та її суб´єкти - Административное право

Другие научные источники направления Хозяйственное право:

    1. Лаптев В.В.. Предмет и система хозяйственного права. 1969
    2. Мартемьянов В.С.. Хозяйственное право. Том 1.Общие положения.. 1994
    3. Бакшинскас В.Ю.. Правовое регулирование хозяйственной деятельности. 2002
    4. Вінник О. М.. Господарське право: Курс лекцій. 2004