Гражданское право

У ст.71 ЦК позовна давність визначається як строк для захисту права за позовом особи, право якої порушене. Словосполучення «позовна давність», з одного боку, відображає зв'язок з формою захисту порушених прав (позов), а з другого — з тривалістю захисту права у часі (давність). Позовна форма

203

захисту цивільних прав є основною формою їхнього захисту у суді, арбітражному і третейському суді. І хоча закон говорить про строки позовної давності, останні застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову, наприклад, по справах окремого провадження, при деяких інших формах захисту (товариським судом, профспілкою тощо).

За загальним правилом, норми про позовну давність поширюються на всі цивільні правовідношення, у тому числі й на ті, що виникли з участю держави як суб'єкта цивільних прав. Але у законі є й винятки з цього правила (ст.83 ЦК).

По-перше, позовна давність не поширюється на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених в ощадний банк. Характер майнових відносин, які склалися між вкладником і банком, визначає принципове положення про те, що вклад або частина його підлягає видачі в будь-який час на першу вимогу вкладника, зрозуміло, з урахуванням годин роботи установи банку. Але пред'явлення такої вимоги не означає, що суб'єктивне право вкладника порушене і вимагає захисту. Навпаки, це один із звичайних, нормальних способів розпорядження вкладом. Проте, якщо з яких-небудь причин банк відмовив у видачі вкладу, застосування позовної давності і в цьому випадку суперечило б суті кредитних відносин, що розглядаються як безстрокові, не обмежені будь-якими часовими рамками.

По-друге, не поширюється давність і на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, за винятками, прямо передбаченими законом. Особисті немайнові права, як правило, безстрокові для їх носія, тому не обмежується у часі і можливість їх захисту у випадках порушення (але для захисту честі й гідності громадян та організацій встановлено строк позовної давності в один рік).

По-третє, не поширюється давність на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю громадянина. Проте вимоги задовольняються не більш ніж за три роки, що передують пред'явленню позову.

2. Сучасне цивільне законодавство передбачає два види строків позовної давності: а) загальні і б) скорочені (спеціальні). Загальний строк позовної давності, встановлений триваліс-

204

тю у три роки, незалежно від того, хто подає позов: громадянин (фізична особа), юридична особа, держава тощо.

Скорочені строки позовної давності встановлені законодавчими актами для окремих видів вимог. Отже, якщо для даного виду вимог не передбачено скороченого строку позовної давності, до неї повинен застосовуватися загальний строк.

Скорочені строки давності тривалістю шість місяців діють, зокрема, по таких вимогах (ч.2 ст.7 ЦК); а) про стягнення неустойки (штрафу, пені); б) про недоліки проданих речей (ст.237 ЦК); в) що випливають з поставки продукції неналежної якості (ст.249 ЦК); г) про явні недоліки у роботі, виконаній за договором підряду (п.З ч.І ст.343 ЦК); д) про недоліки у роботі, виконаній за договором побутового замовлення (ч.З ст.350 ЦК); е) що випливають з перевезення і пред'являються перевізниками до відправників, одержувачів або пасажирів (ч.2 ст.366 ЦК). До позовів про приховані недоліки у роботі, виконаній за договором підряду, застосовується скорочений строк давності в один рік, крім договорів підряду, які укладаються громадянами на спорудження будівель і споруд, для яких діє загальний їрирічний строк позовної давності (ч.І ст.343 ЦК). Ще менші строки давності (двомісячні) встановлено для позовів, які випливають з договорів перевезення, і пред'являються певною клієнтурою до перевізника (ч.І ст.366 ЦК), а також для позовів, які випливають з відносин по наданню послуг зв'язку і пред'являються до підприємств зв'язку.

Встановлені законом строки позовної давності і порядок їх обчислення не можуть бути змінені угодою сторін. Позовна давність застосовується судом, арбітражним або третейським судом незалежно від заяви сторін у цивільному спорі.

3. Важливе значення має визначення початкового моменту перебігу строку позовної давності, оскільки від цього залежить і правильне вирахування строків, і в кінцевому підсумку — захист порушеного матеріального права. Перебіг загального або скороченого строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. За загальним правилом, воно виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права. Винятки з цього правила встановлюються законодавчими актами (ст.76 ЦК). У визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивні, так і суб'єктивні моменти: об'єктивний — сам факт порушення права, суб'єктивний — особа дізналась або повинна була дізнатися про це порушення.

205

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою упра-вомоченою особою. Наприклад, строк договору безплатного користування майном, укладений між тими чи іншими організаціями, не повинен перевищувати одного року, якщо відповідним законодавством не встановлено іншого. У випадку, коли такий договір укладено без зазначення строку і жоден з учасників не заявив про відмову, він вважається припиненим по закінченні строку (ст.325 ЦК). Тому перебіг строку позовної давності по позовах про повернення переданого у безоплатне користування майна починається з моменту припинення річного строку дії договору і неповернення користувачем майна власникові або органу оперативного управління. Саме в цей момент управомочена особа повинна знати про порушення свого права. У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом витребування кредитора, останній може вимагати виконання, а боржник має право виконати зобов'язання в будь-який час. Якщо кредитор вимагає виконання зобов'язання, боржник зобов'язаний зробити це в семиденний строк за умови, що із закону, договору або змісту зобов'язання не випливає обов'язку негайного виконання (ст.165 ЦК). Початок перебігу строку позовної давності у подібних випадках повинен бути приурочений або до дня пред'явлення кредитором вимоги про виконання зобов'язання, якщо обов'язок негайного виконання випливає із закону, або договору чи змісту зобов'язання, чи до моменту закінчення семиденного строку, протягом якого боржник не виконав свого обов'язку по витребуванню кредитора.

Відповідно до ст.249 ЦК для позовів, що випливають з договору поставки продукції неналежної якості, 6-місячний строк давності починається з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставленої продукції. Оскільки порушення умов про її якість має бути підтверджене актом приймання за якістю, складеним у належному порядку і певні строки, початок перебігу строку позовної давності з таких умов приурочується або до дня складання акту, якщо останній складено своєчасно, або до дня, коли акт мав бути складений, — при несвоєчасному оформленні результатів прийомки товарів за якістю.

Особливість застосування позовної давності до вимог, які випливають з перевезень і операцій по наданню послуг зв'яз-

206

ку і які пред'являються відповідно до перевізників або підприємств зв'язку, полягає в тому, що право на позов виникає не з моменту, коли особа дізналась або мала дізнатись про порушення свого права, а з дня одержання від названих організацій відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для відповіді (ч.І ст.366 ЦК). Вказані випадки можна розглядати як винятки із загального правила про початок перебігу строків давності.

4. Після початку перебігу строку позовної давності можуть виникати обставини (юридичні факти), які або перешкоджають управомоченій особі своєчасно пред'явити позов, або іншим способом впливають на нормальне протікання давності. Ці обставини можуть призводити до: а) зупинення перебігу строку давності (ст.78 ЦК); б) переривання його (ст.79 ЦК); в) відновлення пропущеного строку позовної давності як загального, так і скороченого (ч.2 ст.80, ст.81 ЦК).

Перебіг строків позовної давності зупиняється у випадках:

а) коли пред'явленню позову перешкоджає надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); б) встановленої законодавчими актами відстрочки виконання зобов'язання (мораторію); в) коли позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил, переведених на військовий стан.

Перебіг строку позовної давності зупиняється, якщо ці обставини виникли або продовжували існувати в останні 6 місяців строку давності, а якщо вказаний строк менший 6 місяців, — протягом строку давності. Від дня припинення дії обставин, що викликали зупинення строку давності, його перебіг продовжується. При цьому частина строку, яка залишається, продовжується до 6 місяців або до повного строку позовної давності, якщо він менший 6 місяців.

Крім зупинення, перебіг строку позовної давності може бути перерваний. Переривання позовної давності допускається лише У двох випадках:

а) при пред'явленні позову у встановленому порядку. Пред'явлення позову, залишеного без розгляду, не перериває перебігу строків позовної давності (ч.4 ст.79 ЦК). Зокрема, суд залишає заяву без розгляду, якщо зацікавлена особа, яка звернулася до суду, не додержала встановленого для даної категорії справ порядку попереднього позасудового вирішення спору і можливість застосування цього порядку не втрачена, або заяву подано недієздатною особою, або заява від імені ^цікавленої особи подана особою, яка не уповноважена на

207

ведення справи, та у деяких інших випадках (ст.ст.229, 230 ЦПК).

б) в спорах, в яких однією або двома сторонами є громадяни, перебіг строку позовної давності переривається здійсненням зобов 'язаною особою дій, що свідчать про визнання боргу. Такими діями можуть бути відправлення боржником кредитору листа з проханням відстрочити стягнення боргу, часткове виконання зобов'язання тощо. Це положення не поширюється на спори між організаціями. Суть переривання строку позовної давності полягає у тому, що при настанні однієї із двох зазначених обставин перебіг давності починається спочатку, а час, який пройшов до перерви, до нового строку не зараховується. Жодні інші обставини, у тому числі зміна осіб у зобов'язанні, не впливають на перебіг строків позовної давності.

5. Позовна давність — інститут матеріального, а не процесуального цивільного права. Обмежене строком давності право на позов означає лише можливість одержати примусовий захист порушеного суб'єктивного права від юрисдикційного органу. Оскільки зацікавлена особа може у будь-який час звернутися до суду, арбітражного, третейського суду або іншого органу за захистом порушених чи оспорюваних прав та інтересів, які охороняються законом, ст.74 ЦК передбачає, що вимоги щодо захисту порушеного права приймаються цими органами незалежно від закінчення строку позовної давності. Але якщо при розгляді спору буде встановлено, що позовна давність закінчилася до пред'явлення позову, то це є підставою для відмови в його задоволенні.

Закінчення строку позовної давності щодо головної вимоги означає, що цей строк закінчився і щодо додаткової вимоги (неустойки, поручительства тощо). Проте, якщо суд, арбітражний або третейський суд визнають поважною причиною пропуск строку позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст.80 ЦК). При цьому необхідно вказати, які саме обставини послужили підставою для поновлення строку. Не даючи хоча б примірного переліку поважних причин, при наявності яких може бути поновлено строк позовної давності, закон покладає вирішення цього питання на юрисдикційний орган. І це цілком слушно, бо тільки на

208

підставі глибокого і уважного аналізу всіх обставин конкретної справи можна зробити висновок про поважність (чи неповажність) причин пропущення позовної давності. У судовій практиці такими визнаються тривала хвороба, перебування за кордоном тощо. Якщо позивач взагалі не довів позовної вимоги, суд відмовляє у позові саме з цих підстав, а не у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Своєрідний спосіб захисту порушеного права після закінчення строку позовної давності закріплено у ч.І ст.82 ЦК: у разі виконання зобов'язання боржником після закінчення строку позовної давності він не може вимагати повернення виконаного, навіть якщо у момент виконання він не знав про закінчення строку давності. Це правило не поширюється на відносини між державними організаціями та їхні відносини з кооперативними (крім колгоспів) та іншими громадськими організаціями (ч.2 ст.80 ЦК). Відповідно до абз.1 п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 р., дебіторська заборгованість, щодо якої термін позовної давності минув, списується за рішенням керівника підприємства на результати фінансово-господарської діяльності, а установи — на зменшення фінансування.

6. Якщо початок перебігу строку позовної давності визначений ст.76 ЦК, то порядок обчислення строків позовної давності та інших цивільно-правових строків регулюється ст.ст.86, 87 ЦК. Якщо строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того, з якого починається строк. Перебіг строку, визначеного вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати, починається наступного дня після її настання. Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяці і число останнього року цього строку, а коли він обчислюється місяцями, то відповідного числа останнього місяця строку. Наприклад, якщо право на позов виникло 15 червня 1990 р., то 3-річний строк позовної давності обчислюється з 16 червня 1990 р. і закінчується 15 червня 1993 р., тобто через 3 роки. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на місяць, який не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.

Іноді особі доводиться вчиняти дію в останній день певного строку. За загальним правилом, цей день триває до 24 годин. У разі вчинення дії щодо організації, де робочий

209

день закінчується раніше, строк закінчується у момент припинення робочого дня. Проте строк не вважається пропущеним, якщо письмові документи або грошові суми здано на пошту чи телеграф до 24 години останнього строку. У випадках, коли кінець строку припадає на неробочий день, останнім днем строку вважається перший після нього робочий день.