Гражданское право

Юридичні обов'язки пасивного характеру громадян виконуються у формі бездіяльності, тобто це є утримання від вчинення дій, заборонених законом. Аналогічно виконуються носієм суб'єктивного права обов'язки, що визначають межі здійснення права.

Суб'єктом виконання юридичних обов'язків, які входять до змісту цивільно-правового зобов'язання, є боржник, на якому лежить обов'язок вчинити відповідні дії і від якого кредитор вправі вимагати їх вчинення. У більшості випадків боржник сам вчиняє такі дії. Проте закон (ст.164 ЦК України) допускає покладення виконання на третю особу.

Цивільно-правовий обов'язок, зв'язаний з особою громадянина-боржника, повинен виконуватися особисто. Ця необхідність може бути зумовлена суттю зобов'язання, наприклад, у відносинах, які виникли із договору літературного замовлення. Автор зобов'язується особисто написати замовлений твір і не може передати його виконання третім особам. У ряді випадків особистий характер виконання враховується

156

законодавцем при встановленні правил, які регулюють окремі види зобов'язань. Так, у ст.389 ЦК України зобов'язує повіреного виконати дане йому доручення особисто, ст.ЗЗЗ передбачає, що громадянин може прийняти на себе виконання робіт зо договором підряду за умови виконання їх особистою працею.

Якщо у законі немає вимоги особистого виконання боржником своїх юридичних обов'язків за даним договором, якщо це також не випливає із суті зобов'язання, а кредитор зацікавлений в особистому виконанні їх боржником, то сторони вправі включити відповідну умову у договір. Виконання ж обов'язку, який не носить особистого характеру (передача речі, сплата грошової суми), може бути реалізовано шляхом покладення на третю особу. Наприклад, позичкодавцю байдуже, хто поверне борг — боржник або третя особа. Власне ця можливість виконання обов'язку третьою особою закріплена у ч.З ст.164 ЦК України, яка зобов'язує кредитора прийняти виконання, запропоноване за боржника третьою особою. Відмова кредитора від прийняття виконуваного обов'язку за мотиву виконання його не боржником, а третьою особою тягне за собою прострочення у прийнятті виконання. Разом з тим, якщо з часом виявиться, наприклад, неякісність виконаного, кредитор зможе захистити свої інтереси лише за умови, що боржник поклав виконання на третю особу. Якщо ж вона виконала юридичний обов'язок боржника за своєю ініціативою, кредитор не одержить захисту, оскільки боржник не покладав виконання на третю особу і тому не відповідає за неї. Сама третя особа не може нести відповідальність за свої дії, оскільки у неї не було обов'язків, за порушення яких потрібно відповідати.

Організація виконує обов'язки у зобов'язальних відносинах через свої органи або спеціально уповноваженого працівника. За загальним правилом, такі обов'язки організація повинна виконувати особисто. Однак можливі випадки, коли виникає потреба у покладені виконання на третю особу. Тому ст. 164 ЦК України допускає виконання обов'язку, який виник з договору між організаціями, шляхом покладання на третю особу, «якщо це передбачено встановленими правилами, а так само якщо третя особа зв'язана з однією із сторін адміністративною підлеглістю або відповідним договором». Прикладом такого роду правил можуть служити правила транспортного законодавства, відповідно до яких виконання договору прямого перевезення вантажу, укладеного між вантажовідправником і транспортним підприємством пункту відправлення,

157

здійснюється усіма транспортними підприємствами, розташованими на шляху слідування вантажу до пункту призначення. Покладення виконання обов'язку на підпорядковану організацію має місце, коли, наприклад, виробниче об'єднання, взявши на себе обов'язок за договором поставити відповідну продукцію споживачеві, покладає виконання цього обов'язку повністю або частково на підприємство, яке входить до об'єднання.

В окремих випадках виготовлювач і споживач укладають договори не між собою, а з оптовими торговельними організаціями, або організаціями матеріально-технічного постачання, які шодо виробничника виступають покупцями товару, а щодо споживача — постачальниками. За таких договірних зв'язків оптова організація або організація матеріально-технічного постачання можуть дати виробничнику вказівку про відвантаження товару безпосередньо споживачеві (транзитна поставка).

Не всі підстави покладання виконання зобов'язання на третю особу носять обов'язковий характер щодо кредитора. Якщо підстави покладання передбачені правилами, які мають однакову обов'язковість як для боржника, так і для кредитора, то боржник вправі передоручити виконання третій особі, а кредитор зобов'язаний прийняти таке виконання. В інших випадках, тобто коли адміністративна підлеглість третьої особи боржнику або договірні відносини третьої особи з боржником не обов'язкові для кредитора, для передоручення необхідна згода кредитора. При недосягненні згоди спір передається на розгляд арбітражу.

Покладення виконання зобов'язання на третю особу не тягне за собою вибуття боржника із зобов'язання, він залишається суб'єктом зобов'язання, але виконання за нього здійснює третя особа. Залишаючись зобов'язаною особою, відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язку третьою особою боржник несе відповідно до ч.2 ст. 164 ЦК України. Сплативши відповідні суми, що є мірою відповідальності, він вправі у регресному порядку стягнути їх з третьої особи, з вини якої було порушено виконання юридичного обов'язку.

Названа норма допускає притягнення як суб'єкта відповідальності і безпосереднього виконавця — третю особу за умови, що таку відповідальність передбачено законодавством. Так, за поставку з порушенням умов щодо якості відповідає виго-

158

товлювач, а у випадках, передбачених у договорі, — постачальник. Отже, якщо постачальником була база, а продукція, одержана споживачем, виявилась неналежної якості, відповідає виготовлювач, хоч він не є стороною договору. Однак закон не виключає права сторін передбачити відповідальність постачальника.