Гражданское право

Вимоги до якості предмета виконання обов'язку визначаються певним способом, що передбачається законом, плановим актом, договором або випливає із суті обов'язку.

153

Так, Положення про поставки продукції передбачає, що продукція, яка поставляється, повинна виповідати за якістю стандартам, технічним умовам, іншій документації, яка встановлює вимоги до якості, зразкам (еталонам).

У договорі підряду на капітальне будівництво якісні показники будівельного об'єкта передбачаються у належно затвердженій документації. У свою чергу, наприклад, вантажовідправник, пред'являючи вантаж, дяя збереження якого від втрат, недостачі, псування і пошкодження при перевезеннях необхідна тара, повинен забезпечити належною тарою, що відповідає стандартам, а вантажі, на тару і упаковку яких стандарти не встановлені, тарою, яка б забезпечувала повну їхню схоронність.

Відповідність якості предмета змісту обов'язку має бути повною. Можливість передачі речей, які не відповідають передбаченим показникам, вирішується по-різному. Так, законом заборонено приймати будівельні об'єкти з недоробками і дефектами. Інші правила передбачають поставку продукції (товару): прийняття такого виду продукції можливе лише за згодою покупця з відповідними негативними наслідками для постачальника.

За загальним правилом цивільно-правові обов'язки мають один предмет. Іноді предмет виконання визначається певним вибором з кількох (не менше двох). Боржнику, зобов'язаному вчинити один з двох або більше предметів виконання, належить право вибору (ст.172). Таке право у силу закону, договору або суті обов'язку може належати й кредитору. Вибір, здійснений уповноваженою особою, є обов'язковим для другої сторони.

Від альтернативних зобов'язань слід відрізняти факультативні, де передбачається один предмет, але у випадку неможливості виконання боржник вправі замінити його іншим, передбаченим у зобов'язанні.

Нормативним актом може допускатися за певних умов заміна предмета обов'язку, коли кредитор погоджується прийняти від боржника замість одного предмета, передбаченого у зобов'язанні, інший. Здійснена у встановленому порядку заміна предмета виконання вважається належним виконанням.

Виконання цивільно-правового обов'язку підпорядковано певним принципам: належного і реального виконання.

Принцип належного виконання обов'язку означає, що воно має бути здійснене відповідно до всіх умов зобов'язання: пред-

154

мети, суб'єкти, місця, строки і способи виконання. Вимога належного виконання обов'язку повинна перевірятися з погляду закону, договору, а також відповідних вимог, що звичайно ставляться.

Принцип реального виконання обов'язку тісно зв'язаний з принципом належного виконання і стосується лише предмета. Зобов'язання повинно бути виконане у натурі — така вимога закону (ст.208). Реальне виконання — це виконання, яке відповідає умовам щодо предмета обов'язку, тобто боржник повинен вчинити дії по наданню кредитору благ, які є предметом обов'язку. Реальне виконання обов'язку не допускає його заміни відшкодуванням збитків і сплатою неустойки.

Принцип реального виконання набуває особливого значення у договірних відносинах між організаціями, оскільки майновий інтерес колективу може не співпадати з інтересами споживача.

У випадку невиконання обов'язку по передачі індивідуаль-но-визначеної речі у власність або користування кредитор вправі вимагати відібрання цієї речі у боржника і передачі йому. Такий спосіб реалізації принципу реального виконання може бути реалізований через суд або арбітраж.

Якшо предметом обов'язку є речі, визначені родовими ознаками, то правом вимагати примусової їх передачі наділені організації. В умовах розвитку товарного ринку це правило не втрачає свого значення хоча б тому, що дає підстави для оцінки порядності контрагента. Крім того, правило ч.2 ст.208 — це право кредитора, і йому самому вирішувати: чи розірвати договір і укласти його з іншим контрагентом, чи вимагати примусового виконання.

Таке право кредитора має свої межі — принцип реального виконання діє у межах господарського року. У правовідносинах з участю громадян кредитор лише вправі вимагати стягнення збитків, сапати неустойки. Громадянин, який не одержав річ по одному договору, може укласти договір з іншим контрагентом на ту саму річ. Принцип реального виконання передбачений у ч.4 ст.208 ЦК України: у випадку невиконання боржником обов'язку по виконанню роботи кредитор вправі виконати цю роботу за рахунок боржника. Однак, дане пра-

155

вило застосовується лише тоді, коли це прямо передбачено законом. Так, якщо протягом гарантійного строку будуть виявлені дефекти і генеральний підрядник не усуне їх у строки, встановлені сторонами, то замовник вправі усунути їх сам за рахунок генерального підрядника. Правило ч.4 ст.208 ЦК України конкретизується у спеціальних нормах, які регулюють відносини з приводу обов'язку боржника виконати певну роботу (наприклад, ст.ст.344,264 ЦК України).

Відповідну роль у забезпеченні виконання зобов'язання виконує система штрафних санкцій і санкцій у формі цивільної відповідальності — стягнення збитків.