Гражданское право

Як співвідносяться між собою цивільне право і цивільне законодавство?

•'Цивільне право — це сукупність юридичних норм. Цивільне законодавство — система нормативних актів. Цивільне право — внутрішня форма права, зміст якого визначається соціально-економічними особливостями суспільних відносин, що ним регулюються; цивільне законодавство — зовнішня форма права, тісно зв'язана з його змістом. Отже цивільне право становить зміст цивільного законодавства, а останнє є формою вираження цивільного права.1'1

• Структура цивільного законодавства є будовою і внутрішньою формою організації системи цивільних нормативних актів. Цивільно-правові акти в залежності від їх юридичної сили і престижу перебувають на різних структурних рівнях, а тому система цивільних правових актів в цілому є поліструк-турною.

14

•Найважливішими нормативними актами є закони. Вони поділяються на основні (конституційні) і звичайні. ' Закони можна розглядати як центр всієї структури цивільного законодавства. Це пояснюється тим, що відповідно до конституційного законодавства нормативні акти вищих виконавчих і розпорядчих органів державної влади носять підза-конний характер, видаються на підставі і на виконання законів і інших рішень законодавчих органів. Даному положенню відповідає зміст законодавчих актів, оскільки в них закріплюються начала політичного і суспільно-економічного життя держави. Наприклад, закони України про власність, підприємства, банки і банківську діяльність, цінні папери і фондову біржу, захист ринку набули важливого значення для розвитку цивільного законодавства в Україні.

В Українській державі законодавча влада здійснюється Верховною Радою.

Отже, закон — це нормативний акт, який затверджується Верховною Радою України. Одним з найважливіших законів України є Цивільний кодекс України (ЦК України), який був затверджений Верховною Радою УРСР 18 липня 1963 р. В нього внесені зміни і доповнення відповідно до нового цивільного законодавства України, в тому числі Закону України «Про власність» і Закону України «Про заставу». Це оновлення ЦК України дає можливість стверджувати про деякі його ринкові риси і пристосувати його для регламентації майнових відносин в умовах становлення ринкової економіки в Україні.'

Подальший розвиток ринкових відносин в Україні вимагає створення цілком ринкового Цивільного кодексу України.

'Право України. 1993, №11—12. С.1-167.

20нопенко В.В. Актуальні проблеми кодифікації цивільного законодавства суверенної України. Автореф. д... канд. юрид. наук. Київ, 1994.

15

Структура проекту Цивільного кодексу складається з семи розділів: 1 — Загальні положення; 2 — Право власності; 3 — Володіння та інші речові права; 4 — Зобов'язальне право; 5 — Право інтелектуальної власності; 6 — Спадкове право; 7 — Міжнародне приватне право.

Перший розділ проекту «Загальні положення» складається з цивільно-правових норм, які мають загальне значення для інших цивільно-правових інститутів. До цього розділу включені такі глави: «Основні положення», «Суб'єкти цивільного права», «Фізичні особи», «Юридичні особи», «Держава і адміністративно-територіальні утворення», «Об'єкти цивільних прав», «Правочини», «Представництво і довіреність», «Позовна давність». До безперечних досягнень в галузі підготовки першого розділу слід віднести вперше врегульований в межах проекту ЦК правовий статус Української держави і адміністративно-територіальних утворень як суб'єктів цивільних прав і обов'язків, а також главу про об'єкти цивільних прав. Декілька слів про главу про об'єкти прав, якої чинний Кодекс не має. Об'єкти прав — загальний цивільно-правовий інститут і включення його до «Загальних положень» Кодексу є цілком закономірним. Це дозволило зосередити в загальній частині проекту ЦК всі елементи цивільно-правового відношення. Другий розділ проекту — «Право власності» також містить суттєві зміни, в якому знайшли своє відбиття норми Закону України «Про власність».

Третій розділ: «Володіння та інші речові права» передбачає нові речові інститути: володіння, права на чужі речі (сервітутні права, суперфіцій і емфітевзис), право повного господарського відання, право оперативного управління, довірча власність.

Четвертий розділ «Зобов'язальне право» складається з п'яти підрозділів. Перший і другий підрозділи присвячені загальним положенням про зобов'язання, тобто вони передбачають норми загального значення для всіх конкретних зобов'язальних відносин. Маються на увазі такі інститути загальної частини зобов'язального права як поняття і підстави виникнення зобов'язань, виконання зобов'язань, забезпечення виконання зобов'язань, уступка вимоги і переведення боргу, відповідальність за порушення зобов'язань, припинення зобов'язань, загальні положення про договір.

Третій підрозділ передбачає окремі види договірних зобов'язань і складається з восьми глав: зобов'язання про платну реалізацію майна (гл.27); зобов'язання рво платну передачу

16 .«^,».. '

майна в користування (гл.28); зобов'язання по виробництву робіт (гл.29); зобов'язання по наданню послуг (гл.30); зобов'язання по страхуванню (гл.31); розрахункові і кредитні відносини (гл.32); зобов'язання по сумісній діяльності (гл.33); зобов'язання про безоплатну передачу майна у власність або користування (гл.34). Кожна із зазначених глав передбачає відповідну групу цивільних договорів, які породжують зобов'язальні відносини. Всі договірні інститути значно і принципово оновлені з тим, щоб вони змогли задовольнити майнові інтереси суб'єктів ринкових відносин. В зв'язку з цим вперше на рівні Цивільного кодексу врегульовані такі договори як оренда, лізинг, побутовий прокат, підряд на виробництво проектних і розвідувальних робіт, підряд на виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, надання послуг, експедиція та інші.

Четвертий підрозділ присвячений двом оновленим і тому по суті новим цивільно-правовим інститутам: публічному обіцянню винагороди і веденню чужих справ (гл. 35, 36).

Охоронні зобов'язання врегульовані в нормах п'ятого розді-, лу. За структурою цей розділ складається з трьох глав: зобо-'в'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди (гл.37);

^зобов'язання, що виникають внаслідок створення погрози вжиттю і здоров'ю громадян, а також їх майну і майну юри-Ідичних осіб в зв'язку з порушенням природного навколишнього середовища (гл.38); зобов'язання, що виникають внаслідок придбання або збереження за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав (гл.39). Щодо першого виду зобов'язань, то це традиційні деліктні зобов'язання, які є і в чинному Кодексі. В проекті ЦК вони радикально оновлені. Розширена сфера застосування деліктних зобов'язань за рахунок збільшення закріплених в Кодексі деліктів (правопорушень), які породжують зобов'язальні відносини. Йдеться про відшкодування моральної шкоди, шкоди, заподіяної взаємодією (зіткненням) джерел підвищеної небезпеки, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок недоліків товару і робіт і інші. Регламентація деліктних зобов'язань побудована на засадах принципів вини і повного відшкодування заподіяної шкоди.

Другий вид зобов'язань із створення погрози життю і здоров'ю, а також майну є новим і вперше врегульований в межах ЦК. Цивільно-правові норми, що регулюють зазначений вид зобов'язання, безперечно мають попереджувально-виховне значення. Під страхом майнових санкцій вони стимулюють юридичних іІТриичшцлллО, ц^ доцушувати.ириродне навко-

лишнє середовище. Також оновлені зобов'язання, що виникають внаслідок безпідставного придбання або збереження майна.

П'ятий розділ «Право інтелектуальної власності» складається з двох підрозділів: «Авторське право і суміжні права» і «Право промислової власності і інші результати творчої діяльності».

Розділ шостий регулює спадкові відносини.

Сьомий розділ присвячений міжнародному приватному праву.

Така структура і зміст проекту ЦК України. Є підстави сподіватися, що в свій час проект набере силу закону. Прийняття ЦК України буде великим досягненням Української держави, бо цивілізованість держави, крім інших факторів, зумовлюється досконалістю і потенційними можливостями правової системи держави і передусім його цивільного законодавства.'

Важливим законом України, який передбачає цивільно-правові норми, є Житловий кодекс України, прийнятий ЗО червня 1983 р.2 В 1993 р. був прийнятий Повітряний кодекс України, в якому, поряд з іншими галузевими нормами, містяться цивільно-правові норми, в тому числі про страхування цивільної відповідальності повітряного перевізника.3

Елементом системи цивільного законодавства України є Укази Президента України. Наприклад, Указ Президента України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів».4 Кабінет Міністрів України на підставі і на виконання зазначеного Указу Президента затвердив Положення про порядок і умови обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.5

Значну роль в регулюванні майнових відносин відіграють декрети і постанови Кабінету Міністрів України. Наприклад, Декрет Кабінету Міністрів України «Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або пе-

'Див. зазн. роб. Онопенка В. В. С.З.

відомості Верховної Ради УРСР.—1983.—Додаток до №28.—С. 574. відомості Верховної Ради України,—1993.—№25.—С.576. відомості Верховної Ради України.—1994.—№1.—С.96 'Збірник постанов Уряду України—1994.—№10.—С.96.

18

редача в оренду яких не допускається від 31 грудня 1992 р.' На рівні постанов Кабінету Міністрів України затверджуються досить важливі нормативні акти. Так; Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. №472 (із змінами і доповненнями до них, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1994 р. №492).2

Наступною частиною структури законодавства є відомчі нормативні акти. В юридичній літературі зазначається, що вони є найменш організованою частиною ієрархічної структури законодавства. Це пов'язано як з відсутністю в даній структурі активного центру, так із іншими обставинами, зокрема, з множинністю відомчих нормативних актів.

У сфері цивільного законодавства діє чимало відомчих нормативних актів. Наприклад, Наказ Державного комітету України по житлово-комунальному господарству «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян.3 Між тим необхідність дальшого зміцнення законності в сфері нормотворчості настійно вимагає підвищення рівня організації відомчих нормативних актів. Досягненню цього могли б сприяти такі заходи: а) скорочення кількості відомчих актів за рахунок зменшення питань, з яких відповідні відомства вправі їх видавати; б) забезпечення повної узгодженості між нормативними актами вищих органів влади, з одного боку, і відомчими актами, з іншого. У зв'язку з цим було б бажано нормативно закріпити обов'язковість такої узгодженості і встановлення санкцій за її недодержання.

Місцеві Ради народних депутатів приймають рішення в межах своїх повноважень.

2. Елементами системи цивільного законодавства є також примірні статути кооперативних і громадських організацій, схвалені органами державного управління або прийняті вищими органами (наприклад, з'їздами) кооперативних та інших систем.

'Збірник постанов Уряду України.—1993.— №2.— С. 223.

2Урядовий кур'єр від 28 липня 1994 р.

3 Законодавство про приватизацію: Збірник законів і науково-практичний коментар. Вип.2(А.Р.Мацюк, І.В.Зуб, А.М.Ришелюк, Б.С.Сти-чинський).—К.: КПНВ центр Паритет. РВА «Текст»,1993.—С. 193-200.

19

Вдосконаленню майнових відносин між оганізаціями в нових умовах господарювання служать також акти Вищого арбітражного суду України.