Экологическое право

Декларацією про державний суверенітет від 16 липня 1990 р. передбачено, що Україна дбає про екологічну безпеку громадян, про генофонд народу, його молодого покоління3.

Конституція України встановлює обов'язок держави щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівно-

1 Відомості Верховної Ради України.

• Відомості Верховної Ради України. — 1990. — № 31. — Ст. 429.

9

Передмова

Передмова

8

ваги на території України, подолання наслідків планетарної Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду українського народу1.

З огляду на це кожний громадянин має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Йому гарантується екологічно безпечне довкілля та визнається пріоритетність вимог екологічної безпеки.

Із цих позицій поглиблене вивчення механізму правового забезпечення екологічної безпеки в Україні має надзвичайно важливе значення для формування основ професійних засад сучасного покоління випускників юридичних вузів і факультетів.

Наукова школа правників-екологів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка визнала важливим напрямом екологічного права та його складовою право екологічної безпеки як комплексну галузь екологічного права, тісно пов'язану із природноресурсним та природоохоронним правом, іншими сферами правового регулювання діяльності, небезпечної для довкілля, здоров'я та життя людини, спираючись на правову матерію чинного екологічного законодавства, міжнародні принципи та норми міжнародно-правового регулювання в зазначеній сфері.

Автор виходить із наукових позицій, що право екологічної безпеки — це система правових норм та інших юридичних засобів, які спрямовані на створення умов для реалізації суб'єктивного права громадян на екологічну безпеку та захист його в разі порушення, регулювання відносин щодо здійснення екологічно небезпечної діяльності з метою запобігання погіршенню екологічної обстановки, виникненню небезпеки для природних систем і населення, а також здійснення у разі виникнення екологічної небезпеки системи заходів, спрямованих на ліквідацію небезпечних наслідків, визначення режиму використання екологічно небезпечних територій і об'єктів, встановлення особливого статусу осіб, потерпілих від негативних наслідків природної стихії чи техногенного впливу, досягнення режиму безпечного існування населення і стану довкілля на регіональному, національному і транскордонному рівнях.

З огляду на викладене право екологічної безпеки розглядається у двох основних значеннях:

1 Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141.

а) як суб'єктивна категорія, тобто з позицій реалізації суб'єктивного права громадян на екологічну безпеку та його захисту за допомогою системи спеціальних юридичних заходів превентивного (регулятивного) і охоронювального (захисного) спрямування;

б) як об'єктивно існуюча система законодавчого та підзакон-ного правового забезпечення екологічної безпеки, тобто такого стану розвитку суспільних відносин у галузі екології, за якого системою державно-правових, організаційних, науково-технічних, економічних та інших соціальних засобів забезпечується регулювання екологічно небезпечної діяльності, режим використання природних ресурсів, охорона навколишнього природного середовища, безпечного для життя і здоров'я людей, попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для природних систем і населення.

Очевидно, що комплексний характер правового регулювання обумовлений характером правовідносин, які складаються на різних рівнях та напрямах здійснення екологічно небезпечної діяльності, що характеризуються підвищеним ризиком настання негативних наслідків для довкілля та його компонентів і здоров'я та життя людей, тобто діяльності, що виходить за межі загальної правової регламентації і потребує відповідно неадекватних механізмів регуляції суб'єктів, які здійснюють такі види діяльності, і держави як гаранта захисту прав громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля у разі прояву сил природної стихії.

Це обумовлює необхідність встановлення спеціальної, підвищеної відповідальної правосуб'єктності зазначених осіб за створення режиму екологічної безпеки і пов'язаних із цим правових можливостей громадян та відповідної правової регламентації вказаних відносин, які не можуть бути врегульовані традиційними правовими засобами, на різних рівнях правового регулювання.

Усвідомлення цих особливостей та відповідної системи правового регулювання є важливим соціально-освітнім чинником становлення студентів юридичних вузів і факультетів, особливо тих, які отримують поглиблені знання за фахом спеціалістів та магістрів права за спеціалізацією "Земельне та екологічне право".

Передмова

10

юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Посібник розрахований на поглиблене вивчення та порівняльний аналіз права екологічної безпеки науково-практичного спрямування з метою опанування студентами наукових положень, чинного законодавства, набуття навичок його застосування у реальній практиці правозахисної, правозастосовчої, наукової та іншої діяльності фахівців правничого профілю.