Юридические документы
БОЙКО Микола Дмитрович, СПІВАК Віктор Миколайович, ХАЗІН Михайло Аркадійович. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ. Зразки заяв, скарг, договорів, заповітів, доручень, контрактів, актів з цивільно-правових питань. 3-тє видання, виправлене й доповнене Київ, видавництво «Наукова думка», 1999 |
Зразок позовної заяви про відведення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства |
До Таращанського районного суду Київської обл. позивач: Горбач Петро Васильович, який мешкає у с. Лук'янівка Таращанського району Київської обл. по вул. Центральній, 51 відповідач: Лук'янівська сільська Рада народних депутатів Таращанського району Київської області треті особи: Гарковий Степан Петрович, який мешкає за адресою..., Бондар Іван Сергійович, який мешкає за адресою... Позовна заява 25 січня 1995 р. я звернувся до Лук'янівської сільської Ради народних депутатів Таращанського району Київської області із заявою про відведення мені земельної ділянки розміром 40 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Рішенням Лук'янівської сільської Ради народних депутатів від 15 лютого 1995 р. № 17 мені ojuio відмовлено у відведенні земельної ділянки з мотивів відсутності в мене спеціальної підготовки для ведення селянського (фермерського) господарства та постійної прописки у с. Лук'янівці. Я звернувся з заявою 20 лютого 1995 р. з цього питання до Таращанської районної Ради народних депутатів, її рішенням від 5 березня 1995 р. № 34 мені також було відмовлено у відведенні земельної ділянки з тих самих мотивів. Відмову Лук'янівської сільської та Таращанської районної Рад народних депутатів у відведенні мені земельної ділянки для ведення селянського (фермерсь- 280 кого) господарства вважаю безпідставною, позаяк я маю стаж роботи в сільському господарстві понад п'ятнадцять років, а також маю намір подальшого постійного проживання у с. Лук'янівці. Відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України Прошу: 1. Зобов'язати Лук'янівську сільську Раду народних депутатів Таращанського району Київської обл. відвести мені земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства розміром 40 га і видати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. 2. Витребувати від Таращанської районної Ради народних депутатів документи стосовно відведення мені земельної ділянки. 3. Викликати свідків: Симоненка Петра Васильовича, який мешкає за адресою... Клименка Захара Івановича, що мешкає за адресою... Додаток: 1. Відмова Лук'янівської сільської Ради народних депутатів у відведенні земельної ділянки. 2. Відмова Таращанської районної Ради народних депутатів у відведенні земельної ділянки. 3. "Копії позовної заяви відповідачеві та третім особам. 4. Марка (квитанція) державного мита. З квітня 1995 р. Підпис-{Горбач П. В.) Коментар У ст. 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набу-вається І реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. 281 Відповідно до ст. 6 ЗК України громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: — ведення селянського (фермерського) господарства; — ведення особистого підсобного господарства; — будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); — садівництва; — дачного і гаражного будівництва. Колишнім власникам землі (їхнім спадкоємцям) або землекористувачам земельні ділянки не повертаються. За їхнім бажанням їм можуть бути передані у власність або надані у користування інші земельні ділянки на загальних підставах.Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються. Порядок передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 p., передбачає, що у приватну власність, згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 15-92 Про приватизацію земельних ділянок, громадянам України передаються безплатно земельні ділянки, надані їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, індивідуального дачного та гаражного будівництва. Передача громадянам України безплатно у приватну власність вказаних земельних ділянок провадиться тільки один раз по кожному видові їх цільового використання, про що обов'язково робиться Радами народних депутатів відповідна помітка у паспорті чи документі, який його замінює. Статтями 56, 57, 67 Земельного кодексу України встановлено такі розміри земельних ділянок, що передаються у приватну власність громадянам України: для ведення особистого підсобного господарства в межах, населених пунктах у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара; для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) не 282 більше: у сільських населених пунктах — 0,25 га, селищах міського типу — 0,15 га, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспів — не більше 0,25 га, у містах — 0,1 га; для ведення садівництва — не більше 0,12 га (громадянам, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства та дачного будівництва, земельні ділянки для ведення садівництва не надаються); для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,1га; для будівництва індивідуальних гаражів — не більше 0,01 га. Передача у приватну власність земельних ділянок, що були раніше надані громадянам, провадиться відповідними Радами народних депутатів за місцем розташування цих ділянок. Зазначені земельні ділянки передаються безплатно у приватну власність на підставі матеріалів, що підтверджують їх розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариства і кооперативів тощо), і заяв громадян. Громадяни, зацікавлені у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, відповідно до ст. 17 ЗК України подають заяву про це до сільської, селянської, міської, а у разі відмови — до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання та склад сім'ї заявника. Відповідні Ради народних депутатів перевіряють обгрунтованість заяв громадян та матеріалів у місячний строк і приймають відповідне рішення. Право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для зазначених вище цілей, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-обліковому документі — Книзі реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність. Встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) виконують землевпорядні органи за замовленням Рад народних депутатів. 283 Після встановлення меж земельних ділянок, що передаються у приватну власність, громадяни одержують Державний акт на право приватної власності на землю, який видається і реєструється відповідно Радою народних депутатів. Якщо при встановленні меж земельних ділянок будуть виявлені розбіжності в даних про розміри земельних ділянок, переданих у власність, з фактичними розмірами, то остаточний розмір площі таких ділянок визначається Радою народних депутатів. Земельні спори, сторонами якого є громадяни, відповідно до ст. 103 ЗК України, розглядаються місцевими Радами народних депутатів, а також судом. Спори з приводу суміжного землекористування громадян розглядаються уз-годжувальною комісією, склад якої обирається відповідною Радою народних депутатів. Земельні спори розглядаються Радами народних депутатів у 10-денний строк. У разі розгляду складних питань, що потребують спеціальних висновків, спори розглядаються у 20-денний строк. Рішення Рад народних депутатів, відповідно до ст. 112 ЗК України, може бути оскаржене в суд у місячний строк. Забороняється передача у приватну власність земельних ділянок на території зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Громадяни України мають право продавати або іншими способами відчужувати земельні ділянки, передані їм у власність для ведення особистого підсобного господарства, будівництва й обслуговування житлового будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного та гаражного будівництва без зміни їх цільового призначення. Договір купівлі-продажу або іншими способами відчужування земельної ділянки посвідчується у нотаріальному порядку і реєструється у сільській, селищній, міській Раді народних депутатів, на території якої розташована земельна ділянка. Продаж земельної ділянки провадиться за ціною, встановленою угодою сторін, але ця ціна не може бути меншою за нормативну ціну землі. Ціна земельної ділянки за договором куплі-продажу є підставою для сплати державного мита, а також для розрахунків при заставі земельної ділянки. 284 Нормативна ціна землі запроваджується для забезпечення економічного регулювання земельних відносин при передачі землі у власність, у спадщину, дорученні та одержанні банківського кредиту під заставу земельної ділянки. Нормативна ціна земельної ділянки встановлюється у стократному розмірі земельного податку на неї. Розмір земельного податку та порядок його внесення встановлюються Законом України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про плату за землю» від 19 вересня 1996 р. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» селянське (фермерське) господарство ? формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. Членом селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягай 16-річ-ного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членом такого господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявляє таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, та пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надається громадянам, які мешкають в сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи у сільському господарстві. Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебувають у державній власності. У тимчасове користування надаються земельні ділянки, зокрема із земель 285 запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фонду. Порядок надання та розміри земельних ділянок передбачений ст. 51, 52 Земельного Кодексу України та ст. 7 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство».Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості, для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, повідомляється про їхній досвід роботи в сільському господарстві і наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливі також інші обгрунтування щодо виділення земельної ділянки. Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування відповідна Рада народних депутатів розглядає у місячний строк і у разі згоди замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Рішення про передачу у власність або надання у користування земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства або про відмову у передачі або наданні Землі відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії. У разі відмови сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів у відведенні земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства, це питання вирішується вищестоящою Радою, а у разі її відмови — судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення ділянки в натурі (на місцевості), видачі документа, що посвідчує право власності або користування землею, а також для укладання договору на оренду. Членам колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, працівникам сільськогосподарських підприємств (крім дослідних господарств), які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарст- 286 во, за рішенням сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування ділянки із земель запасу, а в разі їх відсутності із придатних для сільськогосподарського виробництва земель зазначених підприємств без порушення цілісності інших господарств. Для ведення селянського (фермерського) господарства можуть передаватися у приватну власність або надаватися у користування земельні ділянки, розмір яких не перевищує 50 га ріллі і 100 га усіх земель, у місцевостях з трудонедос-татніми населеними пунктами, визначеними Кабінетом Міністрів України, — 100 га ріллі. Конкретні розміри земельних ділянок громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство, у межах цих норм визначають відповідні місцеві Ради народних депутатів з урахуванням регіональних особливостей, спеціалізації та можливостей ефективного використання наданих земель. Для створення раціональних за розмірами селянських (фермерських) господарств громадянами України, які ведуть таке господарство, можуть додатково орендуватись земельні ділянки для виробничих цілей. Розмір земельних ділянок, що надаються в оренду, може обмежуватись договором оренди або рішенням Ради народних депутатів. Земельні ділянки громадян, які ведуть селянське (фермерське) господарство, поділу не підлягають. Законодавством (ст. 43, 46 ЗК України) передбачається державний захист та гарантії прав власників земельних ділянок. Byflb-HKeNBTpy4aHHH у їхню діяльність, пов'язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками землі земельного законодавства. . Припинення або обмеження прав власників земельних ділянок може мати місце тільки у випадках, передбачених Земельним кодексом України. Так, відповідно до ст. 28 ЗК України право приватної власності на земельну ділянку, її частину припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів; 287 3) викупу земельної ділянки для державних чи громадських потреб; 4) систематичного невнесення земельного податку у встановленому законом порядку; 5) використання землі способами, що призводять до знищення родючості фунтів, їх хімічного та радіоактивного забруднення; 6) використання землі не за цільовим призначенням; 7) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років — для несільськогосподарських потреб. Право власності на землю може бути також припинене у випадках вкладення угод щодо землі, які визнаються недійсними відповідно до ст. 114 ЗК України. Ст. 29 ЗК України передбачає, що припинення права власності на землю у разі добровільної відмови власника землі провадиться за його заявою на підставі рішення відповідної Ради народних депутатів. У разі виявлення випадків використання землі не за цільовим призначенням, нераціонального використання, або способами, що призводять до зниження родючості фунтів і забруднення, систематичного невнесення платежів за землю органи державного контролю за використанням і охороною земель чи фінансові органи письмово повідомляють власника землі про необхідність усунення цих порушень у місячний строк. Якщо порушення за цей час не будуть усунуті, на винних накладається адміністративне стягнення у встановленому порядку і надається додатково місячний строк для усунення порушень. Якщо порушення і в цей строк не будуть усунуті, вказані органи передають відповідній місцевій Раді народних депутатів акт і свій висновок про необхідність припинення права власності на земельну ділянку. Місцеві Ради народних депутатів на підставі одержаних матеріалів через уповноважені органи звертаються з позовом до суду про припинення права власності на земельну ділянку. |
Релевантная научная информация:
- БОЙКО Микола Дмитрович, СПІВАК Віктор Миколайович, ХАЗІН Михайло Аркадійович. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ. Зразки заяв, скарг, договорів, заповітів, доручень, контрактів, актів з цивільно-правових питань. 3-тє видання, виправлене й доповнене Київ, видавництво «Наукова думка», 1999 - Юридические документы
- Зразок позовної заяви про відведення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства - Юридические документы
- §4. Комерційні організації як юридичні особи - Гражданское право
- § 3. Предмет договору. Ціна в договорі. Форма договору - Гражданское право
- § 2. Завдання, зміст і процесуальний порядок підготовки цивільних справ до судового розгляду - Гражданский процесс
- § 9. Підвідомчість справ, що виникають з екологічних правовідносин - Гражданский процесс
- § І. Поняття джерел трудового права України, їх класифікація - Трудовое право
- 7.2. Суб´єкти адміністративно-правового регулювання у сфері економіки - Административное право
- § 2. Види і призначення земельних угідь - Правовая деонтология
- § 1. Правові засади національної екологічної безпеки - Экологическое право
- Зразок позовної заяви про зміну договору найму житлового приміщення - Юридические документы
- 1. Індивідуальні підприємці як суб´єкти господарського права - Хозяйственное право
- 3. Фермерське господарство - Хозяйственное право
- 4. Особисте селянське господарство - Хозяйственное право
- § 4. Право приватної власності - Хозяйственное право
- § 3. Право спільної сумісної власності - Гражданское право
- § 2. Державне мито - Гражданский процесс
- § 7. Диференціація трудового законодавства України - Трудовое право
- § 3. Державні гарантії права на вибір виду зайнятості в Україні - Трудовое право
- § 4. Види трудового договору - Трудовое право