Юридические документы

позивач: Павлов Олександр Васильович, який мешкає за адресою... відповідач: Київський завод азбестоцементних виробів, юридична адреса... вартість позову: 120 (сто двадцять) грн.

Позовна заява

Я працював черговим електриком на Київському заводі азбестоцементних виробів з 15 вересня 1990 р.

Наказом № 45 від 5 грудня 1996 р. я звільнений за власним бажанням. При розрахунку мені не було виплачено за роботу в надурочний і нічний час в сумі 120 (сто двадцять) грн.

Комісія по трудових спорах мені відмовила у стягненні невиплаченої суми.

Відповідно до ст. 106, 108 КЗпП України

Прошу:

Стягнути з Київського заводу азбестоцементних виробів на мою користь 120 (сто двадцять) грн.

Додаток:

1. Довідка про тарифну ставку і середній заробіток.

2. Виписка з табелю (копія наказу, розпорядження чи інші докази, які підтверджують роботу позивача в надурочний і нічний час).

3. Грошовий розрахунок, що належить сплатити за роботу в надурочний і нічний час.

4. Копія рішення комісії по трудових спорах.

ЗО грудня 1996 р.

5. Копія позовної заяви.

Підпис (Павлов О. В.)

244

Коментар

Законодавством про працю України передбачені особливості застосування надурочних робіт, роботи в нічний час та оплата таких робіт.

Так, відповідно до ст. 62 КЗпП України надурочними роботами вважаються роботи понад встановлену законодавством тривалість робочого дня.

Надурочні роботи, як правило, не допускаються. Але власник або уповноважений ним орган з дозволу профспілкового комітету підприємства, установи, організації може застосувати надурочні роботи у таких виняткових випадках:

1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського чи стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) при проведенні громадсько-необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв'язку — для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих;

4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви: в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходів щодо заміни змінника іншим працівником.

Ст. 63 КЗпП України передбачає заборону залучення до надурочних робіт:

245

1) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

2) осіб, молодших за 18 років;

3) працівників, які навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять.

Жінки, які мають дітей віком від 3 до 14 років або дити-ну-інваліда, можуть залучатись до надурочних робіт лише за їхньою згодою.

Залучення інвалідів до надурочних робіт можливе лише за їхньою згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

Відповідно до ст. 54 КЗпП України, нічним робочим часом вважається час з 10 год. вечора до 6 год. ранку. При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено законодавством скорочення робочого дня.

Тривалість нічної роботи зрівнюється з денною у тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема в безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем..

Скорочення часу нічної роботи (зміни) на одну годину не є скороченням норми (балансу) робочого часу.

Коли працівника спеціально прийнято для виконання роботи в нічний час, тривалість нічної роботи не скорочується.

Згідно з законодавством, до роботи в нічний час не допускаються вагітні жінки, жінки, які мають дітей віком до З років, а також працівники, молодші 18 років та інші категорії працівників, передбачені законодавством. Інваліди можуть використовуватись на роботах в нічний час лише за їхньою згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям (ст. 55 КЗпП України).

Звільняються від роботи в нічний час особи, хворі туберкульозом, а також які мають висновки МСЕК або ЛКК про звільнення їх від роботи в нічний час.

Оплата роботи в надурочний час провадиться відповідно до ст. 106 КЗпП України. При почасовій оплаті праці робота в надурочний час оплачується за перші дві години в полуторному розмірі, а за наступні години у подвійному розмірі. При відрядній оплаті праці доплата за роботу в надурочний

246

час провадиться розміром 50 відсотків тарифної ставки відрядника за перші дві години надурочної роботи, а починаючи з третьої години — розміром 100 відсотків тарифної ставки відрядника відповідного розряду.

Право на оплату надурочної роботи мають працівники з нормованим робочим днем незалежно від того, чи входять ці роботи до кола їхніх трудових обов'язків. Працівники з не-нормованим робочим днем не мають права на оплату виконаної в надурочний час роботи, яка входить до кола їхніх трудових обов'язків, але вона може бути оплаченою за згодою сторін як за виконання особливого доручення.

При підсумковому (місячному, квартальному, річному) облікові робочого часу надурочним вважається час, який перевищує місячну, квартальну, річну норму робочих годин, встановлену за графіком для даного працівника.

При цьому надурочний час, який не перевищує двох годин в кожен робочий день в обліковому періоді, оплачується в полуторному розмірі, решта — в подвійному. Компенсація надурочних робіт відгулом не допускається.

Робота у нічний час відповідно до ст.

Працівник відповідно до ст. 38 КЗпП України має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У випадку, якщо заява працівника при звільненні з роботи за власним бажанням обумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка чи дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність, догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятилітнього віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, або інвалідом першої групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір в строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним термін розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або

247

уповноважений ним орган не виконує законодавство про охорону праці, умови колективного договору з цих питань.

Строковий трудовий договір відповідно до ст. 39 КЗпП України підлягає розірванню достроково на вимогу працівника, крім випадків, вказаних у ст. 38 КЗпП, також у разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишить роботи і не вимагає розірвання договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільняти його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, відповідно до ст. 116 КЗпП, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен в ці самі строки виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. Н6 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація, повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримання визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

У разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної компенсації знижується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.